Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)

суддів: Науменко І.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Геворгян Е.М.

за участю представників сторін:

від позивача -Несміян В.Є., юрисконсульт І-ої категорії, довіреність № 168 від 01.02.08;

від відповідача - Міхієнкова А.О., юрисконсульт І-ої категорії, довіреність № 85-160юр від 20.06.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця", м. Харків на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.08р. у справі № 22/140-08

за позовом статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця", м. Харків

до відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 9455,27 грн.

В судовому засіданні 17.07.2008 року, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Статутне територіально-галузеве об"єднання "Південна залізниця", м. Харків звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг про стягнення 9455грн. 27 коп. витрат, які складаються з плати за користування вагонами -1562 грн. 16 коп., збору за маневрову роботу - 313 грн. 92 коп., збору за зберігання вантажу - 5974 грн. 80 коп., збору за телеграмне повідомлення - 28 грн. 51 коп., в тому числі ПДВ (20%) -1575 грн. 88 коп., які виникли в результаті затримки вагону по причині невідповідності найменування прикордонної станції переходу в графах 37 оригіналів залізничних накладних "Казачья Лопань Южн.ж.д." та графі № 20 ВМД № 113030000/7/012879 "DAF- ст. Червона могила".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2008 року по справі № 22/140-08 (суддя Пуппо Л.Д.) в позові відмовлено з посиланням на те, що позов подано неналежним позивачем, з порушенням порядку стягнення зазначених платежів, визначеного Правилами.

Не погодившись із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на наступне.

В даному випадку перевезення є міжнародним і регулюється Статутом, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та іншими локальними нормативними актами, які мають обов"язкову силу для залізниць, відправників і одержувачів і діє незалежно від державної належності сторін договору.

Невідповідність найменування прикордонної станції переходу в графах № 7 оригіналів залізничних накладних "Казачья Лопань Южн.ж.д" та графі № 20 ВМД№ 113030000/7/012879 "DAF –ст. Червона могила" призвела до виникнення перешкод при перевезенні, а саме неприйняття до митного оформлення (затримки) вказаних вагонів.

Станція відправлення Кривий Ріг знаходиться на території Придніпровської залізниці, а вона в свою чергу законодавством не наділена жодними повноваженнями примусового стягнення збитків, заподіяних іншій юридичній особі.

Статутом залізниць України та правилам перевезення вантажів не вказані конкретні приписи того, якій саме залізниці належить право вимагати стягнення вказаних збитків в судовому порядку.

Відкрите акціонерне товариство "Арселор Міттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (далі –Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

До справи доданий акт загальної форми № 1393 від 02.06.2007 року, складений на станції Харків-Сортувальний Південної залізниці із зазначенням того, що були затримані вагони № 61664470, 63945844, 68382902, 65633075, 66066085, 66147406 по відправкам № 47215651, 47215650, 47215655, 47215653, 47215652, 47215654 Кривий Ріг Придніпровської залізниці –Бєлгород Південно-Східної залізниці (Російська федерація) з причини неприйняття до митного оформлення із-за невідповідності найменування прикордонної станції переходу по графах № 7 оригіналів залізничних накладних " Казачья Лопань Южн.ж.д." та графі № 20 ВМД № 113030000/7/012879 " DAF- ст. Червона могила".

Зазначені вагони простояли на станції Харків-Сортувальний 94 години, у зв’язку з чим позивачем нараховані збитки на суму 9455,27 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (457-98-п) Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 120 Статуту залізниць України (далі Статут) За затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позов подано неналежним позивачем, з порушенням порядку стягнення зазначених платежів, визначеного Правилами, а саме, у відповідності з пунктом 1.11 Правил розрахунків за перевезення вантажів платежі збори та штрафи, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з експортними вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів та штрафів з відправника згідно зі статтями 118, 120, 122 Статуту залізниць України.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного, та, керуючись статтями 49, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2008 року по справі № 22/140-08 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.