Колегія суддів у складі:

головуючий суддя, судді Івакіна В.О.,

при секретарі Гарбузовій Н.Ю.

за участю представників сторін:

позивача –Краснонос О.В. (довіреність № 103/07-08 від 03.07.2008 р)

відповідача - не з’явився

третьої особи –1.не з’явився

2.не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1294Х/1-13) на рішення господарського суду Сумської області від 05.05.08 р. у справі № 2/15-08

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, м. Суми

до Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", м. Суми

2) Державний комітет телебачення та радіомовлення України, м. Київ

про визнання права власності,

Позивач –Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання за державою в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України права державної власності на нерухоме майно: технічний корпус (А-1), блок будівлі (Б-1), вбиральню (Г), приміщення для збереження паливно-мастильних матеріалів (В), дизельну (И-1), прохідну (К-1), сарай (Л), сховище дизпалива (Д), площадку (Ж), пожежний резервуар (З), навіс (М), телевізійну вежу, огорожу (N-3), що розташовані за адресою: вул.. Скрябіна, 3 в м. Суми.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.05.08р. у справі № 2/15-08 (суддя Соп*яненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що виконавчий комітет Сумської міської ради жодним чином не порушив прав чи охоронюваних законом інтересів Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Виконавчий комітет не є органом, який здійснює реєстрацію права власності, оскільки відповідно до п. 1.3 тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Позивачу зазначалась необхідність його звернення до КП "Сумське міське БТІ" для подальшої реєстрації його права власності на нерухоме майно. Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що Державний комітет телебачення та радіозв’язку України надав повноваження в установленому порядку позивачу звертатись до господарського суду за захистом права власності Міністерства. Крім того, Державний комітет телебачення та радіозв’язку України зазначено в позовній заяві третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Таке зазначення не є вірним, тому, що пред’явлення позову про визнання права власності на майно в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не передбачено чинним процесуальним законодавством. Також, під час судового розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірні об’єкти знаходяться саме за цією адресою, яка була змінена декілька разів. За актами прийому-передачі зазначається інша адреса. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області і припинити провадження у справі.

Позивач, Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує повністю, просить рішення господарського суду Сумської області від 05.05.08 р. у справі № 2/15-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради без задоволення.

Третя особа, КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 р. не виконало, відзив на апеляційну скаргу відповідача не надало.

Третя особа, Державний комітет телебачення та радіомовлення України, надала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій зазначає, що повністю погоджується з рішенням господарського суду Сумської області, вважає його цілком законним та заперечує проти апеляційної скарги поданої відповідачем. Просить відмовити Виконавчому комітету Сумської міської ради у задоволені апеляційної скарги.

Відповідач та дві треті особи в судову засідання Харківського апеляційного господарського суду не з’явились, про причини не прибуття не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчить власноручний підпис представників на повідомлені про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що сторони вдруге не з’явились в судове засідання Харківського апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

Позивач заявив клопотання про доручення до матеріалів справи копію акта приймання-передачі активів та пасивів від 01.04.2007 р., копію передавального акту від 03.05.2007 р № 361, як додаткові докази по справі.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та порадившись на місці дійшла висновку про залучення до матеріалів справи додаткових документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про управління об’єктами державної власності, об’єктами управління державної власності" є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що суб’єктами управління об’єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Статтею 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) покладено на міністерства та інші, підвідомчі Кабінету Міністрів України, органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Згідно з цим Декретом міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, затверджують статути підприємств, здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємствами державного майна. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 (789-2006-п) затверджене "Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України", відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п.1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п.1.1 Статуту Концерну РРТ – Концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення –державне господарське об’єднання, створено згідно з наказом Державного комітету України по зв’язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РТТ", засноване на державній власності і входить до сфери управління Державного комітету телебачення та радіомовлення України згідно з постановою КМУ від 26 червня 2007 р. № 857 "про передачу Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення до сфери управління Державного комітету телебачення та радіомовлення" (857-2007-п) .

Майно, за яким позивач просить визнати право власності, є державним відповідно до п.6.2 Статуту Концерну РРТ, яким передбачено, що майно Концерну перебуває у державній власності та закріплюється за ним на праві господарського віддання. Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з законодавством та цим статутом.

Таким чином, власником майна є держава в особі Державного комітету телебачення та радіозв'язку України, а Сумська філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, і в тому числі його структурні підрозділи, є суб'єктами господарювання, яким майно належить на праві господарського відання.

Згідно із ч.2 ст. 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частиною 3 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.

Згідно Ст. 1. Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, суб’єкт, який вважає, що певне майно належить йому на праві повного господарського відання, і це право оспорюється (або втрачений документ, що підтверджує це право), може подати до суду позов лише про визнання його права господарського відання на майно.

Позивач не надав суду доказів щодо порушення відповідачем його права господарського відання на спірне майно.

Отже, виходячи з положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст. 136 Господарського кодексу України, ст. 392 Цивільного кодексу України, позивач мав право звернутися до суду з позовом за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (в даному випадку - права господарського відання), але право власності на майно, яке просить визнати позивач за Державним комітетом телебачення та радіозв’язку України позивачу не належить.

В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що Державним комітетом телебачення та радіозв’язку України надало повноваження в установленому порядку позивачу звертатись до господарського суду за захистом права власності Міністерства.

Міністерство транспорту та зв’язку України, як державний орган та самостійна юридична особа має право звертатися з позовами до господарського суду ( в тому числі і з позовами про визнання державної власності).

Тобто, чинним Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено право одної юридичної особи звертатись до господарського суду з позовом в інтересах іншої юридичної особи, а тим більше не залученої в якості позивача у справі.

Крім того, Міністерство транспорту та зв’язку України зазначено позивачем в позові третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Пред’явлення позову про визнання права власності на майно в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з тим, що позивачем заявлено позов про визнання права державної власності без залучення та дозволу відповідного державного комітету телебачення та радіозв’язку України, а також позивачем не надано доказів порушення відповідачем охоронюваних законом прав позивача відносно об’єктів державної власності.

В судовому засіданні представник позивача надав копії актів приймання-передачі, які на його думку свідчать про те, що спірне майно належить йому на праві власності.

Однак, колегія суддів не сприймає це як доказ, з огляду на те, що вказані акти свідчать лише про те, що активи та пасиви Концерну РРТ передались на баланс Сумській філії Концерну РРТ, а також те, що правонаступником ДП Сумського ОРТПУ є Концерн РРТ до якого переходять всі майнові і немайнові права та обов’язки ДП Сумського ОРТПУ.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 05.05.2008 р. по справі № 2/15-08 р. прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 1,4 статті 104, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судова колегія, -

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.05.2008 р. по справі № 2/15-08 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.