ДНIПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.09.2007 року Справа № 39/171-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М.
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії
суддів на підставі розпорядження від 14.09.2007р. № 671)
при секретарі: Геворгян Е.М.
за участю представників сторін:
позивача -Лисенко О.В., заступник начальника юридичного
управління, дов. № 26.02-69 від 12.06.2007р.;
позивача -Шайтанов А.С., провідний юрисконсульт відділу
правового аналізу та судової практики, довіреність №26.02-82 від
24.07.07;
відповідача -Бороненкова О.О., юрисконсульт, дов. № 0465 від
18.09.2007р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
11.07.2007 року
у справі № 39/171-07
за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький
виробничий алюмінієвий комбінат", м.Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-МИГ",
м.Дніпропетровськ
про стягнення 12 586 901 грн. 20 коп.
В судовому засіданні 17.09.2007р. була оголошена перерва до
19.09.2007р. (ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
За згодою представників сторін, присутніх в судовому
засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину
постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11.07.2007р. (колегія суддів: Ліпинський О.В., Дубінін I.Ю.,
Манько Г.В.) по справі № 39/171-07 за позовом відкритого
акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий
комбінат", м.Запоріжжя (далі -ВАТ "Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат") до товариства з обмеженою відповідальністю
"Енерго-МИГ", м.Дніпропетровськ (далі -ТОВ "Енерго-МИГ") про
стягнення коштів за невиконання зобов'язань в сумі 12 586 901 грн.
20 коп. в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області
мотивовано тим, що обов'язок відповідача не виконано в зв'язку з
відсутністю зі сторони позивача виконання зобов'язання по повній
передоплаті, та відсутності зі сторони позивача, як "комітента"
відповідних дій по відмові від договору, передбачених ст.1025 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою звернувся позивач по справі -ВАТ "Запорізький виробничий
алюмінієвий комбінат" м.Запоріжжя, оскаржує рішення господарського
суду на предмет його невідповідності нормам матеріального та
процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають
значення для правильного вирішення справи, посилається на
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий
господарський суд визнав встановленими, зокрема:
- господарським судом порушено вимоги ст.ст.526, 530, 599 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст..193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, оскільки "комітент" свої зобов'язання за договором
виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі, що
підтверджується відповідними платіжними документами; отже,
зобов'язання "комітента" було виконано належним чином та в зв'язку
з чим було припинено зобов'язання "комітента";
- висновок господарського суду про неможливість виконання
"комісіонером" зобов'язань за договором з причин незабезпечення
його "комітентом" необхідним обсягом коштів не відповідає вимогам
ст.ст.530, 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та наявним у справі доказам;
- господарським судом не було взято до уваги, що "комісіонер"
міг вільно використовувати перераховані "комітентом" кошти на свій
розсуд, а їх повернення відбувалось не за вимогою "комітента", а
без достатньої правової підстави;
- господарським судом порушено вимоги ст.188 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст..1026 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
оскільки "комісіонер" має право в односторонньому порядку
відмовитись від договору лише у разі відсутності у договорі строку
виконання доручення; отже, господарським судом безпідставно
встановлено факт припинення договірних відносин між сторонами в
зв'язку з перерахуванням "комісіонером" частини отриманих за
договором грошових коштів;
- факт того, що відповідач не мав можливості придбати лом
алюмінію в кількості 2658 тон через відсутність суми, достатньої
для належного виконання зобов'язання, не досліджувався
господарським судом та не підтверджується жодним доказом;
- господарським судом порушено вимоги ст.ст.530, 611, 612,
614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст..230 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, оскільки наявними матеріалами справи повністю
підтверджується вина відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач по справі -ТОВ
"Енерго-МИГ" м.Дніпропетровськ -проти її задоволення заперечує,
посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення
вимогам законодавства, матеріалам, обставинам справи.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення
господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали
справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши
доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване
рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
11.08.2004р. між ВАТ "Запорізький виробничий алюмінієвий
комбінат" м.Запоріжжя (позивач по справі, скаржник, "комітент" за
договором) та ТОВ "Енерго-МИГ" м.Дніпропетровськ (відповідач по
справі, "комісіонер" за договором) було укладено договір комісії №
138/Д (2004), відповідно до предмету якого "комісіонер"
зобов'язався за дорученням "комітента" здійснити для "комітента"
за його рахунок, від свого імені, за обумовлену комісійну
винагороду, придбання лому алюмінію в кількості 2224 тони (п.1.1
розділу 1 договору (а.с.9-10)). Пунктом 1.2 розділу 1 договору
сторони визначили комісійну плату, яку отримує "комісіонер" по
виконанню доручення -1% від суми угоди.
Пунктом 2.1 розділу 2 договору сторони визначили орієнтовно
ціна договору - 15 327 000 грн. (з ПДВ).
Згідно з п.4.1 розділу 4 договору доручення "комітента"
"комісіонер" повинен виконати протягом 90 календарних днів з дати
зарахування коштів на розрахунковий рахунок "комісіонера".
Пунктом 4.2 розділу 4 договору сторони передбачили, що
"комітент" перераховує визначену в п.2.1 розділу 2 суму в строк до
13.08.2004р., шляхом безготівкового перерахування грошових коштів
за реквізитами, вказаними в договорі.
Пунктом 4.3 розділу 4 договору сторони передбачили, що
договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до
повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тобто договір
комісії укладено на невизначений строк.
Пунктом 9.2 розділу 9 договору сторони визначили, що
дострокове розірвання договору може мати місце за згодою сторін
або на підставах, передбачених діючим на території України
цивільним законодавством, з відшкодуванням понесених збитків.
Пунктом 6.2 розділу 6 договору сторони встановили обов'язок
"комісіонера", у випадку невиконання зобов'язань за договором
комісії -"комісіонер" повертає "комітенту" всі перераховані
грошові кошти протягом 3-х банківських днів. Отже, п.6.2 розділу 6
договору передбачений обов'язок повернення отриманих коштів
"комісіонером" "комітенту" при невиконанні зобов'язань
"комісіонером", але цей обов'язок не пов'язаний зі строками
невиконання зобов'язань "комісіонером" по виконанню доручення.
Пунктом 6.1 розділу 6 договору сторони встановили майнову
відповідальність "комісіонера" у випадку порушення строків
виконання зобов'язань, передбачених договором, у виді оплати
штрафу в розмірі 0,05% ціни договору за кожний день прострочення.
Тобто, фактично майнову відповідальність "комісіонера" визначено,
як пеню.
В подальшому, до вищезазначеного договору сторонами було
укладено та підписано сім додаткових угод (а.с.11-14). В ході
укладення зазначених додаткових угод було збільшено обсяг
закупівлі продукції -2658 тон (п.1 додаткової угоди № 1 (а.с.11));
ціна договору -18 320 400 грн. (з ПДВ) (п.2 додаткової угоди №
1)); строки виконання доручення "комісіонером".
Остаточно строки виконання доручення "комітента"
"комісіонером" було встановлено п.1 додаткової угоди № 7 від
01.07.2005р. (а.с.14) -540 календарних днів з дати зарахування
коштів на поточний рахунок "комісіонера". Всі інші пункти договору
№ 138/Д (2004) сторонами було залишено в первісній редакції
договору.
11.08.2004р., 26.08.2004р. по платіжним дорученням №№ 7, 8
позивач на виконання умов договору комісії від 11.08.2004р.
перерахував 15 327 000 грн. та 2 993 400 грн., що підтверджується
вищевказаними платіжними дорученнями, визнається відповідачем
(а.с.15-16).
Як зазначено у змісті позовної заяви (а.с.6), в результаті
перемов між керівниками підприємств -сторін по справі (тобто не в
односторонньому порядку) відповідач здійснив часткове повернення
отриманих грошових коштів в період з 21.12.2004р. по 28.04.2006р.
на загальну суму 10 293 400 грн., що підтверджується платіжними
дорученнями (ксерокопії залучено до матеріалів справи), визнається
обома сторонами в ході розгляду справи в суді апеляційної
інстанції.
Докази розірвання договору комісії, його припинення, докази
відмови від договору комісії "комітентом" або "комісіонером", як і
докази, підтверджуючи факт виконання відповідачем доручення
"комітента" відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох
інстанцій в ході розгляду справи відповідно до ст.ст.32, 33, 36
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, договір комісії від 11.08.2004р. не є розірваним або
припиненим в встановленому законом порядку, а зобов'язання
"комісіонера" по виконанню доручення "комітента" не є припиненим
відповідно до глави 50 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Статтею 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Відповідно до ст..1011 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням
другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька
правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Частиною 1 ст.1012 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
договір комісії може бути укладений на визначений строк або без
визначення строку, з визначенням або без визначення території його
виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є
предметом комісії.
Тобто, договір комісії може бути укладено як на певний строк,
так і без визначення строку -на невизначений термін. Строком дії
договору комісії є період часу, протягом якого "комісіонер"
зобов'язаний виконати всі обов'язки по договору комісії (ст..631
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). При цьому дії комісіонера не вичерпані
лише обов'язком укласти угоду, комісіонер повинен відзвітувати
перед комітентом (ст..1022 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), передати майно
"комітентові" або грошові кошти та ін. Таким чином, закон
відрізняє поняття -строк, протягом якого комісіонер зобов'язаний
укласти угоду, тобто строк виконання зобов'язань (ст..530 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
) та строк дії всього договору комісії (ст..631
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). За цих обставин неможливо погодитись з
доводами скаржника, що у договорі комісії строк виконання
зобов'язань по укладенню договору на придбання лому тотожний зі
строком дії договору та на правовідносини сторін не
розповсюджуються вимоги ст.ст.1025, 1026 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч.1 ст.1026 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
комісіонер
має право відмовитися від договору комісії лише тоді, коли строк
не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента
про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.
При цьому слід зазначити, що така відмова відповідно до ч.1
ст.1026 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як і відмова "комітента" від
договору (ч.1 ст.1025 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) повинна містити чітку
заяву про відмову від договору та зазначення на день, з якого
договір є припинений.
Докази такої відмови, як "комітента" відповідно до ст..1025
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, так і "комісіонера" від договору комісії,
як зазначалось вище, відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не надавались жодною із сторін, відсутні в матеріалах
справи. За цих обставин неможливо погодитись з доводами скаржника
про відмову відповідача від договору комісії, здійснену шляхом
часткового повернення грошових коштів. А оскільки договір комісії
діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, то відсутні
підстави вважати, що припинено зобов'язання "комісіонера" в
частині укладення угоди по придбанню лому алюмінію (ст.ст.598, 599
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) навіть, якщо "комісіонер" прострочив його
виконання, оскільки договір комісії не припинено, не розірвано
сторонами та жодна із сторін не відмовилась від виконання своїх
зобов'язань в порядку встановленому ст.ст.1025, 1026 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
За цих обставин в задоволенні позовних вимог про стягнення 8
027 000 грн., отриманих за договором комісії з метою закупівлі
лому алюмінію слід відмовити. Враховуючи викладене, відсутні також
правові підстави для стягнення суми боргу з урахуванням індексу
інфляції та 3% річних на підставі ст..625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
як додатковий вимог.
Щодо посилань скаржника на ст.ст.526, 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, то слід зазначити, що п.6.2 розділу 6 договору не
пов'язує обов'язок "комісіонера" щодо повернення отриманих
грошових коштів від "комітента" з порушенням строків виконання
доручення "комітента", оскільки договір комісії укладено на
невизначений термін, до повного виконання сторонами своїх
зобов'язань.
Щодо вимог в частині стягнення штрафу на підставі п.6.1
розділу 6 договору, то колегія суддів вважає за необхідне
зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виконання
зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це
встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст.549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що пенею
є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно
виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення
виконання.
Отже, всупереч ч.3 ст.549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позивач
просить стягнути фактично пеню за прострочення виконання
"комісіонером" доручення "комітента", тобто, зміст зобов'язання,
вид майнової відповідальності, передбачений у договорі, не
відповідає вимогам закону (ст..549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення
виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або
договором, припиняється через шість місяців від дня, коли
зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з розрахунку позову (а.с.8), позивач просив
стягнути штраф (пеню) на підставі п.6.1 договору за певну
кількість днів, без визначення дати, з якої у відповідача виникає
обов'язок по поверненню грошових коштів.
Крім цього, оскільки за договором комісії у "комісіонера"
існує декілька обов'язків, передбачених договором, зокрема,
обов'язок по поверненню грошових коштів "комітенту", обов'язок
виконати доручення "комітента", то відсутні підстави вважати, що
майнова відповідальність, передбачена п.6.1 розділу 6 договору
застосовується саме у випадку порушення строків виконання
доручення "комітента" по придбанню лому алюмінію.
На підставі викладеного, висновок господарського суду,
викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення,
відповідає вимогам законодавства, матеріалам, обставинам справи,
підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення
відсутні.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
11.07.2007р. по справі № 39/171-07 -залишити без змін; а
апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запорізький
виробничий алюмінієвий комбінат" м.Запоріжжя -залишити без
задоволення.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко