2-13/349-2006 Про витребування майна з чужого незаконного володіння - 05.08.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 10 червня 2008 року у справі № 2-13/349-2006 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 звільнити капітальну будову котедж (будиночок) з каменя ракушечника, на бетонному стрічковому фундаменті, загальною площею 32,9кв.м., зокрема основна частина - 29,6кв.м., відкрита веранда - 3,3кв.м., зареєстрований у КП БТІ міста Ялта під літерою И (№ 51) на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур", розташований на території бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АДРЕСА_2, шляхом виселення з будови суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 передати товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" капітальну будову котедж (будиночок) з каменя ракушечника, на бетонному стрічковому фундаменті, загальною площею 32,9кв.м., зокрема основна частина - 29,6кв.м., відкрита веранда - 3,3кв.м., зареєстрований у КП БТІ місто Ялта під літерою И (№ 51) на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур", розташований на території бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АДРЕСА_2 за актом прийому-передачі впродовж 10 днів з моменту набуття чинності судовим рішенням.

Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур" 85,00грн. державного мита та 118,00грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на спірний об'єкт нерухомості належить товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур".

Не погодившись з рішенням суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що вона проживає у спірній будівлі. Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, а також паспортних даних вона зареєстрована та проживає за іншою адресою, а саме:АДРЕСА_1, і тому рішення господарського суду про звільнення сторони із спірної будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 необґрунтованим.

Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду від 10 червня 2008 року залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 без задоволення.

У зв'язку з хворобою головуючого судді Заплава Л.М. та відпусткою судді Фенько Т.П. на підставі розпорядження голови суду від 05 серпня 2008 року, здійснено заміну суддів Заплава Л.М. та Фенько Т.П. на суддів Видашенко Т.С. та Латиніна О.А.

Головуючим суддею у справі № 2-13/349-2006 призначено суддю Видашенко Т.С.

05 серпня 2008 року у судове засідання не з'явився представник позивача, про місце і час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, причин не явки судовій колегії не повідомив. Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було надано клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, і підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, тому судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даних сторін за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на літній будиночок № 51-літер И розташований за адресою: АДРЕСА_2, вперше було зареєстроване за товариством покупців членів трудового колективу Кримського Республіканського Виробничого Торговельного Об'єднання "Криммісцевпром" у 2001 році на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством покупців, посвідченого нотаріально 22 квітня 1997 року, реєстровий № 8с-141 та акту прийому-передачі № 93 від 25 квітня 1997 року (т.1 а.с.45-49).

Відповідно до акту прийому-передачі № 93 від 25 квітня 1997 року і додатка № 4 до акту (локальна відомість основних засобів та МБП по ділянці бази відпочинку "Сувенір") виробничо-торговельному товариству з обмеженою відповідальністю "Криммісцевпром" (правонаступник товариства покупців членів трудового колективу КРВТО "Криммісцевпром") передавалося 9 будиночків, а також устаткування, малоцінні предмети по ділянці бази відпочинку "Сувенір".

07 червня 2001 року між виробничо-торговельним товариством з обмеженою відповідальністю "Криммісцевпром" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 5-7).

Відповідно до підпункту 1.1. вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця літні будиночки, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що належать продавцю на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 22 квітня 1997 року №8с-141 та акту прийому-передачі № 93 від 25 квітня 1997 року, зареєстрованих в БТІ міста Ялта в реєстровій книзі № 20-Б арк. 28 під реєстровим № 15-літер Ц*, № 21-літер Ш, № 35-літер Ж, № 40- літер З*, № 41-літер В**, № 43-літер Г**, № 44-літер Ж-**, № 45-літер Д-**. Ціна продажу та порядок розрахунків, права та обов'язки сторін визначались договором (т.1 а.с. 24-26).

Додатковою угодою від 01 листопада 2001 року між виробничо-торговельним товариством з обмеженою відповідальністю "Криммісцевпром" та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" було внесено зміни до пункту 1.1. договору № 5/2001 від 07 червня 2001 року і замість будиночку №21-літер Ш позначено будиночок № 51-літер И, у зв'язку з помилкою при оформлені продажу літніх будиночків бази відпочинку "Сувенір".

Крім того, вказаний договір було доповнено пунктом 4.5, за яким продавець зобов'язався зареєструвати в КП БТІ міста Ялта право власності на будинок №51-літер И для подальшого оформлення у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур", відмовившись від права власності на будиночок №21-літер Ш (т.1 а.с.28).

Отже, право власності на спірний об'єкт нерухомості належить товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур". Проте, відповідач не звільняє будиночок № 51-літер И від свого майна.

В березні 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "Експрестур" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та просило звільнити будиночок № 51-літер И (т.1 а.с. 2-3).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" неодноразово були надані уточнення позовних вимог, в яких позивач просив зобов'язати відповідача звільнити капітальну будову котедж (будиночок) з каменя ракушечника, на бетонному стрічковому фундаменті, загальною площею 32,9кв.м., зокрема основна частина - 29,6кв.м., відкрита веранда - 3,3кв.м. зареєстровану у КП БТІ міста Ялта під № 51-літер И на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур", розташовану на території бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виселення її з будови та зобов'язати відповідача передати позивачу капітальну будову котедж (будиночок) з каменя ракушечника, на бетонному стрічковому фундаменті, загальною площею 32,9кв.м., зокрема основна частина - 29,6кв.м., відкрита веранда - 3,3кв.м. зареєстровану у КП БТІ міста Ялта під № 51-літер И на праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур", розташовану на території бази відпочинку "Сувенір" за адресою: АДРЕСА_2 за актом прийому-передачі впродовж 10 днів з моменту набуття чинності судового рішення (т.2 а.с. 143).

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального і процесуального права при прийнятті судом першої інстанції рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 є необґрунтованою, і тому не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено господарським судом першої інстанції, ухвалою Ялтинського міського суду від 07 липня 1999 року було затверджено акт публічних торгів від 29 червня 1999 року про продаж товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" 31 будиночка бази відпочинку "Сувенір" у місті Ялта, смт. Понізовка, що належать державному підприємству заводу "Таврія".

На підставі акту та вказаної ухвали, державним нотаріусом товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур" було видане свідоцтво про право власності на 31 будиночок.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ялтинського міського суду від 02 жовтня 20 02 року було задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур" та скасовано рішення Ялтинського міського суду від 03 січня 2002 року по цивільній справі ОСОБА_1 до державного підприємства завод "Таврія" про визнання права власності на будиночок-павільйон №51, площею 24,5кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 на території бази відпочинку "Сувенір" у зв'язку з нововиявленими обставинами (т.1 а.с.62).

Також, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2006 року у справі № 2 20/2329.1-2006 за товариством з обмеженою відповідальністю "Експрестур" було визнано право власності на капітальну будівлю котедж (будиночок), загальною площею 32,9кв.м., у тому числі основна частина - 29,6кв.м., відкрита веранда -3,3кв.м., збудованого з каменя ракушечника, на бетонному стрічковому фундаменті, дах металевий, зареєстровану у КП БТІ міста Ялта під № 51-літер И за адресою: АДРЕСА_2, яка була придбана за договором купівлі-продажу від 07 червня 2001 року за № 5/2001 і додатковою угодою до договору від 01 листопада 2001 року у виробничо-торговельного товариства з обмеженою відповідальністю "Криммісцевпром".

Крім того, господарським судом було визнано недійсним договір купівлі-продажу будиночку-павільйону № 51 від 19 вересня 1995 року, укладений між ОСОБА_1 та державним підприємством завод "Таврія" (т.2 а.с.88-94).

Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2006 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 липня 2006 року у справі № 2-20/2329.1-2006 залишено без змін (т.2 а.с.119-122).

Отже, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що право власності на спірний об'єкт нерухомості належить товариству з обмеженою відповідальністю "Експрестур".

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Експрестур".

За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.

Отже, вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 червня 2008 року відсутні.