Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л.,

суддів: Верхогляд Т.А. (доповідача), Чимбар Л.О.,

при секретарі судового засідання Чоха Є.О.,

за участю представників:

від позивача: Богдан Л.М., представник, довіреність б/н від 30.11.2007 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1749 від 30.12.2006 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008 року у справі № 20/6-08(11/344-07)

за позовом: Приватного підприємства фірми "Преском-Дніпро", м.Дніпропетровськ,

до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,

про стягнення 178000,00 грн.

Позивач, приватне підприємство фірма "Преском-Дніпро", м.Дніпропетровськ (далі -ППФ "Преском-Дніпро"), звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ (далі -СПД -ФО ОСОБА_1), в якому просив стягнути з відповідача 178000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки №31 від 20.08.2002 року а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008 року у справі № 20/6-08(11/344-07) (суддя Н.В. Пархоменко) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 178000 грн. 00 коп. -суму попередньої оплати, 1780 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи рішення господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки продукції № 31 від 20.08.2002 року: отримавши вимогу позивача товар не поставив, попередню оплату не повернув.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає висновки господарського суду необґрунтованими, винесеними без повного та об'єктивного встановлення обставин справи.

Скаржник зазначає, що рішенням господарського суду від 29.03.2007 року по справі №41/53-07, на яке посилається господарський суд в якості доказу, встановлено, що ППФ "Преском-Дніпро" перераховано СПД -ФО ОСОБА_1 178000 грн. за неукладеним договором, а вимогу від 16.03.2007 року на поставку неузгодженої продукції надіслано після звернення до суду.

Дана вимога, на думку скаржника, не має відношення до договору сторін №31 від 20.08.2002 року, оскільки сторонами не було визначено кількість та асортимент продукції, яку необхідно поставити позивачу.

Вважає зазначену суму безпідставно отриманими коштами та вважає, що позивач має право на її стягнення за іншими правовими підставами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з рішенням господарського суду. Просить апеляційну скаргу відхилити, рішення господарського суду у даній справі -залишити без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2002 року сторони уклали договір поставки продукції №31. Відповідно до п.1.1. договору СПД-ФО ОСОБА_1 (постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність ПП "Преском-Дніпро"продукцію, кількість та ціна якої мають зазначатися у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, а ПП "Преском-Дніпро"зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її.

Специфікація до договору сторонами не укладалась, відповідно не були узгоджені кількість та ціна продукції, тобто істотні умови договору, тому відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України такий договір вважається неукладений.

Викладені вище факти зазначені в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2007 року у справі №41/53-07(20/511) за позовом Приватного підприємства фірми "Преском-Дніпро"до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 117 375 грн.

Дане рішення вступило в законну силу і відповідно до ст. 35 ГПК України встановлені ним факти мають значення для вирішення даного спору.

Цим же рішенням зазначено, що: строк поставки товару у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за даним договором настав з 27.03.2007 року; позивач звернувся з вимогою щодо поставки товару листом від 16.03.2007 року; право на звернення до суду на момент пред'явлення позову позивач не набув, тому правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

В оскаржуваному рішенні суд послався саме на ці, встановлені у справі №41/53-07(20/511), факти. Однак їх, як докази, слід розглядати в сукупності з іншими обставинами справи.

Так, відповідно до п.п.2,3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п.8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Господарським судом до правовідносин сторін правильно, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень застосовано положення цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір №31 від 20.08.2002 року в матеріалах справи відсутній.

Як вбачається з рішення господарського суду від 29.03.2007 року у справі №41/53-07(20/511), пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З наданої позивачем довідки від 19.12.2006 року ним в період з 29.08.2002 року по 2.02.2003 року здійснено передоплату за товар згідно договору №31 від 20.08.2002 року на загальну суму 178 000 грн., в тому числі "за насіння пшениці".

Оскільки укладення специфікації з метою визначення асортименту та ціни товару прямо передбачена договором №31, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що у позивача були відсутні підстави для перерахування передоплати, а отримані їм кошти є безпідставно перераховані позивачем.

Відповідно до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В порядку ст. 530 Цивільного кодексу України позивач 16.03.2007 року листом б\н звернувся до відповідача з вимогою на поставку продукції.

Апеляційному господарському суду в ході розгляду справи надано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05 2008 року у справі №38\151-08 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Преском-Дніпро"про визнання зобов'язання недійсним. Зазначеним рішенням визнано недійсним зобов'язання за вимогою ПП фірми "Преском-Дніпро"про поставку продукції від 16.03.2007 року.

Дане рішення не вступило в закону силу, тому відповідно до ст. 35 ГПК України не можна вважати належним доказом скаржника.

Однак висновок господарського суду в оскаржуваному рішенні про порушення відповідачем вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України є передчасним, оскільки договір №31 від 20.08.2002 року відповідно до вищевикладеного слід вважати неукладеним, а перераховані позивачем кошти - як перераховані не за договором, а без належних на те підстав.

Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позивачем підставою позовних вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України не зазначена.

З огляду на викладене позов є недоведеним і в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008 року у справі № 20/6-08(11/344-07) скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.