14/761 Про повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву , переданих на відповідальне зберігання - 13.09.2007 Прийняття

В лютому 2007р. Державний комітет України з державного матеріального резерву подав до господарського суду Хмельницької області позов, яким просив зобов'язати ВАТ "Завод "Нева" повернути йому матеріальні цінності, а саме: прокат алюмінієвий - 0,619 тонн, прокат мідний 0,112 тонн, прокат латунний - 3,3295 тонн, прокат бронзовий - 0,17856 тонн на загальну суму 78002,00грн. та стягнути з відповідача 169987,46грн. штрафних санкцій (145704,26 грн. штрафу та 24283,20 грн. пені). Позивач посилається на те, що в порушення Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) закладені на відповідальне зберігання до Хмельницького ВАТ "Завод "Нева" матеріальні цінності мобілізаційного резерву самовільно відчужені відповідачем, а також виявлено неподання встановленої звітності підприємства, невідповідність обліку матеріальних цінностей мобілізаційного резерву встановленому порядку, за що вищевказаним Законом передбачена відповідальність.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.03.2007р. у справі №14/761 відмовлено у позові Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Нева", м. Хмельницький про повернення матеріальних цінностей та стягнення 169987,46 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державний комітет України з державного матеріального резерву подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає:

- оскільки позивач передав відповідачу матеріальні цінності у кількості та асортименті, що зазначені у Номенклатурі накопичення матеріальних цінностей Мінрадіопрому СРСР №М- 800 с від 08.07.1998р., №418сс від 08.07.1998р., відповідач є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей мобілізаційного резерву;

- відповідно до Порядку розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються, затвердженого постановою КМ України №1526 від 17.11.2001р. (1526-2001-п) , здійснюється розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які зберігаються на підприємствах, щодо яких порушено справу про банкрутство або які ліквідуються, якщо центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним матеріальним резервом, не прийнято рішення щодо подальшого зберігання зазначених матеріальних цінностей на території підприємств, установ та організацій системи державного резерву, або їх передачі в установленому порядку на відповідальне зберігання іншим підприємствам, установам та організаціям. Зазначає, що в порушення вищевказаного Порядку відповідач не повідомив позивача про наявність справи про його банкрутство.

Посилається, що ВАТ "Завод "Нева" зобов'язане повідомити господарський суд, який розглядає справу про банкрутство та призначеного судом арбітражного керуючого про наявність у підприємства на відповідальному зберіганні матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Зазначає також, що у випадку невиконання зобов'язання згідно ст. 179 ЦК України та п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" настає відповідальність у вигляді штрафу та пені.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Хмельницької області необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Хмельницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач не скористався правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу. Представник відповідача в засіданні суду не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що при винесенні рішення господарським судом Хмельницької області в повній мірі досліджено матеріали справи та винесено законне і обґрунтоване рішення, в зв’язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив.

З 15 по 16 березня 2005р. представником Західного контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України з державного матеріального резерву проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на Хмельницькому ВАТ "Завод "Нева", за результатами якої складено акт (а.с.9-14).

Перевіркою встановлено факт самовільного відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, виявлено неподання встановленої звітності підприємства, а також облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву не відповідає порядку, встановленому чинним законодавством. Вартість матеріальних цінностей на день виявлення факту самовільного відчуження становить 78002,00грн.

На підставі п.10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", відповідно до якого за самовільне відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 78002,00грн. (100% від 78002,00грн).

Пунктом 12 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи, організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 % вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення. Штраф у розмірі 20% від загальної суми матеріальних цінностей мобілізаційного резерву становить 67702,26грн.

Відповідно до п.16 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" пеня обчислюється з вартості самовільно використаних матеріальних цінностей, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України. Пеня за період з 16.03.2005р. по 29.11.2006р. становить 24283,20грн.

Посилаючись на акт перевірки, Номенклатуру накопичення матеріальних цінностей Мінрадіопрому СРСР №М-800 с від 08.07.1988р., №418 сс від 08.07.1988р., вищевказані норми Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) Державний комітет України з державного матеріального резерву подав до господарського суду Хмельницької області позов, яким просить зобов'язати ВАТ "Завод "Нева" повернути йому матеріальні цінності на загальну суму 78002,00грн. та стягнути з відповідача 169987,46грн. штрафних санкцій (78002,00грн. + 67702,26грн. штрафу + 24283,20грн. пені).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є суб'єктом банкрутства у справі №13/193-Б, провадження по якій порушено господарським судом Хмельницької області 14.08.2006р. Оскільки позивач не звертався у справі про банкрутство в установленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) порядку з грошовою вимогою до боржника та не подавав до суду заяву про визнання його кредитором, ухвалою від 05.03.2007р. у справі №13/193-Б затверджено реєстр вимог кредиторів, тому борг відповідача перед позивачем вважається погашеним.

Колегія суддів не може погодитись з мотивами, за якими суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні позову, вважає, що судом не було враховано наступне.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, що боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму.

Отже, зобов’язання боржника перед кредитором повинні мати грошовий характер.

Виходячи з аналізу положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до складу грошових зобов’язань не включаються речево-правові вимоги з повернення індивідуально-визначеного майна або майна визначеного родовими ознаками, оскільки кредитор в цьому випадку має речево-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру.

Таким чином, відповідно до приписів вказаного Закону у справі про банкрутство кредитори мають право заявляти вимоги до боржника, які виникають з грошового зобов’язання та носять грошовий характер.

Натомість, кредитори з речево-правовими вимогами, зокрема вимогами, що виникають із зобов’язань про повернення майна, не можуть звертатися до боржника та брати участь у справі про банкрутство.

Тільки у випадку відсутності майна, що повинно бути повернене, такий кредитор може перевести ці вимоги до грошових зобов’язань та звернутися з заявою про визнання грошових вимог і включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Оскільки позивач подав до суду першої інстанції позов про зобов'язання ВАТ "Завод "Нева" повернути йому матеріальні цінності, а саме: прокат алюмінієвий - 0,619 тонн, прокат мідний 0,112 тонн, прокат латунний - 3,3295 тонн, прокат бронзовий - 0,17856 тонн на загальну суму 78002,00грн., суд необґрунтовано відмовив позивачу в позові з посиланням на наявність справи про банкрутство. При цьому судом не був досліджений факт наявності у боржника вказаного майна в натурі.

Разом з тим, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини Держкомрезерву з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями у процесі формування і розміщення матеріальних цінностей державного резерву, їх відпуску у зв'язку з освіженням і заміною, у порядку тимчасового позичання, розбронювання, надання гуманітарної допомоги та для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій регулюються Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. №1129 (1129-97-п) .

Пунктом 8 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву передбачено, що поставка матеріальних цінностей до державного резерву підприємствами-постачальниками здійснюється за договорами, що укладаються з Держкомрезервом, підприємствами, установами і організаціями-зберігачами відповідно до типового договору на поставку матеріальних цінностей до державного резерву, який затверджується Держкомрезервом.

Згідно п.10 Порядку матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Позивач не надав суду передбачених Порядком документів на підтвердження закладення матеріальних цінностей до державного резерву; вимог ухвали суду щодо надання документального підтвердження закладення до Державного матеріального резерву матеріальних цінностей, вказаних у позовній заяві (звіти про закладення металевого прокату у відповідній кількості) позивач не виконав.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд враховує, що позивачем надані акт від 19.09.2002р. перевірки наявності якісного стану та умов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 01.07.2002р., довідка до акту перевірки матеріальних цінностей мобрезерву, відомість до акту перевірки наявності та якісного стану матеріальних цінностей мобілізаційного резерву станом на 1.07.2002р. ВАТ "Завод "Нева", акт про переоцінку товарних цінностей мобілізаційного резерву на 01.07.2002р., звірювальна відомість фактичної наявності матеріальних цінностей в мобілізаційному резерві ВАТ "Завод "Нева", однак з урахуванням п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву надані позивачем докази в даному випадку не можна вважати належними і допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України. Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України.

Оскільки українським законодавством врегульовані загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і врегульовані відносини в цій сфері а також врегульовані питання формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, тому відсутні підстави для застосування законодавства Союзу РСР.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на те, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, відсутні підстави для зміни чи скасування постанови господарського суду Хмельницької області від 12 березня 2007 року у справі №14/761.