1/30 Про зобов'язання встановити на місцевості межі земельної ділянки - 31.07.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-механічне підприємство "Таїр" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про зобов"язання встановити на місцевості межі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.06.08 у справі № 1/30 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-механічне підприємство "Таїр" звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення № 4014000 від 10.07.08), відзив на скаргу не надав. За ухвалою суду від 09.07.2008 явка сторін судом не вимагалась. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути скаргу у даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між Сєвєродонецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ремонтно-механічним підприємством "Таїр" було укладено договір оренди земельної ділянки від 02.04.03 № 523, за умовами якого позивач набув право оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Механізаторів, 2, площа якої за розрахунком становить 0,1581 га.

Судом досліджено, що позивач 10.09.02 замовив у ДП "Сєвєродонецький міський центр державного земельного кадастру" проект відведення земельної ділянки (який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки № 52 від 02.04.03) Відповідно до змісту цього проекту до його складу входять План відведення земельної ділянки та Акт встановлення та переносу в натурі (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки. Після цього між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки, розділом 3.1 якого передбачено зобов"язання відповідача встановити на місцевості межі наданої земельної ділянки, за рахунок коштів орендаря.

Суд першої інстанції зробив висновок, що при укладанні сторонами у справі договору оренди земельної ділянки її межі не були визначені на місцевості, що підтверджується даними проекту відведення земельної ділянки, де у розділі "експлуатація земельних угідь" (а.с. 14) зроблено примітку, що площа 0,1581 не зазначена на плані, а межі вбудованої частини приміщення не встановлюються на місцевості.

Крім того, зміст акту встановлення меж та переносу в натурі /на місцевість/ зовнішніх меж земельної ділянки (а.с. 19) не відповідає назві документу. В акті зазначено, що у ньому узгоджено розрахунок площі земельної ділянки у розмірі 0,1581 га під 36/100 часток будівлі виробничого приміщення.

Судом досліджені пояснення представника Головного управління земельних ресурсів в Луганській області, з яких вбачається, що для проведення передбачених законодавством робіт у відповідності до ст. 198 Земельного кодексу України необхідно закріплення теодолітом /геодезичним інструментом/ кутових точок та їх закоординування. Однак за матеріалами справи це неможливо, оскільки приміщення позивача має кутову конфігурацію та знаходиться всередині споруди, тому прокласти хід, закоординувати зворотні точки та провести цей комплекс робіт неможливо.

Матеріалами справи підтверджено, що в базі даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру інформація відносно земельної ділянки позивача відсутня (лист Луганської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" № 160-р від 19.06.2008).

Суд першої інстанції додаткову угоду від 31.03.08 № 3 до договору від 02.04.03 № 523 (а.с. 51) не прийняв до уваги, оскільки сторонами не дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення даної угоди у відповідності до ст. 654 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

ТОВ ремонтно-механічне підприємство "Таїр" вважає, що при розгляді справи судом не доведені обставини, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою, заявник посилається на те, що суд зробив висновок, що при укладенні договору оренди земельної ділянки її межі не були визначені на місцевості, але, як зазначає скаржник, земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами.

Суд зробив висновок про невизначеність меж на місцевості на підставі того, що зміст Акту встановлення меж та переносу (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки не відповідає назві документу, але даний акт підписано трьома особами і скріплено трьома печатками, у тому числі й підписом представника управління земельних ресурсів.

Скаржник зазначив, що в примітці у розділі "експлуатація земельних угідь" не йде мова про встановлення меж земельної ділянки, а мова йде про те, що площа на плані не зазначена.

Судом не досліджувалося питання про встановлення меж земельної ділянки, на якій немає будь-яких приміщень та споруд, але площа приміщення позивача складає 587, 2 кв.м., а загальна площа земельної ділянки за договором оренди складає 1581 кв.м.

Суд зробив висновок, що встановлення меж земельної ділянки має бути проведене відповідною державною установою, але землевпорядні роботи мають право виконувати будь-які суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на роботи у сфері землеустрою незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.

Крім того, судом не досліджувалися повноваження Луганського обласного управління земельних ресурсів на здійснення робіт з землеустрою.

На думку скаржника, судом не вірно застосована ст. 198 Земельного кодексу України.

Судова колегія, розглянувши доводи апеляційної скарги, не приймає їх з огляду на наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки є проект відведення земельної ділянки, до складу якого входять план відведення земельної ділянки та акт встановлення та переносу в натурі (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки.

За змістом акту встановлення та переносу в натурі (на місцевість) зовнішніх меж земельної ділянки узгоджено тільки розрахунок площі земельної ділянки (а.с. 19).

Встановлення та перенос в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки не відбулося.

Як зазначено в проекті відведення земельної ділянки, площа 0,1581 га не зазначена на плані. Межі вбудованої частини приміщення не встановлюються на місцевості (а.с. 13-14).

Посилання скаржника на те, що поняття "зазначене" і "встановлене" не є тотожними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки без зазначення на плані (тобто встановлення зворотних точок та їх координат) неможливо їх встановити і на місцевості.

Не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на те, що не вся площа земельної ділянки знаходиться під забудовою, а тільки 0,0587,2 га, оскільки проект відведення виконано на площу 0,1581 га. Проект відведення на площу земельної ділянки, що вільна від забудови, не замовлявся та не виконувався. Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 04.02.2003 № 179 затверджено проект відведення земельної ділянки без визначення меж на плані (а.с. 11) за розрахунком площі земельної ділянки, виконаному згідно Положення про порядок розрахунку часток площі земельної ділянки, на якій розташовано будівлю, що знаходиться в користуванні декількох юридичних або фізичних осіб.

Як вже зазначалося вище, затверджений проект відведення є невід’ємною частиною договору оренди. Договір оренди укладено відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради від 04.02.2003 № 179.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ст. 198 Земельного кодексу України, яка стосується кадастрових зйомок, застосована місцевим господарським судом правильно, оскільки кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, кадастрові зйомки проводять спеціалізовані організації.

Проведення кадастрових зйомок до повноважень Ради не відноситься.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-механічного підприємства "Таїр" задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з’ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-механічного підприємства "Таїр" на рішення господарського суду Луганської області від 20.06.2008 у справі № 1/30 залишити без задоволення.