20/34-08-618 Про стягнення збитків, спричинених в результаті знищення майна внаслідок пожежі - 03.06.2008 Прийняття

Фірма "Мелоді Індастріз ЛТД" (Melody Industries LTD), від імені якої за дорученням діє представник Полатайко О.М., звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" збитків у розмірі 799783, 75 грн., спричинені в результаті знищення майна позивача внаслідок пожежі, крім того позивач просив стягнути судові витрати, а саме 7997,00 грн. –держмита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що згідно укладеного 29.12.2005 року між Фірмою "Мелоді Індастріз ЛТД"(Melody Industries LTD) та ДП "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" договору №45 по організації та виконанню операцій по перевалці на експорт технологічної сировини, порт був зобов'язаний здійснювати перевалку вантажу та зберігати вантаж разом з технологічною сировиною Фірми "Мелоді Індастріз ЛТД" (Melody Industries LTD). Між тим, 14 жовтня 2007 року на причалі №8 Білгород-Дністровського морського торговельного порту, на якому знаходився вантаж Фірми Melody Industries LTD, сталася пожежа, в результаті якої, як зазначає позивач, із 6 898,002 куб. м. технологічної сировини, що знаходилась у той момент на зберіганні в порту, вогнем було знищено 4280,352 куб. м. деревини. Згідно висновку по дослідженню технічної причини виникнення пожежі, складеного інженером ИИЛ УМНС України в Одеській області, найбільш вірогідною причиною пожежі було визначено підпалення невстановленою особою (особами). Вважаючи знищену в результаті пожежі деревину збитками, які фірма зазнала в результаті порушення відповідачем своїх майново-господарських зобов'язань, Melody Industries LTD звернулась, на підставі ст. 22, 950, 951 Цивільного кодексу України, із зазначеними позовними вимогами.

Не погоджуючись з вимогами позивача, ДП "Білгород-Дністровський морський торговий порт" надав відзив на позов (т.3 а.с.122-124), у якому зазначив, що договір №45 від 29.12.2005р., укладений з позивачем, не є договором зберігання, у розумінні ст. 208, 937 Цивільного кодексу України, а лише договором, метою якого є організація та виконання операцій по перевалці вантажу. Крім того, відповідач зазначав, що заявлена сума позову є недоведеною, оскільки вага технологічної сировини не встановлювалась засобами вимірювання та є умовною, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

У додатковому відзиві (т.4 а.с.11-13) відповідач посилався також на те, що у відповідності до п. 2.1.7 договору №45 від 29.12.2005р. норма одночасного зберігання складає 2500 тон, а строк накопичення партії —15 днів, тоді як на момент пожежі в порту знаходилось 6583 тони, що більше ніж у 2 рази перевищувало норму, у зв’язку з чим портом неодноразово оголошувалися конвенції про неприймання вагонів. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, відповідач вважав, що не винен у знищенні технологічної сировини позивача, оскільки вжив всіх можливих заходів для її охорони та зберігання.

Відповідач також надав суду додатковий відзив №3 (т.4 а.с.119-121), в якому зазначив, що позивачем не доведена кількість знищеного вантажу, оскільки згідно тальманских розписок на т/х "Арієль" після пожежі, з причалу №8 було завантажено 2 264,983 тони технологічної сировини (тальманська розписка №18597 (т.4 а.с.125), а на т/х "Альтаірі" 2105,830 тони технологічної сировини (тальманська розписка №18791 (т.4 а.с.122), таким чином, позивач зі складу причалу №8, де сталася пожежа, після тушіння вивіз 4 370,813 тони технологічної сировини. Відповідач також зазначив, що після пожежі залишилося приблизно 650 - 700 куб.м технологічної сировини, яку позивач залишив з причин зовнішніх ознак термічної дії вогню, але яка в цілому не пошкоджена.

Виходячи з викладеного, відповідач зазначив, що вогнем було знищено приблизно 1 592,737 тони технологічної сировини, тобто відповідачем було збережено більше ніж 2500 тонн, як вимагали умови договору.

Заперечуючи проти додаткового відзиву, представник позивача зазначив, що зі складу причалу №8 на т/х "Арієль" та "Альтаірі" було завантажено лише 2617,653 куб. м, надавши при цьому витяг з журналу порту, згідно з яким 17.10.2007р. та 18.10.2007р. завантаження на т/х "Арієль" проводилося з полувагонів, а завантаження зі складу причалу проводилося виключно 19.10.2007р., а також надав таймшити по т/х "Арієль" та "Альтаірі".

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року у справі №20/34-08-618 (суддя Щавиньска Ю.М.) позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року у справі №20/34-08-618, та прийняти нове рішення, в якому повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права, висновки суду викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи, наданим доказам, суд визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, але недоведені позивачем.

У судовому засіданні 03.06.2008 року представник відповідача надав клопотання про тлумачення змісту правочину, яке було відхилено судовою колегією, в зв'язку з тим, що відповідно до ст. 89 ГПК України, роз'яснити рішення може тільки суддя, який ухвалив дане рішення.

Також у судовому засіданні 03.06.2008 року представник відповідача надав додаткові доводи до апеляційної скарги та додаткові докази, а саме картки обліку експортного вантажу, які не були прийняті судовою колегією до уваги, тому що заявник-відповідач, не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом Одеської області встановлено, що 29.12.2005 року між фірмою Melody Industries LTD (за договором іменується "фірма") та ДП "Білгород-Дністровський морський торговий порт" (надалі "порт") було укладено договір №45 (т.1 а.с.9-12), предметом якого є організація та виконання операцій по перевалці на експорт технологічної сировини, в тому числі балансів, довжиною від 1 до 6 метрів, в кількості до 5 тис. тонн щомісячно та, згідно доповнення до договору від 14.02.2006р. (т.1 а.с.14), лісу хвойних порід стандартних розмірів до 600 куб. метрів щомісячно. Обсяги і номенклатура вантажів можуть бути змінені за взаємною згодою сторін. Завезення вантажу в порт здійснюється залізничним транспортом на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.4 договору, фірма здійснює ввезення вантажу в порт лише після підтвердження порту, для чого фірма надає порту своє замовлення з вказанням обсягу по кожному з відправників, а також підтвердження відправників, що заявлені до відвантаження, до 20 числа місяця, що передує запланованому. При невиконанні фірмою встановленого плану завозу та пред’явленні залізницею штрафних санкцій порту за підсумком місяця, фірма зобов’язана у регресному порядку компенсувати понесені портом збитки.

У відповідності з п.2.1.7 фірма забезпечує вивезення вантажу з порту протягом 15 днів з моменту накопичення судової партії –2500 тони, при цьому норма одночасного зберігання складає 2500 тн., а строк накопичення партії складає 15 діб. У випадку затримання подачі тоннажу і відсутності місця для відвантаження деревини, фірма несе повну відповідальність за затримку розвантаження вагонів, зберігання вантажів на вагонах та всі додаткові витрати, нараховані залізницею.

Згідно до п.п. 2.2.1 договору, порт зобов’язується здійснювати перевалку вантажу у відповідності до звичаїв та технологій порту, зберігання вантажу здійснюється в одному штабелю разом з технологічною сировиною фірми Melody Industries LTD. Порт забезпечує відвантаження з вагонів і приймання вантажу, відповідно до діючих на залізниці та на морському транспорті Правил, з урахуванням специфікацій відправника та додатковими інструкціями фірми (п.п. 2.2.2 Договору).

У відповідності до п.п.3.1 договору фірма сплачує порту витрати за відвантаження з залізничних вагонів та навантаження на судно по визначеним у договору ставкам, а згідно до п.п. 3.2. договору, зміненого доповненням до договору від 14.02.2006р., фірма сплачує порту вартість зберігання вантажу за ставками: з 1 по 4 добу –технологічне зберігання, починаючи з 5 -ої доби —0,016 дол США за 1 тонну технологічної сировини за 1 добу та 0,016 дол. США за 1 куб. м. лісу круглого за 1 добу.

8.01.2007р. між фірмою "Melody Industries LTD" (покупець) та "Ebenezer Finance Limited" (продавець) було укладено контракт №1-Е, за яким продавець продає, а покупець придбає на умовах СРТ Херсонський та Білгород-Дністровський морський торговий порт (Інкотермс 2000) деревину для технологічних потреб (технологічну сировину), в кількості згідно до специфікації, яка є невід’ємною частиною цього контракту. (т.1. а.с.23-27) Згідно специфікації №2 від 01.04.2007р. вартість за 1 куб. м. деревини складає 37 дол. США (т.1 а.с.30-31).

14 жовтня 2007 року на причалі №8 Білгород-Дністровського морського торговельного порту, на якому знаходився вантаж фірми "Melody Industries LTD" сталася пожежа. Згідно висновку по дослідженню технічної причини виникнення пожежі, складеного 19.10.2007р. інженером ИИЛ УМНС України в Одеській області капітаном Панкратовим О.В., вогнище пожежі знаходилось всередині штабелю деревини, на висоті 2,5 м., від рівня землі, на дістані 17 м. від північного та 23 м. від східного краю штабелю. Найбільш вірогідною причиною пожежі визначено підпалення невстановленою особою (особами) (т.1 а.с.40-50).

За фактом навмисного знищення майна шляхом підпалу, за ознаками ч. 2 ст. 194 КК України, постановою від 25.10.2007р. старшим слідчим СО Білгород-Дністровського ГО УМВС в Одеській області майором міліції Руди А.І. було порушено кримінальну справу (т.1. а.с.51).

Як встановлено господарським судом, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на момент пожежі в порту знаходилось 6583, 137 тонн або 6898,002 куб. м. технологічної сировини фірми "Melody Industries LTD". Саме ця кількість підтверджується наступними первинними документами, а саме: картками обліку експортного вантажу, вантажними накладними залізниці та накладними-специфікаціями (т.1 а.с.181-200, т.2 а.с.1-151, т.3 а.с.1-121), роздрукуванням наявності вантажу фірми станом на 15.10.2007р. (т.4 а.с.3-6), а також листом порту від 24.10.2007р., в якому йде мова про знаходження на момент пожежі на території порту 6583 тонн сировини. (т.1а.с.34). Слід зазначити, що цим листом не визначалась кількість технологічної сировини, в ньому йдеться про видачу ще одного комплекту приймальних актів. Тому цю цифру колегія суддів вважає об'єктивною.

З метою встановлення обсягу збитків у наслідок пожежі, позивачем було замовлено ТОВ "ЮГАС" незалежну експертизу.

Актом №UJ 15127 від 18.10.2007р. було встановлено, що кількість вантажу, яка залишилась в результаті пожежі становить 2616,98 куб. м. (т.1 а.с.35-39). Зазначений акт експертизи був верифицирований (засвідчений) Українським бюро інспекцій Торгово-промислової палати України.

Неушкоджений після пожежі вантаж, згідно до оформлених доручень та ВМД (т.1 а.с.52-80) було завантажено на теплоходи "Арієль" та "Альтаірі". Позивачем окремо по кожному судну, після закінчення завантаження з причалу №8, було зроблено заміри драфт сюрвейер для палуби та трюмів, в результаті чого встановлено, що на палубу т/х "Арієль", згідно сюрвейерського звіту фірми "ЮГАС ЛЛС" №UJ15083-2 від 20.10.2007р. (т.1 а.с.123), було завантажено 851,621 тонни, що згідно з картками обліку по вагонам складає –1040,040 куб. м., а в трюми т/х "Альтаірі", відповідно до сюрвейерського звіту фірми "ЮГАС ЛЛС" №UJ15143-1 від 29.10.2007р. (т.1 а.с.125) завантажено 1338,399 тонни 1577,190 куб.м., що в сумі склало 2617,653 куб.м. Тобто кількість вантажу, яка залишилась в результаті пожежі, 2616,98 куб. м., майже повністю співпадає з кількістю завантаженої сировини на теплоходи "Арієль" та "Альтаірі", 2617,653 куб. м. 6898,002 мінус 2617,653 = 4280 (куб.м.) технологічної сировини, вартість якої 158373 дол. США ( 1 куб.м.=37 дол. США), що за курсом НБУ на момент подання позову складає 799783,75 грн.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вартості знищеної деревини.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Зазначене цілком кореспондується зі ст. 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Стаття 937 ЦК України визначає, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Згідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. При чому, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Як було зазначено вище під час пожежі було знищено 4280 куб. м. деревини, дійсна вартість якої за ціною придбання 37 доларів США, без накладних витрат, складає 153373 доларів США або за курсом НБУ 799783,75 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що найбільш точними даними, які обліковуються фірмою та за якими здійснюється купівля-продаж деревини - є кубічні метри, об’єм (без зовнішнього втручання) залишається незмінним. Лісоматеріали у вигляді круглих колод довжиною 2, 3, 4 метри транспортуються та складаються у вигляді штабелів, в зв’язку з чим їх облік у метрах кубічних є також більш зручним.

Колегія суддів зазначає також, що у накладних-специфікаціях, які додаються кожним лісогосподарством при транспортуванні деревини залізничними вагонами вказується об’єм кожного штабеля та сумарний об’єм, а також вказується маса вантажу у тоннах. Саме зазначені данні фіксуються портом під час прийому вантажу та вносяться до облікової бази.

Таким чином колегія суддів вважає, що позивачем належним чином доведені збитки, заподіяні втратою вантажу, що відбулася внаслідок пожежі, позовні вимоги у заявленій сумі згідно розрахунку позивача, перевірені господарським судом та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується, нібито, недодержання письмової форми, яка є обов’язковою для договорів зберігання між юридичними особами та заперечення проти факту прийняття на зберігання всієї технологічної сировини, яка була знищена внаслідок пожежі, то господарський суд обґрунтовано не прийняв їх до уваги.

Як свідчать матеріали справи, укладений між сторонами договір №45 від 29.12.2005р. передбачав виконання як операцій по перевалці на експорт вантажу (розвантаження та завантаження), так і його зберігання, що випливає із змісту п.2.2.1, 3.2 договору. Пункт 3.2 його передбачає оплату за зберігання вантажу. А пункт 3.3 Договору №45 передбачає можливість зберігання вантажу на термін більш як 60 діб.

Таким чином, господарський суд правильно дійшов до висновку про дотримання встановленої законом форми укладення договорів зберігання. Факт прийняття вантажу (деревини), вважає колегія суддів, підтверджується наявними у матеріалах справи картками обліку експортного вантажу, складеними портом та завіреними його печатками, у яких зазначено як дані транспортних документів, так і дані "фактично прийняті портом". Зазначене також спростовує твердження порту про те, що вага технологічної сировини не встановлювалась засобами вимірювання, оскільки картки обліку містять різні дані щодо ваги, що свідчить про переважування вантажу.

Пунктом 2.1.7 договору передбачений строк накопичення судової партії, а не строк зберігання за договором, який становить 15 діб. Тому заперечення відповідача у цієї частині не заслуговують на увагу, що правильно зазначено господарським судом.

Крім того, відповідно до п. п.2.1.7 договору, умови якого є обов’язковими для сторін в силу ст. 629 ЦК України, у випадку затримання подачі тоннажу і відсутності місця для вивантаження деревини, фірма несе повну відповідальність за затримку розвантаження вагонів, зберігання вантажів на вагонах та всі додаткові витрати, нараховані залізницею. Більш того, у випадку зберігання вантажу, прийнятого портом, більше 60 діб, порт має право розпорядитися вантажем на свій розсуд згідно з чинним законодавством, в тому числі реалізувати вантаж на внутрішньому ринку (п.3.3 договору).

Суд також зазначає, що згідно до п.1.1 договору обсяги і номенклатура вантажів можуть бути змінені за взаємною згодою сторін. Як свідчать матеріали справи, а саме надана портом таблиця руху технологічної сировини позивача (т.4 а.с.94), протягом 2007 року залишок на початок кожного місяця складав від 5555 тонн до 10412 тонн. Згідно до довідки, наданої головним диспетчером порту (т.4 а.с.95), щодо плану та факту подачі тоннажу за період червень-вересень 2007 року норма одночасного зберігання 2500 тонн, на дотриманні якої наполягає порт, не відповідає дійсним правовідносинам сторін. Таким чином, господарський правильно дійшов до висновку, що своїми діями сторони узгодили зміну умов договору щодо норми одночасного зберігання.

Господарський суд не прийняв як належні докази тальманські розписки відповідно до яких на т/х "Арієль" після пожежі, з причалу №8 було завантажено 2264,983 тонн технологічної сировини, а на т/х "Альтаірі"- 2105,830 тонн технологічної сировини, а всього 4370,813 тони технологічної сировини, оскільки надані портом тальманські розписки №18597 та №18791 не заповнені належним чином, у їх змісті відсутні дані про ділянку роботи, бригаду, часи початку та закінчення роботи, крім того, зазначені розписки складені 23.11.2007р., тобто через місяць після завантаження деревини на судно, і як вбачається із наданих портом усних пояснень (у засіданні проводиться технічний запис), тальманські розписки складені на підставі чернеток, тобто, за думкою суду, не є належними доказами (первинними документами).

Вказані розписки суперечать іншим доказам, а саме: витягу з журналу порту, а також таймшитам по т/х "Арієль" та "Альтаірі", згідно з якими завантаження на теплоходи проводилося як з причалу, так і по "прямому" варіанту, тобто безпосередньо з залізничних вагонів.

Відповідно до ч.2 ст. 951 ЦК України, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Враховуючи, що деревина відправлялася позивачем на експорт, а також те, що її "некондиційність" підтверджується наявними у справі доказами, при чому наданими відповідачем, а саме актом № 46 від 6.03.2008р. (т.4 а.с.128), відомістю №2-08 (т.4 а.с.131), актом від 15.01.2008р. (т.4 а.с.132), судом також не враховуються твердження відповідача про те, що до складу збитків не повинна входити вартість 650-700 куб.м. технологічної сировини, яку позивач залишив з причин зовнішніх ознак термічної дії вогню, але яка в цілому не пош коджена.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, вартість знищеного вантажу складає суму 799783,75 грн., яка законно стягнута на користь позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Білгород–Дністровський морський торговельний порт", Одеська обл., м. Білгород –Дністровський, на рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2008 року у справі №20/34-08-618 залишити без задоволення, рішення господарського суду –без змін.