20/313 Про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу - 01.07.2008 Прийняття

У 2006 році позивач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецьк в особі Слов"янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз", м. Слов"янськ Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов"янськ Донецької області про стягнення 144366 грн. 13 коп.

Позивач письмовими поясненнями № 1252/04 від 17.11.06 р. уточнив позовні вимоги та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 106442 грн. 53 коп. заборгованості за надані послуги з постачання природного газу, 652 грн. 62 коп. інфляційних та 1215 грн. 07 коп. 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.03.2007р. у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецьк в особі Слов"янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз", м. Слов"янськ Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов"янськ Донецької області було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.07 р. рішення господарського суду Донецької області було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.07 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.07 р. також було залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 18.12.07 р. постанову Вищого господарського суду України від 03.10.07 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.07 р. та рішення господарського суду Донецької області від 28.03.07 р. було скасовано, а справу № 20/313 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

На новому розгляді справи № 20/313 ухвалою господарського суду Донецької області від 22.04.08 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Дочірню компанію "Газ України".

19.05.08 р. позивач своїми поясненнями № 15/1102 уточнив заявлену в позові суму боргу та зазначив, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість в розмірі 102652 грн. 93 коп. В заявлені вимоги щодо стягнення сум інфляції в розмірі 652 грн. 62 коп. та 3% річних в розмірі 1215 грн. 07 коп. позивачем змін внесено не було.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2008р. у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецьк в особі Слов"янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз", м. Слов"янськ Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Словважмаш", м. Слов"янськ Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 102652 грн. 93 коп., 652 грн. 62 коп. інфляційних та 1215 грн. 07 коп. трьох відсотків річних було відмовлено повністю. Судове рішення мотивоване тим, що позивач не довів підстав пред"явлення до сплати додатково нарахованої суми податку на додану вартість за січень-березень 2006 р. в розмірі 102652 грн. 93 коп., що обумовлює відмову в задоволенні позовних вимог, як в цій частині, так відповідно і в частині нарахування на заявлену суму боргу інфляції в розмірі 652 грн. 62 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 1215 грн. 07 коп.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецьк в особі Слов"янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз", м. Слов"янськ Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що місцевий господарський суд не виконав постанову Верховного суду; не дослідив матеріали справи, а саме листи НАК "Нафтогаз України"ДК "Газ України № 31/17-3337 від 15.03.06 р., яким зазначено суб"єкт господарської діяльності, який закуповує газ для України, та визначено джерело постачання газу –на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів; в порушення ст. 27 ГПК України за своєю ініціативою не залучив до участі у справі НАК "Нафтогаз України"як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення з господарського спору впливає на їх права та обов"язки (не сплачений ПДВ відповідачем по справі вплине на права та обов"язки третіх осіб як ДК "Газ України", так і НАК "Нафтогаз України"); зобов"язав саме позивача надати докази джерела походження природного газу, незважаючи на ту обставину, що саме НАК "Нафтогаз України"закуповує газ для України, а позивач лише передає газ відповідачу, отриманий від ДК "Газ України"; не звернув увагу на пояснення представника ДК "Газ України"про те, що з 2006 р. всі об"єми природного газу Росія викупила у ДТК "Туркменнафтогаз", тому контракт № 14/404 від 14.05.01 р., та контракт № 100, № 101 від 05.12.02 р. між НАК "Нафтогаз України"та Eural Gas KFT на постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2003-2006 р.р. не діють, а поставка газу в Україну здійснювалась у 2006 р. на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів. Тому він звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Словважмаш", м. Слов"янськ Донецької області, надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача, Дочірня компанія "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, усно в судовому засіданні пояснила що підтримує апеляційну скаргу позивача та просила суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Донецької області - скасувати.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України "Про судоустрій" (3018-14) встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, для з"ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 20/313, та наданих представниками сторін та третьої особи пояснень.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) №5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28- 29 Закону Україну "Про судоустрій" та ст. 101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.12.05 р. між ВАТ з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" (Постачальник) та ВАТ "Словважмаш" (Покупець) укладено договір № 09-22/1(2006)-Пр на постачання природного газу з протоколом розбіжностей № 1, за яким Покупцем була змінена редакція пунктів 2.1 та 5.1 Договору.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що позивач передає, а відповідач зобов’язується прийняти та сплатити природний газ на умовах даного договору.

У відповідності до п. 10.1, даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині поставки газу з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, в частині проведення розрахунків –до їх здійснення.

Згідно п. 4.1 розділу 4 договору, ціна за 1000 куб. метрів газу для платників ПДВ із урахуванням ПДВ, 2 % цільової надбавки та без урахування тарифу транспортування складає 405 грн. 88 коп., з них ПДВ 4 грн. 45 коп., тариф постачання 17 грн. 58 коп., цільова надбавка 9 грн. 10 коп.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.96 р. (1548-96-п) зазначено, що тарифи на транспортування газу природного розподільними мережами та поставку газу природного регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

У відповідності до п. 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.12.05 р. № 1151 (v1151227-05) (набула чинності з 01.01.06 р.), затверджено граничний рівень цін на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України", підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ "Київгазпостач" у розмірі 422 грн. 10 коп. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість.

Між ВАТ з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" та ВАТ "Словважмаш" 01.01.06 р. була укладена додаткова угода до договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. про встановлення з 01.01.06 р. ціни на газ у відповідності до постанови НКРЕ від 21.12.05 р. № 1151 у розмірі 422 грн. 10 коп. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість та для платників ПДВ з урахуванням тарифу - у розмірі 449 грн. 81 коп.

Пунктом 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 16.02.06 р. № 176 (v0176227-06) був затверджений граничний рівень ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів, у розмірі 548 грн.00 грн. за 1000 м3 без урахування податку на додану вартість і тарифів на транспортування та постачання природного газу. Постанова набула чинності з 20.02.06 р. Постанова НКРЕ від 21.12.05 р. № 1151 (v1151227-05) була визнана такою, що втратила чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.06 р. між ВАТ з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" та ВАТ "Словважмаш" було укладено додаткову угоду до договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. про встановлення з 20.02.06 р. ціни на газ у відповідності до постанови НКРЕ від 16.02.06 р. № 176 у розмірі 548 грн. 00 коп. за 1000 м3 без урахування тарифів на транспортування та постачання природного газу і податку на додану вартість та для платників ПДВ з урахуванням тарифу - у розмірі 578,732 грн.

Наказом НАК "Нафтогаз України" № 115 від 16.03.06 р. був затверджений новий прейскурант цін на природний газ ресурсів НАК "Нафтогаз України" та введено в дію з 20.02.06 р., за яким вартість послуг постачання природного газу з 01.01.06 р. склала 534 грн. 23 коп., з 20.02.06 р. –688,332 грн.

Враховуючи затвердження нового прейскуранту цін на природний газ, 15.03.06 р. ВАТ з газопостачання та газифікації "Донецькоблгаз" в особі Слов’янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" направив підписану зі свого боку додаткову угоду на адресу ВАТ "Словважмаш".

У відповідності до умов цієї підписаної в односторонньому порядку угоди, п. 4.1 договору було запропоновано викласти в наступній редакції: "Згідно з листом НАК "Нафтогаз" України від 24.02.06 р. № 8/1.2-275-1494 та листом № 31/17-3337 від 15.03.06 р., а також договору купівлі-продажу між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" від 03.01.06 р. № 06/06-4 розрахунок плати за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладання договору, що відпускається промисловим споживачам, складає –до 20.02.06 р. 422 грн. 10 коп. (без ПДВ), 534 грн. 23 коп. (з ПДВ та тарифом постачання), з 20.02.06 р. 548 грн. 00 коп. (без ПДВ), 688,332 грн. (з ПДВ та тарифом постачання). ПДВ нараховується всім споживачам, незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість згідно статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у зв’язку з постачанням природного газу, одержаного не на виконання міжнародних договорів". Пункт 10.1 договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. запропоновано викласти в наступній редакції: "Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.01.06 р. по 31.12.06 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення".

Відповідач відмовився від підписання цієї додаткової угоди від 15.03.06 р., у зв"язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою про зобов’язання ВАТ "Словважмаш" укласти зазначену додаткову угоду.

Господарським судом Донецької області 13.06.06 р. було прийнято рішення по справі № 17/111пд про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ "Донецькоблгаз", договір № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. було залишено без змін.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду по справі № 17/111пд від 29.08.06 р. рішення господарського суду Донецької області від 13.06.06 р. по зазначеній справі було скасовано. Позовні вимоги ВАТ "Донецькоблгаз" було задоволено частково. Пункт 4.1 договору на постачання природного газу № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. доповнено наступним реченням: "Податок на додану вартість визначається відповідно до чинного законодавства". При чому постановою зазначено, що дана зміна до договору набирає чинності з 15.03.06 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.07 р. по справі № 17/111пд касаційну скаргу ВАТ "Словважмаш" було задоволено. Постанову від 29.08.06 р. Донецького апеляційного господарського суду скасовано, а рішення господарського суду Донецької області від 13.06.06 р. було залишено в силі.

Ухвалою Верховного суду України від 29.03.07 р. було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30.01.07 р. у справі № 17/111 пд.

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.07 р. по справі № 17/111пд було визначено, що зміна умови договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. в частині встановлення ціни договору з нарахуванням 20 відсотків податку на додану вартість шляхом укладання додаткової угоди від 15.03.06 р. не відбулася, тому згідно вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факт постачання газу за зміненою ціною не потребує доказування за договором, що є підставою данного позову.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та третьої особи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Постановою Верховного суду України від 18.12.07 р. по справі № 20/313 зазначено, що господарські суди при дослідженні матеріалів справи не звернули увагу на те, що згідно листа НАК "Нафтогаз України" ДК "Газ України" № 31/17-3337 від 15.03.06 року з 01.01.06 р. імпортований природний газ НАК "Нафтогаз України" отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів та не дослідили на виконання яких міжнародних договорів і зовнішньоекономічних контрактів, що припинили свою дію, НАК "Нафтогаз України" отримував і передавав споживачам України імпортований газ, у зв’язку з чим висновок про відсутність правових підстав для стягнення податку на додану вартість у ціні газу є помилковим, у зв"язку з чим справа була повернута на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції на виконання вказівок Верховного суду України при новому розгляді справи неодноразово витребував у позивача докази походження природного газу, який постачався відповідачу протягом 2006 року, але позивач вимоги суду не виконав.

Як вбачається з наданих позивачем та третьою особою письмових пояснень, дані, що зазначені в них, не співпадають з даними, зазначеними в актах прийому-передачі природного газу, складеними між ВАТ "Донецькоблгаз" та ВАТ "Словважмаш" від 31.01.06 р., від 19 та 28 лютого 2006 року, від 31.03.06 р., на підставі яких були виписані позивачем рахунки та податкові накладні.

В актах прийому–передачі природного газу зазначено, що у відповідності до договору № 09-22/1(2006)-Пр від 31.12.05 р. Слов’янське управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз" реалізувало ВАТ "Словважмаш", яке є платником податку на додану вартість на загальних умовах, природний газ переданий у відповідності до договору № 44-06/03-1999 від 16.05.03 р. між ДК "Газ України" та ВАТ "Донецькоблгаз", отриманий згідно із зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу природного газу № 14/404 від 14.05.01р. укладеного між НАК "Нафтогаз України" та ДТК "Туркменнафтогаз", контрактами № 100, № 101 від 05.12.02 р. між НАК "Нафтогаз України" та Eural Gas KFT, укладених на виконання Угоди між Україною і Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002 –2006 роках від 14.05.01 р. та переданий ДК "Газ України" за договором поставки природного газу в 2003 році між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України" № 06/03-86 від 22.01.03 р.

У відповідності до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування", ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" до об'єкта оподаткування відносяться, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України .

Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Тобто, ціна послуги за постачання газу повинна містити нарахований податок на додану вартість із зазначенням про це в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, суттю данного спору є стягнення сум ПДВ, як заборгованості за договором з додатковими угодами, в якому не було врахувано ціни газу, що постачався ВАТ "Донецькоблгаз", 20 відсотків податку на додану вартість, а спроба ВАТ "Донецькоблгаз" змінити ціну газу шляхом укладання додаткової угоди від 15.03.06 р. не призвела до вирішення цього питання, оскільки у вимогах ВАТ "Донецькоблгаз" про її укладання було відмовлено рішенням господарського суду Донецької області по справі № 17/111пд, яке набрало законної сили, та взагалі зазначено про відсутність підстав для зміни ціни газу за січень-березень 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в данному випадку відсутні підстави для стягнення сум ПДВ, сплачених позивачем третій особі, яка перерахувала їх до бюджету, як заборгованості відповідача за договором. Судова колегія вважає, що в данному випадку можливо було заявляти позов про наявність понесених позивачем додаткових витрат та їх відшкодування. Але, при новому розгляді справи, позивачем ніяких змін до позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції надано не було.

Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем не доведені його позовні вимоги про стягнення боргу за договором в розмірі 102652 грн. 93 коп., у зв"язку з чим господарський суд Донецької області правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачає право господарського суду, а не обов"язок, за своєю ініціативою залучити до участі у справі третю особу. Крім того, в матеріалах справи, відсутнє вмотивоване письмове клопотання позивача, щодо залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - НАК "Нафтогаз України", і в данному випадку таке залучення є недоцільним.

Зазначення в апеляційній скарзі, як одного з порушень, припущених судом першої інстанції, про зобов"язання саме позивача надати докази джерела походження природного газу, також не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто саме на позивача покладено обов"язок доведення суду обгрунтованості своїх позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008 року у справі № 20/313 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз", м. Донецьк в особі Слов"янського управління по газопостачанню та газифікації ВАТ "Донецькоблгаз", м. Слов"янськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008 року у справі № 20/313 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2008 року у справі № 20/313 –без змін.