5/19(9/60) Про витребування орендованого майна з чужого незаконного володіння та відшкодування матеріальної і моральної шкоди - 19.11.2007 Прийняття

Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" (далі-відповідач 1) на протязі 10 днів після набрання рішенням законної сили повернути Дочірньому підприємству "Ван Урк Україна" (далі-позивач) майно, яке знаходиться по вул. Любецька, 34, м. Чернігів відповідно до актів обстежень цехів і приміщень № № 1, 2, 3, 4 від 03.08.05....

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні деревообробні технології" на користь Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна" 9912, 59 грн. державного мита та 59, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, припинити провадження у справі на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки, як вбачається з резолютивної частини рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.07 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" зобов’язано повернути Дочірньому підприємству "Ван Урк Україна" майно, яке знаходиться по вул. Любецька, 34 у м. Чернігові відповідно до актів обстежень цехів і приміщень № № 1, 2, 3, 4 від 03.08.05. Однак, Дочірнє підприємство "Ван Урк Україна" в своїх позовних вимогах просило повернути йому майно згідно переліків № 1 та № 2 станом на 31.07.05. Тобто, позивач не ототожнював майно зазначене в актах обстежень цехів і приміщень № № 1, 2, 3, 4 та в переліках № 1 та № 2 станом на 31.07.05. Дочірнє підприємство "Ван Урк Україна" не змінило позовні вимоги, адже в переліку від 31.07.05 зазначено значно більше майна, ніж в актах від 03.08.05. В апеляційній скарзі зазначено те, що з боку суду першої інстанції не було посилання на ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна" 15.10.07 в судове засідання не з’явився, надіславши клопотання про розгляд справи у відсутності позивача, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.07 розгляд справи було відкладено на 05.11.07.

Представник позивача 05.11.07 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

З метою отримання пояснень ухвалою суду від 05.11.07 явку представника позивача суд визнав обов’язковою.

В судовому засіданні 19.11.07 представник позивача надав пояснення по суті спору.

Фонд комунального майна Чернігівської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення місцевого суду в частині відмови позивачу в вимогах зобов’язати Фонд комунального майна Чернігівської міської ради надати доступ до майна та надавати його доти, доки позивач не вивезе все його майно та документи, стосовно відмови в стягненні з Фонду комунального майна Чернігівської міської ради на користь Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна" 3 000 000 грн. моральної шкоди є обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог закону, при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Щодо скасування рішення місцевого суду в частині повернення на протязі 10 днів після набрання рішенням законної сили майна, покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.12.98 між Дочірнім підприємством "Ван Урк Україна" та Фондом комунального майна Чернігівської міської ради був укладений договір оренди комунального майна № 29П на оренду приміщень розташованих по вул. Любецькій, 34 у м. Чернігові.

До договору оренди комунального майна № 29П Дочірнє підприємство "Ван Урк Україна" та Фонд комунального майна Чернігівської міської ради уклали додаткові угоди № 1 від 28.12.98 та № 2 від 01.01.00. Вказані додаткові угоди стосувалися орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.04.05 у справі № 8/231/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.05, постановою Вищого господарського суду України від 10.08.05, було зобов’язано Фонд комунального майна Чернігівської міської ради переоформити та зареєструвати перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" права власності на патенти на право оренди будівель за адресою м. Чернігів, вул. Любецька, 34.

На підставі вищевказаних судових рішень було здійснено перереєстрацію переходу права власності на патенти на право оренди будівлі (споруди, приміщення) за № № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 22.08.96.

17.10.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" та Фондом комунального майна Чернігівської міської ради було укладено договір оренди нерухомого майна № 29П, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" передано в строкове платне користування комплекс будівель по вул. Любецька, 34 у м. Чернігові.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.07 у справі № 10/83 в позові Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна" до Фонду комунального майна Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" про визнання недійсним договору від 17.10.05 № 29П було відмовлено.

Листом від 03.08.05 № 7-3/1115 Фонд комунального майна Чернігівської міської ради попередив Дочірнє підприємство "Ван Урк Україна" про необхідність негайного повернення орендованого майна та вжиття заходів щодо вивезення власного майна, яке знаходилось в орендованих приміщеннях.

Як стверджує в судовому засіданні представник Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна" позивач неодноразово намагався вивезти з території цехів по вул. Любецькій, 34 в м. Чернігові своє майно. Однак до цього часу воно знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології".

Про це не заперечує і сам відповідач 1, склавши 03.08.05 акти обстеження цехів і приміщень № № 1, 2, 3, 4 в підтвердження того, що перелічене в них майно Дочірнього підприємства "Ван Урк Україна" було прийнято ним на зберігання відповідно до ст. ст. 942, 947, 957 Цивільного кодексу України.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної вини не вивозить спірне майно, не підтверджується матеріалами справи, а тому не приймається колегією суддів до уваги.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди необхідно зазначити, що вони документально та законодавчо не обґрунтовані.

Підставою відповідальності є наявність таких умов: протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливий результат такої поведінки (шкоди); причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем не доведений факт заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди відповідачами.

Відповідно до ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином, рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.07 у справі №5/19(9/60) відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.07 у справі №5/19(9/60) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" – без задоволення.

2. Матеріали справи №5/19(9/60) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство"Сучасні деревообробні технології" з Державного бюджету зайво сплачене квитанцією від 08.06.07 державне мито в сумі 4853 грн. 74 коп.