22/254-4/166-26/27/06-16/51/07 Про відшкодування шкоди за договором страхування транспортного засобу - Текст документа

Приватним підприємством "Фах-Авто", м. Запоріжжя було подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Дженералі Гарант" в особі Запорізької філії ВАТ "Дженералі Гарант", м. Запоріжжя про стягнення суми 14.972,54 грн., у т.ч.: суми 11.457,69 грн. збитків та суми 3514,85 грн. пені (відповідно до уточнених позовних вимог).

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 30.03.2007р. у справі № 22/254-4/166-26-27/06-16/51/07 (суддя Ніколаєнко Р.А.) позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача суму 9369,72 грн. збитків та 1752,60 грн. пені. В іншій частині позову відмовив. Цим же рішенням здійснена заміна відповідача у справі - ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Запорізької обласної дирекції страхування ВАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на його правонаступника - ВАТ "Дженералі Гарант" в особі Запорізької філії ВАТ "Дженералі Гарант".

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням з боку відповідача своїх договірних зобов'язань та наявністю причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача у розмірі 9369,72 грн., а також відсутністю причинного зв'язку між діями відповідача та збитками позивача у розмірі 2087,97 грн. Пеню у розмірі 1752,60 грн. стягнуто з відповідача з урахуванням встановлених строків позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП "Фах-Авто", позивач у справі, вказує на те, що рішення суду не в повній мірі є законним і обгрунтованим. В скарзі ставиться вимога про зміну рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2007р. у даній справі і задоволення позову у повному обсязі.

ВАТ "Дженералі Гарант" в особі Запорізької філії ВАТ "Дженералі Гарант", відповідачем у справі, також була подана апеляційна скарга, в якій вказується на те, що обставини, які викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права. Відповідач зазначає зокрема, що він не відмовляв потерпілому у виплаті страхового відшкодування, оскільки ні від потерпілого, ні від страхувальника не надходили документи, необхідні для прийняття рішення по виплаті страхового відшкодування. У відповідача немає вини у спричиненні збитків позивачу, а тому відсутні зобов'язання по відшкодуванню збитків. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2007р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1908 від 11.06.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Колодій Н.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 12.06.2007р. за клопотанням представника позивача в порядку ст.77 ГПК України (1798-12) було оголошено перерву до 08.08.2007р.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2300 від 07.08.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 08.08.2007р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Позивач законним правом на участь свого представника в даному судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 08.08.2007р. за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Як випливає з матеріалів справи, між ВАТ Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (страховик), правонаступником якого є ВАТ "Дженералі Гарант" і ПП "Фах-Авто" (страхувальник) був укладений договір - поліс № Б/2163527 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України, зі строком дії з 21.08.2002р. до 20.02.2003р. Згідно умов договору, страховик забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим - третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії цього полісу, і винуватцем якої був зазначений у цьому полісі власник (водій) транспортного засобу. Виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхових сум, зазначених у цьому полісі, та на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

За договором застраховано транспортний засіб ПАЗ 3201, д/н 00365НА, шасі № 32018600959. Вказаний транспортний засіб належить на праві власності фізичній особі Захарцову В.А. та передано в оренду ПП "Фах-Авто", що підтверджується договором про оренду автомобіля від 10.08.2002р.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, складає суму 25.500,00 грн.

13.11.2002р. в районі вул. Гребельної та Каховської у м. Запоріжжя за участю автомобіля ПАЗ 3201, д/н 00365НА сталося ДТП. Вироком місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 19.02.2003р. винним у ДТП визнано громадянина Iванова В.П., який був за кермом транспортного засобу ПАЗ 3201, д/н 00365НА. В результаті ДТП було завдано шкоди автомобілю гр. Грицюк С.Є., який з цього приводу звернувся з позовом в місцевий суд Ленінського району м. Запоріжжя. Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р. позов гр. Грицюка С.Є. задоволено частково та стягнуто з ПП "Фах-Авто" на користь Грицюка С.Є. матеріальну шкоду в сумі 9629,72 грн., 250,00 грн. витрат за проведення експертизи, 1000,00 грн. моральної шкоди, а всього 10.879,72 грн.

В ході виконавчого провадження з примусового виконання рішення місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р. Ленінським ВДВС ЗМУЮ з ПП "Фах-Авто" стягнуто 10.879,72 грн., а також 1087,97 грн. виконавчого збору (постанова ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2005р.).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача для здійснення виплати страхового відшкодування у встановленому порядку. Проте, відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Позивач вважає таку відмову безпідставною. Позивачем заявлено до стягнення наступні суми:

- 9119,72 грн. - збитки у розмірі невиплаченого відповідачем страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, який дорівнює розміру прямої шкоди, заподіяної третій особі Грицюку С.Є. внаслідок ДТП за вирахуванням франшизи, за наступним розрахунком: 9629,72 грн. - 510,00 грн. = 9119,72 грн.;

- 1250,00 грн. - інші збитки, спричинені невиконанням відповідачем договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. До складу зазначених збитків позивачем включено суму 1000,00 грн. моральної шкоди, завданої Грицюку С.Є., якому заподіяно шкоду ДТП, а також 250,00 грн. - витрати Грицюка С.Є. на проведення експертизи;

- 1087,97 грн. - збитки в розмірі виконавчого збору, стягнутого державним виконавцем у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про примусове виконання рішення місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р.;

- 3514,85 грн. - пеня за порушення строків виплати страхового відшкодування, за період з 10.06.2003р. по 01.03.2007р. з урахуванням строку позовної давності в 1 рік, за наступним розрахунком: 9629,72 грн. х 365 х 01, % = 3514,85 грн.

Загальний розмір заявлених вимог складає суму 14.972,54 грн. Позовні вимоги грунтуються на приписах ст.ст. 6, 203, 213, 214 ЦК УРСР (1540-06) , ст.ст. 11, 22, 23, 258, 611, 612, 623, 625 ЦК України (435-15) , ст.ст. 223, 230, 231 ГК України (436-15) , ст.26 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) закріплено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п.1 "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", затвердженого постановою КМУ від 28.09.1996р. №1175 (1175-96-п) , діючого на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (далі - обов'язкове страхування цивільної відповідальності) здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В п.9 зазначеного Положення закріплено, що для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник або третя особа (її спадкоємець, правонаступник) звертається із заявою до страховика (страхової організації).

В заяві про виплату страхового відшкодування повинно міститися: найменування страховика, до якого подається заява; найменування (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги щодо відшкодування завданих збитків, обставини, якими заявник обгрунтовує свою вимогу, та докази, що їх підтверджують відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику в складанні заяви.

Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі або її спадкоємцям протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком (страховою організацією) зазначених документів, крім випадків, коли спори, пов'язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку.

Пунктом 18 Положення закріплено, що у разі настання страхового випадку страхувальник (водій транспортного засобу, який скоїв дорожньо-транспортну пригоду) зобов'язаний, зокрема, повідомити страховика (страхову організацію) протягом трьох робочих днів про настання страхового випадку, подати йому письмове пояснення про обставини дорожньо-транспортної пригоди, страховий поліс та пред'явити у разі потреби транспортний засіб для огляду і експертизи. Якщо страхувальник з поважних причин не мав змоги виконати зазначені дії, він повинен довести це документально.

З акту обстеження спеціаліста-автотоварознавця № 2197 від 28.11.2002р., складеного ТОВ "ВЕП "Стандарт-Сервіс", вбачається, що при огляді 23.11.2002р. пошкодженого автомобіля (ОПЕЛЬ ОМЕГА, реєстраційний № 86630 НА) був присутній аварійний комісар ВАТ "УСК "Гарант-Авто" Яковлєв А.А., водій ПП "Фах-Авто" Iванов В.П. і володілець автомобіля гр. Грицюк С.Е. Крім того, присутність аварійного комісара відповідача при проведенні обстеження підтверджується поясненнями гр. Грицюка С.Е. та гр. Iванова В.П., а також дефектною відомістю за наслідками огляду транспортного засобу від 23.11.2002р., складеною ТОВ "ВЕП "Стандарт-Сервіс". Гр. Iвановим В.П. також пояснено, що Яковлєв А.А. відмовився підписувати дефектну відомість.

Аварійний комісар страхової компанії листом від 28.01.2003р. за №37 запрошував гр. Грицюка С.Е. прибути до страхової компанії для погодження питань, пов'язаних з ДТП.

Листом від 10.06.2003р. за № 249 відповідач повідомив позивача про обставини розслідування причин настання страхового випадку, яке мало місце 23.11.2002р.

В письмових поясненнях гр. Грицюк С.Е. послався на те, що він неодноразово звертався до аварійного комісара за результатами експертизи про виплату страхового відшкодування.

Усне повідомлення позивача про ДТП відповідачем зафіксовано 01.12.2002р., про що свідчить книга обліку страхових подій, тоді як транспортний засіб оглядався усіма причетними сторонами 23.11.2002р.

Аналіз обставин справи дає можливість дійти до висновку про те, що відповідач був обізнаний про настання страхового випадку. Звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування підтверджується відповіддю самого відповідача від 10.06.2003р. за № 249, в якій відповідач фактично відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Вищевказаним Положенням № 1175 (1175-96-п) , яке є спеціальним нормативним актом щодо спірних правовідносин, не передбачено строків звернення із заявою до страховика, як і відмова у виплаті страхового відшкодування, в разі недотримання припису абз. 6 пункту 18 цього Положення.

Відповідачем не наведено встановлених Положенням № 1175 (1175-96-п) підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування третій особі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України (435-15) , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України (436-15) .

Статтею 629 ЦК України (435-15) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З вищевикладених обставин справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що виразилось у нездійсненні страхового відшкодування у встановленому порядку після настання страхового випадку. В свою чергу, це потягло за собою стягнення з ПП "Фах-Авто" на користь гр. Грицюка С.Є. грошових коштів за рішенням місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р., у зв'язку з чим слід вважати, що позивачем фактично було виконано зобов'язання відповідача перед третьою особою (гр. Грицюком С.Є.) по виплаті страхового відшкодування, що стало наслідком заподіяння позивачу збитків в межах суми зобов'язання відповідача за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Статтями 610, 611 ЦК України (435-15) передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України (435-15) , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України (435-15) , боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

У відповідності зі ст.224 ГК України (436-15) , учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України (436-15) передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності зі ст.216 ГК України (436-15) , господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Статтею 229 ГК України (436-15) передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Між неналежним виконанням з боку відповідача свого зобов'язання та збитками позивача у вигляді невиплаченого відповідачем страхового відшкодування за договором № Б/2163527, що дорівнює розміру прямої шкоди, заподіяної третій особі Грицюку С.Є. внаслідок ДТП за вирахуванням франшизи, у розмірі 9119,72 грн., існує причинний зв'язок. Розмір вказаних збитків доведений позивачем. Отже, сума збитків у розмірі 9119,72 грн. є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Також підлягає задоволенню сума 250,00 грн. збитків позивача, як сума, яка стягнута з позивача на користь третьої особи - Грицюка С.Є. за рішенням місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р. в якості витрат за проведення експертизи пошкодженого автомобіля. Так, пунктом 11 Положення № 1175 (1175-96-п) встановлено, що у разі заподіяння шкоди майну третьої особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди для виплати страхового відшкодування може вимагатися висновок експертизи, яка проводиться за рахунок страховика (страхової організації).

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1000,00 грн. в якості моральної шкоди, яка в свою чергу була стягнута з позивача на користь Грицюка С.Є. за рішенням місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р. Як обгрунтовано зазначено судом першої інстанції, зазначена сума не знаходиться в причинному зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, що виключає склад збитків та підстави їх відшкодування.

Заявлена до стягнення сума 1087,97 грн. збитків, визначених в розмірі виконавчого збору, стягнутого державним виконавцем з позивача у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження про примусове виконання рішення місцевого суду Ленінського району м. Запоріжжя від 22.05.2003р. також не підлягає задоволенню, у зв'язку з відсутністю привичного зв'язку з діями відповідача. Так, ст.124 Конституції України (254к/96-ВР) та ст.11 Закону України "Про судоустрій" (3018-14) встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Можливість стягнення органом Державної виконавчої служби виконавчого збору з боржника при здійсненні виконавчого провадження не може пов'язуватися з діями відповідача щодо невиплати страхового відшкодування за договором.

Статтею 230 ГК України (436-15) передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 ГК України (436-15) встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст.3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7 договору встановлено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати неустойки у розмірі 0,1 % за кожний день затримки від суми страхового відшкодування.

З урахуванням скорочених строків позовної давності щодо стягнення пені, судом першої інстанції обгрунтовано частково зад оволені позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1752,60 грн.

Слід також зазначити, що відповідачем у встановленому законом порядку не було доведено відсутність його вини у порушенні взятого на себе зобов'язання, що в силу ст.614 ЦК України (435-15) могло бути підставою для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення збитків та пені. Зокрема, відповідач не довів, що ним вживались всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання. Будучи повідомленим відповідачем про настання страхового випадку, позивачем не було доведено, що згідно з п.9 Положення № 1175 (1175-96-п) він виконав свій обов'язок щодо надання консультаційної допомоги заявнику в складанні заяви про виплату страхового відшкодування.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача суму 9369,72 грн. збитків і 1752,60 грн. пені, та відмовивши у задоволенні решті позову.

Доводи, зазначені в апеляційних скаргах, є необгрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Запорізький апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фах-Авто", м. Запоріжжя і апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дженералі Гарант" в особі Запорізької філії ВАТ "Дженералі Гарант", м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2007р. у справі № 22/254-4/166-26/27/06-16/51/07 - без змін.