37/122 Про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за прострочення поставки товару - 15.07.2008 Прийняття

Закрите акціонерне товариство Авіакомпанія "Аеросвіт" (далі – позивач) у березні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Промтекстиль" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій (неустойки) за прострочення поставки товару згідно умов договору в розмірі 5976,18 грн.; 6782, 28 грн., які були сплачені позивачем за поставку товару згідно умов договору та рахунку, а також просив покласти на відповідаач суму витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2008 у справі 37/122 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не був належним чином виконаний обов’язок перед відповідачем щодо здійснення попередньої оплати у встановленому в договорі розмірі, в свою чергу, у відповідача не настав строк виконання зобов’язання щодо поставки товару згідно договору.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що спірне майно (грошові кошти) набуті відповідачем у власність на підставах, не заборонених законом, також за висновком суду першої інстанції відповідач не порушив терміну поставки продукції згідно з договором.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах ст. 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідач, не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2008 року по справі № 37/122 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 у справі №37/122 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив наявні в матеріалах справи докази, порушив норми процесуального законодавства, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення. Крім того, апелянт зазначив, що оскільки строк поставки комбінезонів, які зазначені в рахунку не був передбачений договором, то він не вимагав стягнення штрафних санкцій за прострочення їх поставки, а вимагав в позові тільки повернути кошти, що були сплачені позивачем у зв’язку з тим, що виконання цієї поставки втратило інтерес для позивача через значну прострочку поставки відповідачем.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/12 від 23.06.2008 "Про зміну складу колегії суддів" в зв’язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з щорічної відпустки доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/122 колегії суддів у складі: Смірнової Л.Г. головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.

24.06.2008 ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладався розгляд справи до 15.07.2008 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 24.06.2008.

Розпорядженням В.о.Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 14.07.2008 "Про зміну складу колегії суддів" в зв’язку з виходом судді Алданової С.О. в щорічну відпустку, яка входить до постійного складу колегії доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/122 колегії суддів у складі: Смірнової Л.Г. головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Попікової О.В.

15.07.2008 на підставі ст. 4- 6 ГПК України та Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку новим складом суду, який прийняв дану постанову.

В судове засідання 15.07.2008 відповідач не з’явився, але був повідомлений належним чином про час місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 та реєстром відправленої кореспонденції (наявний в матеріалах справи).

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 04.05.2006 між Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Аеросвіт" (покупець) та Приватним підприємством "Промтекстиль" (постачальник) було укладено договір поставки № 19-822 ( аркуш справи 9, далі - договір).

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до розділу 1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність покупця продукцію власного виробництва, (надалі - продукція) у відповідності з еталонами - зразками, затвердженими покупцем, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її на умовах даного поговору.

Асортимент, якість, кількість, ціна продукції обумовлюється у додатках до даного договору, що погоджуються сторонами додатково та становлять невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник постачає виготовлену продукцію, погодженими партіями, не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання авансу, передбаченого пунктом 5.1. договору.

В свою чергу, згідно п. 5.1 договору покупець після підписання відповідного додатку до цього договору протягом 5 (п'яти) банківських днів перераховує аванс у розмірі 50 % вартості продукції, згідно з додатком, на розрахунковий рахунок постачальника.

Додатком № 1 до договору поставки № 19-822 від 04.05.2006 (аркуш справи 12) сторони погодили, що вартість товару становить 157024,20 грн.

Відповідно до п. 10.3 договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 26.04.2007, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач на виконання умов договору повинен був перерахувати відповідачу аванс в розмірі 78512,10 грн., ( 50% від суми, обумовленої в додатку № 1 до договору), що зроблено не було, і тільки після отримання авансу у відповідача виникає обов’язок поставити товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання авансу. Тому вимога про повернення коштів через втрату інтересу щодо виконання обов’язку в натурі є передчасною.

Матеріалами справи підтверджується сплата авансу в сумі тільки 6782,28 грн. Доказів, які підтверджують перерахування на рахунок відповідача авансу у розмірі 78512,10 грн., тобто 50 % вартості продукції згідно з додатком, матеріали справи не містять.

В цій частині судом апеляційної інстанції не приймаються доводи апелянта щодо посилання на п. 3.1. договору, як підставу для задоволення позову через вищевикладене.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає, як належний доказ платіжне доручення від 18.10.2006 (аркуш справи 18), на яке посилається апелянт як на виконання ним умов договору, як належний.

Крім того, рахунок фактура № ЛС -00087 від 12.10.2006 (аркуш справи 17) направлений, за твердженням апелянта, відповідачем позивачу 12.10.2006 містить графу, в якій зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 14.10.2006, тоді як, останній був проплачений лише 18.10.2006, а вказаний рахунок не містить не печатки ні підпису.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач належним чином не виконав обов’язок перед відповідачем щодо здійснення попередньої оплати у встановленому в договорі розмірі, отже, відповідно договору, а саме п. 3.1. договору, у відповідача не настав строк виконання зобов’язання щодо поставки товару.

Стаття 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справ, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене в частині стягнення основного боргу в сумі 6782,28 грн. Київський апеляційний господарський суд вважає рішення законним та таким, яке слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 с. 546 ЦК України (435-15) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 1 стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання

Відповідно до п. 8.1 договору у разі порушення терміну поставки продукції, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,3 % від суми попередньої оплати, передбаченої п.5.1. договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не порушив терміну поставки продукції згідно договору, а тому на нього не може бути покладена відповідальність у вигляді сплати неустойки.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарський суд міста Києва правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 5976,18 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст. 34 ГПК України зазначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Київський апеляційний господарський суд не приймає вищенаведені твердження апелянта в розумінні ст. 33 ГПК України, як необґрунтовані.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.