200/4571/20-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних - 31.05.2023 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Кондратюк" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2020 (суддя Тарасенко І.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.),

У С Т А Н О В И В:

30.04.2020 Селянське (фермерське) господарство "Кондратюк" (далі - С(Ф)Г "Кондратюк", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0000335341 про застосування штрафу в розмірі 1 912 324,82 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, С(Ф)Г "Кондратюк" зазначало, що порушення строків реєстрації податкових накладних, складених протягом липня - жовтня 2019 року, відбулось внаслідок впливу обставин, що не залежали від волі позивача, а саме: у зв`язку зі смертю власника та керівника С(Ф)Г "Кондратюк" ОСОБА_1 та рейдерськими діями щодо господарства, внаслідок яких невідомими особами протиправно було зареєстровано право власності на С(Ф)Г "Кондратюк". Позивач вказував, що 01.11.2019 спадкоємець ОСОБА_1, власника С(Ф)Г "Кондратюк", ОСОБА_2 на підставі свідоцтва від 01.11.2019, виданого у спадковій справі №132/2019 та зареєстрованого в реєстрі за №1592, став управителем спадщини у вигляді корпоративних прав на С(Ф)Г "Кондратюк" та його керівником, одержав право користуватись електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП), після чого податкові накладні були направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що під час судового розгляду знайшли підтвердження обставини, на які посилався позивач і які свідчать, що з липня по жовтень 2019 року позивач не міг з причин, що від нього не залежать, зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН); не мав права через відсутність керівника та підписанта С(Ф)Г "КОНДРАТЮК" реєструвати податкові накладні у ЄРПН; реєстрація податкових накладних у ЄРПН за ЕЦП ОСОБА_1 або за будь -яким іншим ЕЦП у цей період була б порушенням норм податкового законодавства; позивачем вжито всіх можливих правових заходів для якнайшвидшого відновлення реєстрації податкових накладних у ЄРПН; податкові накладні за липень - жовтень 2019 року зареєстровані у найкоротший термін після призначення керівника СФГ"Кондратюк" та одержання ним права підпису документів.

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування (незастосування) судами першої та апеляційної інстанцій норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 19.03.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

С(Ф)Г "Кондратюк" не реалізувало право подати відзив на касаційну скаргу ГУ ДПС.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС провело камеральну перевірку С(Ф)Г "КОНДРАТЮК" з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість в ЄРПН за липень, серпень, вересень, жовтень 2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2019 №266/05-99-53-41/24617604 (далі - акт перевірки), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у ЄРПН, а саме:

реєстрація податкових накладних, складених в липні 2019 (з 03.07.2019 по 11.07.2019), в серпні 2019 року (27.08.2019 та 29.08.2019) на загальну суму ПДВ 3518146,50 грн, із затримкою від 61 до 365 календарних днів;

реєстрація податкових накладних, складених у вересні 2019 року (з 05.09.2019 по 25.09.2019) на загальну суму ПДВ 1365278,47 грн, із затримкою від 31 до 60 календарних днів;

реєстрація податкових накладних, складених у жовтні 2019 року (з 04.10.2019 по 12.10.2019) на загальну суму ПДВ 477413,40 грн, із затримкою від 16 до 30 календарних днів.

Заперечення позивача на акт перевірки були залишені ГУ ДПС без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

На підставі акта перевірки відповідач 09.01.2020 прийняв щодо податкового обліку С(Ф)Г "Кондратюк" податкове повідомлення-рішення № 0000335341 про застосування штрафу у розмірі 1 912 324,82 грн за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування до податкової накладної, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.

27.01.2020 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на вказане вище податкове повідомлення-рішення.

31.03.2020 на адресу С(Ф)Г "КОНДРАТЮК" надійшла відповідь Державної податкової служби України від 27.03.2020 № 11207/6/99-00-08-05-05-06, згідно з якою скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0000335341 - без змін.

Перевіряючи доводи ГУ ДПС про неправильне застосування (незастосування) судами попередніх інстанцій норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК), колегія суддів керується наступним.

Частиною першою статті 122 КАС визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, КАС передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту норм пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК висновується, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями. Строк для подання скарги становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення. Закінчується процедура адміністративного оскарження днем настання однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3).

У постанові від 26.11.2020 у справі 500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд наголосив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми. Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.01.2020 № 0000335341 закінчилась 31.03.2020 (день отримання позивачем рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення; а.с. 22-26 т. 1-й). С(Ф)Г "Кондратюк" подало до суду позовну заяву 30.04.2020, тобто у встановлений нормою пункту 56.19 статті 56 ПК строк.

Таким чином, підстав стверджувати про невідповідність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій висновкам Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 у справі 500/2486/19 немає.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини першої статті 341 КАС здійснено в межах підстав касаційного оскарження та доводів, наведених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.