4/106 Про визнання недійсним рішення міської ради про передачу ТОВ земельної ділянки для проведення реконструкції скверу та влаштування під'їзних шляхів з їх подальшою експлуатацією та обслуговування - 08.07.2008 Прийняття

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року № 543/1204 (ra0543023-07) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю"Київський Фонд Нерухомості" земельної ділянки площею 0,35 га для проведення реконструкції скверу та влаштування під’їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування по вул. Панаса Мирного у Печерському районі м. Києва".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду, в якому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у письмових поясненнях по справі вважає, що вимоги викладені в апеляційному поданні є безпідставними та необґрунтованими.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційного подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування ті інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Таким чином, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради у відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень згідно до ст. 59 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні".

24.05.2007 рішенням Київська міська рада № 543/1204 (ra0543023-07) передала Товариству з обмеженою відповідальністю"Київський Фонд Нерухомості" в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,35 га для проведення реконструкції скверу та влаштування під’їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування за адресою вул. Панаса Мирного у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ"Київський Фонд Нерухомості" звернулося до Київської міської ради з клопотанням про надання йому у користування земельної ділянки для проведення реконструкції скверу та влаштування під’їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування по вул. Панаса Мирного у Печерському районі м. Києва.

ТОВ"Київський Фонд Нерухомості" було здійснено погодження проекту відведення земельної ділянки з Київським міським головним управлінням земельних ресурсів, з Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київською міською санепідемстанцією, Державною службою охорони культурної спадщини, Управлінням охорони навколишнього природного середовища тощо. Також в матеріалах справи, міститься висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13.04.2007 № 153/06-13, затверджений начальником Київського міського головного управління земельних ресурсів 16.04.2007.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством не передбачено проведення державної екологічної експертизи при розробці проекту відведення земельної ділянки (матеріалів погодження місць розташування об’єктів). Єдиною вимогою законодавець визначає погодження такого проекту з природоохоронним органом.

Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів належить здійснення державної екологічної експертизи землекористування, а не проектів відведення земельних ділянок (ст. 14 Земельного кодексу України).

Відповідно до підпункту 8 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні", підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, віднесена до повноважень виконавчих органів рад.

Таким органом у м. Києві є управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) яке було створене рішенням Київської міської ради від 26.12.2002 № 221/381 (ra_221023-02) . Отже, саме з цим органом було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ"Київський Фонд Нерухомості".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ"Київський Фонд Нерухомості" було отримано всі необхідні висновки від відповідних органів за проектом відведення земельної ділянки необхідної для проведення ТОВ"Київський Фонд Нерухомості" реконструкції скверу та влаштування під’їзних шляхів, їх подальшої експлуатації та обслуговування по вул. Панаса Мирного у Печерському районі м. Києва.

За таких обставин, посилання заступника прокурора м. Києва відносно того, що отримання висновків інших органів щодо погодження проекту відведення земельної ділянки як обов’язкової умови для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є необґрунтованими.

Посилання заступника прокурора м. Києва на необхідність набуття ТОВ "Київський Фонд Нерухомості" права на земельну ділянку виключно на конкурентних засадах і розроблення проекту її відведення іншим суб’єктом господарювання – ТОВ"Акрос" є безпідставним.

15.06.2004 рішенням Київської міської ради"Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" № 457/1867 (ra0457023-04) у разі надходження двох або більше клопотань (заяв) на одну земельну ділянку до отримання зацікавленою особи згоди право на земельну ділянку набувається на конкурентних засадах відповідно до законодавства України, крім випадків, коли розробляється технічна документація із землеустрою щодо оформлення права користування земельною ділянкою. Як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено судом першої інстанції, строк дії згоди на розроблення документації із землеустрою ТОВ"Акрос" закінчився 14.09.2005 року, що підтверджується витягом з бази даних Державного земельного кадастру від 26.04.2006 року.

Відповідно до ст. 18 Закону України"Про планування та забудову територій" при здійсненні планування і забудови території на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади на територіях, необхідних для розташування, утримання об’єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту. При здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування земельних ділянок, а також безпечного функціонування об’єктів нерухомості.

Таким чином дана норма закону не встановлює обов’язку безпосередньо обговорювати з громадськістю питання щодо відведення тієї чи іншої земельної ділянки.

Пунктом 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів"). Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Київська міська рада приймаючи рішення від 24.05.2007 № 543/1204 (ra0543023-07) , діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, оскільки питання затвердження проектів відведення земельної ділянки та передача її у короткострокову оренду на п’ять років було винесено у відповідності з пунктом 34 частини першої ст. 26 Закону України"Про місцеве самоврядування в Україні", на розгляд пленарного засідання Київської міської ради лише після наявності позитивних висновків відповідних органів, відповідно до вимог діючого законодавства України, а порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення доказів не надано, отже відсутні підстави для визнання оскаржувального рішення недійсним.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується апелянта, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційного подання та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2008 - відсутні.