У к р а ї н а
ЗАПОРIЗЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Iменем України
06.09.07 Справа №9/24/07 ( rs889439 ) (rs889439)
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду
у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Колодій Н.А. , Юхименко
О.В.
при секретарі: Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: Киян М.О., довіреність б/н від 04.09.07р.,
заступник директора;
відповідача: Шевелев В.Г., довіреність № 09/21 від 03.01.07
р., юрисконсульт;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "ММК ім. Iлліча", м. Маріуполь
Донецької області
на рішення господарського суду Запорізької області від
29.06.2007р. по справі №9/24/07 ( rs889439 ) (rs889439)
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства
"Агрофірма "Росія", с. Новопетрівка Запорізької області
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "ММК ім.
Iлліча", м. Маріуполь Донецької області
про стягнення суми 765 552,81грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Росія"
звернулося з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного
товариства "ММК ім. Iлліча" 608 122,00 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
27.06.2007р. у справі №9/24/07 ( rs889439 ) (rs889439)
(суддя Нечипуренко
О.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача
на користь позивача 540 807,85 грн. заподіяних збитків, 4 868,51
грн. державного мита та 83,36 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Відкрите акціонерне
товариство "ММК ім. Iлліча" звернулося до апеляційного суду з
апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Запорізької області від 27.06.2007р. у справі
№9/24/07 ( rs889439 ) (rs889439)
та прийняти нове рішення, яким відмовити
Приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Росія"
в позові в повному обсязі.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що
господарським судом Запорізької області при збільшенні суми
позову, були порушені норми процесуального права, а саме ч.2 ст.
56, п.6 ч.1 ст.63, ч.4 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Позивачем
не була направлена на адресу відповідача копія заяви про
збільшення позовних вимог з розрахунком суми прямих збитків,
спричинених самовільним зайняттям земельних ділянок, чим були
порушені процесуальні права Відкритого акціонерного товариства
"ММК ім. Iлліча", як сторони по справі. Відповідач також зазначає,
що 18.01.2007 року при розгляді справи № 8/14/07 з тими ж
сторонами та аналогічними предметом спору, суд дійшов висновку про
відсутність в діях комбінату порушень земельного законодавства, що
виражається у самовільному захваті земельних ділянок. Вважає
також, що суд першої інстанції помилково застосовує ст.1166
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, адже наявність складу
правопорушення, а саме шкоди, заподіяної самовільним зайняттям
земельних ділянок, протиправної поведінки, причинного зв'язку між
наслідками та поведінкою відповідача, а також його вина не
доведена. Крім того, на думку відповідача, позивач не надав
належних документів, необхідних при розгляді справ про
відшкодування збитків, а саме: акт комісії, створеної
райдержадміністрацією для визначення розміру збитків; проект
заходів для приведення у стан, придатний для використання за
цільовим призначенням земельних ділянок, наданих у тимчасове
користування; документи щодо вартості робіт по приведенню у
первісний стан пошкоджених земель; довідка відповідної служби
райдержадміністрації про середню врожайність відповідних культур;
довідка про риночку вартість цих культур. ВАТ "ММК ім.Iлліча" в
своїй апеляційній скарзі також зазначає, що розрахунок розмірів
доходів, які міг би отримати позивач від посіву озимої пшениці на
спірних земельних ділянках необгрунтований. Посів озимої пшениці
відбувається з 10 по 20 вересня. Державна реєстрація договорів
оренди землі, складених між позивачем та фізичними особами,
закінчилася у лютому 2006 року, тобто у той час, коли посів озимої
пшениці вже не вівся. Отже у період посіву озимої пшениці ПСП
"Агрофірма "Росія" не було землекористувачем спірних земельних
ділянок. Крім того, суд не врахував, що позивач не надав проекти
відводів земельних ділянок, які є невід'ємною складовою договору
оренди землі, у разі, якщо не встановлені межі земельних ділянок.
Відповідач оцінює свою поведінку, як користування земельними
ділянками до отримання правоустановчих документів, а не як
самовільний захват. До того ж, на думку заявника апеляційної
скарги, відсутня документація щодо виділу земельних ділянок в
натурі (на місцевості) із встановленням межевих знаків. Коли б
такі знаки існували, то при обробці землі вони були б пошкоджені,
що потягнуло б за собою складання протоколів про адміністративне
правопорушення за заявою позивача. Але заяв, протоколів про
адміністративне правопорушення, свідчень очевидців даних
правопорушень не існує. Відповідач також зазначає, що Бердянська
райдержадміністрація не уповноважена проводити розрахунок збитків
приватним фірмам. Адже, згідно статті 21 Закону України "Про
місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
, держадміністрація
приймає заходи по відшкодуванню шкоди, спричиненої порушенням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що суд першої
інстанції, при винесені рішення, неправильно застосував норми
матеріального та процесуального законодавства, що призвело до
прийняття незаконного рішення.
Скарга прийнята до розгляду та призначена слуханням на
06.09.2007р.
Позивач у справі - Приватне сільськогосподарське підприємство
"Агрофірма "Росія", с. Новопетрівка Запорізької області рішення
суду вважає законним та обгрунтованим та просить залишити його без
змін. 06.09.2007р. на адресу суду позивач надав клопотання про
залучення до матеріалів справи документів, що підтверджують
створення Бердянською райдержадміністрацією комісії, яка здійснила
перевірку правомірності зайняття та використання земельних ділянок
ВАТ "ММК ім. Iлліча" і ПСП агрофірма "Росія" та визначила розмір
спричиненої шкоди.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького
апеляційного господарського суду за №2472 від 05.09.2007р. справу
передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Антонік
С.Г.(доповідач); судді - Колодій Н.А., Юхименко О.В.
В судовому засіданні 06.09.2007р. процес вівся з
застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представників сторін колегія суддів оголосила
вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний господарський суд, переглядаючи
рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими
суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний
доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та
обгрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оскаржуваного рішення не вбачає підстав для
його скасування.
Як встановлено матеріалами справи, в червні-липні 2005 року
громадяни - власники земельних ділянок на підставі договорів
оренди передали у користування земельні ділянки Приватному
сільськогосподарському підприємству Агрофірма "Росія". Загальна
площа переданих земельних ділянок склала 358,714 га землі
сільськогосподарського призначення, які знаходиться на території
Андріївської сільської ради Бердянського району Запорізької
області.
Використати за призначенням передані в оренду земельні
ділянки позивач не мав змоги внаслідок їх самовільного зайняття
відповідачем по справі - ВАТ "ММК ім.. Iлліча".
Позивач, вважаючи що діями відповідача йому спричинено
майнової шкоди звернувся до господарського суду із вимогами про
відшкодування збитків в сумі 765 552,81 грн.
Заявлена до стягнення сума збитків складається 698 122 грн.
не отриманих доходів від врожаю зернових на 358,714 га та 67
430,81 грн. прямих збитків у вигляді витрат понесених й зв'язку зі
сплатою земельного податку та орендної плати громадянам по
зайнятим відповідачем земельних ділянках.
Господарським судом Запорізької області заявлені позивачем
вимоги задоволені частково в сумі 540 807,85 грн. не отриманих
доходів від врожаю зернових на площі земельної ділянки розміром
289, 3665 га. Судом встановлений факт спричинення збитків
протиправною поведінкою відповідача, що виразилася у самовільному
зайнятті земельних ділянок, які знаходяться в користуванні
позивача. В частині позову судом відмовлено з мотивів, що позивач
документально не підтвердив своє право користування спірними
земельними ділянками у повному обсязі, оскільки 10 договорів
оренди на момент розгляду спору проходили державну реєстрацію.
Проаналізувавши матеріали справи, пояснення сторін,
апеляційний суд погоджується з висновками господарського суду
першої інстанції і в вважає їх обгрунтованими, виходячи з
наступного.
Статтею 156 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні,
зокрема, неодержанням доходів за час тимчасового невикористання
земельної ділянки.
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
здійснюється особами, які заподіяли такі збитки, добровільно або в
судовому порядку.
Відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та
землекористувачам внаслідок неодержання доходів за час тимчасового
невикористання земельної ділянки, здійснюється фізичними та
юридичними особами, які самовільно зайняли земельні ділянки. Для
покладання на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді
відшкодування збитків слід встановити всі складові такого
правопорушення.
Поняття та правова природа збитків визначена нормами
цивільного та господарського законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
під збитками слід розуміти витрати, зроблені управленою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею
доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.218 цього ж Кодексу, підставою
господарсько-правової відповідальності учасника господарських
відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової
(майнової) відповідальності.
Як і будь - яка інша юридична відповідальність,
цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків
грунтується на певних правових засадах. Це нормативні підстави,
тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів
цивільних (господарських) відносин, в даному випадку це норми
цивільного, господарського та земельного законодавства.
По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто
сторонами правовідносин можуть бути лише суб'єкти господарювання.
Третя підстава - наявність складу цивільно-правового
порушення. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів,
які є обов'язковими умовами цивільно-правової відповідальності, до
них відносяться:
- наявність факту спричинення збитків
- протиправність поведінки правопорушника, тобто порушення
норми закону (умов договору), внаслідок чого завдаються збитки або
інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у
справі) ;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і
завданими потерпілому збитками;
- вина правопорушника.
Виходячи з норм цивільного (господарського) законодавства,
позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність
поведінки правопорушника, причинний зв'язок; відповідач -
відсутність його вини, якщо заперечує проти завдання позивачу
шкоди.
Притягнення до господарсько - правової відповідальності
можливе лише при наявності всіх передбачених законом умов. Їх
сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є
підставою для господарсько - правової відповідальності.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів,
утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника
від відповідальності у вигляді відшкодування збитків .
Проаналізувавши спірні правовідносини, колегія суддів дійшла
висновку про наявність в діях відповідача всіх складових
господарського правопорушення, що дають підстави для покладання на
останнього відповідальності за спричинення збитків позивачу.
Протиправність поведінки ВАТ "ММК ім. Iлліча" виразилася у
самовільному зайнятті земельних ділянок, що знаходяться у
користуванні позивача, та підтверджена Актом перевірки
правомірності використання земельних ділянок ПСП АФ "Росія" та ВАТ
"ММК ім. Iлліча" від 23.06.2006р. (а.с.14 Т.1) Комісією, яка
проводила перевірку правомірності використання спірних земельних
ділянок встановлено, що на підставі укладених договорів оренди з
громадянами - власниками землі, а також Бердянською
райдержадміністрацією ПСП АФ "Росія"
передано в оренду 1293,92 га ріллі. Більшість договорів оренди
землі на момент перевірки пройшли державну реєстрацію в
установленому законодавством порядку. Фактично ПСП АФ "Росія"
використовує 935, 206 га ріллі. Решту переданої в оренду ПСП АФ
"Росія" землі у розмірі 358,714 га знаходиться в користуванні ВАТ
"ММК ім. Iлліча" без правовстановлюючих документів.
Щодо правомірності користування землею ВАТ "ММК ім.. Iлліча"
комісією було встановлено наступне. Нам підставі договорів оренди,
які укладаються з громадянами - власниками землі, ВАТ "ММК ім..
Iлліча" може бути передано в оренду 1016,0 га ріллі. Жодний з
договорів оренди на момент перевірки не пройшов державну
реєстрацію в установленому законодавством порядку. ММК ім.. Iлліча
по Андріївській сільраді зареєстровано по сертифікатам 32 договори
на 29,5 паїв на загальну площу 178,52 га. Фактично ВАТ "ММК ім..
Iлліча" використовує 850,12 га ріллі, на які договори оренди з
громадянами - власниками земель знаходяться на стадії оформлення.
Крім цього, ВАТ "ММК ім.. Iлліча" без будь-яких правовстановлюючих
документів використовує колективні сіножаті та пасовища колишнього
КСП "Дружба" загальною площею 454,9 га.
На підставі викладених обставин комісія дійшла висновку, що
ВАТ "ММК ім. Iлліча" незаконно використовує земельні ділянки
загальною площею 358,714 га, які знаходяться в оренді ПСП АФ
"Росія" згідно договорів оренди, які підписані громадянами та
Бердянською райдержадміністрацією .
Викладені комісією обставини також підтверджуються
матеріалами справи, залученими до справи договорами оренди землі,
листуванням позивача з відповідачем, листом Бердянського районного
відділу ДП "Центр ДКЗ при Держкомземі України" від 29.01.2007р. за
№ 26/001, листом Бердянського міжрайонного відділу Управління
державної інспекції по контролю за використанням і охороною земель
від 23.01.2007р. № 14.
Відповідач в апеляційній скарзі заперечує наявність в своїх
діях протиправної поведінки, зокрема, самовільного захвату
земельних ділянок, що належать на праві користування позивачу, і
вважає, що його дії, відповідно до роз'яснень Міністерства охорони
навколишнього природного середовища, слід оцінювати як
використання земельних ділянок без правоустановчих документів, а
не самовільний захват.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками апелянта,
вважає їх помилковими, оскільки, відповідно до норм земельного
законодавства, самовільним зайняттям земельних ділянок є
заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на законі і
відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних
ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі та одержання
документа, що засвідчує право на землю. З суб'єктивного боку
самовільне зайняття земель є навмисним порушенням закону,
спрямованим на заволодіння земельною ділянкою.
Як встановлено матеріалами справи, та фактично не оспорюється
відповідачем, спірними земельними ділянками останній користувався
без будь-яких законних підстав. Користування земельними ділянками
відповідачем відбувалося без отримання останнім правоустановчих
документів та виділення землі в натурі. Відповідач взагалі
вирощував зернові культури на землях, які були громадянами
передані в оренду ПСП АФ "Росія", про що свідчить Додаток № 1 до
Акту перевірки правомірності використання земельних ділянок ...
від 23.05.2006р.
Колегія суддів також не приймає до уваги заперечення
відповідача з приводу неправомірності користування спірними
земельними ділянками ПСП АФ "Росія".
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
право власності або право постійного користування на земельну
ділянку виникає після отримання встановлених документів та
державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає
після укладення договору оренди земельної ділянки виникає після
укладення договору оренди та його реєстрація. Приступати до
використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на
місцевості), отримання документа який посвідчує право на неї та
державної реєстрації забороняється.
Матеріалами справи встановлено, що в червні - липні 2005р.
громадянами власниками землі було укладено Договори оренди землі,
відповідно до яких в користування позивачеві були передані
земельні ділянки загальною площею 1 293,92га ріллі . До кожного Договору оренди землі позивачем
долучено Акт прийому передачі земельної ділянки та Акт виділення земельної ділянки в натурі від 2002р. .
Шляхом огляду залучених до матеріалів справи копій Договорів
оренди землі, укладених позивачем з громадянами протягом
червня-липня 2005р., колегія суддів встановила, що їх засвідчено
головою Андріївської сільської ради в вересні 2005р., а державна
реєстрація цих договорів закінчилася у лютому-березні 2006р.
Апелянт посилається на ту обставину, що посів озимої пшениці
орінтировно проводиться 10-20 вересня . Оскільки державна
реєстрація договорів оренди спірних земельних ділянок закінчилася
в лютому 2006р., то позивач не мав законних підстав користуватися
земельними ділянками в вересні 2005р.
Проаналізувавши зазначені доводи апеляційної скарги, колегія
суддів зазначає наступне, по - перше, предметом спору по даній
справі є стягнення збитків у вигляді, не отриманих доходів
позивачем за результатами 2006р., які спричинені внаслідок
самовільного зайняття земельних ділянок ВАТ "ММК ім.. Iлліча".
Як зазначалося, фактично у користування позивачеві відповідно
до Актів прийому передачі земельні ділянки передані в червні-липні
2005р. Громадяни - власники землі не заперечували проти
користування позивачем земельними ділянками в період після
фактичної передачі та до державної реєстрації договорів оренди,
тим більше що процедура державної реєстрації договорів оренди
затягнулася не з вини позивача. Як встановлено матеріалами справи,
в 2006р. орендарі отримали від позивача орендну плату, що
підтверджено відповідними платіжними документами (т.1 а.с. 108-
122.)
Крім того, слід зазначити, що при розрахунку не отриманих
доходів комісією розраховувалася вартість не отриманого врожаю не
лише озимою пшениці, а також ячменю, висівання якого відбувається
весною.
До матеріалів спра ви залучено лист - відповідь Бердянського
районного відділу Запорізької філії ДП "Центр державного
земельного кадастру" вих. № 26/001 від 29.01.2007р. на запит ПСП
"Агрофірма "Росія". В цьому листі зокрема зазначено, що всі
договори оренди землі, укладені ПСП "Агрофірмою "Росія" з
громадянами -власниками землі, загальною площею 358,714 га,
відповідають вимогам чинного земельного законодавства України.
Зважаючи на це всі ці договори оренди землі пройшли державну
реєстрацію в установленому законодавством порядку. Земельні
ділянки, передані в оренду ПСП "Агрофірма "Росія" громадянами -
власниками цієї землі, виділені в натурі з
встановленням меж кожної земельної ділянки як окремо, так і в
межах землекористування колишнього КСП "Дружба" та в межах
конкретної ділянки поділу при виготовленні громадянам - власникам
землі державних актів на право приватної власності на землю. Крім
того, орган Державного земельного кадастру в цьому листі зазначає,
що межі земельних ділянок встановлюються при розробці проекту
землеустрою, який передує видачі державного акту на право
приватної власності на землю і після цього межі земельної ділянки
не встановлюються, а при передачі її в оренду, тільки погоджуються
між орендодавцем та орендарем, що має відображення в акті
приймання передачі конкретної земельної ділянки. При цьому орган
земельного кадастру звертає увагу на те, що законодавство не
вимагає додаткового погодження меж земельної ділянки з суміжними
землевласниками. Відтак, при укладенні договорів оренди землі і
послідуючої її передачі в натурі, кожна земельна ділянка має свої
чітко визначені границі, виділені межовими знаками. Конкретну
площу землі і конкретне місцезнаходження. В листі також зазначено,
що кожна конкретна земельна ділянка, передавалася громадянином -
власником цієї землі ПСП Агрофірмі "Росія", як орендарю цієї
землі, по окремому акту приймання передачі з зазначенням в ньому
конкретного місцезнаходження і площі земельної ділянки, яка
передається в оренду, та підписами власників суміжних земельних
ділянок.
Обставини, зазначені в листі, підтверджуються матеріалами
справи та спростовують доводи апелянта про те, що спірні земельні
ділянки не були виділені в натурі.
Цим же листом повідомлено, що станом на 23.01.2007р.
Бердянським районним відділом Запорізької філії ДП "Центр
державного земельного кадастру" не проводилася державна реєстрація
жодного з договорів оренди землі укладених з ВАТ "ММК ім..
Iлліча".
Зазначене свідчить про те, що ВАТ "ММК ім. Iлліча" не мав
жодних правих підстав користуватися спірними земельними ділянками.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла
висновку, що позивач не отримав врожай восени 2006р. на спірних
земельних ділянках внаслідок винних протиправних дій відповідача.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника
апеляційної скарги з приводу того, що рішенням господарського суду
Запорізької області від 18.01.2007р. по справі № 8/14/07 за
позовом ЧСП АФ "Росія" до ВАТ "МКМ ім.. Iлліча" було встановлено
факт відсутності в діях комбінату порушень земельного
законодавства, яке виразилося в самовільному захваті земельних
ділянок.
Зазначеним рішенням господарського суду було вирішено спір
про спонукання ВАТ "ММК ім.. Iлліча" звільнити та повернути на
користь ПСП "Агрофірма "Росія" самовільно зайняті земельні
ділянки, розташовані на території Андріївської сільської ради
Бердянського району та привести земельні ділянки в придатний для
використання за цільовим призначенням стан. Зазначеним рішення суд
відмовив в задоволенні вимог позивача з мотивів, що на момент
розгляду спору ПСП "Агрофірма "Росія" не довела
факт зайняття спірної земельної ділянки відповідачем та її
псування.
Враховуючи, що в січні місяці посівні чи інші польові роботи
взагалі не ведуться, то звичайно, суд не міг встановити факт, що
спірні земельні ділянки на момент розгляду спору знаходяться в
користуванні відповідача, тому цілком логічним і обгрунтованим є
висновок суду, що підстав для задоволення вимог про спонукання
відповідача звільнити ці земельні ділянки немає. Факт відсутності
в діях комбінату порушень земельного законодавства, яке виразилося
в самовільному захваті земельних ділянок в період 2005-2006рр.,
господарський суд в межах справи № 8/14/07 не встановлював.
Колегія суддів, вважає, що зазначене рішення господарського суду
по справі 8/14/07 не спростовує факти, встановлені господарським
судом при розгляді даної справи.
Колегія також не приймає до уваги доводи апелянта з того
приводу, що він при зайнятті земельних ділянок не зміг "визначити
яка земельна ділянка кому належить", оскільки не було межових
знаків. Доводи апелянта в цій частині спростовуються матеріалами
справи, якими встановлено що спірні земельні ділянки були виділені
в натурі в 2002 році з визначенням меж та встановленням межових
знаків. Оскільки відповідачу земельні ділянки відповідно до норм
чинного законодавства не передавалися, то цілком закономірним є
те, що самостійно він не зміг визначити кому яка земельна ділянка
належить. Цього можна було уникнути, як би відповідач приступив до
користування земельними ділянками після отримання
правовстановлюючих документів та виділення землі в натурі.
Зазначена обставина не звільняє відповідача від відповідальності
по відшкодуванню збитків за самовільне зайняття земельних ділянок
.
Виходячи з вищевикладених обставин колегія суддів вважає
доведеним факт наявності в діях відповідача протиправної поведінки
внаслідок якої позивачу були спричиненні збитки.
Відносно розміру стягнутих господарським судом збитків
колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 157 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, порядок визначення та відшкодування збитків власникам
землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
На момент розгляду спору діє Порядок визначення та
відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
(далі-Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України
від 19.04.1993р. № 284 ( 284-93-п ) (284-93-п)
в частині, що не суперечить
чинному Земельному кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Цим нормативним актом врегульовані питання щодо складу
комісій з визначення розміру збитків, переліку збитків власників і
землекористувачі, що підлягають відшкодуванню, порядку визначення
розмірів збитків та строків їх відшкодування . Так, відповідно до
п. 2 Порядку, розміри збитків визначаються комісіями, створеними
Київською та Севастопольською міськими, районними державними
адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного
підпорядкування) рад. До складу комісій входять представники вище
перелічених органів державної влади та місцевого самоврядування,
власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні
збитки, представники підприємств, установ, організацій та
громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники земельних і
фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури
та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на
території яких знаходяться земельні ділянки.
Згідно п. 4 Порядку відшкодуванню підлягають неодержані
доходи. У розумінні зазначеної норми, неодержані доходи - це
доходи, які міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому
числі орендар, із земельної ділянки і які він не одержав внаслідок
її вилучення або тимчасового зайняття, обмеження прав,
погіршення якості землі або приведення її у непридатність для
використання за цільовим призначенням у результаті негативного
впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій
та громадян. Розміри збитків визначаються відповідно до реальної
вартості майна на момент заподіяння збитків.
Позивачем до стягнення заявлені збитки у розмірі 698 122 грн.
не отриманих доходів внаслідок самовільного зайняття відповідачем
земельних ділянок.
Розрахунок зазначених збитків було проведено відповідно до
Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 19.04.19993р. № 284
( 284-99-п ) (284-99-п)
комісією, утвореною на підставі Наказу Бердянської
районної державної адміністрації Запорізької області № 66 від
11.04.2006р. "Про створення комісії". Актом визначення розміру
збитків, заподіяних ПСП "Агрофірма "Росія" самовільним зайняттям
орендованих ним земельних ділянок, затвердженим Бердянською
райдержадміністрацією 14.07.2006р. встановлено, що розмір збитків
визначався, виходячи з розміру доходів, які ПСП Агрофірма "Росія",
як орендар, могло б одержати при використанні орендованих
земельних ділянок, загальною площею 358,714 га, якби її право на
це не було порушене самовільним зайняттям ВАТ "ММК ім.. Iлліча"
вказаної площі земель. Розмір збитків визначався виходячи з
розміру доходів, які ПСП "Агрофірма" "Росія" могла б одержати при
використанні орендованих земельних ділянок загальною площею
358,714 га., визначена культура, яка мала бути посіяна ПСП
Агрофірма "Росія" на цій площі, а саме: озима пшениця на площі
188,375 га, ячмінь яровий на площі 170,357 га. Визначена середня
урожайність цих культур в господарстві складає : озима
пшениця -33,8 ц з 1 га, ячмінь яровий-24,7 з 1 га, що
підтверджується довідками відділу статистики у місті Бердянську
головного управління статистики у Запорізькій області від
14.09.2006р. № 30-01/137 та від 19.09.2006р. № 30-02/139 і
встановлено ринкову ціну на озиму пшеницю, яка склала 700 грн за 1
тону, та ячмінь яровий -600 грн за 1 тону, що підтверджується
висновком Бердянського філіалу Запорізької ТПП від 18.09.2006р. №
И-77. Виходячи з зазначених обставин комісією був розрахований
розмір збитків: по пшениці озимій - 445 652 грн, по ячменю
яровому - 252 470 грн, а всього - 698122 грн збитків.
Господарським судом Запорізької області заявлені до стягнення
збитки у розмірі 698 122 грн не отриманих доходів задоволені
частково у сумі 540 807,85 грн. Задовольняючи позовні вимоги
частково. Суд першої інстанції мотивував тим, що заявлена до
стягнення сума розрахована, виходячи із суми самовільно зайнятих
земельних ділянок загальною площею 358,714 га, що відповідає 62
договорам оренди, укладеним з громадянами - власниками. До суду
позивачем надано 52 договори оренди, що підтверджує право
користування на площі 289, 3665 га. Iнші договори оренди, як
пояснив представник позивача, проходять державну реєстрацію і тому
не можуть бути надані суду. Приймаючи до уваги те, що на момент
розгляду спору позивачем документально підтверджено право
користування 289,3665 га, суд задовольнив позовні вимоги в сумі
540 807,85грн, що виходячи з розрахунку, зазначеному в Акті
визначення розміру збитків, заподіяних ПСП "Агрофірма "Росія", від
14.07.2006р. відповідає врожаю зернових на цій площі.
В ході апеляційного перегляду судового рішення представник
позивача пояснив, що він погоджується з такою позицією суду і
просить прийняте рішення залишити без змін.
Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів також вважає
обгрунтованою позицію суду першої інстанції щодо часткового
задоволення вимог позивача в частині стягнення збитків у розмірі
540 807,85грн не отриманого доходу.
Колегія суддів також погоджується з відмовою господарського
суду в частині стягнення з відповідача на користь відповідача 67
430, 81 грн. прямих збитків, заявлених на підставі Заяви про
збільшення позовних вимог від 19.03.2007р., виходячи з наступного.
Відповідно до зазначеної Заяви, позивачем стягуються збитки у
розмірі сплаченої орендної плати за оренду 358, 714 га землі
громадянам орендодавцям землі у сумі - 60 840 грн. по 52 договорам
оренди; 3 868,17 грн. виплачених до держбюджету по не витребуваним
паям та 2 722,64 грн. земельного податку, сплаченого до
держбюджету по самовільно зайнятим відповідачем земельним
ділянкам.
Колегія вважає, що зазначені витрати позивач поніс не
внаслідок протиправної поведінки відповідача, а в результаті
виконання ним договірних зобов'язань (сплата орендної плати) та
обов'язків, що виникають в силу Закону, зокрема, Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Таким чином, колегія суддів вважає прийняте господарським
судом Запорізької області рішення обгрунтованим та законним.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення
господарським судом процесуальних норм при прийнятті до розгляду
Заяви про збільшення позовних вимог колегія суддів не приймає до
уваги, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, Заява про збільшення позовних
вимог була здана в канцелярію господарського суду 19.03.2007р.
Апелянт в скарзі посилається на не отримання ним копії заяви.
Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу Заяви про
збільшення позовних вимог. Разом з тим, представники відповідача
приймали участь у судовому засіданні 27.03.2007р., в якому було
вирішено питання про прийняття збільшених позовних вимог до
розгляду . В ухвалі від 27.03.2007р. по даній справі зазначено, що
збільшені позовні вимоги прийняті до розгляду . Рішення господарським судом по даній справі прийнято
27.06.2007р. За весь час з моменту збільшення позовних вимог до
моменту прийняття рішення відповідач не заявляв будь-яких
клопотань з приводу відновлення його порушеного права, тому
колегія суддів дійшла висновку, що останній був належним чином
повідомлений про збільшення позовних вимог. Крім того, колегія
суддів враховує ту обставину, що збільшені позовні вимоги не були
задоволені судом, тому порушень процесуальних прав відповідача не
вбачає.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
господарський суд Запорізької області вірно застосував норми
матеріального і процесуального права прийняв обгрунтоване рішення
про часткове задоволення вимог позивача, правових підстав для
скасування цього рішення апеляційна інстанція не вбачає.
Державне мито за апеляційне оскарження рішення відноситься на
відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст.
103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Запорізький апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ВАТ "ММК ім.. Iлліча" м. Маріуполь
Донецької області залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Запорізької області від 27.06.2007р. по справі
№ 9/24/07 ( rs889439 ) (rs889439)
- без змін
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Колодій Н.А.
Юхименко О.В.