3/31 Про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільчих станціях - 06.08.2008 Прийняття

за позовом Дочірньої компанії (далі ДК) "Укртрансгаз"Національної акціонерної компанії (далі НАК) "Нафтогаз України", яку представляє філія управління магістральних газопроводів (далі УМГ) "Прикарпаттрансгаз", м.Івано-Франківськ

до відповідача ВАТ "Одесагаз", м.Одеса

про зобов’язання укладення технічної угоди №3 про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільчих станціях в 2008 році в редакції позивача

за участю представників

від позивача – Швидченко В.О., Римарук Ю.І. –представники (дов. у справі);

від відповідача –Гавриков М.В. –представник (дов. у справі).

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 16.07.08р.

Права та обов’язки згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.04.2008р. у справі №3/31 (суддя Фрич М.М.) задоволено позов ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України", яку представляє філія УМГ "Прикарпаттрансгаз"до ВАТ "Одесагаз"та зобов’язано останнє укласти технічну угоду №3 про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільчих станціях в 2008 році в редакції позивача.

Рішення судом мотивоване п.2.6 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.94р. №355 (z0281-94) (далі Правила №355 (z0281-94) ), п.12 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом" №1729 (1729-2001-п) від 27.12.2001р., із змінами та доповненнями (далі Постанова №1729 (1729-2001-п) ), на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки для виконання вимог зазначеного законодавства є необхідним визначення планових обсягів споживання газу, в тому числі добових та скорегованих, а п.п.2.3, 2.4 спірної технічної угоди №3 відображають такі вимоги законодавства в даній сфері діяльності.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ВАТ "Одесагаз"оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального права, стверджуючи про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам представника відповідача та знехтував Державними будівельними нормами України, відповідно до яких (п.2.1, п.2.2 ДБН В.2.5-20-2001) останнім складено додаток №1 до технічної угоди №3.

Крім того, апелянт зазначає, що при підписанні розбіжностей до технічної угоди №3 від 29.11.07р. ВАТ "Одесагаз"посилалось на Типову технічну угоду, затверджену Правилами обліку природного газу при видобуванні, транспортуванні та зберіганні (Додаток №1), які затвердженні наказом НАК "Нафтогаз України"№142 від 11.05.02р., тому оскаржуване рішення суду слід скасувати, а в позові відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з твердженнями апелянта, вважаючи оскаржуване судове рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і не підлягає скасуванню.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

в позовній заяві ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України", яку представляє філія УМГ "Прикарпаттрансгаз"на підставі ст.ст. 179, 181, 187 Господарського кодексу України просить винести рішення, яким зобов’язати ВАТ "Одесагаз"укласти технічну угоду №3 про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільчих станціях в 2008 році в редакції позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2008р. відповідач по справі підписав з протоколом розбіжностей технічну угоду №3 від 29.11.2007р. про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільчих станціях у 2008р., якою передбачалось зобов'язання позивача здійснювати транспортування природного газу по території України та передачі його відповідачу в загальному потоці газу на газорозподільчих станціях (ГРС) для потреб промислових споживачів, комунально-побутових споживачів, бюджетних організацій і установ, населення відповідно до виділених ОДУ ДК "Укртрансгаз" та доведених планових обсягів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач відмовився від підписання п.п.2.2, 2.3, 2.4 вищевказаної технічної угоди в редакції позивача, наполягаючи на виключенні даних пунктів з тексту угоди, посилаючись на додаток №1 до технічної угоди №3, в якому відповідач вказав категорійність газопроводів високого тиску.

Так, п.2.2 спірної технічної угоди в редакції позивача передбачено, що з метою дотримання вимог щодо дисципліни газопостачання замовник (відповідач) зобов’язується оперативно на протязі доби після одержання з ОДУ ДК "Укртрансгаз", надавати виконавцю (позивачу) розбивку планових обсягів споживання газу по кожній ГРС на початок місяця, а також в подальшому після отримання скоригованих планових обсягів споживання газу, з розбивкою на промислових споживачів і споживачів по фондах облдержадміністрацій.

Пунктом 2.3 цієї ж угоди встановлено, що у випадку переборів газу споживачами понад встановленні обсяги відпуску газу, доведених з ОДУ ДК "Укртрансгаз", замовник самостійно здійснює дії щодо обмеження (припинення) газопостачання споживачам відповідно до діючого законодавства, а в противному випадку виконавець має право приступити до примусового обмеження відпуску газу з ГРС до обсягів, доведених замовником виконавцю згідно п.2.2, а п.2.4 даної угоди визначено, що при ненаданні замовником виконавцю розбивки планових обсягів згідно п.2.1 даної угоди виконавець має право приступити до примусового обмеження відпуску газу в першу чергу з найпотужніших ГРС для доведення відпуску газу споживачам замовника до встановлених планових обсягів споживання газу на область в цілому.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про природні монополії"позивач є монополістом в сфері транспортування природного газу магістральними газопроводами.

Як зазначає позивач та вбачається зі справи в спірних правовідносинах мова йде про магістральні газопроводи з робочим тиском понад 1,2 до 2,5 МПа (понад 12 до 25 кгс/см-2) включно, тому судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта про застосування в даному випадку Державних будівельних норм України, оскільки відповідно до приписів останніх вони не поширюються на газопроводи і газове обладнання підприємств та установок, що використовують природний газ із надлишковим тиском понад 1,2 МПа, а також штучні гази, біогаз, газ дегазації, повітряні суміші на їх основі та інші горючі гази.

Згідно п.2.6 Правил №355 (z0281-94) газотранспортні організації у випадку перевитрат добової норми відбору природного газу мають право здійснювати примусове обмеження подавання газу до встановленого добового об’єму через 24 години з часу попередження.

Пунктом 12 Постанови №1729 (1729-2001-п) також передбачено приведення споживачів, які допускають перевитрати добової норми відбору газу понад встановлені ліміти газу, до виділених планових обсягів, обмеження або припинення подачі газу у разі неповного проведення розрахунків за надані послуги з його транспортування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені вище норми матеріального права та обставини справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.