3/128 Про припинення провадження справи - 07.08.2007 Прийняття

третя особа Відкрите акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (ВАТ "КиївЗНДІЄП")

Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна

про визнання частково недійсним договору № 10-241 від 20.06.02

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.03.2006 порушено провадження у справі № 3/128 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." (далі – ТОВ "О.М.С.") до Державної госпрозрахункової організації "Житло-Інвест" (далі – ДГО "Житло-Інвест") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-21" (далі – ТОВ "Альфа-21") про визнання частково недійсним договору № 10-241 від 20.06.2002.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2006 вжито заходів забезпечення позову. Суд наклав арешт на тамбур площею 28,0 кв.м., що є частиною нежилого приміщення № 45, яке знаходиться на першому поверсі громадського центру в м. Києві по пр-ту Перемоги, 136 та перебуває на балансі ТОВ "О.М.С."

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2007 провадження у справі № 3/128 на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено та скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 27.09.2006, якою було вжито заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2007, ТОВ "О.М.С." подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати її, поновити провадження по справі та визнати недійсним інвестиційний договір № 10-241 від 20.06.2002

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесені рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права.

ТОВ "Альфа-21" проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило суд ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2007 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ТОВ "О.М.С." – без задоволення.

В засідання суду, призначене на 07.08.2007 представники ДГО "Житло-Інвест", ВАТ "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву – ВАТ "КиївЗНДІЄП" та Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна не з’явилися та не повідомили суд про причини їх неявки.

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ "Альфа-21" та ТОВ "О.М.С.", всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ "О.М.С." звернулося з позовом до ДГО "Житло – Інвест" та ТОВ "Альфа – 21" про визнання недійсним інвестиційного договору № 10-241, укладеного 20.06.2002 між ДГО "Житло – Ін вест" та ТОВ "Альфа -21" в частині продажу тамбуру площею 28,00 кв.м.

ТОВ "О.М.С." позовні вимоги обґрунтовувало тим, що при продажу нежитлового приміщення, ДГО "Житло – Інвест" незаконно включив до загальної площі, яка передавалась, тамбур загального користування площею 28,0 кв.м. Тамбур не міг бути проданим окремому власнику, оскільки згідно проектної документації є місцем загального користування, та відноситься до неподільного майна і не може бути в користуванні окремої особи.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2006 залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні ТОВ "О.М.С.", які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Відкрите акціонерне товариство "Український зональний науково – дослідний інститут і проектний інститут по цивільному будівництву" – ВАТ "КиївЗНДІЕП" та Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2006 вжито заходів забезпечення позову. Суд наклав арешт на тамбур площею 28,0 кв.м., що є частиною нежилого приміщення № 45, яке знаходиться на першому поверсі громадського центру в м. Києві по проспекту Перемоги, 136 та перебуває на балансі ТОВ "О.М.С."

Ухвала суду мотивована тим, що власником спірного приміщення є громадянин, законні інтереси та права якого безпосередньо зачіпаються і виникає необхідність в залученні його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а силу ст.ст. 1, 21, 27 ГПК України громадянин не може бути стороною у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

Згідно ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

В п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 (v2351600-06) зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК та ч. 1 ст. 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду.

Згідно п.1.ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З урахуванням того, що громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності можуть бути залученні до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки їх залучення до участі у справі не впливає на підвідомчість спору господарському суду, то суд першої інстанції необґрунтовано припинив провадження у справі на тій підставі, що спір непідвідомчий господарському суду, з огляду на те, що він зачіпає законні інтереси та права громадянина, який не може бути залучений до участі у справі, а тому ухвала господарського суду м. Києва від 14.03.2007 підлягає скасуванню в частині припинення провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

При цьому, зазначеною статтею не передбачено, що ухвали про скасування забезпечення позову можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала господарського суду м. Києва від 14.03.2007 в частині скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягає, то в цій частині вона підлягає залишенню без зміни.

Що ж стосується заходів до забезпечення позову, то колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції скасував заходи до забезпечення позову у зв’язку з припиненням провадження у справі, а ухвалу суду в цій частині скасовано, то питання щодо вжиття заходів до забезпечення позову має бути вирішено господарським судом м. Києва, який буде розглядати дану справу.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду м. Києва від 14.03.2007 підлягає зміні. Ухвала суду в частинні припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а в іншій частині залишенню без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд, -

1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 3/128 змінити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва 14.03.2007 у справі № 3/128 в частині припинення провадження у справі скасувати, а справу передати на розгляд господарського суду м. Києва.