П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2007 р.
Справа № 28/42-07-721
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого Журавльова О.О.,
суддів Михайлова М.В., Колоколова С.I.
(на підставі розпорядження голови суду від 13.08.2007р. №79 в
складі судової колегії здійснено заміну судді Тофана В. М. суддею
Колоколовим С.I.)
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 за довіреністю від 31.07.2007р. НОМЕР_1
від відповідача Фізична особа -підприємець ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 23 травня
2007 року
у справі №28/42-07-721
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_4
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 34 972,40 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до
господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. 34972,40 грн., з яких 25160
грн. основний борг за поставлене насіння картоплі і буряку,
9057,60 грн. пеня та 754,80 грн. збитки від інфляції, що
нараховані за прострочення оплати поставленого товару.
Рішенням господарського суду Одеської області від 23 травня
2007 року у справі №28/42-07-721 (суддя Гуляк Г.I.) позов Фізичної
особи -підприємця ОСОБА_4 задоволений частково. З Фізичної
особи-підприємця ОСОБА_1. на користь Фізичної особи -підприємця
ОСОБА_4 стягнуто заборгованість в розмірі 25160 грн., пеня в
розмірі 2184,93 грн., 3% річних в розмірі 754,80 грн., державне
мито в сумі 281 грн., витрати на IТЗ судового процесу в сумі 118
грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що
всупереч вимог ч.2 ст.680 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у межах двох
років відповідач (покупець) не пред'явив позивачу (продавець)
вимог щодо якості товару, що розцінюється судом як повне прийняття
проданого товару як такого, що відповідає якісним показникам
встановленим договором купівлі-продажу від 15.04.2004р.
Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній
скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення про відмову
у задоволені позовних вимог, з посиланням при цьому на неповне
з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; на
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд
визнав встановленими; на невідповідність висновків, викладених у
рішенні, обставинам справи; на порушення судом норм процесуального
і матеріального права.
Так, відповідач вважає, що позивач не мав права на
пред'явлення позову про стягнення заборгованості за договором,
оскільки всупереч вимог ст.658 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надав суду жодних доказів того, що він був
власником переданого відповідачу товару. В порушення вимог
ст.ст.673,674 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, п.2.3. договору, позивач не
надав сертифікат якості на товар, а отже, не підтвердив якість
проданого товару ні на момент його продажу, ні під час його
поставки згідно з накладною від 15.04.2004р., ні на момент
розгляду справи. При цьому, відповідач вважає, що в силу вимог
Закону України "Про насіння і садивний матеріал" ( 411-15 ) (411-15)
документами, які підтверджують якість насіння є паспорт-патент на
виробництво та реалізацію репродукційного насіння або належним
чином завірена його копія; свідоцтво на кондиційність насіння або
належним чином його завірена копія; сертифікат на насіння або
належним чином його завірена копія; акти апробації насіннєвого
матеріалу картоплі та буряка столового або належним чином його
завірені копії. Також відповідач вважає, що суд помилково, замість
вищеперелічених документів, прийняв до уваги наданий позивачем
карантинний сертифікат за НОМЕР_1, виданий Прикордонною державною
інспекцією по карантину рослин по Волинській області. Вимоги щодо
продажу позивачем неякісного товару неодноразово заявлялися
відповідачем у судовому засіданні, але суд не звернув на це уваги.
У договорі взагалі не вказано від якої суми нараховується пеня, а
у п.3.2. договору не вказано суми договору, що є порушенням ст.638
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
про домовленість сторін договору про всі
істотні умови договору. У розрахунку позивачем не вказується
період, за який він нараховує пеню, а про сплату інфляції в
договорі домовленість сторін відсутня. Окрім того, відповідач
посилається на те, що переданий позивачем насіннєвий матеріал був
посіяний відповідачем. Посів картоплі взагалі не вродив, а посів
буряка вродив, але відповідач не може його продати, не маючи на
нього ніякої документації.
Позивач з апеляційною скаргою відповідача не згодний, просить
залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без
змін, з посиланням при цьому на те, що відповідач не встановлював
позивачу строк щодо передачі відповідних документів на насіння, та
майже протягом 3-ох років не звертався до позивача з вимогами щодо
недоліків переданого насіння. Також позивач просить суд повернути
апеляційну скаргу відповідача без розгляду, оскільки апеляційна
скарга підписана особою, яка не має право її підписувати, про що
зазначив і у письмових поясненнях від 06.07.2007р..
Клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи та
зняття копій документів від 10.07.2007р. за вх.№1795-Д1 задоволено
апеляційним господарським судом.
На підставі ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому
засіданні оголошувалась перерва до 13.08.2007р., про що сторони у
справі повідомлені належним чином.
Відповідно до ст.85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому
засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального
права, заслухавши пояснення сторін та представника позивача,
апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове
задоволення апеляційної скарги відповідача, з наступних підстав:
Як встановлено матеріалами справи і не заперечується
відповідачем у справі, позивач по накладній від 15.04.2004р.
передав, а відповідач прийняв картоплю насіннєву сорту "Санте" III
репродукції у кількості 10000 кг за ціною 1 грн. за кг, картоплю
насіннєву сорту "Обрій" еліту у кількості 4280 кг за ціною 2 грн.
за 1 кг, та висадки буряка столового у кількості 6600 кг за ціною
1 грн. за кг.
Вказане насіння позивач передав відповідачу на виконання умов
укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від
15.04.2004р., предметом якого є зобов'язання позивача (продавець)
передати у власність відповідача (покупець) насіннєвий матеріал
картоплі і буряка столового, а також зобов'язання відповідача
прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Умови щодо оплати відповідачем товару встановлені у п.3.2.
договору, згідно з яким, оплата товару здійснюється після передачі
товару у власність відповідача, але не пізніше 30.09.2004р.
У п.2.2. договору встановлено, що якість товару має
відповідати стандартам, санітарним нормам, технічним умовам та
зразкам, а у п.2.3. договору передбачено, що підтвердженням якості
товару є сертифікат якості чи інші документи.
Також у п.5.1. цього договору встановлено, що за невиконання,
несвоєчасне чи неналежне виконання зобов'язань за договором
сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством,
а саме 0,2% за кожен день прострочки згідно п.3.2. договору.
Відповідно до п.4.1. договору, він набуває чинності з моменту
його підписання і діє до його повного виконання з 15.04.2004р. по
31.12.2004р.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено і сторонами у
справі не заперечується, що вказаний у накладній насіннєвий
матеріал позивач передав відповідачу без документів, які
підтверджують якість цього товару. Даний факт підтверджується
також й тим, що відповідні документи не надані позивачем і до суду
апеляційної інстанції на вимогу останнього.
Між тим, обов'язок позивача щодо передачі відповідачу
сертифікату якості чи інших документів, що підтверджують якість
насіння встановлений як умовами п.2.2. укладеного між сторонами
договору, так і вимогами ч.2 ст.662 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно
з якою, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві
його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат
якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом
із товаром відповідно до договору або актів цивільного
законодавства.
Одночасно вимогами ст.666 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та
документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з
товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів
цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний
строк для їх передання (ч.1 ст.666 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
). Якщо
приналежності товару або документи, що стосуються товару, не
передані продавцем у встановлений строк, покупець має право
відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар
продавцеві (ч.2 ст.666 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Але, всупереч вимог цієї статті ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
відповідач не встановив позивачу розумного строку для передання
відповідних документів, від договору не відмовився і товар
позивачу не повернув, а навпаки, посіяв отримане від позивача
насіння, що підтверджуються поясненнями самого відповідача, а
також наявним у матеріалах у справи актом від 24.06.2004р., який
складений комісією за участю депутатів райради і сільради та
громадянина ОСОБА_5
Одночасно цей акт свідчить, що на площі 4 га рослини картоплі
"Санте" розвити слабо, клубні картоплі дуже маленькі та малої
кількості. Маленький врожай не відповідає насінню, що передане
ОСОБА_4. На площі 2 га рослини картоплі сорту "Обрій" розвити
слабо і очікуваний врожай складає 15-20% від запланованого. На
площі 1,5 га зростає столовий буряк не встановленого сорту, який
переданий ОСОБА_4. для виробництва насіння кормового столового
буряку. Рослини розвити нормально та знаходяться в стадій
квітіння.
Апеляційний господарський суд вважає, що в силу вимог ст.33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, цей акт є допустимим доказом того факту,
що про неналежну якість одержаного від позивача насіння відповідач
дізнався саме 24.06.2004р.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать, що про
недоліки одержаного від позивача насіння відповідач дізнався
24.06.2004р., тобто в межах строків їх виявлення, що встановлені у
ч.2 ст.680 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою, якщо на товар не
встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у
зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови,
що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах
двох років.
Втім, про виявлені недоліки отриманого від позивача насіння
відповідач не повідомив позивача ані одразу після їх виявлення,
ані після отримання претензії позивача від 01.12.2004р. з вимогою
оплати вартості переданого насіння, а заявив про ці нед оліки лише
після звернення позивача до суду з даним позовом (вх.№1001 від
29.01.2007р.).
Відповідно до ч.1 ст.681 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, до вимог у
зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна
давність в один рік, який обчислюється від дня виявлення недоліків
у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу.
У судовому засіданні представник позивача заявив про пропуск
відповідачем строків позовної давності щодо вимог про недоліки
переданого позивачем насіння.
Виходячи з того, що про недоліки переданого позивачем насіння
відповідач дізнався 24.06.2004р., а заявив про ці недоліки лише у
2007 році, то в силу вимог ч.1 ст.681 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідач пропустив строк позовної давності щодо вимог у зв'язку
з недоліками проданого позивачем насіння, а відтак, доводи
відповідача про недоліки цього насіння не приймаються до уваги
апеляційним господарським судом.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано і
правомірно задовольнив позовні вимоги Фізичної особи - підприємця
ОСОБА_4 про стягнення з відповідача заборгованості за поставлене
позивачем насіння.
З огляду на те, що насіння, яке позивач передав відповідачу,
останній прийняв на посіяв, апеляційний господарський суд вважає
недоцільними посилання відповідача на те, що позивач не є
власником насіння, яке передане відповідачу за укладеним між
сторонами договором купівлі-продажу.
Доводи відповідача про відсутність у позивача відповідного
дозволу на виробництво та реалізацію насіння і садивного
матеріалу, а саме паспорту, не приймаються до уваги апеляційним
господарським судом, оскільки такі доводи є підставою для визнання
недійсним укладеного між сторонами договору купівлі-продажу. Між
тим, зустрічних вимог щодо визнання недійсним укладеного між
сторонами договору купівлі-продажу відповідач не заявляв. Більш
того, визнання недійсним договору купівлі-продажу пов'язано із
виходом за межі позовних вимог Фізичної особи - підприємця
ОСОБА_4, що в свою чергу суперечить вимогам ч.2 ст.83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою, господарський суд має право виходити
за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і
законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними
вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої
сторони.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені,
апеляційний господарський суд виходить з такого:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до вимог
про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна
давність в один рік.
В силу вимог ч.5 ст.261 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за
зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної
давності починається зі спливом строку виконання.
Як вище встановлено апеляційним господарським судом, умовами
п.2.3. укладеного між сторонами договору купівлі-продажу
передбачено, що відповідач зобов'язаний розрахуватися за переданий
позивачем товар не пізніше 30.09.2004р. Тобто, саме з 01.10.2004р.
почався перебіг позовної давності до вимог щодо стягнення з
відповідача пені, який в силу вимог п.1 ч.2 ст.258 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
закінчився 01.10.2005р., а позов з вимогою про
стягнення з відповідача пені заявлений позивачем до суду
24.01.2007р.
У судовому засіданні відповідач заявив про пропуск позивачем
строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Таким чином, щодо вимог про стягнення з відповідача пені
позивачем пропущений строк позовної давності.
Такі обставини не з'ясовані судом першої інстанції під час
розгляду справи, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.104 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.
Одночасно підставою для зміни оскаржуваного судового рішення
є також те, що суд першої інстанції помилково стягнув з
відповідача 3% річних в сумі 754,80 грн., так як вимоги про
стягнення 3% річних взагалі не заявлялися позивачем, а навпаки,
позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків від
інфляції, які згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком
становлять 754,80 грн. і підлягають стягненню з відповідача на
підставі ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Оскільки збитки від
інфляції розраховані позивачем у позові як 3% річних, то
апеляційний господарський суд зобов'язав позивача здійснити
правильний розрахунок збитків від інфляції, згідно з яким, збитки
від інфляції становлять 7791,32 грн. (вх.№1795-Д2 від
03.08.2007р.)
Втім, апеляційний господарський суд вважає, що у разі
прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару положення
ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(як в частині процентів, так і в
частині індексації) не застосовуються у зв'язку з наявністю
спеціального правила ст.692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до
якого в таких випадках підлягають сплаті проценти за користування
чужими грошовими коштами, розмір яких визначається відповідно до
ст.536 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов
висновку щодо часткового задоволення апеляційної скарги
відповідача та зміни оскаржуваного судового рішення шляхом
часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця
ОСОБА_4
Клопотання позивача про повернення без розгляду апеляційної
скарги відповідача відхилено апеляційним господарським судом,
оскільки, по-перше, таке клопотання заявлено позивачем вже після
прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження, а
по-друге, участь у судовому засіданні приймав саме відповідач
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1., який підтримав вимоги
апеляційної скарги, підписаної його представником.
В силу вимог ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
витати по сплаті
державного мита та на IТЗ судового процесу покладаються на обидві
сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 23 травня
2007 року у справі №28/42-07-721 змінти, виклавши резолютивну
частину цього рішення в наступній редакції:
"Позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити
частково.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р
НОМЕР_2 в ОщадБанку -6708 м. Iзмаїл, МФО 388120, код НОМЕР_5) на
користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3
у ВОБ Нововолинська філія №6519, МФО 303321, код НОМЕР_4)
заборгованість в сумі 25160 грн., витрати по сплаті державного
мита в сумі 251 грн. 60 коп., витрати на IТЗ судового процесу в
сумі 84 грн. 89 коп.
В решті позовних вимог відмовити".
3.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2,
р/р НОМЕР_3 у ВОБ Нововолинська філія №6519, МФО 303321, код
НОМЕР_4) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,
р/р НОМЕР_2 в ОщадБанку -6708 м. Iзмаїл, МФО 388120, код НОМЕР_5)
витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в
сумі 39 грн. 57 коп.
4.Доручити господарському суду Одеської області видати
відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може
бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
О.О. Журавльов
Судді
М.В. Михайлов
С.I. Колоколов