Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В., Коробка Н.Д., Хуторной В.М.

секретар судового засідання Лола Н.О.

за участю представників сторін:

позивач Щербина Є.Є., довіреність №109 від 09.07.2007р., Сердюк К.В., довіреність №61 від 22.03.2007р.

відповідач: Кошличенко В.С., довіреність №01/12-06 від 01.12.2006р.

розглянувши матеріали справи № 26/333/06-22/174/07 та апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд", м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2007р. у справі №26/333/06-22/174/07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім", м. Запоріжжя

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд", м. Запоріжжя

про стягнення суми та виселення

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2007р. у справі №26/333/06-22/174/07 (суддя Скиданова Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 9809грн. – основного боргу, 2811,71грн. – інфляційних витрат, 691,73грн. – 3% річних. Відповідача виселено з нежитлових приміщень загальною площею 288,5 кв.м., розташованих в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано наступним. Позивачем доведено порушення відповідачем грошових зобов’язань за договором на момент звернення до суду. Вимоги про стягнення суми індексу інфляції з урахуванням встановленого факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань є обґрунтованими. Вимоги про стягнення суми 3% річних суд першої інстанції задовольнив частково, з урахуванням строку позовної давності. Суд зазначив, що фактично договір оренди продовжував діяти після закінчення строку його дії і правомірно був розірваний з моменту отримання відповідачем повідомлення на підставі ст. 782 ЦК України. Доказів повернення орендованого приміщення позивачу відповідач не надав, тому вимоги про виселення є обґрунтованими.

ЗАТ "Запоріжжяводбуд" оскаржило дане судове рішення до Запорізького апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2007р. у справі №26/333/06-22/174/07 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач не надав суду документальних доказів про повідомлення відповідача про припинення договору оренди, у встановлений законодавством строк. Позивачем не надано доказів в підтвердження надсилання рахунків на адресу відповідача. У зв’язку з тим, що заперечень з боку позивача на адресу відповідача протягом одного місяця не надходило, тому договір продовжено до 01.02.2009р. Судом не взято до уваги доводи відповідача, що права та законні інтереси позивача не порушені, бо строки виконання зобов’язань з оплати орендної плати не настали, оскільки рахунки за 01.02.2004р. та за 29.06.2006р. для сплати відповідачу не виставлялися, що фактично унеможливило виконання умов угоди відповідачем. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Надав клопотання про зупинення розгляду даної справи до набрання чинності рішення господарського суду Запорізької області по справі №17/29/07-АП. Колегія суддів залишила дане клопотання без задоволення, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення з Орендаря за договором оренди суми орендних платежів та санкцій, а також виселення Орендаря з орендованих приміщень у зв’язку з несплатою орендних платежів більш ніж три місяці. В свою чергу, як зазначає відповідач, предметом спору у справі №17/29/07-АП є визнання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про оформлення права власності за підприємством позивача і його скасування. Тобто предметом позову у справі є правомірність оформлення права власності на частину об’єкту нерухомості. Вказані спори не пов’язані між собою, оскільки правовою підставою знаходження відповідача у спірному приміщенні є саме договір оренди, який укладено сторонами по даній справі і правомірність вимог про розірвання договору та стягнення суми орендних платежів повинно оцінюватись на підставі норм діючого законодавства, які визначають умови і порядок укладення та розірвання договорів найму. Колегії вважає, що вирішення справи № 17/29/07-АП не перешкоджає вирішенню спору у справі № 26/333/06-22/174/07. Слід також зазначити, що апеляційна інстанція перевіряє законність винесеного рішення станом на день його прийняття. На день прийняття оскаржуваного судового рішення позивач є власником спірних приміщень.У випадку виникнення нововиявлених обставин позивач непозбавлений можливості звернутися до суду про перегляд оспорюваного рішення в порядку ст. 113 ГПК України.

Клопотання про відкладення розгляду справи від 22.08.2007р., заявлене відповідачем на початку судового засідання, колегією суддів відхилено, як таке, що не відповідає вимогам ст. 77 ГПК України та є безпідставним, оскільки у судовому засіданні 16.08.07р. представником відповідача заявлялося клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами, наданими позивачем у судовому засіданні 22.08.2007р. Колегією суддів у зв’язку з цим оголошувалася перерва до 22.08.2007р. Будь-яких додаткових доказів позивачем у судовому засіданні 22.08.07р.не надавалося. Клопотання відповідача про зобов’язання позивача направити на його адресу копії додатково наданих документів не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України. Крім того, відповідач не позбавлений був можливості знайомитися з матеріалами справи та знімати з них копії.

У відзиві на апеляційну скаргу "Наш дім" зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які дають змогу суду зробити висновок про отримання та ознайомлення відповідача з виставленими рахунками, а саме: акт здачі – прийняття робіт від 01.02.2004р. згідно рахунку № СФ-019 від01.02.04р. Статтею 782 ЦК України передбачені випадки коли закон дозволяє односторонню відмову від договору оренди. У письмових поясненнях позивач просить виселити відповідача та його орендарів з нежитлових приміщень 4 та 5 поверхів загальною площею 296,5 кв.м., розташованих в будівлі літера "А" за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105. Вказані додаткові вимоги апеляційної скарги в силу вимог ст. 101 ГПК України не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки не були розглядом у суді першої інстанції.

Представники у судовому засіданні підтримали вимоги, викладені у апеляційній скарзі, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2007 року апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 09.08.2007р. У судовому засідання розпочатому 09.08.2007р. оголошувались перерви до 16.08.2007р. до 22.08.2007р. та до 04.09.2007р. для надання необхідних доказів та з’ясування обставин справи.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2007р. №2370 справу передано до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.

За клопотанням представника відповідача здійснювалася фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів. За усним клопотання відповідача щодо оголошення постанови суду у повному обсязі оголошувалась перерва до 04.09.2007р. У судовому засіданні 04.09.2007р. за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне: 01.02.2003р. між ТОВ "Наш дім" (Орендодавець) та ЗАТ "Запоріжжяводбуд" (Орендар) укладено договір оренди №2 від 01.02.2003 р. (далі договір), згідно з яким Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове володіння та користування приміщення загальною площею 288,5 кв.м., розташоване в будівлі за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105 (п. 1.1. договору).

Сторонами погоджено, що строк оренди складає три роки з 01.02.2003 р. по 01.02.2006 р. (п.4.1. договору).

Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку за рік на протязі першого кварталу наступного року ( п.5.2. договору).

Згідно п. 5.1 договору вартість орендної плати за один квадратний метр орендованого приміщення за 1 місяць складає 2 грн., в тому числі ПДВ.

Факт передачі орендованого приміщення відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2003 р., згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення загальною площею 288,5 кв.м. за договором №2 від 01.02.2003 р.(а.с.11).

Як стверджує позивач, у підтвердження надання послуг з оренди спірних приміщень сторонами підписувалися акти здачі - приймання виконаних робіт за кожний рік оренди (а.с.12,69) та відповідачу разом з цими актами надавалися рахунки на сплату орендних платежів. Однак, плата за оренду за період з 01.02.03р. по 01.02.04р. та за період з 01.02.06р. по 30.06.06р. за рахунками № СФ –019 від 01.02.2004р. та № СФ –000051 від 29.06.2006р. до теперішнього часу не сплачена ЗАТ "Запоріжжяводбуд".

У підтвердження факту отримання відповідачем вказаних рахунків позивач надав двосторонньо підписаний акт здачі – приймання робіт (послуг) № РН-010 від 01.02.04р. з посиланням на рахунок № СФ –019 від 01.02.2004р. та лист № 129 від 29.06.06р., до якого додавався рахунок та № СФ –000051 від 29.06.2006р. та акт здачі –приймання робіт № 39 від 30.06.06р.

Оскільки орендар не сплачував орендну плату за перший рік оренди більше трьох місяців, позивач 13.07.06р. направив йому повідомлення № 155 про відмову від договору оренди та просив звільнити орендовані приміщення. Відповідач отримав вказане повідомлення 04.08.2006р.

Позивач, з урахуванням уточнень до позову(а.с129), просить стягнути з відповідача 9478,95грн. – заборгованості за перший рік оренди з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2004р. по квітень 2007р. та 3% річних в розмірі 646,24грн. за період з 01.04.04р. по 29.05.07р., а також 3141,76грн. – орендну плату за користування об’єктом оренди за період з 01.02.06р. по 30.06.06р. з урахуванням індексу інфляції за період з серпня 2006р. по квітень 2007р. та 3% річних в розмірі 69грн. за період 04.08.2006р по 29.05.2007р. і просить виселити відповідача з нежитлового приміщення, оскільки позивач відмовився в односторонньому порядку від договору оренди у зв’язку з наявною заборгованістю по орендній платі більш ніж три місяці.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відносини сторін щодо користування орендованим приміщенням виникли у 2003 р. та продовжують існувати після 01.01.2004р., отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України (435-15) та Господарського кодексу України (436-15) .

Зобов’язання сторін виникли з договору №2 оренди від 01.02.03р. Правовідносини з оренди майна регулюються нормами глави 58 ЦК України (435-15) і нормами параграфу 5 Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з ч.1. ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст. 762 ЦК України).

Частиною 3 ст. 285 ГК України встановлено обов’язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.1.2. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати орендні платежі, які згідно п.5.2 договору сплачуються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку за рік на протязі першого кварталу наступного року.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №СФ-019 від 01.02.2004 р., виписаний на сплату ЗАТ "Запоріжжяводбуд" орендної плати у сумі 6924,00 грн. (з ПДВ) за користування орендованим приміщенням за період з 01.02.2003 р. по 01.02.2004 р. Як свідчать матеріали справи, та пояснення сторін, зазначений рахунок відповідачем не сплачений, оренда плата за вказаний період на рахунок орендодавця не перераховувалася орендарем.

Заявник апеляційної скарги заперечує факт виставлення йому рахунку - фактури №СФ-019 від 01.02.2004р. і зазначив, що орендарем цей рахунок не отримувався, у зв'язку з чим і не був сплачений останнім.

Колегією суддів не приймається до уваги дані твердження, оскільки в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (послуг) №РН-010 від 01.02.2004р., в якому зазначено, що сторони склали цей акт про те, що виконавцем були виконані роботи (послуги) згідно рахунку №СФ-019 від 01.02.2004 р., орендна плата за період з 01.02.2003 року по 01.02.2004 року - 5770,00 грн. (без 20% ПДВ). На акті містяться печатки та підписи повноважних осіб обох сторін. Зі сторони відповідача акт підписаний директором ЗАТ "Запоріжжяводбуд" Іванченко Н.П. У вказаному акті також зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. З моменту підписання акту здачі – приймання робіт (послуг) за перший рік оренди орендар не звертався до орендодавця щодо неотримання ним рахунку вказаного у даному акті здачі – приймання. Таким чином, Орендар знав про наявність рахунку і повинен був виконати свій обов’язок за договором щодо його оплати. Крім того, з дій сторін щодо оренди спірних приміщень слідує, що разом з актами здачі-приймання робіт (послуг) відповідачу надавалися рахунки на сплату орендних платежів. За таких обставин, поведінка орендаря щодо підписання акту здачі –приймання за рахунком №СФ-019 від 01.02.2004 р. та відсутність заперечень і вимог щодо неотримання рахунку орендарем при підписанні акту свідчить про отримання останнім цього рахунку.

До того ж, строк виконання зобов’язань з оплати орендних платежів та розмір орендної плати чітко визначений сторонами у п. 5.1, 5.2 договору, тому в силу ст. 526 ЦК України, зобов’язання з оплати повинні були бути виконані орендарем у встановлений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за перший рік оренди за період з 01.02.2003 р. по 01.02.2004 року у відповідача виник борг з оплати орендної плати в розмірі 6924,00 грн. (з ПДВ), доказів погашення вказаної суми боргу відповідач суду не надав. Не оплату орендної плати за перший рік оренди визнав, але заперечує отримання рахунку №СФ-019 від 01.02.2004 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 6924,00 грн. основного боргу за період з 01.02.2003 р. по 01.02.2004 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2554,95грн. інфляційних витрат з квітня 2004 р. по квітень 2007 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором на момент звернення до господарського суду. Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, вимога про стягнення суми 2554,95 грн. індексу інфляції згідно з розрахунком позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення суми 646,24 грн. 3% річних за період з 01.04.2004 р. по 29.05.2007 р. включно за прострочку оплати орендної плати за перший рік оренди. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до нарахованих позивачем 3% річних.

Колегія суддів, вважає. що до стягнення 3 % річних не можуть бути застосовані строки встановлені ч.6 ст. 232 ГК України, оскільки 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є процентами за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних від суми зазначеної у №СФ-019 від 01.02.2004 р. в межах строку позовної давності за період з 01.04.04 р. по 01.04.2007 р. (1095 дні) та стягненням 3 % річних в розмірі 622,73грн., оскільки така відмова є законодавчо необґрунтованою і безпідставною. Судом першої інстанції не враховані вимоги статей 253, 261, 264 ЦК України, які визначають початок та підстави переривання перебігу строку позовної давності, тому позивачем правомірно заявлено період стягнення 3% річних з 01.04.2004р. 29.05.2007р.у сумі 646,24грн., яка і підлягає стягненню. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України починається зі спливом строку виконання. Загальний строк позовної давності, як визначено у ст. 257 ЦК України, становить три роки. Тому, оскільки строк виконання зобов’язань визначений у п. 5.2 договору, то за вимогою позивача про стягнення 6924грн.за перший рік оренди перебіг строку позовної давності про стягнення вказаної суми розпочався з 01.04.2004р. та був перерваний пред’явленням 04.08.06р. позивачем позову у даній справі (а.с.2-23). Позов про стягнення основного боргу пред’явлений позивачем у межах встановленого законом строку позовної давності.

Згідно ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається знову. Таким чином строк позовної давності для стягнення 3% річних за травень 2007р. не сплинув.

Стосовно вимог позивача щодо виселення відповідача з нежитлових приміщень, то колегія зазначає наступне.

Строк оренди, згідно з п.4.1 Договору, складав три роки з 01.02.2003 по 01.02.2006 р.

Оскільки після закінчення строку дії договору, сторони один одному листи про припинення договору не направили, відповідачем орендоване приміщення не звільнено, тому договір в порядку ст. 764 ЦК України було продовжено на строк, який був раніше встановлений договором, та на тих самих умовах.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.4 ст. 284 ГК України за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той же строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У зв'язку з заборгованістю відповідача більш ніж за три місяці з орендної плати, позивачем направлено в адресу останнього повідомлення (вих. №155 від 13.07.2006 р.). про припинення орендних правовідносин і необхідність передачі майна позивачу за актом, окрім того позивач попередив відповідача про те, що за останнім рахується заборгованість з оплати орендних платежів, неоплаченими є рахунки №19 від 01.02.2004 р. та №51 від 29.06.2006 р. Зазначене повідомлення направлено на адресу відповідача 13.07.2006 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим описом вкладення до цінного листа, який отримано повноважним представником ЗАТ "Запоріжжяводбуд" 04.08.2006 р., про що свідчить поштове повідомлення видане відділенням поштового зв'язку №89796 від 04.08.2006 р. (а.с.130).

Згідно статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Оскільки, договір оренди №2 від 01.02.2003 р. укладений між сторонами продовжував діяти після закінчення строку його дії (п.4.1. Договору), та правомірно був розірваний 04.08.2006 р. (з моменту отримання відповідачем повідомлення №155 від 13.07.2006 р.) на підставі ст. 782 ЦК України (несплата відповідачем орендної плати більш ніж за три місяці), то у відповідача відповідно до вимог ст. 785 ЦК України виникає обов’язок негайно повернути наймодавцеві орендоване майно.

На час розгляду справи відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення, у зв'язку з чим останнім заявлено позовні вимоги про виселення ЗАТ "Запоріжжяводбуд" з нежитлових приміщень, що належать ТОВ "Наш дім" за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105. Оскільки неповернення відповідачем орендованих приміщень порушує права позивача, як орендодавця та власника, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про виселення відповідача законним та обґрунтованим.

У зв'язку з тим, що відповідач у 2006р. користувався орендованим майном до дати відмови від договору, позивачем було виставлено на сплату ЗАТ "Запоріжжяводбуд" рахунок-фактуру №000051 від 29.06.2006 р., та направлено його на адресу відповідача разом з повідомленням про розірвання договору, що підтверджується описом вкладення до листа та поштовим повідомленням про вручення відповідачу 10.07.06р. цього листа (а.с.19). У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 2885,00 грн. (з ПДВ) за вищезазначеним рахунком. Зазначений рахунок відповідач не оплатив, доказів погашення заборгованості не надав. Зазначені позовні вимоги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд, стягнути з відповідача від несплаченої суми боргу за рахунком-фактурою №000051 від 29.06.2006 р. 3% річних за період з 04.08.2006р. по 29.05.2007р. у розмірі 69грн. та інфляційних витрат за період з серпня 2006р. по квітень 2007р. у розмірі. Перевіривши розрахунок нарахованих сум, з урахуванням положень статті 625 ЦК України, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Позивач просить стягнути з відповідача 69грн. інфляційних витрат за період з 04.08.2006р. по 29.05.2007р. (заборгованість за рахунком №51 від 29.06.2006р.). Вказаний період позивачем визначено невірно, оскільки орендна плата, згідно п.5.2 договору, сплачується Орендарем за підсумками року на протязі першого кварталу наступного року, тобто, приймаючи до уваги приписи ч.2 ст. 254 ЦК України, прострочка оплати за рахунком №51 настала з 01.04.2007р., тому стягненню підлягає сума інфляції за період з 01.04.07р. і по 29.05.2007р. у розмірі 17,31грн. Таким же чином, задоволенню підлягає розмір 3% річних за період з квітня 2007р. по травень 2007р. у розмірі 14грн.

Доводи апеляційної скарги щодо неотримання рахунків №019 від 01.02.2004р. та №51 від 29.06.2006р. спростовуються вищенаведеним та наступним.

Доказом одержання відповідачем рахунків є акт здачі прийняття робіт (послуг) від 01.02.2004р. (а.с.12), в якому зазначений рахунок №019 від 01.02.2004р., вказаний акт підписано підприємством відповідача та лист №129 від 29.06.2006р. з доказами надіслання (а.с.19), додатком у вказаному листі значиться саме рахунок №51 від 29.06.2006р. Посилання заявника апеляційної скарги на неналежність даних доказів, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки заявником всупереч статей 33, 34 ГПК України не доведено протилежного.

Крім того, про отримання відповідачем рахунку №51 свідчить надана ним у судовому засіданні копія листа №129 від 29.06.2006р.

Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи в частині розрахунку інфляційних витрат та 3% річних колегія суддів змінює дане судове в цій частині.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції та місцевому господарському суді відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд", м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2007р. у справі №26/333/06-22/174/07 змінити і резолютивну частину викласти в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд", м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім", м. Запоріжжя 9809грн. – основного боргу, 2572,26грн. – інфляційних витрат, 660,24грн. – 3% річних, 215,41грн. – державного мита за розгляд справи у господарському суді Запорізької області, 115,39грн. – витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Виселити Закрите акціонерне товариство "Запоріжжяводбуд", м. Запоріжжя з нежитлових приміщень загальною площею 288,5 кв.м, розташованих на четвертому та п’ятому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 105.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш дім", м. Запоріжжя на користь Закритого акціонерного товариства "Запоріжжяводбуд", м. Запоріжжя 2,41грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суду.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.