15/30-08-721 Про визнання недійсним рішення сільської ради про надання в оренду земельних ділянок - 03.06.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Ізмаїльська райсільгосптехніка" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення відповідача № 334 від 10.08.2004 р. про надання в оренду земельних ділянок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно рішення Саф'янської сільської ради № 86 від 21.10.1993 р. підприємству Ізмаїльське РТП, правонаступником якого є "Ізмаїльська райсільгосптехніка", була відведена і надана в користування земельна ділянка загальною площею 135837 кв.м по вул. Чапаєва, 14 в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області. Так, позивач вказав, що, отримавши у власність житлові будівлі і споруди, які належали Ізмаїльському РТП, він отримав вказану земельну ділянку в постійне користування. Після реорганізації підприємства земельна ділянка, яка знаходилася в користуванні підприємства зменшилась у зв'язку з тим, що частина житлових будівель соціальної сфери передана у власність працівникам, частина забудов виробничого призначення викуплена працівниками і т.і.

Між тим Саф'янська сільська рада рішенням № 334 від 10.08.2004 р. частину земельної ділянки розміром 3066 га передала в оренду третім особам, хоча позивач користувався переданою йому земельною ділянкою і належним чином сплачував земельний податок. Дії відповідача щодо передачі земельних ділянок в оренду третім особам порушують право позивача на користування землею і норми земельного законодавства України, а рішення № 334 від 10.08.2004 р. про надання в оренду земельних ділянок підприємцям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за договорами від 16.08.2004 р. є незаконним.

Відповідач позовні вимоги не визнав та вважав їх безпідставними і необґрунтованими з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи письмові пояснення по суті спору не надали, проте у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у зв'язку з їх безпідставністю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 квітня 2008 року у справі №15/30-08-721 (суддя Петров В.С.) у задоволенні позовної заяви Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльська райсільгосптехніка" до Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача -Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2, про визнання рішення недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2008 року у справі №15/30-08-721, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльська райсільгосптехніка".

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач та треті особи не скористалися своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але їх представники в судовому засідання апеляційної інстанції позов і апеляційну скаргу вважають необґрунтованими.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва для оголошення постанови на 03.06.2008 року.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 86 від 21.10.1993 р. "Про затвердження акту обміру земельної ділянки Ізмаїльського РТП" був затверджений наданий земельною комісією акт визначення фактичних розмірів земельної ділянки Ізмаїльського РТП, що знаходиться в межах села Саф'яни, був встановлений розмір земельної ділянки і була надана згода на відвід земельної ділянки в межах села Саф'яни Ізмаїльському РТП в розмірі 135837 кв.м по вул. Чапаєва, 14, жилий будинок -2859 кв.м по вул. Комсомольській, 16.

Наказом Представництва Фонду державного майна в Ізмаїльському районі № 27 від 31.07.1995 р. було створено ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" шляхом перетворення Ізмаїльського районного комунального ремонтно-транспортного підприємства у відкрите акціонерне товариство.

24.12.2003 р. між ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (покупці) був укладений договір купівлі-продажу частини нежилих будівель, згідно якого покупці купили в рівних частках 21/125 частину нежилих будівель, які належать позивачу та розташовані в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області по вул. Чапаєва, 14.

Рішенням Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 280-ХХІV від 13.04.2004 р. "Про надання в оренду земельної ділянки підприємцям ОСОБА_1. і ОСОБА_2 у зв'язку з договором купівлі-продажу нежилих будівель у ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" було надано згоду щодо надання в оренду земельної ділянки підприємцям ОСОБА_1. і ОСОБА_2 загальною площею 1,45 га забудованих земель, в т.ч. 0,2290 га під будинками і спорудами із земель в межах населеного пункту в рівних частках кожному на території Саф'янської сільської ради у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди терміном на 25 років з 13.04.2004 р. з орендною платою 10% від вартості 5 грн./кв.м під будинками і спорудами і 1 грн./кв.м для обслуговування прилягаючої території згідно договору купівлі-продажу нежилих будівель у ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" від 24.12.2003 р. При цьому вказаним рішенням сільради третіх осіб було зобов'язано в місячний термін виготовити технічну документацію на земельну ділянку по встановленню меж в натурі та укласти договір оренди з сільською радою.

Проект відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1. і ПП ОСОБА_2 для обслуговування господарських будівель, розміщених на території Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, був розроблений Ізмаїльською філією МПП "Лідер" згідно клопотання Ізмаїльського районного відділу земельних ресурсів від 26.04.2004 р. № 10-05-311 та договору № 14 від 15.05.2004 р. з ПП ОСОБА_1 і ПП ОСОБА_2. При цьому згідно актів про перенесення в натурі меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 24.05.2004 р. у присутності директора ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" було проведено встановлення та закріплення на місцевості меж земельної ділянки площею 1,533 га та земельної ділянки площею 1,533 га, переданих в оренду ПП ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_1. із земель запасу земель житлової та громадської забудови с. Саф'яни Саф'янської сільської ради; претензій при встановленні зовнішніх меж не заявлено.

Рішенням Саф'янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 334-ІV від 10.08.2004 р. "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та присвоєння поштової адреси" були затверджені проекти відведення земельних ділянок приватним підприємцям ОСОБА_1. загальною площею 1,533 га і ОСОБА_2 загальною площею 1,533 га в оренду терміном на 25 років для обслуговування господарських будівель на території села Саф'яни із земель запасу земель житлової та громадської забудов, при цьому вилучено у ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" земельну ділянку загальною площею 3,066 га згідно проекту відведення земельних ділянок приватним підприємцям ОСОБА_1. і ОСОБА_2, також вказаним підприємцям надано в оренду земельні ділянки терміном на 25 років для обслуговування господарських будівель на території села Саф'яни із земель запасу земель житлової та громадської забудови загальною площею 3,066 га.

Як було встановлено судом першої інстанції, 16.08.2004 р. між Саф'янською сільською радою та приватними підприємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі вищевказаного рішення сільради були укладені договори оренди земельної ділянки (а.с. 9-14), які зареєстровані в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, згідно яких третім особам були передані в оренду земельні ділянки площею по 1,533 га кожному.

Між тим позивач вважає вказане вище рішення Саф'янської сільради № 334-ІV від 10.08.2004 р. незаконним з тих підстав, що передачею відповідачем вказаних земельних ділянок в оренду третім особам порушено право позивача на користування земельною ділянкою, оскільки сільрада не врахувала, що за позивачем зареєстровано 258/875 частин об'єктів нерухомості, які розташовані на орендованій третіми особами земельній ділянці. При цьому позивач послався на те, що земельна ділянка загальною площею 135837 кв.м по вул. Чапаєва, 14 в с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області знаходиться у постійному користуванні позивача, оскільки позивач отримав у власність розташовані на вказаній земельній ділянці житлові будівлі і споруди, які належали Ізмаїльському РТП, правонаступником якого є позивач.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (в редакції, що діяла на момент реорганізації Ізмаїльського РТП), право користування земельною ділянкою чи її частини припиняється у разі припинення діяльності підприємства.

Ст. 37 Цивільного кодексу України та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні", чинними на момент реорганізації Ізмаїльського РТП, встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що реорганізація Ізмаїльського РТП шляхом перетворення у ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою. Доказів того, що Ізмаїльське РТП було землекористувачем спірної земельної ділянки, позивач ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надав. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що підставою користування спірною ділянкою є рішення Саф'янської сільської ради № 86 від 21.10.1993 р.

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Ст. 23 цього ж Земельного кодексу України (2768-14) та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами.

Судова колегія зазначає, що позивач повинен був після реорганізації Ізмаїльського РТП у відкрите акціонерне товариство у 1995 році оформити право користування земельною ділянкою, на якій розташовані житлові будівлі і споруди, які належали Ізмаїльському РТП. Однак, як встановлено матеріалами справи та досліджено судом першої інстанції, державний акт на право землекористування ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка" у встановленому порядку не оформило. Наведене вище свідчить про те, що після реорганізації Ізмаїльського РТП позивач не набув у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою. У зв'язку з цим судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, про безпідставність доводів позивача про наявність у нього права користування вказаною земельною ділянкою.

З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України (2768-14) від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, згідно ст. 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Ст. 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення права постійного користування земельною ділянкою, частина якої в розмірі 3,066 га передана в оренду третім особам.

Тому на думку судової колегії, при прийнятті рішення від 10.08.2004 р. № 334-ІV "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та присвоєння поштової адреси" у Саф'янівської сільської ради не було необхідності вилучати у позивача земельну ділянку площею 3,066 га, оскільки у позивача не було належним чином оформленого права на землекористування.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельної ділянки передбачає наявність згоди землекористувача, але оскільки позивач не набув у встановленому законом порядку право користування спірною земельною ділянкою, то відповідно оспорюване рішення відповідача не може порушувати право, якого у позивача немає.

Твердження апелянта про те, що про передання зазначеної вище земельної ділянки третім особам позивач не сповіщався відповідачем та про неприсутність директора підприємства при перенесенні в натурі меж земельної ділянки і передачі на зберігання межових знаків та не підписання ним жодного документу, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, встановлення та закріплення на місцевості меж земельних ділянок третім особам згідно актів від 24.05.2004 р. проводилось у присутності директора ВАТ "Ізмаїльська райсільгосптехніка", доказів зворотнього представник позивача не надав.

Також судовою колегією не приймаються до уваги твердження позивача про те, що на переданій в оренду третім особам земельній ділянці знаходиться майно позивача, оскільки, як було з'ясовано судом першої інстанції, за договором купівлі-продажу частини нежилих будівель від 24.12.2003 р. позивачем були відчужені на користь третіх осіб -СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 будівлі та споруди, які розташовані на орендованій ними згідно оспорюваного рішення № 334 від 10.08.2004 р. земельній ділянці за адресою: с. Саф'яни Ізмаїльського району Одеської області, вул. Чапаєва, 14. Крім того, саме у зв'язку з відчуженням позивачем частини належних йому будівель та споруд відповідачем, якому належить право користування, володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою від імені територіальної громади с. Саф'яни, було надано в оренду третім особам частину земельної ділянки розміром 3,066 га, на якій розташовані придбані третіми особами будівлі та споруди за вищевказаним договором купівлі-продажу. До того ж позивач не надав жодного доказу знаходження на спірній земельній ділянці майна, яке належить позивачу на праві власності

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення позивачем з третіми особами договору купівлі-продажу від 24.12.2003 р.) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність прийняття відповідачем рішення № 334 від 10.08.2004 р. в частині щодо передачі третім особам в оренду земельних ділянок, адже треті особи набули право власності на будівлі та споруди, які розташовані на спірній земельній ділянці. При цьому згідно вимог Земельного кодексу України (2768-14) приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. У зв'язку з цим між відповідачем і третіми особами були укладені договори оренди земельної ділянки.

Отже, виходячи з викладеного, судова колегія вважає безпідставними і необґрунтованими твердження позивача про порушення його прав як землекористувача при передачі відповідачем в оренду третім особам земельної ділянки згідно оспорюваного рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Так, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Що стосується твердження відповідача стосовно неправильного застосування судом строку позовної давності, судова колегія зазначає таке.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначалось вище, суд першої інстанції правильно встановив, що про передачу спірної земельної ділянки в оренду третім особам позивачу було відомо з огляду на те, що при встановленні в натурі меж земельних ділянок третім особам директор позивача був присутній, і цей факт позивачем не спростовано. При цьому претензії з боку позивача були відсутні. Так, позивач стверджує, про передачу земельної ділянки третім особам йому стало відомо з листопада 2006 року. Проте, як вбачається з довідки Ізмаїльської ОДПІ від 13.11.2007 р. № 22108/10/1502, розрахунок земельного податку з 2005 року позивачем здійснювався з площі 10,28 га (розрахунок від 28.01.2005 р.), а не з 13,34 га, за вирахуванням площі, яка була вилучена відповідачем згідно оспорюваного рішення.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія доходить до висновку, що строк позовної давності для позивача розпочався з січня 2005 року. Так, позивач звернувся до суду з даним позовом у лютому 2008 року, тобто з пропуском строку позовної давності. При цьому із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності для звернення до господарського суду з даним позовом позивач до суду не звертався.

Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльська райсільгосптехніка" необґрунтовані, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення не має.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Ізмаїльська райсільгосптехніка", Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Саф'яни, на рішення господарського суду Одеської області від 02 квітня 2008 року у справі № 15/30-08-721 залишити без задоволення, рішення господарського суду -без змін.