Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко

при секретарі судового засідання : О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –А.Є. Костін

від відповідача –Л.О.Тітова

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Веселка" м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 17.09.07 р.

у справі № 6-9/205-06-5910

за позовом Концерну "Веселка"

до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

У червні 2006 р. Концерн "Веселка" звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.03.06 р. №11- рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. В обґрунтування позову, позивач послався на те, що тервідділенням безпідставно визнано, що для суб’єктів підприємницької діяльності та підприємств, які діють на ринку "Новий" існують бар’єри для укладання договорів на постачання електричної енергії та вони повинні двічі сплачувати за спожиту електроенергію.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.07.06 р. (суддя Н.В. Бакланова),залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.06 р. позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.07 р. постанову апеляційної інстанції залишено без зміни.

Судове рішення та постанови мотивовані тим, що зібрані у справі докази свідчать про прийняття оспорюваного рішення з порушенням Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.02 р. №49 –р (z0317-02) , та ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними, то до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Постановою Верховного суду України від 29.05.07 р. прийняті судові акти у справі скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки висновки судів зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Одеської області від 17.09.07 р.(суддя О.А.Демешин), в позові відмовлено. При ухвалені рішення, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог, але вони не підлягають задоволенню, в зв’язку з пропуском строку, встановленого ст. 60 Закону України " Про захист економічної конкуренції".

Концерн "Веселка" не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки судом не враховано, що до позовних вимог про визнання недійсними актів органу державної влади повинні застосовуватись загальні строки позовної давності, встановлені Цивільним кодексом України (435-15) . Одночасно, скаржником було заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, з мотивів несвоєчасного отримання рішення, яке було задоволено ухвалою апеляційної інстанції від 10.10.07 р.

Одеське обласне територіальне відділення АМК України вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Адміністративна колегія Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.03.06 р. прийняла рішення №11-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнала, що:

- відповідно до ч.2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концерн "Веселка" на ринку надання комунальних послуг, в т.ч. послуг із забезпеченням електропостачанням на території ринку "Новий" в 2004, 2005 роках займав монопольне становище з часткою, яка перевищує 35%;

- дії концерну "Веселка" у вигляді встановлення умов, за яких споживачі комунальних послуг сплачують останньому подвійну плату за спожиту електроенергію в т.ч. у складі орендної плати та за показниками індивідуальних приладів обліку електроенергії, а також за яких споживачі сплачують за електроенергію за безпідставно завищеними тарифами є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст. 50, п.1 ч.2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

Згідно зі ст.52 вищеназваного Закону за вчинені порушення на Концерн "Веселка" накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Зазначені висновки про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Концерну "Веселка" були зроблені адміністративною колегією за результатами розгляду відділенням АМК заяви суб’єкта господарювання, що здійснює діяльність на території ринку "Новий" та розгляду цим відділенням справи №10-03/2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції концерном "Веселка".

Рішенням від 17.03.06 р. визначено товарні межі ринку та встановлено, що концерн "Веселка" надає комунальні послуги, зокрема послуги з електропостачання на території ринку "Новий"; споживачами послуг є підприємства та приватні підприємці, які реалізують товари на ринку; визнано, що територіальними межами ринку є територія ринку "Новий", яку обслуговує позивач.

АМК зазначив, що дослідження територіальних меж ринку показало, що для споживачів послуг з енергопостачання існують великі бар’єри переходу з одного ринку на інший, а саме: для укладення споживачами прямих договорів з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" необхідно мати електроустановку, здійснити обстеження технічного стану електроустановок, здійснити перевірку технічної можливості підключення до електромережі енергопостачальника електромереж підприємців.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України " Про захист економічної конкуренції" суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Розроблена відповідно до ст.12 названого Закону Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку (z0317-02) , затверджена розпорядженням АМК України №317/6605 від 01.04.02 р. встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб’єктів господарювання, груп суб’єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з п.1.2 Методики (z0317-02) об’єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб’єкти господарювання; групи суб’єктів господарювання –декілька суб’єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг. Визначення монопольного становища суб’єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об’єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб’єкта господарювання (групи суб’єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається) цим суб’єктом (суб’єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи та переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку і територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку –визначення часових меж ринку, а також обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) –потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати( постачати, виробляти), придбавати (споживати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об’єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, а територіальні (географічні) межі ринку певного товару визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів, що належать до групи взаємозамінних товарів, є неможливим або недоцільним.

П.1.3 Методики (z0317-02) визначає бар’єри вступу на ринок як обставини, що перешкоджають новим суб’єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку, а бар’єри виходу з ринку –як обставини, що перешкоджають (обмежують) суб’єктам господарювання, що діють на цьому ринку покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців, в зв’язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що Концерн "Веселка" не є суб’єктом надання комунальних послуг, оскільки аналіз ст.ст. 10, 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" свідчить, що названа група послуг передбачає надання всього комплексу послуг для забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, тобто послуги електропостачання є лише складовою комунальних послуг. При визначенні бар'єрів вступу на ринок та бар'єрів виходу з ринку АМК не подав належних доказів на підтвердження висновку про необхідність понесення споживачами значних витрат часу та коштів при укладенні прямих договорів про електропостачання з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго", а у визначенні бар'єрів вступу на ринок оцінював лише ситуацію, яка склалася з отриманням зазначених послуг споживачами, тоді як за Методикою слід було оцінювати можливості інших суб'єктів господарювання з надання послуг, аналогічних тим, що надавалися цим підприємством, або можливості припинення надання цих послуг. Крім того, відповідач визначив територіальні межі зазначеного товарного ринку у межах території ринку "Новий", але не навів доказів, на підставі яких він дійшов висновку щодо економічної недоцільності отримання споживачами аналогічних послуг за межами цього ринку.

З урахуванням фактичних обставин та вищеназваних законодавчих актів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Концерну "Веселка" монополістом на ринку комунальних послуг та правової кваліфікації його дій за ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Разом з тим, суд відмовив позивачу у позові з мотивів пропуску строку оскарження рішення про застосування санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тому що оспорюване рішення прийнято 17.03.06 р., отримано позивачем 27.03.06 р., позов заявлено 20.06.06 р., тобто з пропуском двомісячного строку.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Таким чином, передбачений наведеною нормою строк є присічним і визначені, відповідно до ст. 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько –правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, чинному законодавству і підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, колегія суддів

Рішення господарського суду Одеської області від 17.09.07р. у справі № 6-9/205-06-5910 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.