ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
08.10.07 Справа № 1/305-15/10а
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Гунька О.
розглянувши апеляційне подання заступника прокурора
Львівської області та апеляційну скаргу Мостиської митниці
на рішення господарського суду Львівської області від
10.07.07
у справі № 1/305-15/10а
за позовом - Придністровського республіканського банку (
Молдова, Тирасполь).
до відповідача -Мостиської митниці
Яворівської митниці
Тр. осба без самостійних вимог- УДК у Львівській області
про відшкодування шкоди у сумі 621 223,37 грв. та стягнення
621
223,37 грв.
За участю представників сторін:
Від позивача- Корчик В.Я., Боднарук Б.В.
Від відповідачів- Бах А.В., Репецький Р.М.
Від третьої особи- Ошибко П.I.
Від прокуратури- Рогожнікова Н.Б.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.07
по даній справі задоволено позов Придністровського
республіканського банку. Стягнуто з Мостиської митниці на користь
Придністровського республіканського банку 621223,37 грн. збитків,
6212,23 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник прокурора
Львівської області та представник Мостиської митниці подали
апеляційні скарги з проханням скасувати рішення суду першої
інстанції та прийняти нове, яким в позові відмовити, так як дане
рішення на думку апелянтів є таким, що прийняте з порушенням норм
матеріального та процесуального права, суперечить обставинам та
матеріалам справи. В обгрунтування своїх вимог, апелянти
посилаються на той факт, що 24.11.04 року між Галицькою митницею
та водієм автомобіля Зубарєвим В.Ю було укладено договір № 130-юр
про охорону й супроводження товару.
Згідно з вимогами ст. 161 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
,
охорона й супроводження товарів митними органами є одним із
заходів гарантування доставки товару.
Відповідно до ч.2 ст. 163 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
,
Держмитслужбою України видано наказ від 20.08.03 № 565
( z0746-03 ) (z0746-03)
"Про затвердження Iнструкції про організацію та
порядок охорони й супроводження товарів підрозділами митної варти
Державної митної служби України" (далі - Iнструкція),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 р.
за N 746/8067. На думку апелянтів, суд при прийнятті рішення не
взяв до уваги вимоги пунктів 2.2. та 2.13 Iнструкції, та не
врахував те, що Галицька митниця відповідно до своїх повноважень,
мала право передати супроводжуваний нею товар іншій митниці для
супроводження в митницю призначення.
Згідно з п.2.2 Iнструкції, якщо довжина маршруту між митницею
відправлення й митницею призначення не перевищує 400 км, охорона й
супроводження транспортних засобів з товарами підрозділом митної
варти митниці відправлення на підставі укладеного з перевізником
відповідного договору здійснюється без залучення сил і засобів
інших митних органів, через зони діяльності яких пролягає маршрут
руху. Договором передбачено, що маршрут руху складав 863 км.
Тобто, для охорони й супроводження потрібно було застосовувати
сили і засоби інших митниць. Таким чином апелянти вважають, що
твердження позивача, про те, що Галицька митниця зобов'язувалась
доставити товар з митниці відправлення до митниці призначення не
відповідає дійсності.
Відповідно до п.2.13 вищевказаної Iнструкції під час
виконання завдання з охорони й супроводження транспортних засобів
з товаром вживаються заходи до забезпечення обов'зкової доставки
транспортних засобів з товаром і документів на них, що
охороняються й супроводжуються, у митницю призначення, що свідчить
про те, що Галицька митниця не зобов'язана нести відповідальність
за доставку товару до Котовської митниці.
В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти
доводів апелянтів, просив рішення суду залишити без змін, як таке,
що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на
підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апелянтів, заслухавши представників
сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність
застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства,
колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог
апелянтів.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно матеріалів справи, зокрема експортної митної
декларації, уніфікованого адміністративного документа, позивач
отримав від постачальника - монетного двору Республіки Польща
жетони вагою 10482 кг., які з 24.11.2004 р. по 26.11.2004 р.
проходили процедуру митного оформлення та були взяті під митний
контроль Галицькою митницею. Відповідно до інвойсу від 16.11.2004
р. вартість товару становила 117 075 доларів США.
Судом встановлено, що 24.11.2004 р. між Галицькою митницею
(виконавець) та водієм автомобіля, який перевозив зазначені жетони
для позивача - Зубарєвим В.Ю. (перевізник), який був уповноважений
позивачем довіреністю від 01.11.2004 р. на вчинення відповідних
дій, у т.ч. підписання договорів, було укладено договір №130-юр
про охорону й супроводження товару підрозділу митної варти
Галицької митниці, згідно із п. 1.1., 1.2. якого, предметом
договору була охорона й супроводження підрозділом митної варти
Галицької митниці транспортних засобів із товаром, що
переміщуються під митним контролем територією України з митниці
відправлення в митницю призначення з метою недопущення
несанкціонованого доступу до товару під час його переміщення
територією України з митниці відправлення в митницю призначення.
При цьому, згідно з п 1.3. договору, період перебування товару під
охороною визначався з моменту прийняття його митною вартою в
митниці відправлення до моменту передання його митниці
призначення.
Відповідно до п. 2.2.7. договору, виконавець зобов'язався по
закінченні процедури охорони й супроводження передати товар
митниці призначення для завершення митного оформлення відповідно
до чинного законодавства України. Додатками до вказаного договору
були визначені транспортні засоби із товарами, що підлягають
охороні й супроводженню підрозділом митної варти Галицької митниці
та розрахунок вартості охорони й супроводження з розрахунку 863
км. довжини маршруту.
В обгрунтування відсутності вини, відповідача-1 посилається
на положення п. 2.2. Iнструкції про організацію та порядок охорони
й супроводження товарів підрозділами митної варти державної митної
служби України, згідно із яким якщо довжина маршруту між митницею
відправлення й митницею призначення не перевищує 400 км., охорона
й супроводження транспортних засобів з товарами підрозділом митної
варти митниці відправлення здійснюються без залучення сил і
засобів інших митних органів, через зони діяльності яких пролягає
маршрут, а в інших випадках - за погодженням із директором ДБК.
Однак, із такими доводами не можна погодитися, так як норми
вказаної інструкцію не покладають додаткових обов'язків на
перевізника. Невиконання в процесі укладення договору відповідачем
вимог інструкції не є передбаченою законом підставою для
звільнення від відповідальності.
Як встановлено судом, автомобіль із товаром був прийнятий під
охорону й супроводження відповідачем, однак, до митниці
призначення до цього часу не надійшов, хоча, згідно із п. 2.6.
вказаної інструкції, граничний термін транзиту товарів через митну
територію України при здійсненні перевезень автомобільним
транспортом встановлений в десять діб.
Згідно матеріалів справи (постанови Галицького районного суду
м. Львова від 18.11.2005 р.) 08.12.2004 р. товар, перевантажений
на інший автомобіль із новими товарно-супровідними документами
виїхав за межі митної території України та вибув з володіння
позивача.
Згідно ж цієї постанови, відповідач неналежно виконував умови
договору, оскільки 30.11.2004 р. товаром та автомобілем, що його
перевозив, незаконно заволоділи певні особи, чим було вчинено
злочин, передбачений ч. З ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. З цих
підстав було порушено кримінальну справу №140-4328. Факт порушення
договірного зобов'язання відповідач-1 не заперечував.
Відповідно до ст. ст.. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідачем 1 не спростовано належними доказами вищезазначених
обставин.
Згідно із ст. ст. 950, 951 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за втрату
(нестачу) або пошкодження речі прийнятої на зберігання, зберігач
відповідає на загальних підставах при втраті речі у розмірі її
вартості. Згідно із ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим
збитки, які визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували
на день пред'явлення позову. Суд може задовольнити вимогу про
відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували
на день ухвалення рішення.
Як встановлено судом, 117075 доларів США з курсом НБУ
становили 621223,37 грн.
Згідно із ст. 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, договір є
обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, визначено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на вище досліджене, доводи апелянтів спростовуються
вище дослідженими обставинами справи, а тому колегія суддів,
вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі
доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи,
що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення
місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.07 у
справі № 1/305-15/10а залишити без змін, а апеляційну скаргу та
апеляційне подання - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської
області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк