16/1298 Про стягнення коштів; за зустрічним позовом - про визнання недійсним договору оренди торгового кіоска - 29.05.2008 Прийняття

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства "Коростишівський міський ринок", м. Коростишів Житомирської області

про стягнення 7400,00 грн.,-

за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Коростишів Житомирської області

до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", м. Коростишів Житомирської області

про визнання недійсним договору оренди №223 від 01.01.2005р.,-

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2007 року у справі №16/1298 первісний позов задоволено: стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" 200,00 грн. боргу з орендної плати, 7200,00 грн. неустойки за користування торговими місцями, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 376,62 грн. витрат за проведення почеркознавчої експертизи. У зустрічному позові відмовлено (а.с.164-165, т.1).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, СПД ОСОБА_1. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в первісному позові та задовольнити зустрічні позовні вимоги, з підстав наведених у скарзі (а.с.2-4, т.2).

Зазначає, що про судове засідання 02.11.2007 року не була належним чином повідомлена, оскільки ухвалу про відкладення розгляду справи від 18.10.2007 року отримала лише 06.11.2007 року.

Вказує, що позивач не надав суду доказів того, що він являється власником кіосків відповідно до договору оренди від 01.01.2005 року №223, а відтак порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та абз.2 п.6 Правил торгівлі на ринках.

Відповідно до висновку експерта не ставила свій підпис при підписанні акту прийму-передачі майна., який є невід'ємною частиною договору оренди від 01.01.2005 року №223.

Вважає, що правочин - договір №223 від 01.01.2005 року оренди торгівельного кіоску №67 за адресою: м. Коростишів вул. Шевченко, 40 є нікчемним з моменту укладення і відповідно до ст. 215 ЦК України не вимагається визнавати його недійсним в судовому порядку так як даний правочин згідно ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок направлений на безпідставне заволодіння майном та грошовими коштами, які також являються її майном.

Посилається на те, що позивач пропустив шестимісячний термін для стягнення неустойки, що передбачено ст. 232 ГК України, а судом першої інстанції було стягнуто пеню за період з 01.01.2005 року по червень 2007 року за вісімнадцять місяців, тобто прострочення терміну та періоду стягнення.

Позивач - Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Зазначає, що відповідач посилається на факти, що вже досліджувалися у справах №2/3643"Д", №12/188"НМ", які набрали законної сили і відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду зі справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Просить рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін, а апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1. - без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Коростишівський міський ринок" не вбачає підстав для участі у справі №16/1298 на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Зазначає, що при укладенні договору оренди торгових місць на території ринку по вул. Шевченко, 40 у м. Коростишиві ОСОБА_1. не повідомляла останньому про свої зобов'язання перед підприємством "Кооперативний ринок" щодо повернення йому торгових місць. КП "Коростишівський міський ринок" не відомо, хто в даний час є власником спірних торгівельних кіосків та на чию користь приватні підприємці ОСОБА_3 і ОСОБА_4 здійснюють торгівлю в цих кіосках.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Між сторонами було укладено договір №223 від 01.01.05р. згідно з яким позивач - підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (орендодавець) передав відповідачу - ОСОБА_1 (орендарю) у тимчасове платне користування торгові місця №68 та №71 (продовольча група) площею по 6,75 кв. м. за адресою: м. Коростишів, вул.Шевченка,40 (а.с.19).

Згідно з п.п.3.1 даного договору, сторони домовились, що місячний розмір орендної плати по договору становитиме за два торгових місця №68 та №71 (прод. група) в загальній сумі 200,00 грн.

Відповідно до п.п.3.2. договору, відповідач зобов'язалась сплачувати орендну плату готівкою в касу ринку наперед, не пізніше 5-го числа місяця.

Згідно з п.п.2.2. та п.п.7.2. договору, прийом - передача торгового місця на ринковій площі здійснюється представниками сторін згідно акту приймання-передачі, при цьому місце вважається переданим в користування з моменту підписання договору на строк дії договору без права викупу та передачі його третій особі.

Таким чином позивач свої зобов'язання за даним договором виконав та передав відповідачу у тимчасове користування зазначені торгові місця згідно акту приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду від 01.01.05р.(а.с.20).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати не виконала.

В зв'язку з чим у грудні 2005 року позивачем було подано позов до суду про стягнення заборгованості з орендної плати та пені на загальну суму 4058 грн.

20.01.2006 року позивач подав до суду уточнені позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість з червня по грудень 2004 року 1400 грн. заборгованості з орендної плати та 587,40 грн. пені (за договором оренди №319 від 01.01.2004 року); за 2005 рік - 2400 грн. орендної плати та 232,20 грн. пені (за договором оренди №223 від 01.01.2005 року).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.02.2006 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 3800 грн. заборгованості по орендній платі та 646,40 грн. пені.

Згідно з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року рішення господарського суду Житомирської області змінено в частині стягнення пені та судових витрат, а в частині стягнення заборгованості по орендній платі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2007 року касаційну скаргу СПД ОСОБА_1. залишено без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року у справі №2/3643 - без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 грн. заборгованості по орендній платі за грудень 2005 року задоволенню не підлягають, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суд першої інстанції на в ищевикладене уваги не звернув і безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 200 грн. орендної плати за грудень 2005 року.

До закінчення терміну дії договору позивачем (орендодавцем) 10.12.05р. було направлено відповідачу (орендарю) попередження за №648 (а.с.29) про те, що строк дії договору закінчується 31.12.05р. і у випадку не укладення договору до 25.12.05р. на 2006р., торгові місця будуть надані іншому орендареві згідно черги.

Відповідач вказане попередження позивача залишила без реагування та продовжила користуватися торговими місцями №68 та №71.

Відповідно до п.п.4.8 та п.п.7.3 вищевказаного договору, відповідач зобов'язалася повернути позивачу (орендодавцю) орендовані торгові місця в належному стані згідно акту здачі-прийому та сплатити до моменту підписання цього акту орендну плату, пеню та відшкодувати збитки, якщо вони були нанесені орендодавцю.

Згідно з ч.1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Разом з цим колегія суддів зазначає таке.

Згідно договорів оренди №65 від 01.01.2007 року та б/н від 01.01.2007 року торгівельні місця №68 та №71 по вул. Шевченко, 40 у м. Коростишіві передані КП "Коростишівський міський ринок" відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Враховуючи, що з 01.01.2007 року СПД ОСОБА_1. не користується торгівельними місцями №68 та №71, згідно договору оренди №223 від 01.01.2005 року, вимоги позивача про стягнення з неї неустойки за період з січня по червень 2007 року є безпідставним і задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач уточнюючі позовні вимоги 24.05.2007 року просив стягнути з відповідача неустойку по червень 2007 року, тобто на майбутнє, що не передбачено Цивільним кодексом України (435-15) .

Згідно зустрічного позову підприємець ОСОБА_1. просить визнати недійсним договір оренди №223 від 01.01.05р., що був укладений між нею та підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", як такого, що суперечить законодавству.

Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з тексту оспорюваного договору, матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторонами при укладенні даного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов, передбачених законодавством для даного виду договору (оренди), в тому числі сторонами було погоджено передачу торгових місць у тимчасове платне користування з моменту підписання даного договору.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підприємець ОСОБА_1. не надала суду доказів, що оспорюваний договір укладено всупереч вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи, що недійсність оспорюваного договору законом прямо не встановлена, суд не вбачає підстав для визнання його недійсним.

Крім того, при вирішенні спору господарський суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги результати почеркознавої експертизи, призначеної за клопотанням підприємця ОСОБА_1. з наступних підстав.

Згідно з висновком експерта, підпис від імені орендаря ОСОБА_1. в акті приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду від 01.01.2005р. їй не належить, оскільки виконаний іншою особою (а.с.113,114).

Враховуючи, що підприємець ОСОБА_1., заперечуючи належність їй підпису в зазначеному акті приймання-передачі, разом з тим не заперечувала фактичного отримання від "Кооперативного ринку" вказаних торгових місць, то суд вважає, що вказаний факт (висновок експерта) не має суттєвого значення та не впливає на вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає зустрічні позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо твердження первісного відповідача відносно неповідомлення його про судове засідання, яке відбулося 02.11.2007 року слід зазначити таке.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та копії її паспорта вона проживає за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно суд першої інстанції ухвалу про відкладення розгляду справи направляв на останню відому суду адресу.

З наданого СПДОСОБА_1. суду акту №236 від 26.02.2008 року видно, що ОСОБА_1. проживає за адресою: АДРЕСА_1, однак не зазначено з якого часу.

Відповідач за первісним позовом не повідомив суд про зміну своєї адреси. Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1. була належним чином повідомлена судом першої інстанції про час та місце судового засідання 02.11.2007 року.

Посилання СПД ОСОБА_1. на пропуск позивачем позовної давності є безпідставним, оскільки відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Така заяваОСОБА_1. до суду першої інстанції не подавалася.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 02.11.2007 року у справі №16/1298 - зміні в частині стягнення неустойки за користування торговими місцями і в частині судових витрат, а в частині стягнення орендної плати за грудень 2005 року - припиненню на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м. Коростишів Житомирської області) задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02 листопада 2007 року у справі №16/1298 змінити, виклавши пункт 1 та 2 резолютивної частини в такій редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12500, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604) 4800 грн. неустойки за користування торговими місцями, 66,30 грн. державного мита, 76,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".