У к р а ї н а
ЗАПОРIЗЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Iменем України
10.08.07 Справа №15/282д/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду
у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. ,
Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача: Кулик В.Б., паспорт НЕ № 450000 від 11.03.06р.
відповідача: ОСОБА_2., дов. № 4-502 від 18.03.2005р.,
ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1,
м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від
12.10.2006р.
у справі № 15/282д/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Iннова",
м. Запоріжжя
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1,
м. Запоріжжя
про визнання договору оренди недійсним
та стягнення орендної плати
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Iннова", м.
Запоріжжя було подано позов до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.
Запоріжжя про визнання недійсним договору оренди від 12.01.2005р.
№341, укладеного між сторонами та стягнення суми 15.641,00 грн.
орендної плати.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької
області своїм рішенням від 12.10.2006р. у справі №15/282д/06
(суддя Колодій Н.А.) позов задовольнив частково: визнав недійсним
договір оренди від 12.01.2005р. №341; в іншій частині позову
відмовив.
Рішення суду в частині визнання договору недійсним мотивоване
тим, що відсутність належних повноважень у директора ТОВ "Iннова"
на підписання спірного договору оренди встановлена рішенням
Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2006р. та не
потребує додаткового доказування, а наступного схвалення спірного
договору з боку позивача не було. В частині вирішення спору щодо
стягнення суми орендної плати судом вказано на те, що розмір
орендної плати є істотною умовою договору оренди і може
змінюватися лише за погодженням сторін.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у
поданій апеляційній скарзі та в письмових доповненнях і поясненнях
до неї ПП ОСОБА_1., відповідач у справі, вказує на те, що рішення
прийнято з порушенням вимог чинного законодавства. Зазначає
зокрема, що спірний договір оренди був фактично виконаний
сторонами до набрання чинності рішенням Шевченківського районного
суду м. Запоріжжя від 02.06.2006р., яким визнано наказ про
призначення ОСОБА_3. на посаду генерального директора недійсним;
мається акт прийому-передачі майна в оренду від 12.01.2005р., а
також платіжні документи, що свідчать про внесення орендної плати
за користування орендарем майном, що є предметом договору. Доказом
того, що договір оренди був схвалений позивачем, є отримання ним
орендної плати за період з 12.01.2005р. по 11.02.2005р. в
загальній сумі 9687,98 грн. Основні суми, які були відповідачем
перераховані позивачу як плата за оренду, прийняті останнім і
відповідачу не повертались. Просить рішення господарського суду
Запорізької області від 12.10.2006р. у справі №15/282д/06
скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
ТОВ "Iннова", позивач у справі, у відзиві на апеляційну
скаргу вказує на те, що судом при прийнятті рішення правильно
застосовані норми матеріального та процесуального права. Зазначає
зокрема, що при укладенні спірного договору були порушені вимоги
закону, а саме, директор ТОВ "Iннова" ОСОБА_3. не був наділений
повноваженнями щодо укладення господарських договорів. Позивач не
схвалював вказаний договір. Просить рішення господарського суду
Запорізької області від 12.10.2006р. у справі №15/282д/06 залишити
без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судових засіданнях представники сторін підтримали доводи,
викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного
господарського суду №3536 від 07.12.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Коробки Н.Д., Мойсеєнко Т.В.
В судовому засіданні 08.12.2006р. було оголошено перерву до
26.12.2006р.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного
господарського суду №3729 від 25.12.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 26.12.2006р. за клопотанням позивача
зупинено провадження по розгляду апеляційної скарги ППОСОБА_1 до
розгляду в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя справи за
позовом ОСОБА_4. до ОСОБА_5., треті особи: ТОВ "Iннова", ОСОБА_3.,
про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування
наказу №4-к від 15.01.2004р., і набрання відповідним рішення суду
законної сили.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
18.04.2007р. поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги
ППОСОБА_1, у зв'язку з необхідністю розгляду клопотання ТОВ
"Iннова" про накладення арешту на об'єкт нерухомості - магазин по
вул. Чарівна, 133.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду №1447 від 15.05.2007р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В.
В судовому засіданні 15.05.2007р. розглянуто клопотання
позивача про накладення арешту на об'єкт нерухомості, яке колегією
суддів залишено без задоволення, про що прийнята відповідна
ухвала. Цією ж ухвалою залишено без задоволення клопотання
позивача про витребування у ОП "Запорізьке МБТI" інформації про
отримання ПП ОСОБА_1. Витягу з Реєстру прав на нерухоме майно на
відчуження будівлі магазину, розташованого за адресою: м.
Запоріжжя, вул. Чарівна, 133 та виготовлення технічного паспорту
на зазначений об'єкт нерухомості. Крім того, зазначеною ухвалою
суду зупинено провадження по розгляду апеляційної скарги ППОСОБА_1
з підстав, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції від
26.12.2006р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
05.06.2007р. поновлено провадження по розгляду апеляційної скарги
ППОСОБА_1, у зв'язку з тим, що 29.05.2007р. Запорізьким
апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі
№2-802/07, якою рішення Шевченківського районного суду м.
Запоріжжя від 19.02.2007р. у справі №2-802-07 скасовано та
прийнято нове рішення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду №2012 від 19.06.2007р. справу призначено до
розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів
Мойсеєнко Т.В., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 19.06.2007р. від відповідача надійшла
заява про внесення виправлень в ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 26.12.2006р. та ухвалу Запорізького
апеляційного господарського суду від 18.04.2007р. у даній справі.
В даному судовому засіданні було оголошено перерву до 20.06.2007р.
Розпорядженням першого заступника голови Запорізького
апеляційного господарського суду № 2032 від 20.06.2007р. справу
призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В.
(головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.
В судовому засіданні 20.06.2007р. від відповідача надійшло
клопотання про зупинення провадження по розгляду апеляційної
скарги ППОСОБА_1 у справі №15/282д/06 - до 30.06.2007р.
Клопотання відповідача про внесення виправлень в ухвалу
Запорізького апеляційного господарського суду від 26.12.2006р. та
ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від
18.04.2007р. у даній справі, а також про зупинення провадження по
розгляду апеляційної скарги ПП ОСОБА_1. у справі №15/282д/06 - до
30.06.2007р., колегією суддів залишені без задоволення з підстав,
викладених в ухвалі суду від 20.06.2007р.
В судовому засіданні 20.06.2007р. від відповідача надійшло
клопотання про виключення з числа доказів по справі рішень Вищого
господарського суду України та Верховного Суду України (а.с. 58 -
65, Т.1), які приєднані до справи судом першої інстанції.
Клопотання мотивоване тим, що такі документи не є належними та
допустимими доказами у справі, порушують принципи законності,
всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, рівності
учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності
сторін. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що оскаржуване
рішення господарського суду не приймалось на підставі судових
рішень, щодо виключення яких з матеріалів справи ставить питання
відповідач. В силу ст.34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування. Оскільки зазначені
відповідачем судові рішення не носили доказової сили під час
розгляду справи, то і відсутні підстави для виключення таких
документів з числа доказів.
В судовому засіданні 20.06.2007р. було оголо шено перерву до
10.08.2007р. для підготовки та оголошення постанови Запорізького
апеляційного господарського суду в повному обсязі.
В судовому засіданні 10.08.2007р. було оголошено постанову
суду апеляційної інстанції в повному обсязі.
10.08.2007р. до апеляційного господарського суду надійшло
клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення із
матеріалами справи. Клопотання про відкладення розгляду справи
залишено без задоволення, оскільки фактично розгляд справи по суті
був закінчений 20.06.2007р. і оголошено перерву для підготовки
постанови в повному обсязі. Крім того, відсутні підстави,
передбачені ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, необхідні для
відкладення розгляду справи. Щодо ознайомлення з матеріалами
справи, то сторона має право знайомитись із матеріалами справи в
будь-якій стадії судового процесу.
В судових засіданнях 15.05.2007р., 19.06.2007р.,
20.06.2007р., 10.08.2007р. запис розгляду справи здійснювався за
допомогою технічних засобів, а саме, програмно-апаратного
комплексу "Діловодство суду".
Як випливає з матеріалів справи, 12.01.2005р. між ТОВ
"Iннова" (орендодавець) і ПП ОСОБА_1. (орендар) був укладений
договір оренди №341, згідно з п.1.1 якого орендодавець передає, а
орендар приймає в строкове володіння і користування приміщення
магазину №48 по вул. Чарівна, 133, площею 506,6 кв.м., у т.ч.
закусочна - 20 кв.м.
Орендна плата складає 5500,00 грн., у т.ч. 20 % ПДВ за перший
місяць оренди і перераховується орендодавцем орендарю щомісячно, з
урахуванням індексу інфляції, але не нижче 100 %, починаючи з
другого місяця оренди (п.3.1 договору).
Договір діє з 12.01.2005р. по 12.07.2005р. (п.10.1 договору).
З боку орендодавця договір підписаний генеральним директором
товариства ОСОБА_3.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що
при укладенні договору оренди від 12.01.2005р. були порушені
вимоги закону, оскільки директор ТОВ "Iннова" не був наділений
повноваженнями щодо укладення господарських договорів, що
підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м.
Запоріжжя від 02.06.2006р. №2-2180/06. У зв'язку з цим, в позові
ставиться вимога про визнання недійсним договору оренди від
12.01.2005р. №341, укладеного між сторонами. Крім того, позивачем
заявлена до стягнення сума 15.641,00 грн. орендної плати, яка
обгрунтована тим, що договір оренди укладений по заниженій ціні,
що впливає на розмір прибутку позивача і завдає збитків
товариству. Позовні вимоги грунтуються на приписах ст.ст. 1, 15,
16 92, 97, 202, 203, 207, 208, 215, 216, 236 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 88, 89, 92, 179, 208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст.ст. 10, 62 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну
скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, юридична особа
набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої
органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється
установчими документами та законом.
У випадках, встановлених законом, юридична особа може
набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх
учасників.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів
юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти
в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не
перевищувати своїх повноважень.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він
підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами,
уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю,
законом або іншими актами цивільного законодавства, та
скріплюється печаткою.
У відповідності зі ст.10 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, учасники товариства мають право, зокрема,
брати участь в управлінні справами товариства в порядку,
визначеному в установчих документах, за винятком випадків,
передбачених цим Законом.
Статтею 62 вказаного Закону передбачено, що у товаристві з
обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган:
колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію
очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть
бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності
товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції
зборів учасників.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах,
встановлених даним Законом та установчими документами.
Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії
від імені товариства. Iнші члени дирекції також можуть бути
наділені цим правом.
З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2006р.
Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі №2-2180/06 (за
позовом ОСОБА_4. до ОСОБА_5., треті особи: ТОВ "Iннова", ОСОБА_3.,
про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування
наказу №4-к від 15.01.2004р.) було прийнято рішення, яким визнано
дії ОСОБА_5. щодо призначення на посаду генерального директора
ОСОБА_3. незаконними. Визнано наказ №4-к від 15.01.2004р. про
призначення на посаду генерального директора ОСОБА_3. незаконним.
Скасовано наказ №4-к від 15.01.2004р. про призначення на посаду
генерального директора ОСОБА_3. Вказане рішення суду мотивоване
тим, що відповідач не мав права приймати на посаду генерального
директора ОСОБА_3. без скликання зборів учасників, тому
призначення ОСОБА_3. на посаду генерального директора є
незаконним.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду
з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
На підставі вищевказаного рішення суду з цивільної справи
місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що у
ОСОБА_3. були відсутні повноваження на укладення договору оренди
від 12.01.2005р. №341, і з боку ТОВ "Iннова" вказаний договір
підписаний не уповноваженою особою.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду
Запорізької області від 05.12.2006р. було скасовано рішення
Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2006р., а
справа направлена на новий розгляд до того ж суду у іншому складі.
19.02.2007р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у
справі №2-802-07 (за позовом ОСОБА_4. до ОСОБА_5., треті особи:
ТОВ "Iннова", ОСОБА_1. про визнання дій незаконними, визнання
незаконними та скасування наказу №4-к від 15.01.2004р.) було
прийнято рішення, яким у задоволенні зазначеного позову
відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
29.05.2007р. у справі №2-802/07 скасовано рішення Шевченківського
районного суду м. Запоріжжя від 19.02.2007р. у справі №2-802-07 і
позов ОСОБА_4. задоволений частково, а саме: визнано незаконним
наказ №4-к від 15.01.2004р., виданий головою правління ТОВ
"Iннова" ОСОБА_5., про призначення на посаду генерального
директора ТОВ "Iннова" ОСОБА_3. В решті позову відмовлено. Судом
апеляційної інстанції у справі №2-802/07 зазначено, що генеральний
директор товариства повинен обиратися загальними зборами
учасників. Однак, всупереч законодавству і Статуту товариства
генеральний директор був призначений на посаду не загальними
зборами, а наказом голови правління. Тобто генеральний директор
призначений особою, яка не мала на це повноважень.
В силу ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти, встановлені при
розгляді справи №2-802/07, звільнені від доказування у справі
№15/282д/06.
З викладених вище обставин справи вбачається, що ОСОБА_3.,
який підписував спірний договір від імені ТОВ "Iннова", був
призначений на посаду генерального директора незаконно.
Відповідно, ОСОБА_3. не був уповноважений на укладення договору
оренди від 12.01.2005р. №341. Зазначений договір з боку
орендодавця підписаний не уповноваженою особою.
Відповідно до ст.241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, правочин,
вчинений представником з перевищенням повноважень, створює,
змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він
представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією
особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа,
яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його
до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють,
створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту
вчинення цього правочину.
В п.9.2 Роз'яснення ВАСУ №02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від
12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що наступне
схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені
представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною
з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути
відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її
представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення
дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання,
здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку
вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних
повноважень представника на укладення угоди задоволенню не
підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 12.01.2005р.
по 28.02.2005р. відповідачем було перераховано позивачу суму
9687,98 грн. орендних платежів, що підтверджується відповідними
платіжними документами. ТОВ "Iннова" були прийняті вказані платежі
від відповідача. Вказані платежі здійснювалась відповідачем на
підставі виставлених позивачем рахунків, а саме: рахунку №1798 від
18.01.2005р. на суму 3548,39 грн. (з ПДВ) та №1812 від
02.02.2005р. на суму 6139,59 грн. (з ПДВ). Доказів повернення
вказаних платежів від орендодавця орендарю суду не надано.
Платіжним дорученням №3 від 06.04.2005р. відповідачем було
також перераховано позивачу суму 1000,00 грн. орендних платежів за
спірним договором (оплата за воду, електроенергію, послуги
Укртелеком). 07.04.2005р. позивачем була повернута відповідачу
вказана сума, як помилково перераховані кошти.
Проте, часткове повернення позивачем відповідачу сплачених
коштів не може вважатися як відсутність наступного схвалення
позивачем спірної угоди, оскільки повернута сума в розмірі лише
1000,00 грн., в той час, коли сума 9687,98 грн. орендних платежів
повернута позивачем не була. Тобто, сума неповернутих коштів є
значно більшою, ніж ті, що повернуті.
Посилання місцевого господарського суду на те, що прийняття
позивачем платежів по орендній платі не можна оцінювати як
подальше схвалення угоди, тому що ці платежі приймалися відповідно
до вказівок особи, що підписала спірний договір, є
необгрунтованими, оскільки вказані доводи не підтверджені
відповідними доказами. Платежі, які здійснювались відповідачем,
перераховувались на розрахунковий рахунок ТОВ "Iннова", як
юридичної особи, суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст.58 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, вищим органом товариства з обмеженою
відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників
товариства або призначених ними представників.
Статтею 98 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що загальні
збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх
питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані
загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
З урахуванням наведених норм слід зазначити, що зборами
учасників ТОВ "Iннова", як вищим органом управління товариством,
не приймалось будь-яких рішень, що свідчили би про не схвалення
спірного договору.
Обставина звернення ТОВ "Iннова" з позовом в суд про визнання
договору оренди недійсним, на що послався суд першої інстанції, не
може бути беззаперечним доказом несхвалення спірної угоди з боку
позивача. Вирішення спірних питань в судовому порядку є правом
сторони на захист своїх порушених або оспорюваних прав і
охоронюваних законом інтересів, проте не є свідченням щодо
відсутності наступного схвалення спірного договору з боку
позивача.
Доказом схвалення договору оренди з боку позивача є також та
обставина, що відповідачу фактично був переданий в орендне
користування об'єкт оренди (магазин по вул. Чарівна, 133 в м.
Запоріжжі).
Відповідно до ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -
третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від
12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про
визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити
наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод
недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність
змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди;
правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає
неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення
для правильного вирішення спору.
Позивачем не було доведено у встановленому законом порядку
наявності у спірних правовідносин достатніх підстав для визнання
спірного договору недійсним, з огляду на вчинення позивачем дій,
що свідчать про прийняття такого договору до виконання.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновків про те, що
судом першої ін станції дана невірна оцінка тим обставинам, що
свідчать про наявність у спірних правовідносинах схвалення спірної
угоди.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору
оренди від 12.01.2005р. №341, укладеного між сторонами, є
необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми
15.641,00 грн. орендної плати, то слід вказати на наступне.
Частиною 1 ст.759 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за
договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується
передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за
користування майном з наймача справляється плата, розмір якої
встановлюється договором найму. Договором або законом може бути
встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати
за користування майном. Плата за користування майном вноситься
щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вказувалось вище, згідно з п.3.1 договору оренди №341,
орендна плата складає 5500,00 грн., у т.ч. 20 % ПДВ за перший
місяць оренди і перераховується орендодавцем орендарю щомісячно, з
урахуванням індексу інфляції, але не нижче 100%, починаючи з
другого місяця оренди.
Оплата за оренду майна, комунальні послуги і телефон
здійснюється орендарем до 10 числа поточного місяця (п.3.4
договору).
Обгрунтовуючи заявлену до стягнення суму позивач посилається
на приписи ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
і ст.216 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
У відповідності з ч.2 ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, у разі
визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін
зобов'язана повернути другій стороні все одержане за
зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -
відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності
зобов'язання не передбачені законом.
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі недійсності
правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у
натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в
разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане
полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій
послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які
існують на момент відшкодування.
На думку позивача, укладення договору оренди №341 по
заниженій ціні впливає на розмір його прибутку і завдає збитків
товариству. Оскільки за договором оренди передбачалося
користування майном, повернути яке є неможливим (користування
майном), то відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість
оренди за цінами на момент відшкодування. Розрахунок орендної
плати позивачем здійснено з урахуванням експертного висновку
Запорізької трогово-промислової палати №СП-93 від 09.06.2006р.
Згідно розрахунку позивача, відповідач повинен сплатити орендну
плату за 31 день оренди (за період з 12.01.2005р. по 11.02.2005р.)
у розмірі 15.641,00 грн.
Проте, позовні вимоги позивача в цій частині також є
необгрунтованими внаслідок наступного.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зміст договору
становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені
ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного
законодавства.
Статтею 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що договір є
обов'язковим для виконання сторонами.
Як обгрунтовано вказано місцевим господарським судом, розмір
орендної плати є істотною умовою договору оренди і може
встановлюватися (змінюватися) лише за погодженням сторін.
В п.3.1 договору оренди №341 сторонами погоджений розмір
орендної плати, а тому визначення розміру орендної плати не на
підставі договору, а на підставі висновків торгово-промислової
палати, є необгрунтованим. Суду не надано доказів того, сторонами
вносились зміни до договору оренди в частині зміни (збільшення)
розміру орендної плати.
До того ж, як вказувалось вище, за період з 12.01.2005р. по
28.02.2005р. відповідачем було перераховано позивачу суму 9687,98
грн. орендних платежів, що підтверджується відповідними платіжними
документами.
Таким чином, враховуючи також і те, що відсутні підстави для
визнання договору оренди №341 недійсним, відсутні підстави для
стягнення з відповідача на користь позивача суми 15.641,00 грн. в
якості відшкодування послуг, наданих по оренді майна (як наслідок
визнання угоди недійсною).
Додатково слід вказати на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2005р.
Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у справі №2-1953 (за
первісним позовом ОСОБА_6. і ОСОБА_7. до ППОСОБА_1 про усунення
перешкод у здійсненні права власності і стягнення моральної шкоди
та за зустрічним позовом ППОСОБА_1 до ТОВ "Iннова", ОСОБА_7.,
ОСОБА_6. про визнання угоди недійсною в частині покупця, перевід
права покупця і стягнення моральної шкоди) було прийнято рішення,
яким первісний позов задоволений частково: усунено перешкоди у
здійсненні ОСОБА_7. і ОСОБА_6. права власності, зобов'язавши ПП
ОСОБА_1. звільнити приміщення магазину в будинку №133 по вул.
Чарівна в м. Запоріжжі. Стягнуто з ППОСОБА_1 на користь ОСОБА_7і
ОСОБА_6. по 500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. У
задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. У
задоволенні зустрічного позову ППОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від
08.08.2005р. вищевказане рішення Шевченківського районного суду м.
Запоріжжя від 29.04.2005р. було скасовано та постановлено нове
рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_6. і ОСОБА_7.
до ППОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності і
стягнення моральної шкоди відмовлено. Зустрічний позов ППОСОБА_1
задоволений: договір купівлі-продажу від 11.02.2005р., укладений
між ТОВ "Iннова" та ОСОБА_7. і ОСОБА_6., реєстраційний №131 в
частині покупців визнаний недійсним. Переведено право покупця
об'єкту нерухомості магазину, розташованого за адресою вул.
Чарівна, 133 в м. Запоріжжя, по договору купівлі-продажу від
11.02.2005р., укладеного між ТОВ "Iннова" та ОСОБА_7. і ОСОБА_6.,
реєстраційний №131, на ім'я приватного підприємця ОСОБА_1. та
переведено всі права і обов'язки за вказаним договором
купівлі-продажу на приватного підприємця ОСОБА_1. Стягнуто з
ППОСОБА_1 на користь ТОВ "Iннова" вартість відчужуваного об'єкту -
магазину, розташованого по вул. Чарівна, 133 в м. Запоріжжі у
розмірі 66.000,00 грн. Стягнуто з ТОВ "Iннова" на користь ОСОБА_7.
і ОСОБА_6. суму вартості проданого магазину по вул. Чарівна, 133 в
м. Запоріжжі в розмірі 66.000,00 грн. У задоволенні інших вимог
ППОСОБА_1 відмовлено.
Вищевказане рішення апеляційного суду Запорізької області від
08.08.2005р. залишено без змін ухвалою Верховного суду України від
20.10.2005р.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від
01.02.2006р. в порядку ст.221 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
надано
роз'яснення рішення апеляційного суду Запорізької області від
08.08.2005р., по змісту якого визнано за ПП ОСОБА_1. право
власності на магазин, розташований по вул. Чарівна, 133 в м.
Запоріжжі.
Як вказувалось вище, відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної
сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які
встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
З урахуванням наведеного, а саме, того, що судовим рішенням
по цивільній справі переведено право покупця об'єкту нерухомості
магазину, розташованого за адресою вул. Чарівна, 133 в м.
Запоріжжя, по договору купівлі-продажу від 11.02.2005р.,
укладеного між ТОВ "Iннова" та ОСОБА_7. і ОСОБА_6., реєстраційний
№131, на ім'я приватного підприємцяОСОБА_1 та переведено всі права
і обов'язки за вказаним договором купівлі-продажу на приватного
підприємця ОСОБА_1., а також з урахуванням обставини визнання за
ПП ОСОБА_1. право власності на магазин, розташований по вул.
Чарівна, 133 в м. Запоріжжі, слід відмітити, що за вимогою про
визнання недійсним договору оренди від 12.01.2005р. №341, права та
охоронювані законом інтереси ТОВ "Iннова" не можуть вважатися
порушеними.
Відповідно до ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні)
... мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а
також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
Обставина відсутності порушення прав та охоронюваних законом
інтересів позивача на момент звернення з позовом до суду свідчить
про необгрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у
задоволенні позову.
З огляду на викладене, позовні вимоги є необгрунтованими і не
підлягають задоволенню. Оскаржуване рішення місцевого
господарського суду слід змінити, як прийняте з невідповідністю
висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що
призвело до порушення норм матеріального права.
Судові витрати по розгляду справи в суді першої та
апеляційної інстанції, відповідно до ст.49 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, покладаються на позивача - ТОВ "Iннова".
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Запорізький апеляційний господарський
суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від
12.10.2006р. у справі №15/282д/06 змінити.
В позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Iннова"
на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 суму 120,71 грн.
державного мита по розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Видати наказ.
Видачу відповідного наказу із вказівкою необхідних реквізитів
сторін доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.