Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М., Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.

при секретарі Акімовій Т.М.,

за участю представників:

позивача: не прибув;

відповідача: Пономаренко Л.Е., дов.№203/1-09 від 09.10.06;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алмін-98", м. Мелітополь Запорізької області,

на рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2008р. у справі №8/61/08

за позовом Приватного підприємства "Алмін-98", м. Мелітополь Запорізької області,

до відповідача: Мелітопольської міської ради, м. Мелітополь Запорізької області,

про визнання частково нечинним рішення,

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №987 від 22.05.2008 року справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя – Шевченко Т.М. (доповідач), судді – Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.02.2008р. у справі №8/61/08 (суддя Попова І.А.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. Міська рада, як сторона договору оренди, може визначити умови, за яких можливі договірні відносини, що і викладено у п. 6.2 та п. 8 оспорюваного рішення № 1/3. Оспорювані пункти рішення не суперечать приписам діючого законодавства та будь-яким чином не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача у господарських відносинах.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом, ПП "Алмін-98", позивач у справі, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача, з посиланням на неповне з’ясування фактичних обставин справи та не прийняття до уваги норм чинного законодавства, що регулюють земельні відносини та повноваження органів місцевого самоврядування з цих питань. В обґрунтування своєї позиції заявник скарги зазначає, що пунктами 6.2 та 8 рішення Мелітопольської міської ради встановлено термін у 4 місяці на виконання проектів землеустрою та надання їх з висновками державної землевпорядної експертизи до міськради для подальшого розгляду, а у випадку невиконання в установлені строки зазначених вимог, рішення втрачає чинність. Такі вимоги, викладені у спірних пунктах рішення міськради, на думку заявника, порушують права та законні інтереси підприємства - позивача, так як фактично позбавляють права приватного підприємства "Алмін-98" на отримання в оренду земельної ділянки. Чинним законодавством не передбачено права органів місцевого самоврядування встановлювати або обмежувати строки виконання проекту землеустрою. Таким чином, п.6.2 рішення в частині встановлення чотирьохмісячного терміну для розроблення проекту землеустрою прийнятий з перевищенням повноважень та суперечить ст. 123 ЗК України. Відповідно до ст. 123 ЗК України, умови і строки розроблення проектів визначаються договором між замовником та виконавцем таких робіт. Зазначена норма не була прийнята судом до уваги. Також, як вважає заявник, положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) не передбачено такого поняття, як "втрата рішення чинності", про що зазначено у п.8 рішення.

Позивач (заявник скарги) правом на участь в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується доданими до справи доказами (повідомленнями про вручення поштових відправлень).

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та зазначив, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, представник відповідача зазначив, що чинним законодавством не обмежене право міської ради встановлювати строк для виконання проекту землеустрою. Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та положень Земельного кодексу України (2768-14) до повноважень міськради належить вирішення питання щодо надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності та регулювання земельних відносин. Відповідач вважає, що міська рада діяла в межах наданих їй повноважень з урахуванням розумного строку виконання проекту землеустрою. Крім того, за твердженнями відповідача, позивач звернувся до проектної організації лише через рік після надання дозволу на розроблення проекту та встановлення чотирьохмісячного терміну. Також, представник відповідача вказав, що на сьогоднішній день міськрада не заперечує проти вирішення питання про надання позивачу в оренду земельної ділянки, що також може бути причиною неприбуття в судове засідання представників позивача.

За заявою представника відповідача судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 23.05.2008р., за згодою представника відповідача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Оскільки в позовній заяві є посилання на норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, так як земля є об’єктом цивільних правовідносин і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. Тому спори, що виникають з земельних відносин, розглядаються за правилами ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм чинного законодавства при винесенні рішення, Запорізькій апеляційний господарський суд не знаходить підстав для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

30.11.2005 року 54 сесія 4 скликання Мелітопольської міської ради прийняла рішення № 1/3 "Про погодження місць розміщення об’єктів, надання ( або відмову в наданні) згоди на виконання проектів землеустрою", згідно з підпунктом 1.8 пункту 1 якого приватному підприємству "Алмін-98" погоджено місце розміщення об’єкту по вул. Фрунзе на земельних ділянках площею 0,55 га і 0,12 га для будівництва складів та надано згоду на виконання проектів відведення цих земельних ділянок в оренду строком на 5 років (а.с.9.)

Відповідно до п.п.6.2 пункту 6 зазначеного рішення зобов’язано юридичних та фізичних осіб, яким погоджено місце розміщення об’єктів та надано згоду на виконання проектів землеустрою, у 4-місячний термін виконати проекти землеустрою та надати їх з висновками державної землевпорядної експертизи по об’єктах до Мелітопольської міської ради для затвердження. У пункті 8 спірного рішення зазначено, що у випадку невиконання юридичними та фізичними особами в установлені строки вимог пунктів 5, 6 – це рішення втрачає чинність.

Як свідчать матеріали справи, Приватне підприємство "Алмін-98" (позивач) у встановлений спірним рішенням термін не представило проект землеустрою на затвердження міськради.

Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради листом за вих. № 19/1841 від 02.08.2007р. повідомило позивача про те, що розгляд проекту землеустрою та прийняття рішення про передачу ПП "Алмін-98" земельної ділянки в оренду по вул. Фрунзе неможливо, зазначивши у листі, що приватним підприємством "Алмін-98" пропущені строки подачі документів, визначені в п.п.6.2, тому, відповідно до п.8, рішення міськради №1/3 від 30.11.2005 року втратило чинність і не може бути підставою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки.

Позивачем оспорюються п.п.6.2 пункту 6 в частині встановлення 4 місячного терміну та пункт 8 названого рішення Мелітопольської міської ради №1/3 від 30.11.2005р.

Стаття 20 ГК України, ст. 16 ЦК України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні та індивідуальні, тобто таки, які породжують права і обов’язки саме у того суб’єкта (чи визначеного ним кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виходячи зі змісту роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації – позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України права власника від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин відноситься, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (ст. 12 ЗК України).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень, визначних цим Кодексом.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 3 вказаної статті закріплено, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Стаття 123 ЗК України передбачає, що умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт, відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 (677-2004-п) затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який визначає лише механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, але питання щодо розроблення таких проектів відбувається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, який, як власник землі та орендодавець за договором оренди землі має право визначати умови, за яких може стати можливим виникнення договірних відносин з приводу оренди землі.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів місцевого самоврядування можуть бути визнані у судовому порядку незаконними з мотивів їх невідповідності законодавству України.

Аналізуючи наведене, колегія суддів відзначає, що органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені територіальної громади, тому доцільність, порядок та умови надання в оренду землі визначаються відповідною радою.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення на пленарному засіданні міськради.

Прийняті органами місцевого самоврядування рішення є обов’язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).

Позивач не навів жодного доказу в підтвердження того, приписам якого законодавчого акту України не відповідають (суперечать) спірні пункти рішення міськради №1/3.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що зміст п.п6 пункту 6 та пункт 8 оспорюваного рішення не суперечать діючому законодавству України та пов’язані із здійсненням міськрадою визначених законом повноважень щодо розпорядження землею, тому підстав для визнання вказаних пунктів недійсними немає.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищезазначеним.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Алмін-98", м. Мелітополь Запорізької області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2008р. у справі №8/61/08 залишити без змін.