ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.08.2007 № 35/164 ( rs772363 ) (rs772363)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Слінькова I.Г., юр.
від відповідача - Довгополов В.Ю., юр.
від третьої особи - IгнатушаМ.О., юр., Наконечний В.В., юр.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради
(Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.07.2007
у справі № 35/164 ( rs772363 ) (rs772363)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Площа
Європи"
до Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу
Київради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа відповідача Відкрите акціонерне товариство "Трест
"Київміськбуд-1" ім.М.П.Загородного
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2007р. по
справі №36/164 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі..
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням звернувся з
апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, посилаючись на
те, що рішення прийнято по неповно встановленим обставинам справи
та з порушенням норм чинного законодавства.
Колегія дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, встановила наступне.
28.05.2003р. між відповідачем - Головним управлінням
земельних ресурсів виконавчого органу (Київської міської державної
адміністрації) та позивачем - ТОВ "Площа Європи" була укладена
угода №136 на сплату авансу за земельну ділянку в урочищі
Гончари - Кожум'яки у Подільському районі м. Києва, відповідно до
умов якої позивач зобов'язувався сплатити аванс в сумі 5 437 163,
46 грн. за земельну ділянку орієнтованою площею 1,00 га
розташовану за адресою: урочище Гончари - Кожум'якиу Подільському
районі м. Києва (п. 1.1 угоди).
Відповідно до пп. 3.1, 3.2 вищезазначеної угоди відповідач
взяв на себе зобов'язання щодо організації у встановленому порядку
проведення експертної оцінки, складання технічної документації з
продажу земельної ділянки та подання матеріалів щодо її продажу на
розгляд та затвердження Київської міської ради до 01.12.2003р., за
умови виконання позивачем п. 1.3. цієї угоди.
Додатком №1 до угоди №136 від 28.05.2003р. між позивачем та
відповідачем було передбачено порядок та умови перерахування
коштів, відповідно до якого позивач відкриває на користь Київської
міської ради в банку "Хрещатик" покритий безвідкличний
документарний акредитив на суму 1 000 000,00 грн. строком дії до
30.06.2003р., сплата за яким провадиться проти подання такого
документу: копії рішення Київської міської ради про передачу
позивачу в короткострокову оренду для будівництва
культурно-політичного центру "Площа Європи" земельної ділянки
орієнтовною площею 3,16 га в урочищі Гончари - Кожум'яки у
Подільському районі м. Києва, посвідченої печаткою секретаріату
Київської міської ради.
Решту суми авансу Товариство сплачує після прийняття
Київською міською радою вищезазначеного рішення, у такому порядку:
до 01.08.2003 - 2 737 163,46 грн.; до 01.09.2003 - 1 700 000,00
грн.
04.04.2007р. позивач звернувся до Господарського суду м.
Києва з позовом про визнання недійсною з моменту укладення угоди
№136 від 28.05.2003р., на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в
зв'язку з тим, що на думку позивача спірна угода суперечить ст. 53
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 25 Закону України "Про
охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
, оскільки остання мала на
меті перерахування грошових коштів на купівлю - продаж об'єкту -
земельної ділянки, яка не може бути об'єктом купівлі - продажу,
оскільки є об'єктом культурної спадщини і на неї не поширюється
дія Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
,
яким визначено, що земельна ділянка як об'єкт культурної спадщини,
а саме як земля історико - культурного призначення - може бути
лише у користуванні.
Колегія заслухавши пояснення сторін та після дослідження всіх
обставин справи і вивчення документів наявних в матеріалах справи,
приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню, а підстав для скасування чи зміни рішення
Господарського суду м. Києва від 04.07.2007р. не вбачається, з
наступних підстав:
Відповідач в своїй апеляційній скарзі звертає увагу на те, що
земельна ділянка, яка відповідно до угоди авансу від 28.05.2003р.
№136 підлягає продажу знаходиться на території археологічного
заповідника та не є пам'яткою археології, в зв'язку з чим може
перебувати в приватній власності, а також на думку відповідача
судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 48 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія не може погодитись з вищенаведеними зауваженнями
відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, земельна
ділянка, яка є предметом укладеної сторонами Угоди є археологічним
заповідником, що має назву парк-музей "Стародавній Київ" та є
об'єктом культурної спадщини, пам'яткою археології. Даний
заповідник було створено згідно Постанови Ради Міністрів
Української РСР від 18.05.1987 року № 183 ( 183-87-п ) (183-87-п)
.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
, об'єкт культурної спадщини це визначене
місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини,
пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні
об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною
об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого
часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного,
історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього
погляду і зберегли свою автентичність.
Згідно ст. 53 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до
земель історико-культурного призначення належать землі, на яких
розташовані: а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники,
меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища,
могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і
пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями; б) городища,
кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти,
наскальні зображення, поля давніх битв, залишок фортець,
військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного
культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; в)
архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали,
площ, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших
населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової,
культурної архітектури, народного зодчества, садово-паркові
комплекси, фонова забудова.
Відповідно ст. 54 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
землі історико-культурного призначення можуть перебувати у
державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних
парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів
встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо
впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих
земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення
визначається законом.
Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, крім пам'яток,
занесених до Переліку пам'яток, які підлягають приватизації,
можуть бути відчужені, а також передані власником або
уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління
іншій юридичній або фізичній особі. Однак таке відчуження або
передача мають обоє 'язково погоджуватися з органами охорони
культурної спадщини.
Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації,
затверджується Верховною Радою України.
Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи
комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може
надаватися у користування за погодженням з центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до п.15 ч. 1 ст. 66 Закону України "Про охорону
культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
здійснення функцій управління
заповідниками, музеями-заповідниками, що перебувають відповідно у
державній та комунальній власності, покладається на органи охорони
культурної спадщини Ради міністрів АР Крим, органи охорони
культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської
міських, районних державних адміністрацій а на органи охорони
культурної спадщини місцевого самоврядування.
Режим приватної власності на відповідні землі з розміщенням
на них об'єктами певним чином обмежений. Об'єкт культурної
спадщини, у тому числі щойно виявлений, до вирішення питання про
занесення його до Реєстру підлягає охороні, про що центральний
орган виконавчого влади у сфері охорони культурної спадщини у
письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або
уповноважений ним орган, відповідні органи охорони культурної
спадщини, на території яких він розташований.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
встановлює, що надання об'єктів культурної
спадщиною, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним
особам з науковою, культурно-освітньої, туристичною ті іншою метою
здійснюється відповідними органами охорони культурної спадщини на
визначених ними умовах.
Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають
пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані
дотримуватись вимог органів охорони культурної спадщини.
Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити
збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та
укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.
Крім того до матеріалів справи був залучений висновок
Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного
середовища №4522 від 28.11.2002р., в якому зазначено, що Урочище
Гончари - Кожум'яки, на території якого знаходиться Земельна
ділянка є археологічним заповідником, має охоронний статус,
належить до земель історико - культурного призначення, є державною
власністю і може надавитись лише в орендне користування.
З урахуванням викладеного укладена між сторонами угода про
сплату авансу за земельну ділянку в урочищі Гончари - Кожум'яки у
Подільському районі м. Києва №136 від 28.05.2003 року, є такою що
не відповідає вимогам названих вище норм, оскільки укладена в
порушення вимог ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
та ст.25 Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
.
Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, до договорів, що були
укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання
чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, застосовуються
правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або
розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх
укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв на момент укладення договору, недійсною є та угода, що
не відповідає вимогам закону.
Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її
укладення (ст.59 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Отже, угода про сплату авансу за земельну ділянку в урочищі
Гончари - Кожум'яки у Подільському районі м. Києва №136 від
28.05.2003 року, укладена з порушенням вимог чинного
законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає
задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва є
обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства і тому
підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський
апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів
виконавчого органу Київради (Київської міської державної
адміністрації) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2007р. у
справі №35/164 ( rs772363 ) (rs772363)
залишити без змін.
3.Матеріали справи №35/164 ( rs772363 ) (rs772363)
повернути до
Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
17.08.07 (відправлено)