33-9/479-06-12379 Про визнання права на заселення житла - 24.07.2008 Прийняття

/Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином (див. - повідомлення про вручення поштового відправлення №370232 від 11.07.08р.), але не використав законного права на участь у судовому засіданні його представника /

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва ДП "Укрпівденбудрозвідування", м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 11 червня 2008 року

по справі № 33-9/479-06-12379

за позовом скаржника в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань ДП "Укрпівденбудрозвідування", м. Ізмаїл

до відповідачів:

1) Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл;

2) Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", м. Ізмаїл

про визнання права на заселення житла

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство", м. Ізмаїл

до відповідачів:

1) Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл

2) скаржника в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань ДП "Укрпівденбудрозвідування", м. Ізмаїл

про визнання права на заселення житла

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2007р. позов Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва "Укрпівденбудрозвідування" в особі Ізмаїльського відділення комплексних розвідувань підприємства "Укрпівденбудрозвідування" /далі –ДП "Укрпівденбудрозвідування"/ задоволено: визнано за останнім право на заселення в квартиру №8 будинку №23 по проспекту Суворова в м. Ізмаїл Одеської області, а в задоволенні зустрічного позову відкритого акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" /далі –ВАТ "УДП"/ –відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2007р. вказане вище рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2007р. скасовано: в позові ДП "Укрпівденбудрозвідування" відмовлено, натомість зустрічний позов ВАТ "УДП" задоволено частково: визнано за ним першочергове право заселення його працівниками квартири №8 в будинку №23 по проспекту Суворова в м. Ізмаїл Одеської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2008р. означені рішення та постанова скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, 11.06.2008р. господарським судом Одеської області (суддя Мазур Д.Т.) прийнято рішення, яким зустрічний позов ВАТ "УДП" задоволено та визнано його право на заселення в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов його працівниками звільненої квартири № 8 у будинку № 23 по проспекту Суворова у м. Ізмаїлі Одеської області. В задоволенні первісного позову ДП "Укрпівденбудрозвідування" відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позов ВАТ "УДП", правонаступництво якого, як одноосібного забудовника будинку по проспекту Суворова,23 у м. Ізмаїлі, підтверджено матеріалами справи, підлягає задоволенню у порядку ст. 55 Житлового кодексу України, оскільки відомчий житловий фонд був переданий у комунальну власність Ізмаїльській міськраді. В основу рішення місцевого господарського суду покладені преюдиціальні факти, встановлені в рішенні Ізмаїльського міськрайсуду від 1.11.2005р., що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.07.2006р. та ухвалою Верховного суду України від 17.11.2006р..

Не погоджуючись з означеним рішенням господарського суду, ДП "Укрпівденбудрозвідування" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким його позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову –відмовити.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції прийняв рішення, на його думку, з порушенням норм матеріального та процесуального права при не повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому апелянт вказує, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не застосував правила ст. 9 Житлового кодексу /далі - ЖК/ України (5464-10) , які визначають поняття "житлове приміщення", не застосував ст.ст. 27, 55 ЖК України та п. 12 Положення "Про використання житлових будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей". Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 35 ГПК України, поклавши в основу оскаржуваного рішення факти, встановлені в судових рішеннях по цивільній справі, в яких на його думку, приймали участь інші сторони.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак представник ВАТ "УДП" в судовому засіданні спростовував доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції –без змін .

Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у серпні 1982р. при будівництві будинку №23 по проспекту Суворова в м.Ізмаїл, правопопередник відповідача за первісним позовом - Радянське дунайське пароплавство (замовник) - уклало з ДП "Укрпівденбудрозвідування" (підрядник) угоду на виконання робіт з метою пошуку підземних виробок (мін), згідно умов якого замовник за виконані роботи зобов’язується після закінчення будівництва виділити в ньому одну однокімнатну квартиру для Підрядника.

В матеріалах справи міститься висновок скаржника про інженерно-геологічні роботи для будівництва будинку по вул. Суворова /т.1,а.с.58-63/, в якому вказано, що він виконаний на підставі договору № 228 від 07.12.82р., тобто іншого договору, умови якого з’ясувати не можливо, оскільки обидві сторони у судовому засіданні заявили, що даний договір не зберігся.

Будь-яких інших доказів виконання сторонами договору від серпня 1982р., як то акти приймання виконаних робіт та акти передачі квартири в їх оплату, скаржник не надав, тому суд підставно не керувався його умовами.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа скаржника № 282-К від 16.09.1985 р. вбачається, що відділ позивача звертався до тодішнього Радянського Дунайського пароплавства, як замовника будівництва вказаного житлового будинку, з проханням по можливості розглянути питання про виділення відділу житлової площі в житловому будинку № 23 по проспекту Суворова для проживання його працівників, не з підстав участі у забудові, а у зв’язку з тим, що свого житла не має і не має коштів на його будівництво.

Відповідно до постанови спільного засідання президії Дунайського баскомфлоту та адміністрації Радянського Дунайського пароплавства від 13.11.1985р.(протокол № П-18), позивачу за первісним позовом надана одна квартира з застереженням викладеним у пункті 2 постанови, яким передбачено, що квартира надається у користування до вводу у експлуатацію отримувачем власного житла та отримання відповідної гарантії від нього.

30.12.1985р. виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради прийнято рішення № 676, яким затверджено акт державної комісії від 30.12.1985р. по прийманню в експлуатацію 90 квартирного жилого будинку для малосімейних з вбудовано-прибудованим магазином "Універсам", розташованого по проспекту Суворова, 23 у м. Ізмаїл та дозволено державному підприємству "Дунайське пароплавство (правонаступником якого є ВАТ "УДП") заселення будинку згідно положень житлового законодавства.

З урахуванням пункту 2 постанови № П-18 від 13.11.85р., Ізмаїльське відділення ДП "Укрпівденбудрозвідування" зверталось 21.01.1993р. з клопотанням до відповідача за первісним позовом про продовження угоди на користування квартирою у будинку № 23 по проспекту Суворова у м. Ізмаїл та повідомлялось про будівництво ним 4-х квартирного відомчого будинку і зобов’язувалося повернути квартиру № 8 ДП "Дунайське пароплавство" після введення в експлуатацію власного житла.

16.02.1993 р. між ДП "Дунайське пароплавство" та Ізмаїльським відділенням ДП "Укрпівденбудрозвідування" укладено договір /т.1,а.с.51/, за яким на підставі клопотання відділення № 8-К від 21.01.1993р. у будинку пароплавства №23 по проспекту Суворова м. Ізмаїла для працівника відділення надана квартира № 8 на строк з 15.01.1993р. по 15.01.1994р.. Відповідно до п.2 договору скаржник зобов’язався після завершення строку договору здати займану жилу площу представникам УДП в технічно справному стані з виконаним косметичним ремонтом. Умови даного договору свідчать, що у первісного позивача на той час, як і тепер, не було підстав вважати себе власником спірної квартири. Після спливу строку зазначеного сторонами у договорі від 16 лютого 1993 року ніяких додаткових угод, дозволів на проживання у квартирі № 8 у будинку по проспекту Суворова,23 у м. Ізмаїлі працівника первісного позивача від власника жилого будинку первісним позивачем отримано не було.

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 1296 від 5.11.1998р. задоволено клопотання ВАТ "УДП" про безоплатну передачу відомчих жилих будинків акціонерного товариства у комунальну власність.

Рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 1381 від 3.12.1998р. затверджено акт приймання-передачі відомчого жилого фонду ВАТ "УДП" у власність територіальної громади м. Ізмаїл, у переліку якого значиться 90 - квартирний будинок по проспекту Суворова,23 у м. Ізмаїл.

Згідно ст. 55 ЖК України, жилі приміщення, що звільняються в будинках, переданих державними підприємствами, установами, організаціями виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів, а також жилі приміщення, що звільняються в будинках, споруджених із залученням у порядку пайової участі коштів підприємств, установ, організацій, заселяються в першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств, установ, організацій. Зазначений порядок заселення застосовується незалежно від часу передачі або закінчення спорудження жилого будинку.

З огляду на вказані обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив зустрічні позовні вимоги ВАТ "УДП", оскільки останнє має право заселяти спірну житлову площу на підставі п.3 чинного рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 676 від 30.12.1985р. та ст. 55 ЖК України, якими і керувався господарський суд першої інстанції.

Таким чином, посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції ст. 9, 55 ЖК України при розгляді первісного позову та твердження апелянта про те, що ДП "Укрпівденбудрозвідування" здійснював пошукові роботи по будівництву житлового будинку № 23 по проспекту Суворова у м. Ізмаїл, приймаючи дольову участь у будівництві цього житлового будинку, є безпідставними та не приймаються колегією до уваги.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність правових підстав для проживання у зазначеній квартирі працівника ДП "Укрпівденбудрозвідування" покладено в основу рішення Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області від 1.11.2005р., яким задоволено позов Дунайського транспортного прокурора в інтересах ВАТ "УДП" до працівника Ізмаїльського відділення ДП "Укрпівденбудрозвідування" Іванової Л.І. про виселення із квартири № 8 по проспекту Суворова,23 у м. Ізмаїл, тобто право ВАТ "УДП" вимагати такого виселення визнане у судовому порядку. Щодо посилання скаржника на порушення ст. 35 ГПК України, то на думку колегії такі твердження є надуманими, оскільки вказане рішення з цивільної справи, що набрало законної сили, містить преюдиціальні факти, що стосується предмету розгляду господарської справи № 33-9/479-06-12379, які судом не можуть бути проігноровані та не прийняті до уваги.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками місцевого господарського суду, відтак не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги як обгрунтовані.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП "Укрпівденбудрозвідування" не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2008р. слід залишити без змін.

Відповідно із ст. 49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

Рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2008р. по справі №33-9/479-06-12379 залишити без змін, а апеляційну скаргу Південно-українського державного виробничого підприємства по інженерним розвідуванням для будівництва ДП "Укрпівденбудрозвідування" –без задоволення.