39/90-12/93 Про стягнення компенсації за порушення авторського права за публічне сповіщення в ефір музичних творів - 03.09.2007 Прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2007р. у справі№ 39/90-12/93 позовні вимоги Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" про стягнення 24 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права за публічне сповіщення в ефір музичних творів задоволено; з відповідача до Державного бюджету України стягнуто 240,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині позовних вимог про стягнення компенсації в розмірі 11 000,00 грн. провадження у справі припинено; у задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд постановив рішення всупереч статей 11, 31, 33 Закону України "Про авторське і суміжні права", оскільки помилково встановив факт передачі Державному підприємству "Українське агентство з авторських та суміжних прав" авторами виключних майнових прав на використання своїх творів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Орама" висловився за задоволення апеляційної скарги, представники Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелорама" - за її відхилення.

Заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі по тексту – позивач) пред’явлено позов про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" (далі по тексту – відповідач) компенсації за порушення авторських прав у сумі 35 000,00 грн. та штрафу в розмірі 10 % від суми компенсації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.01.2006р. Акціонерним товариством закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" публічно сповіщено в ефір твори: "Позови меня" (слова і музика Яременка О.І.), "Я люблю тільки тебе" (слова і музика Пономарьова О.В.), "Полюби меня такой" (слова і музика Підкаура Н.П.), "Музика грай" (слова і музика Поліщука О.М.) тощо, виключне право на використання яких належить позивачу.

Ту обставину, що сповіщення зазначених творів відбулося без дозволу позивача, останній розглядає як підставу застосування до відповідача передбаченої статтею 52 Закону України "Про авторське і суміжні права" відповідальності у вигляді виплати компенсації у розмірі 20 мінімальних заробітних плат, а також накладення штрафу у розмірі 10 % від суми компенсації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2006р. у справі № 39/90, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2006р., позов залишено без задоволення.

За наслідками перегляду рішення в касаційному порядку Вищий господарський суд України прийняв постанову від 19.12.2006р., якою вказані судові рішення скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Постанова Вищого господарського суду України мотивована тими обставинами, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувались:

- питання форми участі позивача у здійснення державної реєстрації авторських прав;

- доводи позивача про те, що ним з авторами узгоджено умови, відповідно до яких передача прав на управління майновими правами на нові твори відбувається шляхом реєстрації відповідних заявок згідно з Інструкцією про порядок обліку авторів, реєстрації творів та розподілу авторської винагороди (роялті), затвердженою директором Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав".

Під час нового розгляду справи відповідною заявою позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути 24 000,00 грн. компенсації за сповіщення відповідачем творів, за винятком тих, авторами яких є Пономарьов О.В., Чернега О.В., Максимчук Д.М.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив, що позивачем укладені з Поліщук О.М. угода на управління майновими правами від 06.11.2003р. № 53873 (т.1 а.с. 16); з Яременко О.І. - угода від 21.10.2005р. № 87177 (т.1 а.с. 11); з Підкаурою Н.П. - угода від 10.12.2003р. № 54457(т.1 а.с. 15).

Предметом регулювання означених договорів є відносини сторін з приводу передачі авторами Поліщук О.М., Яременко О.І., Підкаурою Н.П. позивачу виключних прав на управління своїми майновими правами на твори (як на ті, що існують на момент підписання цієї угоди, так і на ті, що будуть створені на час дії даної угоди), в тому числі при їх використанні шляхом публічного сповіщення, відтворення та запису (пункт 1).

Відповідно до пункту 6 угод на управління майновими правами, згідно якого автори зобов’язалися вчасно реєструвати нові твори в агентстві, позивач отримав від авторів:

- заяву від 07.06.2005р. Поліщука О.М. про реєстрацію його твору у формі пісні "Музика грай" (т.1 а.с. 17),

- заяву від 24.10.2005р. Яременка О.І. про реєстрацію його твору у формі пісні "Позови меня" (т.1 а.с. 19),

- заяву від 11.12.2003р. Підкаури Н.П. про реєстрацію його твору у формі пісні "Полюби меня такой" (т.1 а.с. 18).

Згідно складеного комісією у складі працівників позивача акту від 25.01.2006р. № 1-01-06 фіксації порушення авторських прав, 15.01.2006р. Акціонерним товариством закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" публічно сповіщено в ефір твори: "Позови меня" (слова і музика Яременка О.І.), "Полюби меня такой" (слова і музика Підкаура Н.П.), "Музика грай" (слова і музика Поліщука О.М.) (т. 1 а.с. 23).

З огляду на фактичні обставини справи місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що шляхом подачі заявки автори прямо і недвозначно висловили своє бажання поширити дію угод на конкретно вказані твори; зазначені заяви є тим переліком творів, що додається до угоди, та не мають відношення до процедур державної реєстрації права власності на об’єкти авторського права, яку здійснює Державний департамент інтелектуальної власності України.

Заслуговує на увагу з’ясування судом тієї обставини, що державну реєстрацію права власності на об’єкти авторського права здійснює Державний департамент інтелектуальної власності України, у зв’язку з чим означена процедура не має відношення до правовідносин сторін і не є предметом дослідження справи.

В контексті викладеного, посилаючись на норми пункту "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське і суміжні права", місцевий господарський суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 20-ти мінімальних заробітних плат за порушення майнових авторських прав позивача під час трансляції трьох пісень (6 об’єктів авторського права – музика та слова).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з таким висновком не погоджується, вважає його таким, що суперечить вимогам закону та не ґрунтується на даних, що містяться в матеріалах справи.

Згідно положень Закону України "Про авторське і суміжні права" від 23.12.1993р. № 3792-ХІІ (3792-12) суб’єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (стаття 7); суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління (частина 1 статті 47); організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (частина 1 статті 48); суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право в установленому порядку звертатися за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав (частина 1 статті 52).

У розумінні наведених норм чинного законодавства позивач на підставі угод на управління майновими правами від 06.11.2003р. № 53873; від 21.10.2005р. № 87177; від 10.12.2003р. № 54457 є суб’єктом авторського права на твори, авторами яких є Поліщук О.М., Яременко О.І., Підкаура Н.П., у зв’язку з чим наділений відповідними правами та обов’язками, зокрема, правом захисту авторського права.

Втім, в силу положень частини 3 статті 33 Закону України "Про авторське і суміжні права", згідно якої предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладення спору, дія означених угод не поширюється на твори: "Позови меня" (слова і музика Яременка О.І.), "Полюби меня такой" (слова і музика Підкаури Н.П.), "Музика грай" (слова і музика Поліщука О.М.), заявки про реєстрацію яких були подані після виникнення договірних відносин сторін.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, у зв’язку з чим, погоджуючись з правовою позицією позивача у справі, помилково визнав його суб’єктом авторських прав на зазначені твори та як наслідок дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для захисту цих прав шляхом застосування до відповідача відповідальності, встановленої пунктом "г" частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське і суміжні права".

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб’єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

При таких обставинах, коли позов заявлено без надання переконливих та достатніх доказів, які б свідчили про обґрунтованість і законність вимог про стягнення 24 000,00 грн., підстав для їх задоволення у місцевого господарського суду не було.

Крім того, всупереч приписів пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, резолютивна частина оскарженого рішення господарського суду містить висновки:

- про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення компенсації у розмірі 11 000,00 грн. на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, тоді як відмова від позовних вимог в цій частині матеріалами справи не підтверджується, натомість мала місце заява про зміну позовних вимог (т. 2 а.с. 108, 114);

- про відмову у задоволенні решти позовних вимог, тоді як згідно заяви про зміну позовних вимог, позивач звертався лише з вимогою про стягнення 24 000,00 грн., про що господарський суд зазначив в описовій частині рішення (т. 2 а.с. 139).

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, норми якої являються нормами прямої дії, органи державної влади (в тому числі судової), їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) .

Частиною 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними позовними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на викладені положення чинного законодавства й ту обставину, що матеріали справи не місять клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, місцевий господарський суд був позбавлений правових підстав змінювати на власний розсуд позовні вимоги, заявлені фізичною особою – підприємцем Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", а також припиняти провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення компенсації у розмірі 11 000,00 грн. на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, тоді як приписами частини 1 статті 78 цього кодексу передбачено необхідність долучення до матеріалів справи відповідної письмової заяви, що місцевим господарським судом зроблено не було.

То ж, враховуючи наведене, рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2007р. у справі № 39/90-12/93 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Клопотання Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про відкладення розгляду справи колегія суддів відхиляє зважаючи на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином; викладені у заяві обставини документально не підтверджені; надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб у зв’язку з чим представництво інтересів може здійснюватись будь-якою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності; а також враховуючи, що фактичні обставини справи встановлені судом у повному обсязі. Поважною причиною перенесення судового розгляду може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі сторін, тобто ні за яких обставин не можуть бути ними змінені чи усунуті.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2007р. у справі № 39/90-12/93 скасувати.

У задоволенні позову Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Акціонерного товариства закритого типу "Українська незалежна ТВ-компанія" про стягнення 24 000,00 грн. компенсації за порушення авторського права відмовити.

Справу № 39/90-12/93 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.