2-218/06 Про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ, визнання недійсним договору купівлі - продажу частки АЗС та визнання права власності на АЗС - 06.08.2008 Прийняття

Визнаний недійсним договір купівлі-продажу 1/7 частини АЗС -1, укладений 19 жовтня 1999р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4., посвідчений держаним нотаріусом Першотравневої державної нотаріальної контори Донецької області, реєстр № 1399, з подальшим стягненням суми продажу за договором -2800грн. з покупця ОСОБА_4 на користь продавця ОСОБА_7

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання ОСОБА_7 вибувшим з складу засновників ТОВ "Астра" з 19.10.1999р. та визнання за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., а також відповідачкою ОСОБА_4. права на 1/28 частину статутного фонду ТОВ "Астра"та затвердження відповідних долей .

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання рішення загальних зборів ТОВ "Астра" від 07.12.2004р. про продаж АЗС-1 задоволені, рішення зборів визнано недійсним.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині визнання недійсним договору купі влі-продажу АЗС-1, укладеного 10.01.05р. між ТОВ "Астра"в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ "Азойл"в особі директора ОСОБА_8., посвідченого приватним нотаріусом Першотравневого нотаріального округу Донецької області ОСОБА_10., реєстр № 25 та приведенні сторін у первинний стан.

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.06.2006р., звернулися з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважають, що воно було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на те, що висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу не ґрунтується на нормах закону . При цьому, вважають, що в супереч цим нормам, директор товариства одноособово розпорядилась не меншою частиною, а всім майном товариства.

У доповненнях від 17.07.06р. на апеляційну скаргу, позивачі вважають, що рішення суду у вищеозначеній частині, порушує положення ст. 41 Конституції України та порушує їх права. При цьому, позивачі, посилаються на те, що АЗС-1, як майновий комплекс є основним та єдиним внеском в Уставний фонд товариства, тому, оскаржена угода купівлі-продажу, на їх думку, призвела до фактичної ліквідації товариства. Зауважують на тому, що відповідно до норм законодавства та Статуту товариства до повноважень директора підприємства не входить вирішення питання про припинення діяльності підприємства.

Ухвалою від 19.08.06р. колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено. Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.06.06р. залишено без змін.

Ухвалою від 08.02.08р. Апеляційного суду м.Києва касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19.08.06р. скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів"від 15 грудня 2006р. (483-16) , справа № 2-218/06 була передана для розгляду до Донецького апеляційного господарського суду.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Азойл", у відзиві на апеляційну скаргу та представники відповідача в судовому засіданні проти доводів та висновків викладених в останній заперечує. Посилається на те, що позивачами не в повному обсязі були вивчені та проаналізовані матеріали справи, а тому, вважає, що скаржники дійшли до хибних висновків стосовно даного предмету позову.

В нинішнє судове засідання представники позивачів та відповідачів ОСОБА_4.,ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" не з?явились. Про час місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином. До суду від означених сторін надійшли телеграми з клопотанням про розгляд справи за їх відсутністю в зв'язку з неможливістю прибуття їх представників до судового засідання.

В зв?язку з вищевикладеним, справа, у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянута за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Азойл", судова колегія встановила наступне.

08.02.1999р. між Відкритим акціонерним товариством "МТС"смт. Мангуш та громадянамиОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4., ОСОБА_3. був укладений договір купівлі-продажу АЗС-1, що розташована у смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області по вул. Леніна, б/н, на земельній ділянці Мангушської сільради народних депутатів.

26.04.1999р. розпорядженням голови районної державної адміністрації № 154 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра", за адресою: смт. Мангуш, вул. Леніна, 1 "а", та видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи.

Відповідно до Засновницького договору від 20.04.1999р., засновниками товариства визначено ОСОБА_6, ОСОБА_5., ОСОБА_1., ОСОБА_5, ОСОБА_7,ОСОБА_4 ОСОБА_3. з рівними долями у статутному капіталі.

Згідно з п. 8 Засновницького договору, до моменту державної реєстрації Товариства засновники зробили вклад в Уставний фонд товариства в розмірі 43,05% у вигляді переданої АЗС вартістю 19913,61грн.

Відповідно до п. 6 Засновницького договору та п. 4.1 Статуту засновниками створений статутний фонд в розмірі 46250грн.00коп.

19.10.1999р. між ОСОБА_7та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу 1/7 частки АЗС-1, з відповідною долею будівель, що розташована за адресою: смт. Мангуш Першотравневого району Донецької області, вул. Леніна б/н.

На загальних зборах засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Астра"07.12.2004р. було прийнято рішення про продаж майна, що належить Товариству у вигляді АЗС-1 смт. Мангуш, вул. Леніна 1 "а". Дане рішення було закріплене протоколом загальних зборів ( т. 1 а.с. 366). Як вбачається з даного протоколу : "За"проголосували ОСОБА_6, ОСОБА_5.,ОСОБА_4 за себе особисто та від імені ОСОБА_7, "проти"- ОСОБА_3

10.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра" смт. Мангуш та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОІЛ"смт. Мангуш був укладений договір купівлі-продажу автозаправочної станції № 1 ( АЗС-1), що розташована за адресою: смт. Мангуш, вул. Леніна, 1-а.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін, що були присутні в судовому засіданні, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акту зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра"створене за рішенням громадян : ОСОБА_6, ОСОБА_5., ОСОБА_1.,ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст. 63 Господарського кодексу України підприємства, що створюються у формі господарського товариства є корпоративними.

Підставою для визначення у особи (учасника господарського товариства) корпоративних прав є наявність у нього частки господарського товариства.

За приписами ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивіденди) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону.

Відповідно до ст. 57 Господарського кодексу України в установчих документах суб'єкта господарювання повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до положень ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

За приписами ст.61 цього ж Закону загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками ( учасниками) у власність як вклад до статутного ( складеного) капіталу.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про власність"( який діяв на час укладення спірного договору) визначено, що об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві у порядку, встановленому законом.

Однією з позовних вимог у даній справі, відповідно до додаткової позовної заяви від 11.02.05р. ( т.1 а.с. 359) позивачі визначили визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/7 частини статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра"від 19.10.1999р., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4. При цьому, як про це вірно зазначено судом першої інстанції, позивачі посилаються на положення ст.ст. 100, 116, 147, 215, 216, 227 Цивільного кодексу України (в ред. 2003р.).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що відповідно до приписів Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (в ред. 2003р.), до даних правовідносин повинні застосовуватись норми глави 38 Цивільного кодексу України в редакції 1963р (1540-06) .

Відповідно до положень ст. 432 Цивільного кодексу України (в ред. 1963р.) учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Відповідно до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", в редакції що діяла на момент укладення даного спірного договору, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.

Зазначений порядок відступлення учасника товариства своєї частки в статутному фонді передбачений і у статуті ТОВ "Астра".

Згідно ч.І ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до п.23,24 Положення про порядок державної реєстрації суб'єктів І підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №740 (740-98-п) і від 25.05.1998р., зміни (доповнення) в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації у 5-денний термін з дня надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації за наявності документа, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів. У разі внесення до установчих документів змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, подаються оформленні і згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують: добровільний вихід і юридичної особи із складу засновників (учасників) - подається копія рішення засновника, і а фізичної особи - нотаріально засвідчена заява.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу України угода, що не відповідає вимогам закону визнається недійсною.

Таким чином, з урахуванням матеріалів справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони за договором купівлі - продажу частини АЗС-1 від 19.10.1999р., а також інші учасники Товариства не виконали вимог закону, що діяв на момент виникнення спору у цій частині позову, та вважає, що договір купівлі-продажу 1/7 частини АЗС-1 від 19.10.1999р. судом першої інстанції правомірно визнаний недійсним з поверненням сторін у первісний стан.

Щодо вимог позивачів про визнання ОСОБА_7 таким, що вибув зі складу засновників Товариства з 19.10.1999р., примусове позбавлення його як учасника долі, а також розділу його долі між іншими учасниками, судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (аналогічні положення містяться у статті 20 Господарського кодексу України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, положеннями даних статей Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) встановлений перелік способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересів .

З урахуванням вищенаведеного та з оглядом на вказані вище положення ст.ст. 53, 54 Закону України "Про господарські товариства", судова колегія вважає необхідним зауважити, що, по-перше, такого способу захисту прав та законних інтересів, який обраний позивачами, чинним законодавством не передбачено, по-друге, вирішення даного питання не належить до компетенції суду та означало б втручання у внутрішню діяльність товариства, а по-третє, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, ОСОБА_7 заяву про добровільний вихід у передбаченому ( нотаріальному) порядку не подавав.

Таким чином, господарський суд не має процесуальних повноважень щодо визнання ОСОБА_7 таким, що вибув зі складу засновників Товариства з 19.10.1999р., примусове позбавлення його як учасника долі, а також розділу його долі між іншими учасниками, в наслідок чого права позивача не можуть бути захищені в такий спосіб. За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, однією з вимог позивачів є визнання рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" від 07.12.04р., яким було прийнято рішення про продаж АЗС-1 неправомірним.

З цього приводу, судова колегія вважає необхідним зазначити, що Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

-порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

-акціонер (учасник) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах;

-рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства"(в редакції що діяла на момент проведення зборів) збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів, дані положення також закріплені у п. 9.11 Статуту Товариства.

При цьому, відповідно до п. 9.3 Статуту учасники Товариства можуть приймати участь у зборах самі, або через своїх представників.

Представництво, відповідно до положень розділу IV глави 16 Цивільного кодексу України (435-15) , може здійснюватись, зокрема за довіреністю, яка є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Матеріали справи містять в собі копію Довіреності від 11.08.2004р. ОСОБА_7, який уповноважує ОСОБА_4. на здійснення від його імені певних дій пов'язаних з роботою Товариства . Однак, судова колегія вважає, що дана довіреність не може бути прийнята до уваги, оскільки не була легалізована у встановленому законом порядку для довіреностей, що видані на території іноземних держав.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при проведенні загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра" від 07.12.04р. були порушені передбачені ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства"та Статутом Товариства положення та порядок проведення зборів та визначення кворуму .

Окрім означених вище вимог, позивачі також просять суд визнати договір купівлі-продажу АЗС-1 ( реєстр. № 26 приватного нотаріуса Ковальової) від 10.01.05р., укладений між ТОВ "Астра"та ТОВ "Азойл"недійсним та привести сторони у первісний стан.

Судова колегія, в частині вимог про визнання договору купівлі-продажу АЗС-1 (реєстр. № 26 приватного нотаріуса Ковальової) від 10.01.05р. недійсним, погоджуючись з висновком місцевого суду, вважає необхідним зауважити наступне.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи, установчими документами не було заборонено директору ТОВ "Астра"укладати угоди про продаж майна товариства.

По-друге, спірне майно було продано за справедливу ринкову вартість, відповідно до оціночного звіту експерта, що знаходиться в матеріалах справи.

По-третє, дії директора Товариства ОСОБА_4, з огляду на ті обставини, що відчуження спірного майна відбулося на платній основі, були скеровані на розв'язання конфлікту між учасниками Товариства, частина з яких мала намір вийти зі складу учасників з виділенням належної долі, а не на припинення діяльності Товариства.

Таким чином, содовою колегією не встановлено порушень норм матеріального права, або перевищення повноважень з боку директора Товариства при укладенні спірної угоди. Внаслідок цього, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, будь-яких порушень норм процесуального права, що б призвели до прийняття неправильного рішення судовою колегією при перегляді судового рішення в апеляційному порядку не виявлено.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана заява про перевірку рішення не можуть бути підставою для його скасування, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Керуючись ст. 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 смт.Мангуш, ОСОБА_2 м.Маріуполь, ОСОБА_3 смт. Мангуш на рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.06.2006 року у справі № 2-218/06 - залишити без задоволлення .