донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Iменем України
24.09.2007 р. справа №12/124
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого:
Гези Т.Д.
суддів
Акулової Н.В., Стойка О.В.
за участю представників сторін:
від позивача:
Половіцька Н.М. - довіреність № 0604/557 від 06.04.2007 р.,
від відповідача:
Ланець О.В. - довіреність № б/н від 16.04.2007 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Сармат" м.Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
17.07.2007 року
по справі
№12/124 (Склярук О.I.)
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Сармат" м.Донецьк
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма РДК Гелео" м.
Донецьк
про
стягнення 35 419 грн. 56 коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.07.2007
р. по справі № 12/124 у задоволенні позову Закритого акціонерного
товариства "Сармат" м. Донецьк
про стягнення 35 419 грн. 56 коп. відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що згідно договорів, на які
посилається позивач як на підставу виникнення у відповідача
зобов"язання по сплаті заборгованості, предметом поставки було
саме пиво та напої, а не окрема тара, в яких вказана продукція
поставлялася. Тара підлягала поверненню і лише у разі її не
повернення, у покупця виникав обов"язок сплатити її вартість. Тому
суд першої інстанції не погоджується зі ствердженням позивача, що
згідно вказаних договорів, предметом поставки були як напої та
пиво, так і тара, як окремий предмет поставки. Згідно загального
реєстру, який надав позивач, відповідачу було поставлено продукції
на суму 3 311 091 грн. 48 коп., у тому числі за попередні роки на
суму 332 768 грн. 78 коп., але оплачено лише 3 275 671 грн. 92
коп. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 35 419
грн. 56 коп. До матеріалів справи позивач надав акт звірки
розрахунків станом на 01.01.2004 р., в якому зазначено, що у
відповідача кредит за поставлену продукцію складає - 272 173 грн.
76 коп., кредит по тарі - 624 970 грн. 20 коп., а у
бухгалтерському обліку позивача вказані суми проходять як дебет.
При цьому посилання на конкретні договори, по яким виникла
заборгованість, в акті звірки відсутнє. Позивачем також надані акт
звірки станом на 01.03.2004 р., згідно якого у відповідача є
кредиторська заборгованість за поставлену продукцію на суму 198
528 грн. 52 коп., зафіксований взаємозалік на суму 2392 грн. 50
коп. у березні 2004 р., а також кредиторська заборгованість за
тару у сумі 600 415 грн. 55 коп. При цьому посилання на конкретні
договори, по яким виникла заборгованість, в акті звірки відсутнє.
Згідно наданого акта звірки станом на 01.04.2004 р. кредиторська
заборгованість за отриману продукцію складає - 177 947 грн 91 коп,
за тару - 458 778 грн. 90 коп. Згідно наданого акту звірки станом
на 1.05.2004 р. кредиторська заборгованість за продукцію складає
159454 грн. 62 коп., а за та тару - 495703 грн. 05 коп. Вказані
акти позивач вважає доказами, що відповідачем було отримано за
вище зазначеними договорами тара на суму 60 019 грн. 56 коп., а
також частково сплачена її вартість.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем
акти звірки не є належними доказами щодо факту поставки
продукції - тари за накладною
№ б/з від 31.01.2003 р., у розумінні ст.34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому як належним
доказом у даному випадку є товарно-транспортна накладна, яка
оформлена відповідно до умов договору. Вказана накладна суду не
надана з посиланням на те, що не збереглася. Доказів того, що
відповідач частково сплатив вартість отриманої тари саме за цією
накладною або частково сплатив вартість не повернутої тари саме за
цією накладною, суду не надано.
До Донецького апеляційного господарського суду надійшла
апеляційна скарга ЗАТ" Сармат" м. Донецьк на рішення
господарського суду Донецької області від 17.07.2007 р. по справі
№ 12/124, в якій скаржник просить зазначене рішення скасувати, та
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ"
Сармат" м. Донецьк про стягнення з ТОВ " фірма РДК ГЕЛЕО" м.
Донецьк заборгованості за поставлену продукцію у сумі 35 419, 56
грн.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню,
у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні,
обставинам справи.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що 31.03.2003
р. за договором № 47780 від 08.01.2003 р. № 4780 поставки пива та
напоїв позивачем була поставлена відповідачу продукція на суму
60019, 56 грн., яка була зарахована позивачем як одна з поставок.
Скаржник вважає, що він довів позовні вимоги, посилаючись на
розрахунок заборгованості, в якому враховані всі поставки та
проплати за договорами № 4780 від 08.01.2003 р. та від 10.03.2004
р. поставки пива та напоїв, укладених між сторонами, за 2003 -2007
р.р., а також акти звірки розрахунків з відповідачем станом на
01.01.2004 р., 01.03.2004 р., 01.04.2004 р., 01.05.2004 р.,
01.07.2004 р.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі - ТОВ "
Фірма РДК ГЕЛЕО" м. Донецьк просить рішення господарського суду
Донецької області від 17.07.2007 р. по справі № 12/124 залишити
без змін, як таке, що повністю відповідає закону та фактичним
обставинам справи, апеляційну скаргу ЗАТ " Сармат" м. Донецьк
просить залишити без задоволення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те,
що відповідно умов договорів № 4780 від 08.01.2003 р. та від
10.03.2004 р. поставки пива та напоїв, позивач зобов"язався
виготовити та поставити, а відповідач прийняти і оплатити саме
пиво та напої, а не тару. Відповідно до умов зазначених договорів,
тара надавалась відповідачу як заставна та підлягала поверненню
після її використання, а у разі неможливості її повернення
вартість тари компенсувалась. Тому відповідач не погоджується зі
ствердженням позивача про те, що 31.03.2003 р. за договором № 4780
від 08.01.2003 р. поставки пива та напоїв була здійснена поставка
тари на суму 60019, 56 грн., тому це суперечить умовам вказаного
договору. Ніяких документальних підтверджень поставки тари
позивачем відповідачу на суму 60019,56 грн. позивачем не надано.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що згідно
останнього розрахунку ЗАТ " Сармат" м. Донецьк у період 2003-2004
р.р. з урахуванням попередньої заборгованості поставило ТОВ "
Фірма РДК ГЕЛЕО" м. Донецьк пива та напоїв на загальну суму 3 251
071, 92 грн., і ТОВ " Фірма РДК ГЕЛЕО" м. Донецьк на протязі цього
періоду сплатило на користь ЗАТ "Сармат" м. Донецьк 3 252 071, 92
грн., чим виконав свої зобов"язання за зазначеними вище договорами
у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у
відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на підставі встановлених фактичних обставин,
переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі
доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та
процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснено запис судового засідання за
допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що вимоги
заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних
підстав.
17.04.2007 р. до господарського суду Донецької області
звернулося ЗАТ "Сармат" м. Донецьк з позовом до ТОВ "Фірма РДК
ГЕЛЕО" м. Донецьк стягнути 34 706 грн. 76 коп., посилаючись на те,
що з травня по червень 2004 року позивачем на адресу відповідача
було поставлено продукцію на суму 51 237 грн. 20 коп., що
підтверджується товарно-транспортними накладними за № 45878 від
06.05.2004 року та № 52267 від 15.06.2004 року, але відповідачем
не сплачена вартість отриманої продукції.
Відповідач у відзиві на позов, наданому господарському суду
Донецької області, проти задоволення позовних вимог заперечував
посилаючись на те, що заборгованість за отриману продукцію
відповідачем перед позивачем повністю відсутня та надав копію
платіжних доручень, які підтверджують перерахування грошових
коштів відповідачу у сумі 51 237 грн. 20 коп.
Письмовим уточненням до позовної заяви від 06.07.2007 р.
позивач просив господарський суд Донецької області стягнути з
відповідача заборгованість у розмірі 35 419 грн. 56 коп. В
обгрунтування своїх вимог посилався, що 31.03.2003 р. за
товарно-транспортною накладною № б/з відповідачу була поставлена
продукція -тара на суму 60019 грн 56 коп. і ця сума була
зарахована ним, як одна із поставок за договором № 4780 від
08.01.2003 р. поставки пива та напоїв, акти звірки станом на
01.01.2004 р., 01.03.2004 р., 01.04.2004 р., 01.05.2004 р.,
01.07.2004 р., якими відповідач визнавав наявність заборгованості,
часткову її сплату. Зазначені уточнення розглянуті судом першої
інстанції.
Відповідач у відзиві на уточнення до позовної заяви, проти
наявності заборгованості заперечував посилаючись на недоведеність
отримання ним тари на суму 60019 грн. 56 коп., а також на те, що
тара не є предметом договорів № 4780 від 08.01.2003 р. та від
10.03.2004 р. поставки пива та напоїв, укладених між сторонами по
справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2003 року між
позивачем та відповідачем був укладений договір № 4780 поставки
пива та напоїв .
Відповідно до умов зазначеного договору, позивач взяв на себе
зобов"язання виготовити та поставити, а відповідач прийняти та
оплатити у 2003 році пиво та напої, на умовах, в строки та
способами в кількості та асортименті, що вказані у цьому договорі
та згідно замовлення відповідача. Відмітка "Покупця" на
товарно-транспортній накладній про прийняття продукції, згідно
п.4.2. договору, підтверджує факт прийняття продукції та
узгодження сторонами заявки.
Згідно п.4.1. вказаного договору при доставці продукції
відповідач зобов'язаний за свій рахунок розвантажити автомашину і
завантажити у зворотній рейс поворотну тару у кількості не менше
ніж було отримано з продукцією, виписавши товарно-транспортну
накладну, що відповідає чинному законодавству України. У разі не
завантаження тари у зворотній рейс, її повернення здійснюється
силами та за рахунок відповідача.
Порядок обігу та обліку тари визначено у п.5.1. зазначеного
договору, а саме : позивач надає відповідачу поворотний фонд тари
у кількості одноразового завезення. Поворотний
фонд тари на один комплект обладнання для розливу пива складає 10
бочок КЕГ. Відповідач зобов'язаний повернути тару
постачальнику у розмірі кількості тари отриманої з продукцією у
порядку передбаченому п.4.1. цього договору але не пізніше 15 днів
з моменту поставки продукції. У разі не повернення тари у
передбачений договором термін позивач має право вимагати, а
покупець зобов'язаний сплатити вартість тари з урахуванням ПДВ, а
також сплатити штрафні санкції передбачені п.8.2. договору.
Відповідно п. 7.4 вказаного договору при поставці продукції
шляхом централізовано-кільцевого завезення оплата поставленої
продукції здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з дня
поставки продукції шляхом перерахування грошових коштів на
поточний рахунок позивача або внесенням готівки у касу
підприємства в межах, встановлених законодавством. Поточні
надходження грошових коштів від відповідача зараховуються у
рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлену
продукцію і вказане призначення платежу відповідачем не
враховується.
Згідно з п. 9.8 зазначеного договору строк дії договору
встановлений з моменту його підписання сторонами і до 31 грудня
2003 року. Якщо жодна з сторін за 20 днів до закінчення строку дії
цього договору письмово не виявить бажання розірвати договір, то
він вважається автоматично пролонгованим до 31 грудня наступного
року. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору, у
сторін залишаються не виконані зобов"язання, що виникають з цього
договору, дія договору автоматично продовжується до повного
виконання цих зобов"язань.
10.03.2004 р. між позивачем та відповідачем підписано договір
поставки пива та напоїв за № 4780, згідно якого відповідач
здійснював замовлення на поставку продукції з вказанням
асортименту, кількості, адреси та способу доставки, шляхом подання
заявки торговому представнику або за телефоном позивача. Відмітка
"Покупця" на товарно-транспортної накладній про прийняття
продукції згідно п.4.2. договору, підтверджує факт прийняття
продукції та узгодження сторонами заявки.
Як вбачається з зазначеного договору, умови поставки, порядок
обігу і обліку тари, порядок розрахунків за договором, умови
продовження строку дії договору сторони передбачили такими як і у
договорі № 4780 поставки пива та напоїв від 08.01.2003 р.
Таким чином, згідно вищевказаних договорів, предметом
поставки позивачем відповідачу було саме пиво та напої, а не
окрема тара, в яких вказана продукцію поставлялася, як зазначив
позивач. Тара підлягала поверненню у розмірі кількості тари,
отриманої з продукцією і лише у разі її не
повернення, у покупця виникав обов'язок сплатити її вартість.
Згідно загального реєстру розрахунків за продукцію між позивачем та відповідачем за 2003-2004 рік, який надав
відповідач, відповідач отримав продукцію на суму 3 251 071 грн. 92
коп. та сплатив позивачу - 3 251 071 грн. 92 коп. .
Згідно розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем
за поставлену продукцію, який надав позивач, відповідачу було
поставлено продукції на суму 3 311 091 грн. 48 коп., оплачено лише
3 275 671 грн 92 коп., заборгованість відповідача перед позивачем,
як вказано позивачем, складає - 35 419 грн. 56 коп.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, які застосовуються на підставі абзацу другого пункту 4
прикінцевих та перехідних положень цього кодексу, боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу
кредитора сплатити суму основного боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач спочатку у позові
вважав, що заборгованість відповідача перед позивачем склалася у
зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено вартість поставленої
продукції за товарно-транспортними накладними №
52267 від 15.06.2004 р. та № 45878 від 06.05.2004 р. у сумі 51 237
грн. 20 коп. Проте уточненням до позову позивач просив суд
стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35 419 грн. 56
коп. - вже за поставлену 31.03.2003 р. продукцію - тару на суму
60019 грн. 56 коп., яка, як він зазначив, повернута не була і ця
сума була зарахована позивачем, як одна із поставок за договором
поставки. Підписуючи акт звірки станом на 01.01.2004 році
відповідач теж урахував вказану суму, погодившись з сумою
заборгованості у розмірі 272 173 грн. 76 коп. Проти наявності
заборгованості за поставлену тару відповідач не заперечував,
підписуючи акти станом на 01.03.2004 році, 01.04.2004 році,
01.05.2004 роки, 01.07.2004 року. Але станом на 21.05.2007 року
відповідач відмовився від існування заборгованості перед позивачем
та зазначив, що у період 2003 - 2004 р. з урахуванням попередньої
заборгованості позивач поставив на користь відповідача продукції
на загальну суму 3 251 071, 92 грн., яку відповідач повністю
сплатив на користь позивача.
До матеріалів справи позивач надав акт звірки взаємних
розрахунків між відповідачем та позивачем станом на 1.01.2004 року
у якому зазначено, що у відповідача кредит за поставлену продукцію
складає 272 173 грн. 76 коп., кредит по тарі - 624 970 грн. 20
коп., у бухгалтерському обліку позивача вказані суми проходять як
дебет. При цьому посилання на конкретні договори, по яким виникла
заборгованість, у зазначеному акті звірки відсутнє .
Згідно акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та
відповідачем станом на 01.03.2004 р. у відповідача є кредиторська
заборгованість за поставлену продукцію на суму 198 528 грн. 52
коп., зафіксований взаємо залік на суму 2392 грн. 50 коп. у
березні 2004 році, а також кредиторська заборгованість за тару у
сумі 600 415 грн. 55 коп. При цьому посилання на конкретні
договори, по яким виникла заборгованість, в акті звірки відсутнє (
т. 2 арк. справи 122).
Відповідно акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та
відповідачем станом на 01.04.2004 р. кредиторська заборгованість
за отриману продукцію складає - 177 947 грн. 91 коп., за тару -
458 778 грн 90 коп. .
Згідно акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та
відповідачем станом на 1.05.2004 р. кредиторська заборгованість за
продукцію складає 159454 грн. 62 коп., за тару - 495703 грн. 05
коп.
Вказані акти позивач вважає доказами, що відповідачем було
отримано за вище зазначеними договорами тара на суму 60019 грн. 56
коп., а також частково сплачена її вартість.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень.
Надані позивачем акти звірки не є належними доказами, щодо
факту поставки продукції - тари за товарно-транспортною накладною № б/з від 31.01.2003
року, тому як належним доказом в даному випадку є
товарно-транспортна накладна, оформлена відповідно до умов
укладеного між сторонами по справі договору. Зазначена
товарно-транспортна накладна позивачем не надана. Доказів, що
відповідач частково сплатив вартість отриманої тари саме за цією
накладною або частково сплатив вартість не повернутої тари саме за
цією накладною, суду не надано. Відповідно до умов вказаних вище
договорів поточні надходження грошових коштів від відповідача за
отриману продукцію зараховувалися у рахунок
погашення попередньої заборгованості за поставлену продукцію.
Позивач, окрім актів звірок, зазначених вище, в яких
заборгованість відповідача перед позивачем вказана лише однією
сумою по продукції (пиво та напої) та однією сумою по тарі, не
надав жодного доказу, який б підтверджував поставку продукції
відповідачу або тари саме за товарно-транспортною накладною № б/з
від 31.01.2003 року, або не повернення тари у строки, визначені у
зазначених вище договорах. Тому посилання заявника апеляційної
скарги на те, що саме за товарно-транспортною накладною б/н від
31.03.2003 р. у відповідача виникла заборгованість за поставлену
продукцію у сумі 35 419, 56 грн., не грунтується
на доказах матеріалів справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія апеляційної
інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду
Донецької області від 17.07.2007 р. по справі № 12/124 грунтується
на всебічному, повному та об"єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає
нормам матеріального та процесуального права, підстав для
задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати по сплаті державного мита за подання
апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги -
ЗАТ "Сармат" м. Донецьк.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, - Донецький
апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства " Сармат"
м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду
Донецької області від 17.07.2007 р. по справі № 12/124 залишити
без змін.
Головуючий Т.Д. Геза
Судді: Н.В. Акулова
О.В. Стойка
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1 у справу
1 ДАГС
1. господ. суд Дон. обл.