12/2258 Про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом - про розірвання договору підряду - 01.11.2007 Прийняття

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.03.2007р. у справі №12/2258 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" (с.Білоріцьке Веселівського району Запорізької області) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(м.Житомир) про стягнення 40485,07 грн. відмовлено. Зустрічний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(м.Житомир) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" (с.Білоріцьке Веселівського району Запорізької області) про розірвання договору підряду №17 від 11.04.2006р. та стягнення 20315,72 грн. задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 609,00 грн. основного боргу, 1,21 грн. інфляційних, 3,46 грн. 3% річних, 6,14 грн. витрат з державного мита, 2,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 21,31 грн. витрат на послуги адвоката; в решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" звернулось до суду з апеляційною скаргою (т.2, а.с.73-77), в якій просить його скасувати повністю з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення порушено норми матеріального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема:

- на підставі укладеного між сторонами 11.04.2006р. договору підряду №17 14.04.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" (замовником за договором) згідно платіжного доручення №51 від 14.04.2006р. було перераховано Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. (підряднику) 30000,00 грн. попередньої оплати за ремонт зерноочисного комплексу, а підрядником на виконання умов договору було передано на зберігання замовнику запасні частини для ремонту зерноочисного комплексу, однак, в зв'язку з тим, що вищевказані роботи не були виконані в обумовлений п.1.2 договору №17 строк (до 01.05.2006р.) та керуючись ч.2 ст. 849 ЦК України, ТОВ "Агрофірма "Славутич" листом №73 від 24.05.2006р. відмовилось від договору та вимагало повернути йому перераховані на ремонт кошти в сумі 30000,00 грн., а листом №90 від 23.06.2006р. вимагало від СПД ОСОБА_1. забрати передані на зберігання замовнику запасні частини; отже, як вбачається з вищевикладеного, між сторонами існували відносини по договору підряду, а не відносини купівлі-продажу, про що зазначив в оскаржуваному рішенні господарський суд першої інстанції;

- місцевий господарський суд також хибно визначив, що відносини купівлі-продажу запасних частин підтверджуються рахунком №46 від 13.04.2006р., видатковою накладною №22 від 13.04.2006р. та довіреністю серії ЯЛЮ №825940 від 13.04.2006р., оскільки запасні частини отримувались ТОВ "Агрофірма "Славутич" на зберігання до приїзду працівників СПД ОСОБА_1. для проведення ремонтних робіт, а тому скаржником й не здійснювалось оплати за отримані запасні частини;

- крім того, в обґрунтування свого рішення суд посилається на факт видачі довіреності та на "Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (z0293-96) , листом Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. №053-29151 "Про використання довіреностей приватними підприємцями" та Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , проте, застосування судом зазначених Інструкції, якою встановлено порядок оформлення документів при переході товарно-матеріальних цінностей від одного суб'єкта господарювання до іншого, та Закону, яким визначено правові засади регулювання, організації або ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, в обґрунтування того, що між ТОВ "Агрофірма "Славутич" та підприємцем ОСОБА_1. відбулись правовідносини саме купівлі-продажу, є неправомірним, оскільки спір у даній справі виник не в зв'язку з регулюванням відносин, пов'язаних з оформленням первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції, яка, в свою чергу, не визначає фактичний характер правовідносин між сторонами. Неправильне ж відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності певних операцій або невідображення їх взагалі, окрім усього іншого, не тягнуть за собою припинення господарських зобов'язань, що випливають з господарського договору, а не з факту здійснення господарської операції, які суд безпідставно ототожнює;

- незважаючи на те, що СПД ОСОБА_1. не було виконано своїх зобов'язань за договором підряду №17, місцевий господарський суд безпідставно відмовив в позові ТОВ "Агрофірма "Славутич" щодо стягнення штрафу, передбаченого п.4.3 вказаного договору;

- місцевий господарський суд вказавши, що грошові кошти в сумі 30000,00 грн. були сплачені за запасні частини, хоча рахунок на оплату був виставлений до укладення договору, не врахував, що договір в усній формі був укладений ще у березні 2006р., про що свідчить виписаний СПД ОСОБА_1. рахунок №37, а письмово оформлений 11.04.2006р., крім того, умовами вказаного договору не передбачено, що після його укладання скасовуються попередні усні домовленості сторін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" в засіданні суду підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції від 28.03.2007р. незаконним та таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. у відзиві від 05.10.2007р. на апеляційну скаргу (т.2, а.с.90-97), а також вона та її представник заперечили проти апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Житомирської області законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. зазначає, що:

- місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що кошти згідно платіжного доручення №51 від 14.04.2006р. були перераховані ТОВ "Агрофірма "Славутич" саме за поставлені запасні частини, оскільки оплата виконаних ремонтних робіт оформляється актом виконаних робіт, як то передбачено умовами укладеного між сторонами договору №17;

- наявні в матеріалах справи договір, рахунки №37 від 28.03.2006р., №46 від 13.04.2006р., видаткова накладна №22 від 13.04.2006р., податкова накладна №22 від 13.04.2006р., довіреність ТОВ "Агрофірма "Славутич" на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЮ №825940 від 13.04.2006р. підтверджують факт, що кошти в сумі 30000,00 грн. були перераховані останнім саме за отримані запасні частини, крім того, вартість послуг, які мали надаватись за договором підряду №17, є значно меншою та становить 17700,40 грн. з врахуванням ПДВ;

- твердження позивача про те, що він з власної ініціативи вирішив достроково здійснити оплату послуг з ремонту, спростовуються письмовими доказами і є необґрунтованими, оскільки умовами договору не передбачено здійснення передоплати за ремонтні роботи, а згідно п.п.1.5, 2.2 договору розрахунки за надані послуги повинні здійснюватись протягом 6 днів з моменту підписання акту виконаних робіт;

- як правильно встановив місцевий господарський суд, всі дії сторін у частині оплати вартості запасних частин свідчать про ознаки договорів купівлі-продажу або поставки, передбачені ст.ст. 655, 664 ЦК України;

- доводи відповідача про те, що товарна та податкова накладні, а також отримана від позивача довіреність фіксують тільки факт здійснення господарської операції, а не наявність договірних відносин, не можуть братись до уваги, оскільки ці документи підтверджують факт виконання сторонами своїх цивільно-правових і господарсько-правових зобов'язань (ч.8 ст. 193 ГК України та ст.ст. 527, 545 ЦК України). Про наявність договірних відносин між сторонами свідчать і письмові пояснення спеціаліста в галузі зерноочисних машин ОСОБА_3., підпис якого засвідчений нотаріально.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

11.04.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" (замовником) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. (виконавцем) було укладено договір №17 на надання послуг по капітальному ремонту (т.1, а.с.16-18).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору виконавець зобов'язався за завданням замовника провести роботи з капітального ремонту зерноочисного комплексу УЗК-50 з врахуванням схеми (додаток №1), а замовник зобов'язався оплатити надані послуги.

Згідно п.1.2 договору виконавець зобов'язався здійснити обумовлені в п.1.1 договору роботи не пізніше 01.05.2006р.

В пунктах 1.3 та 1.5 сторони передбачили, що виконавець надає послуги з використанням оригінальних запасних частин і комплектуючих заводу виробника УЗК-50, зазначених в додатку №2 до даного договору, з послідуючим наданням паспортів на вироби та гарантії при вводі в експлуатацію.

По закінченню надання послуг сторонами складається акт виконаних робіт.

Відповідно до п.1.4 виконавець надає послуги особисто. В разі неможливості належного та своєчасного надання послуг, передбачених даним договором, виконавець має право передати виконання даного договору на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за виконання умов договору.

Оплата наданих послуг здійснюється протягом 6 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (п.2.2 договору), який складається після закінчення надання послуг (п.1.5).

В Додатку №2 до договору (а.с.20), підписаному сторонами відповідно до п.1.3, п.2.3 договору, сторони погодили перелік та вартість запасних частин та комплектуючих, а також вартість наданих за договором №17 послуг по ремонту зерноочисного комплексу.

Із вказаного додатку вбачається наступний перелік та вартість запасних частин з ПДВ, а саме:

- норія проміжна семиметрова у зборі, 1 шт. вартістю 12500,00 грн.;

- вентилятор у зборі з електродвигуном, 1 шт., вартістю 3834,66 грн.;

- робоча частина з плитою, 10 шт., вартістю 4840,00 грн.;

- короб двухметровий зі стрічкою ковшом, гайки та болти, 1 шт. вартістю 4334,00 грн., а всього 30610,39 грн., а також вартість монтажних робіт зі збиранням, розбиранням, зварочними роботами та доставкою запасних частин, що становить 17000,40 грн. (з ПДВ).

Проаналізував умови договору №17 від 11.04.2006р. з додатками №1 та №2 в цілому, суд констатує, що останні фактично передбачали, що Підприємець ОСОБА_1. (виконавець) мала провести роботи по капремонту зерноочисного комплексу УЗК-50 зі свого матеріалу, тобто з використанням погоджених запасних частин, та своїми засобами, що узгоджується з положеннями ч.1 ст. 839, ч.1 ст. 879 ЦК України.

Проте, фактично сторони здійснили інші дії, які не можна вважати такими, що здійснювались на виконання договору №17 від 11.04.2006р.

Так, ще до укладення договору, підприємець ОСОБА_1. оформила 28.03.2006р. та передала ТОВ "Агрофірма "Славутич" рахунок №37 від 28.03.2006р. (т.1, а.с.54), в якому вказувались як підлягаючі оплаті запасні частини:

- норія проміжна семиметрова у зборі, 1 шт. вартістю 12500,00 грн.;

- вентилятор у зборі з електродвигуном, 1 шт., вартістю 3834,66 грн.;

- робоча частина з плитою, 10 шт., вартістю 4840,00 грн.;

- короб двухметровий зі стрічкою ковшом, гайки та болти, 1 шт. вартістю 4334,00 грн. на суму 30610,39 грн. (з ПДВ), а також монтажні роботи зі збиранням, розбиранням, зварочними роботами та доставкою запасних частин на суму 17000,40 грн., а всього на суму 47610,78 грн. (з ПДВ).

В подальшому, підприємець ОСОБА_1. передала для оплати ще один рахунок за №46 від 13.04.2006р. (т.1, а.с.21,67), в якому значились ті ж самі запасні частини й на суму 30609,60 грн. (з ПДВ) та без монтажних робіт.

В цей же день, тобто 13.04.2006р., підприємцем ОСОБА_1. було передано ТОВ "Агрофірма "Славутич" й останнім прийнято запасні частини: норію проміжну семиметрову у зборі, 1 шт. вартістю 12500,00 грн.; вентилятор у зборі, 1 шт., вартістю 3834,60 грн.; робочі частини з плитою, 10 шт., вартістю 4840,00 грн.; короб двухметровий зі стрічкою ковшом, гайки та болти, 1 шт. вартістю 4334,00 грн., на загальну суму 30609,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №22 від 13.04.2006р., податковою накладною №22 від 13.04.2006р., довіреністю ТОВ "Агрофірма "Славутич" на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛЮ №825940 від 13.04.2006р. (т.1, а.с.65-67).

Наступного дня згідно платіжного доручення №51 від 14.04.2006р. (т.1, а.с.22) ТОВ "Агрофірма "Славутич" перерахувало СПД ОСОБА_1. 30000,00 грн.

31.05.2006р. ТОВ "Агрофірма "Славутич" звернулось до СПД ОСОБА_1. з листом №73 від 24.05.2006р. (т.1, а.с.24-25), яким відмовилось від договору та вимагало повернення сплачених коштів в сумі 30000,00 грн., посилаючись на умови п.1.1 та п.1.2 договору, відповідно до яких СПД ОСОБА_1. повинна була за завданням замовника провести роботи з капітального ремонту зерноочисного комплексу УЗК-50 з врахуванням схеми (додаток №1), але не виконала роботи до 01.05.2006р., та ч.2 ст. 849 ЦК України.

Оскільки, як зазначає ТОВ "Агрофірма "Славутич" в позові, вказаний лист було залишено без відповіді та задоволення, останнє 14.06.2006р. (згідно дати на штемпелі відділення поштового зв'язку на конверті, т.1, а.с.33) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. про стягнення на його користь 33283,01 грн., з яких 30000,00 грн. попередньої оплати за договором №17 від 11.04.2006р., 2380,54 грн. штрафу, 902,47 грн. сплачених позивачем процентів по договору кредитної лінії, а також судові витрати (т.1, а.с.2-4).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "Агрофірма "Славутич" неодноразово збільшувало позовні вимоги (заяви а.с.34-37, 50-53, 71-74, 130-132, т.1 та а.с.9-12, т.2) і кінцево згідно заяви від 07.03.2007р. (т.2, а.с.37-40) просило стягнути з СПД ОСОБА_1. 40485,07 грн., з яких 30000,00 грн. отриманої попередньої оплати за договором, 2380,54 грн. штрафу, 4926,58 грн. сплачених позивачем процентів за договором кредитної лінії, 687,95 грн. 3% річних, 2490,00 грн. інфляційних, а також судові витрати.

27.11.2006р. СПД ОСОБА_1. звернулась до суду з зустрічною позовною заявою (т.1, а.с.114-119), в якій просила розірвати договір підряду №17 від 11.04.2006р., та стягнути з ТОВ "Агрофірма "Славутич" 5119,60 грн., з яких 609,60 грн. боргу за поставлені запасні частини, 4010,00 грн. вартості виконаних за договором робіт, 500,00 грн. витрат, пов'язаних з поїздкою до м.Запоріжжя, та судові витрати.

Заявою від 26.01.2007р. (т.2, а.с.1-4) СПД ОСОБА_1. збільшила позовні вимоги та просить розірвати, укладений між сторонами договір №17 від 11.04.2006р., й стягнути з ТОВ "Агрофірма "Славутич" на її користь 20315,72 грн., у тому числі 609,60 грн. вартості неоплачених запасних частин, 17700,40 грн. збитків, 1499,63 грн. інфляційних нарахувань, 506,09 грн. 3% річних та судові витрати (в тому числі 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.03.2007р., як зазначалось вище, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про стягнення 40485,07 грн. відмовлено, а зустрічний позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" задоволено частково й стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1609,00 грн. основного боргу, 1,21 грн. інфляційних, 3,46 грн. 3% річних, 6,14 грн. витрат з державного мита, 2,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 21,31 грн. витрат на послуги адвоката; в решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Судова колегія погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору №17 від 11.04.2006р. та враховуючи положення ст. 875 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що договір №17 від 11.04.2006р. містить ознаки договору будівельного підряду, який укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно частин 1 та 4 ст. 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом п.2.2 договору №17 від 11.04.2006р. сторони погодили, що оплата наданих послуг проводиться протягом 6-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р №237/7 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку на будівництві" затверджено типові форми первинних облікових документів на будівництві №КБ-2а та №КБ-3, з яких вбачається, що факт виконання робіт повинен бути підтверджений актом приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" акт приймання виконаних робіт є документом первинного бухгалтерського обліку, з допомогою якого фіксується господарська операція по виконанню підрядних робіт.

Оскільки, в порядку ст. 879 ЦК України та розділу 1 договору №17 й додатку №2 до нього роботи повинні були виконуватись із матеріалів підрядника (СПД ОСОБА_1.), то їх вартість мала бути включена до вартості наданих згідно договору послуг та зазначена в акті приймання виконаних підрядних робіт та оплачена після підписання такого акту.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами зобов'язань за договором капітального ремонту та їх оплати.

Посилання скаржника - ТОВ "Агрофірма "Славутич" на те, що останнім саме на виконання зобов'язань за договором щодо оплати послуг по ремонту зерноочисного комплексу, тобто здійснення монтажних робіт, було перераховано за платіжним дорученням №51 від 14.04.2006р. 30000,00 грн. як попередню оплату (т.1, а.с.22), не приймаються судом до уваги, оскільки в Додатку №2 до договору №17 від 11.04.2006р. (а.с.20) сторони погодили, зокрема, що вартість монтажних робіт по ремонту зерноочисного комплексу, які мали бути виконані за договором №17, становить 14167,00 грн. (без ПДВ) та, відповідно, 17700,40 грн. з врахуванням ПДВ, тобто є значно меншою від суми перерахованих коштів; крім того, умови договору №17 від 11.04.2006р. не передбачали попередньої оплати, а визначали, що оплата має здійснюватись на протязі 6 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, й, до того ж рахунок №37 від 28.03.2006р., на який є посилання в платіжному дорученні №51, було виставлено ще до укладення договору.

З врахуванням викладеного, судова колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим та законним висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Славутич" про стягнення на його користь з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_130000,00 грн. передплати за виконані по договору підряду №17 роботи, й, відповідно, решта позовних вимог щодо стягнення штрафу, процентів за договором кредитної лінії, 3% річних та інфляційних, оскільки вони випливають із правовідносин договору підряду, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Одночасно, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з наявних у справі доказів (рахунок №46 від 13.04.2006р., видаткова накладна №22 від 13.04.2006р., податкова накладна №22 від 13.04.2006р., довіреність ТОВ "Агрофірма "Славутич" серії ЯЛЮ №825940 від 13.04.2006р., т.1, а.с.65-67) вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу запасних частин, при цьому враховуючи й ту обставину, що ТОВ "Агрофірма "Славутич" відмовилося від договору №17 від 11.04.2006р. на підставі повідомлення №73 від 24.05.2006р. (т.1, а.с.23), отже, до останнього на підставі накладної №22 від 13.04.2006р. та довіреності серії ЯЛЮ №825940 від 13.04.2006р. перейшло право власності на товарно-матеріальні цінності, зазначені в них (а не обов'язок зберігання, як вказує скаржник, адже, про це відсутні будь-які вказівки в згадуваних вище документах).

Суд може припустити, що ТОВ "Агрофірма "Славутич", придбавши у підприємця ОСОБА_1. такі ж запасні частини, що були погоджені сторонами в додатку №2 до договору №17 від 11.04.2006р., мало намір в подальшому передати їх виконавцю - підряднику - підприємцю ОСОБА_1. для використання при здійсненні монтажних робіт на виконання зобов'язань за договором, проте, такої дії зі сторони ТОВ "Агрофірма "Славутич" не відбулося, більш того, останнє відмовилося від договору та уклало договір надання послуг по капремонту зерноочисного комплексу УЗК-50 з іншою особою - ТОВ "Торговий альянс Віктор" (договір №56 від 05.06.2006р., т.1, а.с.79-83).

Відповідно до ст. 655 та ч.1 ст. 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Що ж до зустрічних позовних вимог, то судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.

З наявних в матеріалах справи накладної №22 від 13.04.2006р. та довіреності серії ЯЛЮ №825940 від 13.04.2006р. (т.1, а.с.65,67), як вже зазначалось, вбачається, що ТОВ "Агрофірма "Славутич" отримало від СПД ОСОБА_1. запасні частини на суму 30609,60 грн. (й між останніми виникли правовідносини за договором купівлі-продажу), тоді як згідно платіжного доручення №51 від 14.04.2006р. перерахувало останньому лише 30000,00 грн. (т.1, а.с.22).

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, заборгованість ТОВ "Агрофірма "Славутич" перед СПД ОСОБА_1. становить 609,60 грн., тому господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення неоплаченої вартості переданих запасних частин в сумі 609,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому судова колегія погоджується зі стягненням судом першої інстанції на користь СПД ОСОБА_1. інфляційних нарахувань та 3% річних, лише зазначаючи про допущену описку щодо року (в датах вказано 2007р., замість 2006р.) при визначенні періоду нарахувань, що підлягає виправленню на підставі ст. 89 ГПК України.

Проте, колегія суддів не бере до уваги посилання СПД ОСОБА_1. в зустрічній позовній заяві на те, що з врахуванням специфіки визначених за договором підряду №17 ремонтних робіт, їх виконання було доручено досвідченому фахівцю ОСОБА_3, який 02.06.2006р. із бригадою в складі 4 чоловік прибув за місцезнаходженням зерноочисного комлексу, визначеного у договорі №17, та виконав певний перелік робіт на суму 4010,00 грн., що підтверджується довідкою ОСОБА_3. та письмовими поясненнями останнього, наданими суду першої та апеляційної інстанцій (т.1, а.с.97, т.2, а.с.98), а тому вартість виконаних ним робіт має бути стягнута з ТОВ "Агрофірма "Славутич" на користь СПД ОСОБА_1., оскільки згідно розділу 1 договору №17 від 11.04.2007р. роботи мали виконувались безпосередньо підрядником й виконання ремонтних робіт очолюваною ОСОБА_3. бригадою не є належним доказом виконання СПД ОСОБА_1. умов договору підряду; крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що між відповідачем за первісним позовом та ОСОБА_3. існували будь-які договірні відносини, що виключає й задоволення вимоги про стягнення 4010,00 грн. збитків, як понесених витрат.

Що ж до збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 13690,40 грн. (17700,40 грн. - 4010,00 грн.), то вимога про їх стягнення також не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано шкоди, має право на її відшкодування.

Основною формою компенсації заподіяної шкоди потерпілої особи є відшкодування завданих винною особою збитків.

Під збитками слід розуміти реальні збитки та упущену вигоду. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності мають бути доведені всі складові, за наявності яких виникає відповідальність у вигляді відшкодування збитків: збитки, протиправність дій, безпосередній причинний зв'язок між збитками і протиправними діями, вина.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, СПД ОСОБА_1. з огляду на викладене вище, не доведено спричинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славутич" збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у визначений строк.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, яким є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України), настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 статті 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право, зокрема, відмовитися від договору підряду.

Згідно ч.4 вказаної статті замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Як вбачається з листа №73 від 24.05.2006р. (т.1, а.с.23-24) ТОВ "Агрофірма "Славутич", враховуючи приписи вказаної статті, відмовилось від договору №17 від 11.04.2006р., що не потребує подальшого вирішення спору про розірвання договору в судовому порядку.

Судова практика свідчить про аналогічну позицію (постанова ВСУ від 22.02.2005р. у справі №34/400).

При цьому, судова колегія лише констатує факт відмови від договору, не перевіряючи її обґрунтованість.

Враховуючи наведене, вимоги СПД ОСОБА_1. щодо розірвання договору №17 від 11.04.2006р., стягнення 4010,00грн. та 13690,40грн. упущеної вигоди є безпідставними та такими, що не можуть бути задоволені.

Крім того, місцевий господарський суд, з врахуванням приписів ст.ст. 44, 48, 49 ГПК України, дійшов вірного висновку про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Славутич" на користь СПД ОСОБА_1. витрат по оплаті адвокатських послуг, наданих за договором про надання юридичних послуг від 12.10.2006р. (т.1, а.с.128-129) та оплачених останньою згідно платіжної квитанції в сумі 1000,00 грн. (т.1, а.с.125) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.