ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
30.07.07 Справа № 2/212 ( rs219896 ) (rs219896)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Гунька О.
розглянувши апеляційну скаргу Хустської районної спілки
споживчих товарів від 28.02.07
на рішення господарського суду Закарпатської області від
30.10.06
у справі № 2/212 ( rs219896 ) (rs219896)
за позовом - Хустської районної спілки споживчих товарів
до відповідача -Хустської міської ради
про визнання права власності
за участю представників сторін
Від позивача- не з"явився
Від відповідача- Джанда М.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
30.10.06 по даній справі відмовлено у позові Хустській районній
спілці споживчих товарів.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що діючим на час
існування спірних відносин законодавством допускалась у
винятковому порядку безоплатна передача будинків і споруд.
Зокрема, Постановою Ради Міністрів Української РСР від
28.04.1980р. №285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
"Про порядок передачі підприємств,
об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", зокрема,
пунктом 9 надано дозвіл міністерствам, державним комітетам і
відомствам УРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської і
Севастопольської міських Рад народних депутатів передавати
кооперативним та іншим громадським організаціям будинки і споруди,
як виняток, безоплатно, в разі неможливості передати їх у
встановленому порядку. Такий порядок отримання у власність будівлі
передбачався також статтею 91 Цивільного кодексу УРСР (в редакції
1963р.). Однак рішення виконавчого комітету Хустської міської ради
депутатів трудящих від 31.05.1976р. №197 свідчить тільки про
передачу спірного майна на баланс хлібокомбінату Хустської РСС, як
підприємству споживчої кооперації, однак, не у власність
(безоплатну передачу) даній особі. Відсутній також дозвіл
виконавчого комітету обласної Ради на таку передачу. Суд вважає,
що передача об'єкту державної (комунальної) власності на баланс
іншого підприємства не позбавляє це майно статусу державного
(комунального).
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач подав апеляційну
скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав
порушення норм матеріального права, не повного з"ясування
обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, судом
першої інстанції не взято до уваги, що здійснення позивачем за
власний кошт реконструкції цеху після передачі його Хустською
міською радою, свідчить про той факт, що дане приміщення було
передано саме у власність, що також підтверджується і тим, що
протягом тридцяти років з моменту передачі міською радою даного
приміщення не вчинялося жодних дій по визнанню спірного приміщення
своєю власністю та оформлення відповідного свідоцтва.
В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти
доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке,
що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на
підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши
представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши
правильність застосування судом першої інстанції норм чинного
законодавства, колегія суддів встановила:
31 травня 1976 р. Виконком Хустської міської ради своїм
рішенням № 197 передав на баланс хлібокомбінату Хустського РСТ
булочний цех в м. Хуст по вул. Короткій, 13 .
Згідно чинного на той час законодавства (ст. 91 ЦК
Української РСР, п .п. "є"п.5, п.6, п.9 Постанови Ради Міністрів
Української РСР № 285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
від 28 квітня 1980 р. " Про
порядок передачі підприємств об'єднань, організацій, установ,
будинків та споруд ", прийнятої на виконання постанови ради
Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 р.) держава та її повноважні
органи мали право передавати державне майно у власність
недержавним і громадським організаціям як за
плату так і безоплатно.
Враховуючи зазначене вище положення Постанови Ради Міністрів
Української РСР № 285 ( 285-80-п ) (285-80-п)
від 28 квітня 1980 р., остання
була підставою для зміни форми власності на будівлю булочного цеху
з державної на кооперативну, що також відповідало положенням ст.
91 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка визначала право держави розпоряджатися
майном, визначати його юридичну долю, у тому числі передачу права
власності на нього. А тому, отримавши булочний цех Хустське РайСТ
розробило проектно - кошторисну документацію на реконструкцію
хлібопекарні, частиною якою став і булочний цех. Ввело пекарню в
цілому в експлуатацію, забезпечило газопостачання.
Як відзначено представником позивача, усі роботи були
проведені Хустським РайСТ за рахунок власних і кредитних коштів,
результатом яких стало створення істотно
зміненого об'єкту.
Відповідно до ст. 128 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.) право
власності на майно виникало з моменту передачі речі. Зокрема
передачею визнавалось вручення речі набувачеві, яке в даній
ситуації мало місце в 1976 р.
Згідно Конституції Української РСР 1978 р. власність, на
засоби виробництва за суб'єктами права власності, поділялась на
загальнонародну (державну), власність колгоспів та інших
кооперативних організацій .
Кооперативні організації були суб'єктами права власності на
засоби виробництва та інше майно, мали право на власність,
відокремлену від державної.
Відповідно до ст.. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна
сторона повинна довести наявність тих, обставин, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як встановлено із пояснень представників сторін, позивачу, як
постійному володільцю спірного майна, яке зокрема
використовувалося для здійснення господарської діяльності за
призначенням, видано державний акт на право постійного
користування земельною ділянкою серії I -ЗК № 001728 від 14 грудня
1995 р. площею 0,08 га в м. Хуст по вулиці Короткій,17.
Відповідно до ст.6 пп..6.1.п."а" видача даного акту є
підставою для оформлення права власності на об'єкти нерухомого
майна.
Відповідно до п. З ст. 9 Закону України " Про споживчу
кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
засоби виробництва та інше майно, що є
необхідним для здійснення статутних завдань споживчої кооперації,
є власністю споживчої кооперації. До майна споживчої кооперації
можуть належати будинки, споруди, устаткування та інше майно.
Згідно ст. 49 Закону України " Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде
встановлено судом.
Як вище зазначалося, після передачі спірного майна позивачу,
останнім було проведено за власний кошт значну реконструкцію,
результатом якої стало фактично нове приміщення.
Представник позивача зауважив, що відповідачем протягом
тривалого періоду (30 років) не вчинялось жодних дій по визнанню
спірного приміщення своєю власністю та оформлення відповідного
свідоцтва.
Необхідно зазначити, що згідно чинного законодавства щодо
приватизації державного майна : Законом України "Про приватизації
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, Законом України "Про приватизацію
невеликих державних підприємств" ( 2171-12 ) (2171-12)
, Декретом КМУ "Про
приватизацію цілісних майнових комплексів", держава не відносить
майно, власником якого були організації споживчої кооперації, до
державного майна. Дане майно не вносилось до списків об'єктів, які
підлягають приватизації і як встановлено судом спірне майно не
було включено до списку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Згідно п. 9 Iнформаційного листа ВАСУ № 01-8/98
( v8_98800-01 ) (v8_98800-01)
від 31.01.01 "Про деякі приписи законодавства, що
регулює питання пов"язані із здійсненням права власності і його
захистом"основним критерієм визначення законності володіння майном
і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування
.
Як підтверджується матеріалами справи, реконструкція та
утримання спірного майна проводилося позивачем за власний кошт та
коштів отримані в кредит.
Згідно рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств
України про офіційне тлумачення положень п. 1 ст. 9 п. 1 ст. 10
Закону України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
, ч. 4 ст. 37
Закону України "Про кооперацію"від ( 1087-15 ) (1087-15)
11.11.04 у справі №
1-30/2004, Конституційний Суд, роз"яснив, що надання споживчим
товариствам права безпосереднього володіння, користування і
розпорядження належним їм майном виключає втручання органів
державної влади та органів місцевого самоврядування у фінансово-
господарську та іншу діяльність організацій споживчої кооперації,
крім випадків, прямо передбачених законом
передавалося організаціям споживчої
кооперації не лише як майновий об"єкт, а разом з організаційною та
функціональною структурами їх управління. Тобто, безоплатна
передача такого майна організаціям споживчої кооперації не
суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого це
майно як цілісні майнові об"єкти перейшли у володіння
і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до
Закону України "Про власність"набули ( 697-12 ) (697-12)
права власності на
передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів.
Однак, судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення
не було звернуто увагу на дану обставину, що призвело до прийняття
помилкового рішення.
З огляду на встановлене та враховуючи положення вказаного
законодавства чинного на момент прийняття виконкомом Хустської
міськради рішення № 197, колегія суддів вважає, що безоплатна
передача булочного цеху від Хустського ЖЕК до Хустського Рай СТ
була законною, а відтак позовні вимоги про визнання права
власності на булочний цех, що є складовою хлібопекарні
хлібокомбінату Хустського РайССТ, за Хустським РайССТ є
правомірними.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Хустської Районної спілки споживчих товарів
задоволити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від
30.10.06
у справі № 2/212 за Хустським РайССТ .
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду
Закарпатської області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк