ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2007 № 26/126
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Малетича М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2007
у справі № 26/126
за позовом Приватний підприємець ОСОБА_1
до Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ
Україна"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 53203,74 грн.
ВСТАНОВИВ:
Суть рішення і скарги:
Приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі - ПП ОСОБА_1, Позивач)
звернувся в господарський суд Запорізької області з позовом до
Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ
Україна" (надалі - ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
Відповідач) про стягнення 52 203,74 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
08.02.2007р. справу за позовом ПП ОСОБА_1 було направлено за
підсудністю до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.05.2007р. у
справі № 26/126 позов ПП ОСОБА_1 було задоволено, а саме: стягнуто
з ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ПП ОСОБА_1 20
152,93 грн. страхового відшкодування, 19 346, 81 грн. неустойки,
394,99 державного мита та 118,00 витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Відповідача
подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати повністю
рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2007р. у справі
№ 26/126 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП ОСОБА_1 в
задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обгрунтування своїх вимог представник Відповідача посилався
на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного
рішення було неповно з"ясовано обставини, які мають значення для
справи, а також порушено норми процесуального та матеріального
права, зокрема: ст.ст. 4, 4-2, 4-3, та 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
), які є підставами для скасування такого судового
рішення.
Позивач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому
зазначив, що рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2007р.
у даній справі є законним, об"єктивним і таким, що відповідає
дійсним обставинам справи, а тому просив залишити це рішення без
змін, а подану на нього представником Відповідача апеляційну
скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський
апеляційний господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як вказувалось вище, ПП ОСОБА_1 звернувся в господарський суд
з позовом до ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", про стягнення
52 203,74 грн.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції Позивач
уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з Відповідача
на його користь 20 152,93 грн. страхового відшкодування та 19
346,81 грн. неустойки за несвоєчасну виплату страхового
відшкодування.
Рішенням господарського суду м. Києва від 07.05.2007р. у
справі № 26/126 позов ПП ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог,
було задоволено, а саме: стягнуто з Відповідача на користь
Позивача 20 152,93 грн. страхового відшкодування, 19 346,81 грн.
неустойки, 394,99 держмита та 118,00 витрат на інформаційно -
технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції, зокрема,
виходив з того, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 20
152,93 грн. страхового відшкодування та 19 346, 81 грн. неустойки
є обгрунтованими, оскільки підтверджуються доказами по справі, а
тому підлягають задоволенню.
У зв"язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного
господарського суду погоджується з висновками місцевого
господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на
таке.
Як правильно було встановлено судом першої інстанції,
24.06.2004р. між ПП ОСОБА_1 та ВАТ СК "СКАЙД-ВЕСТ"
(правонаступником якого є Позивач) був укладений поліс
обов"язкового страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів на території України № Б/1219121 на
транспортний засіб "Богдан-А -091" НОМЕР_1, з терміном дії - до
24.06.2005р.
15.08.2004р. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП),
внаслідок якої відбулося зіткнення вкзаного автомобіля
"Богдан-А-091" НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_2, під керуванням
водія ОСОБА_2 та автомобіля "Опель Астра", державний номер
НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якої останньому
була спричинена матеріальна шкода.
Про скоєння ДТП було повідомлено ВАТ СК "СКАЙД-ВЕСТ", яке
своїм листом від 13.10.2004р. за № 129-10/CS повідомило Позивача
про те, що відповідальність за спричинену шкоду має нести ВАТ
"Профтаксі", оскільки, на думку Відповідача, на час скоєння ДТП
власником зазначеного автомобіля було ВАТ "Профтаксі",
переоформлення страхового поліса на яке не відбулося.
Разом з тим, рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя
від 13.10.2005р. по справі № 2-684/2005р. було встановлено, що
автомобіль "Богдан-А-091" НОМЕР_1 на момент ДТП належав Артюху
I.М. і на підставі цього з останнього на користь ОСОБА_3 було
стягнуто 20 662, 93 грн.
Однак, 08.12.2005р. листом за № 374-12/ВЗ ВАТ "Страхова
компанія "ПЗУ Україна" повідомила Позивача про повторну відмову у
виплаті страхового відшкодування.
Проте, судова колегія зазначає наступне.
Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, майнові
зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин,
регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав
і обов"язків (зобов"язань), які мають виконуватися у межах,
встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від
виконання зобов"язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 25 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
здійснення страхова/ виплат і виплата страхового відшкодування
проводиться страховиком згідно з договором страхування або
законодавством на підставі заяви страхувальника (його
правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і
страхового акта (аварійного сертифіката), який складається
страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у
формі, що визначається страховиком.
Твердження представника Відповідача в позовній заяві та
апеляційній скарзі про те, що на час дорожньо-транспортної пригоди
автомобіль "Богдан", державний номер НОМЕР_2 належав не Позивачу,
а ЗАТ "Профтаксі", яке і повинно нести цивільну відповідальність
за ДТП є безпідставним, оскільки, як зазначалося вище, рішенням
Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2005р., яке
набрало законної сили, було встановлено, що вказаний автомобіль
"Богдан" належав саме Артюху I.М. і на момент ДТП знаходився в
розпорядженні його власника, який передав цей автомобіль для
керування водію ОСОБА_2, що перебував із власником у трудових
відносинах.
Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов"язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
У зв"язку з цим, на думку суду апеляційної інстанції,
Відповідач безпідставно відмовив Позивачу у виплаті належного йому
страхового відшкодування в сумі 20 152,93 грн., розмір якої
Відповідачем і не оспорювався.
Відповідно до п.п. 9 та 11 Положення про порядок і умови
проведення обов"язкового страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів", затв. Постановою Кабінету
Міністрів України від 28.09.1996р. № 1175 ( 1175-96-п ) (1175-96-п)
"Про
порядок і умови проведення обов"язкового страхування цивільної
відповідальності власників транспортних засобів", страхове
відшкодування в даному випадку мало бути сплачено ще 15.09.2004р.,
а з даним позовом до суду Позивач звернувся 06.05.2007р.
Таким чином, станом на час пред"явлення позову, затримка
виплати страхового відшкодування склала 960 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності її вини
(умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або
законом.
Згідно з ч. 3 статті 20 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, страховик несе майнову відповідальність за
несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового
відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу,
пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.
В даному випадку, п. 7 "Полісу № Б/1219121 обов"язкового
страхування цивільної відповідальності власників транспортних
засобів на території України" передбачено, що страховик несе
майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового
відшкодування шляхом сплати неустойки (штрафу, пені) в розмірі
0,1% за кожний день затримки від суми страхового відшкодування.
Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції,
розмір неустойки (штраф, пеня), яка підлягає стягненню з
Відповідача на користь Позивача становить 19346 грн. 81 коп. (
20152 грн.93 коп. х 960 днів х 0,1%).
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обов"язок
доказування та подання доказів розподіляється між сторонами
виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які
обгрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, представник Відповідача, всупереч
вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної
інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та
вимог, заявлених в апеляційному поданні.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд
вважає, що рішення господарського суду міста Києва від
07.05.2007р., яке було прийнято по даній справі, у зв"язку з
повним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи, які
місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю
висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а
також у зв"язку з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, є законним і обгрунтованим. Підстав, для
скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення
апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "ПЗУ Україна", суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91,
92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення, а
рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2007р. у справі
№ 26/126 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Відкритого
акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про
стягнення 52 203,74 грн., - без змін.
2. Справу № 26/126 повернути до господарського суду міста
Києва.
Головуючий суддя
Судді
13.08.07 (відправлено)