ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.08.2007 № 2/543
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Клюца С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ Ліко Буд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.12.2006
у справі № 2/543
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ Ліко Буд"
про стягнення 318313,20 грн.
за зустрічним позовом про стягнення 472268,76 грн.
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Віно" звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ
"Будівельно-монтажне управляння "Ліко-Буд" заборгованість у сумі
318 313,20 грн. та пеню у розмірі 3866,00 грн.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсо" доповнило та
змінило позовні вимоги, вимагаючи стягнути з відповідача суму
неоплачених робіт у розмірі 318 313,00 грн., пеню у розмірі 787
247,54 грн. та витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне
управління "Ліко-Буд" заявило зустрічний позов про стягнення з ТОВ
"Віно" 472268,76 грн. вартості неякісно виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 12.12.2006р.
первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсо"
задоволений повністю, в задоволенні зустрічного позову Товариства
з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління
"Ліко-Буд" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ
"Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" звернулось до
Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,
в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення зустрічного позову та відмову у первісному позові.
Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що рішення місцевого
господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що
мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно
застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що Товариство з обмеженою
відповідальністю "Вінсо" неякісно виконало замовлені будівельні
роботи, у зв'язку із чим повинно сплатити вартість цих неякісно
виконаних робіт, що становить 472268,76 грн.
ТОВ "Вінсо" просив суд рішення суду першої інстанції залишити
без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
З метою з'ясування питання щодо виконання будівельних робіт
належним чином ухвалою від 06.03.2007 р. було призначено судову
експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному
інституту судових експертиз. ТОВ "Будівельно-монтажне управління
"Ліко-Буд" було зобов'язано здійснити оплату експертизи.
Проте, листом експертної установи від 19.06.2007 р. суд було
повідомлено про те, оскільки оплата вартості дослідження проведена
ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" не була, ухвала
суду від 06.03.2007 р. залишається без виконання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним
чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, клопотань
про відкладення судовго розгляду не подав. У зв'язку із наведеним
судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи
за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної
скарги, колегія суддів встановила наступне.
20.07.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю
"Вінсо" та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" було укладено Договір
підряду № 42.
Згідно умов вказаного договору Товариство з обмеженою
відповідальністю "Вінсо", що виступає субпідрядником,
зобов'язувалося виконати комплекс робіт по утепленню і оздобленню
стін фасадів об'єктів, а Товариство з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд", що виступає
Генпідрядником, зобов'язувалося прийняти результати робіт та
оплатити їх.
У апеляційній скарзі ТОВ "Будівельно-монтажне управління
"Ліко-Буд" посилається на ту обставину, що в тексті Договір
підряду № 42 сторони узгодили не всі умови, які законом визначені
істотними для даного виду договорів. Проте, суд встановив, що
умови, які є істотними для такого виду договорів, не погоджені
сторонами у тексті Договору підряду №42 від 20 липня 2005р.,
сторони погодили усно. Підтвердженням цього є фактичне виконання
відповідачем умов договору, прийняття відповідачем виконання від
позивача та відсутність спору між сторонами з зазначених
питань.Законодавство України не забороняє сторонам відійти від
вимог ст.318 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
та п.5 Загальних умов укладення
та виконання договорів підряду в капітальному будівництві,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня
2005р. №668 ( 668-2005-п ) (668-2005-п)
.
Отже, в силу ст.629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
умови Договору
підряду № 42 є обов'язковими для сторін.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою
відповідальністю "Вінсо" було виконано робіт на суму 3 200 013грн.
20коп., з них роботи у сумі 3013286грн. 00 коп. були прийняті
шляхом підписання сторонами актів приймання виконаних підрядних
робіт, а акти приймання виконаних підрядних робіт виконаних у
квітні на суму 186 727, 20 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот
двадцять сім) грн. 20 коп. були складені та направлені
відповідачу, про що свідчать надані суду описи вкладення у цінні
листи та квитанції про оплату послуг пошти за їх доставку з
пропуском встановленого п.6.2. Договору 3-денного строку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне
управління "Ліко-Буд" акти приймання виконаних підрядних робіт за
квітень 2006 р. не підписало, письмово зауваження до змісту акту
чи мотивовану відмову від їх підписання не надіслало, факт
отримання акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2006
р. підтвердило.
Посилання скаржника на безпідставність розгляду судом актів
виконаних робіт як таких, що були надіслані йому з порушенням
строків їх складення та надання, встановлених п.6.2 Договору
підряду №42 не обгрунтовується, норми законодавства чи положення
договору, які визнають такі акти нікчемними і дозволяють
Генпідряднику не реагувати на них у спосіб, передбачений п.6.4
Договору підряду №42, відсутні.
З огляду на зазначене, Київський господарський апеляційний
суд вважає правильним застосування судом положення п.6.4. Договору
підряду №42 до регулювання правовідносин, що склалися, у зв'язку з
простроченням направлення актів виконаних робіт, а висновок суду
про визнання вказаних у актах робіт прийнятими Товариством з
обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління
"Ліко-Буд" таким що відповідє обставинам справи.
Київський господарський апеляційний суд встановив, що
обставина, у зв'язку якою неможливо перевірити факт виконання
робіт внаслідок пропущення строку складення та направлення актів
виконаних робіт за березень 2006р. настала внаслідок незаконних
дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне
управління "Ліко-Буд". Договір підряду №42 передбачає, що комплекс
оздоблювальних та утеплювальних робіт виконується Товариством з
обмеженою відповідальністю "Вінсо". Товариство з обмеженою
відповідальністю "Вінсо" після виникнення спору щодо оплати
виконаних робіт відповідно до п.9.2 Договору підряду №42
призупинило виконання робіт, тобто вчинило всі дії, які мало б
вчинити за достатнього рівня розумності та ощадливості для
належної оцінки виконаних ним робіт. Відповідач, в порушення умов
Договору підряду №42, залучив до виконання робіт, вказаних у
Договорі №42, іншу організацію, в результаті діяльності якої
перевірити факт виконання робіт Товариством з обмеженою
відповідальністю "Вінсо" стало неможливо. Таким чином, зазначена
обставина трапилася з вини Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" і відповідно до ст.614
ЦК, ч.2 ст.218 ГК Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінсо"
не несе відповідальність за неможливість перевірити факт виконання
ним робіт.
Суд встановив, що відповідно до п.5.2, 5.3, 5.4 Договору
підряду № 42 у Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" виник обов'язок
протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Договору
підряду № 42 сплатити позивачу за роботи 3 040 613,55 грн., а
після виконання позивачем робіт на суму, що перевищує 3 040 613,55
грн., оплатити фактично виконані обсяги робіт протягом трьох
банківських днів з дати підписання кожного з проміжних актів
здачі-приймання результатів робіт. П.8.2. Договору підряду №42
передбачає, що у випадку порушення Генпідрядником строків оплати
робіт він повинен сплатити Субпідряднику пеню за кожен день
прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в
період прострочення, від простроченої суми.
Посилання скаржника на те, що п.8.2 Договору підряду №42 не
застосовується у разі порушення Генпідрядником строків оплати
робіт в частині внесення передоплати, не грунтується на нормах
права та положеннях Договору підряду №42.
З огляду на зазначене Київський господарський апеляційний суд
вважає, що висновок суду про те, що Товариство з обмеженою
відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд"
несвоєчасно виконало своє грошове зобов'язання сплатити позивачу
за роботи 3 040 613,55 грн. авансу та таким чином не в повному
обсязі виконало свій обов'язок оплатити виконані Товариством з
обмеженою відповідальністю "Вінсо" роботи відповідає обставинам
справи, норми ст.ст.526, 547, 549, 886 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
застосовані правильно.
Розділ 7 Договору підряду №42 передбачає порядок виконання
виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінсо" своїх
гарантійних зобов'язань за договором, в тому числі порядок
встановлення недоліків та їх усунення.
П.7.2. договору передбачає, що претензії про явні недоліки у
виконаних роботах можуть бути заявлені протягом 12 місяців з дня
підписання Акту здачі-приймання результатів робіт.
П.7.3 Договору №42 передбачає, що у випадку незгоди
Субпідрядника з пертензіями Генпідрядника щодо недоліків виконаної
роботи Генпідрядник вправі вимагати призначення кваліфікованої
комісії у складі представників: Субпідрядника, Генпідрядника та
Незалежних експертів. Оплата праці незалежних експертів
проводиться стороною, проти якої встановлено рішення експертизи.
Суд встановив, що що Товариство з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" претензій щодо
неналежної якості робіт Товариству з обмеженою відповідальністю
"Вінсо" не направляло.
Наказ №4 від 03.05.2006р. не є претензією щодо неналежної
якості робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю
"Вінсо", оскільки відповідно до даного наказу комісія створюється
з метою передачі будівельних об'єктів від субпідрядної організації
ТОВ "Вінсо" до НПЦ "Буд-Альянс", а не для з'ясування якості робіт.
Крім того, доказів вручення зазначеного наказу Товариству з
обмеженою відповідальністю "Вінсо" Товариство з обмеженою
відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" не
надало, пояснення про направлення зазначеного Наказу по факсу, що
був зареєстрований за №12 від 12.05.2006р. спростовуються
поясненнями Позивача про те що останній не отримував такого
наказу, та не доводяться іншими засобами доказування.
Київський господарський апеляційний суд встановив, що
висновок суду про те, що Наказ№4 Товариства з обмеженою
відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Ліко-Буд" від
03.05.2006р. "Про створення комісії по передачі будівельних
об'єктів від субпідрядної організації ТОВ "Вінсо" до НПЦ
"Буд-Альянс" та дефектний акт, складений на виконання зазначеного
наказу, рівно як фотографії-додатки до дефектного акту, не
призводять до виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю
"Вінсо" обов'язку виконати свої гарантійні зобов'язання за
Договором підряду №42 відповідає обставинам справи.
Наданий Відповідачем висновок спеціаліста складений на
підставі дослідження наданих спеціалісту фотографій,
безпосереднього дослідження об'єкту будівництва з метою перевірки
факту та якості виконання робіт не проводилося, а тому зазначений
висновок спеціаліста не свідчить про неналежну якість виконуваних
позивачем робіт.
За таких обставин судова колегія вважає обгрунтованим рішення
Господарського суду м. Києва про задоволення первісного позову і
стягнення з відповідача 318 313,20 грн. основного боргу та 787
247,54 грн. пені, та відмову у задоволенні зустрічного позову.
З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення
Господарського суду м. Києва від 12.12.2006 року у справі № 2/543
прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних
обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення
Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже
апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельно-монтажне управляння "Ліко-Буд" підлягає залишенню без
задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський апеляційний
господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2006 року у
справі № 2/543 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управляння
"Ліко-Буд" - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
13.08.07 (відправлено)