9/409-07 Про стягнення суми страхового відшкодування - 21.05.2008 Прийняття

Суб'єкт підприємниціьої діяльності - фізична особа ОСОБА_1. звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ВАТ НАСК "Оранта"про стягнення суми страхового відшкодування (з врахуванням зави про уточнення позовних вимог) у розмір 32510 грн. 87 коп., (том 1, арк. справи 2-5, 110-113). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача, відповідач зобов'язаний сплатити заявлену до стягнення суму, відповідно до взятих на себе договірних зобов'язань, згідно Договору на добровільне страхування автотранспортних засобів №25 від 08.11.2005 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 6.02.2008 року у справі №9/409-07 позов суб'єкта підприємниціьої діяльності - фізичної особиОСОБА_1. до ВАТ НАСК "Оранта"задоволено. При цьому, як вбачається з резолютивної частини рішення, господарським судом визнано зіткнення застрахованого автотранспортного засобу марки IVECO, державний номерний знак НОМЕР_4та напівпричепу фургону Е марки BARTOLETTI, державний номерний знак НОМЕР_5, що сталося 9.06.2006 року на 96 км. автодороги Київ-Одеса, страховим випадком. Поряд з цим, вказаним рішенням, з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 32510 грн. 87 грн. страхового відшкодування (том 1, арк. справи 126-131).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги у повному обсязі. При цьому, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) та ст.ст. 979, 990, 991 ЦК України, відповідно до яких, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника. Підставами для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність у спірних відносинах перелічених обставин для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, ВАТ НАСК "Оранта", 20.02.2008 року через місцевий господарський суд подало апеляційну скаргу (вх.№2-04/1/183/431 від 28.02.2008 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2008 року у справі №9/409-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що вказане рішення прийняте внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що згідно п.п.2, п.5.2.3 розділу 5 Правил добровільного страхування транспортних засобів №100 (в редакції від 31.12.2004 року), не вважається страховим випадком факт заподіяння шкоди застрахованому транспортному засобу внаслідок керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не мала законних підстав керувати застрахованим транспортним засобом відповідно до чинного законодавства.

Водночас, як вбачається з відповіді Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області №82 від 17.08.2006 року, під час оформлення матеріалів ДТП документально підтвердити факт присутності в якості пасажираОСОБА_1. (власника автомобільного транспорту) не можливо.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 4.03.2008 року було порушено апеляційне провадження з перегляду рішення Господарського суду Київської області від 6.02.2008 року.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.03.2008 року, у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. у відпустці, склад колегії суддів було змінено на наступний: головуючий суддя -Поліщук В.Ю., судді - Рудченко С.Г., Мазур Л.М.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.04.2008 року, було змінено склад колегії суддів (у зв'язку з закінченням повноважень судді Мазур Л.М.).

В судових засіданнях апеляційного господарського суду, що відбулись 31.03.2008 року, 23.04.2008 року були оголошені перерви, відповідно до 23.04.2008 року, до 21.05.2008 року.

Представник скаржника в судових засіданнях апеляційного господарського суду, вимоги апеляційної скарги підтримала, просила апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи це доводами, наведеними в апеляційній скарзі.

Представник позивача під час судового розгляду в апеляційній інстанції, проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, спірне рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на доводи, наведені у Відзиві на апеляційну скаргу та Доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу. В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача стверджувала, що місцевим господарським судом було повно всебічно та об'єктивно досліджено усі обставини справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні, що відбулось 21.05.2008 року колегією суддів апеляційного господарського суду, за згодою представників учасників судового провадження було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, з 18.10.2000 року позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця (том 1, арк. справи 36). Крім того, ОСОБА_1. є власником автотранспортного засобу -сідлового тягача-Є. марки IVECO, державний номерний знак НОМЕР_4, білого кольору, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, виданим Білоцерківським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області та напівпричепу фургону Е марки BARTOLETTI, державний номерний знак НОМЕР_5, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданим Білоцерківським МРЕВ ДАІ ГУ МВС України в Київській області 15.10.2005 року (том 1, арк. справи 8).

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, 8.11.2005 року між суб'єктом підприємниціьої діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. (як страхувальником), ВАТ НАСК "Оранта"(як страховиком) в особі начальника Білоцерківського міського відділення та АБ "Банк регіонального розвитку"в особі Білоцерківського відділення (як вигодонабувачем) був укладений Договір №25 добровільного страхування транспортних засобів, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору, а відповідач - здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортним засобам, застрахованим за цим Договором внаслідок настання подій (страхових випадків), на випадок яких проводиться страхування (п.1 Договору) (том 1, арк. справи 10-12).

Відповідно до ч.1, п.2.1 Договору, позивач зобов'язується сплачувати страхові платежі у терміни, зазначені у п.1.2 Договору та виконувати інші умови Договору, а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортним засобам, застрахованим за цим Договором, внаслідок настання страхового випадку, на випадок яки проводиться страхування.

Тобто, виходячи з наведеного, зі змісту Договору вбачається, що спірні правовідносини, які стали підставою для звернення до господарського суду, не зачіпають прав та охоронюваних інтересів АБ "Банк регіонального розвитку", як вигодонабувача за цим Договором, а тому колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність необхідності залучати банківську установу в якості учасника судового процесу, про що представники сторін не заперечували.

Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що згідно Додатку №1 до Договору №25 від 8.11.2005 року, сторони Договору домовилися прийняти під страховий захист вантажний автомобіль IVECO М 1VT02B 1998 року випуску державний номер НОМЕР_4номер кузова НОМЕР_8 вартістю 127090 грн. 00 коп. на умовах, що страхова сума становить 127090 грн. 00 коп.; річна тарифна ставка у відсотках від страхової суми - 1,88; страхова премія, - 2389 грн. 29 коп., франшиза за ризиками ДТП, стихійні лиха, пожежа, протиправні дії третіх осіб - 5 грн. 00 коп., франшиза за ризиком "незаконне заволодіння" - 4 грн. 00 коп.

Крім того, об'єктом страхування став причіп BARTOLETTI 1994 року випуску державний номер НОМЕР_5 номер кузова GНОМЕР_9 вартістю 55550 грн. 00 коп., страхова сума становила -55550 грн. 00 коп., річна тарифна ставка - % від страхової суми - 1,27, страхова премія -2389 грн. 29 коп., франшиза за ризиками ДТП, стихійні лиха, пожежа, протиправні дії третіх осіб -5 грн. 00 коп., франшиза за ризиком "незаконне заволодіння"- 4 грн. 00 коп. (том 1, арк. справи 13).

Вказаний Договір та Додаток до нього підписані сторонами, в установленому порядку Договір визнаний недійсним не був, судових рішень щодо визнання договору недійсним надано не було.

Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема Протоколами серії АК №0095855 (том 1, арк. справи 16) та серії АК №0095856 про адміністративне правопорушення від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 31), Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 17-20), Протоколом №170 медичного огляду встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 21), письмовими поясненнями громадянина ОСОБА_5. (том 1, арк. справи 22-23), Протоколами огляду транспорту від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 25-30) та постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2006 року у справі №3-17310/2006р, 9.06.2006 року близько 00 год. 30 хв. сталася дорожня транспортна пригода (ДТП) в результаті якої водій ОСОБА_5., керуючи автотранспортним засобом IVECO державний номерний знак НОМЕР_4, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. (позивачу), на 96 км автостради Київ-Одеса не вибравши безпечну швидкість руху і при виникненні перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на стоячий частково на проїзній частині автомобіль КАМАЗ державний номерний знак НОМЕР_10 (том 1, арк. справи 32). Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2006 року у справі №3-17310/2006р було встановлено, що водій ОСОБА_5 порушив вимоги п.12.2, п.12.3 Правил дорожнього руху, в зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання вимог п.2.10.2 Договору №25 від 08.11.2005 року, 9.06.2006 року позивачем була подана Заява про страхову виплату, в якій було повідомлено про настання події, що має ознаки страхового випадку та повідомлено відповідача про обставини події (том 1, арк. справи 95).

26.06.2006 року та 17.07.2006 року, суб'єктом оціночної діяльності за заявою позивача були здійснені дослідження автотранспортного засобу та причепу позивача за предметом: про матеріальний збиток, завданий позивачу у даній справі, за результатами яких були складені Звіти "Дослідження спеціаліста - автоексперта"№186 та №190 (том 1, арк. справи 92-106). Як вбачається з висновків спеціаліста експерта, зазначених у цих документах, матеріальний збиток внаслідок пошкодження автотранспортного засобу марки IVECO, державний номер НОМЕР_4становить -20709 грн. 63 коп., напівпричепу фургону - Е марки BARTOLETTI, державний номер НОМЕР_5 -11811 грн. 24 коп.

Білоцерківським міським відділення НАСК "Оранта"17.07.2006 року та 24.07.2006 року були затверджені два страхові Акти №33, відповідно до яких (за розрахунком, що додається): сума прямих збитків в наслідок пошкодження автотранспортного засобу марки IVECO, державний номер НОМЕР_4становить 20709 грн. 63 коп., сума страхового відшкодування -14355 грн. 13 коп., безумовна франшиза 6354 грн. 50 коп.; в наслідок пошкодження напівпричепу фургон - Е марки BARTOLETTI державний номер НОМЕР_5 сума прямих збитків становить - 11811 грн. 24 коп., сума страхового відшкодування -9033 грн. 74 коп., безумовна франшиза -2777 грн. 50 коп.

Місцевим господарським судом було встановлено, що 4.08.2006 року Білоцерківським відділенням АБ "Банк регіонального розвитку"був направлений Лист начальнику Білоцерківського міського відділення НАСК "Оранта", в якому банк, який згідно Договору на добровільне страхування виступає, як вигодонабувач, надав згоду на виплату позивачу страхового відшкодування за пошкоджений автотранспортний засіб марки IVECO, державний номер НОМЕР_4та напівпричіп фургон -Е марки BARTOLETTI державний номер НОМЕР_5 згідно Договору добровільного страхування транспортних засобів №25 від 8.11.2005 року (том 1, арк. справи 15).

Водночас, 7.09.2006 року Білоцерківським міським відділенням НАСК "Оранта"на адресу позивача був направлений Лист №223 "Про відмову у виплаті страхового відшкодування", відповідно до якого було вказано, що водій ОСОБА_5., який керував автомобілем IVECO державний номерний знак НОМЕР_4не є власником застрахованих транспортних засобів, не мав тимчасового реєстраційного талону або доручення на право керування, що передбачено Правилами дорожнього руху (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (1306-2001-п) ), керував застрахованим транспортним засобом у відсутності його власника, а тому, відповідно до п.п.2 п.5.2.3 Правил, страхування транспортних засобів №100, такий випадок не вважається страховим випадком, оскільки факт заподіяння шкоди застрахованому транспортному засобу стався внаслідок керування таким транспортним засобом особою, яка не мала законних підстав керувати ним (том 1, арк. справи 34).

Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що відповідно до Листа Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області від 17.08.2006 року №82 вбачається, що під час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди, за кермом застрахованого автомобіля IVECO державний номерний знак НОМЕР_4знаходився ОСОБА_5., водночас, документального підтвердження щодо прав керування спірним автомобільним транспортним засобом матеріали справи не містять.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано виходячи з наступних підстав.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст. 101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд на наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається з Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №10060/06 та Положення "Про Білоцерківське районне відділення ВАТ НАСК "Оранта"Білоцерківське районне та міське відділення ВАТ НАСК "Оранта"не є юридичною особою, поряд з цим, головним підприємством є ВАТ НАСК "Оранта"(том 1, арк. справи 80-81). Таким чином, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, позивачем було вірно визначено у якості відповідача у праві ВАТ НАСК "Оранта".

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги та здійснюючи перегляд судового рішення, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог внаслідок недоведеності відповідачем відсутності прав на керування ОСОБА_5. спірним автотранспортним засобом (встановлення факту порушення водієм п.2.1, п.2.2 Правил дорожнього руху), що за переконанням відповідача є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок -це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, в зв'язку з настанням страхової події, визначеної Договором №25 від 8.11.2005 року, а саме п.5.1 та в страхових Актах №33 від 17.07.2006 року та від 24.07.2006 року (том 1, арк. справи 98-99, 105-107).

Відповідно до ст. 25 Закону "Про страхування"та ст. 990 ЦК України, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 26 Закону України "Про страхування", встановлено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, умовами Договору №25 від 8.11.2005 року, Правилами добровільного страхування наземного транспорту №100 (в редакції від 30.12.2004 року) та Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) не визначено форми, в якій приймається рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що в цьому спорі рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування було оформлено Листом Білоцерківського міського відділення НАСК "Оранта"№223 від 7.09.2006 року "Про відмову у виплаті страхового відшкодування"(том 1, арк. справи 34).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, це Рішення Білоцерківського міського відділення НАСК "Оранта"не є предметом позовних вимог, відповідно до яких позивач просив би визнати його недійсним. Водночас, обґрунтовуючи наявність підстав для заявлених до стягнення сум страхового відшкодування, позивач посилається на те, що доводи, які стали підставою для відмови, викладені в Листі №223 від 7.09.2006 року є безпідставними.

Положеннями ст. 26 Закону України "Про страхування", визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, крім визначених в цій статі, якщо це не суперечить закону.

Стаття 16 Закону України "Про страхування" встановлює, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Стаття 17 Закону передбачає, що страховик обов'язково розробляє Правила страхування для кожного виду страхування окремо, які підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, відповідно до преамбули Договору №25 від 8.11.2005 року, цей Договір укладений на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту №100 (в редакції від 30.12.2004 року).

Відповідно до п.5.2.3 Правил, не вважається страховим випадком факт заподіяння шкоди застрахованому транспортному засобу та/або застрахованому додатковому обладнанню внаслідок, зокрема: керування застрахованим транспортним засобом особою, яка не мала законних підстав керувати застрахованим транспортним засобом відповідно до чинного законодавства.

Аналогічні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування містяться у п.2.4.2.3, п.2.4.3.7 Договору №25 від 8.11.2005 року.

Відповідно до Правил дорожнього руху (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (1306-2001-п) ), ці Правила, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) , встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.2.2 Правил, власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог цих Правил.

Водночас, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, що підтверджується Протоколами серії АК №0095855 (том 1, арк. справи 16) та серії АК №0095856 про адміністративне правопорушення від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 31), Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 17-20), Протоколом №170 медичного огляду встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 21), письмовими поясненнями гр-на ОСОБА_5. (том 1, арк. справи 22-23), Протоколами огляду транспорту від 9.06.2006 року (том 1, арк. справи 25-30) та постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.06.2006 року у справі №3-17310/2006р. від 9.06.2006 року, при скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, за кермом застрахованого автомобільного транспорту знаходився водій ОСОБА_5., який не є власником автотранспортного засобу марки IVECO, державний номер НОМЕР_4та напівпричіпа фургону -Е марки BARTOLETTI державний номер НОМЕР_5.

Крім того, факт керування спірним авто не його власником підтверджено також поясненнями, які містяться у Листі Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області від 17.08.2006 року №82, відповідно до яких вбачається, що власник, яким є позивач -ОСОБА_1., під час скоєння дорожньо - транспортної пригоди, в спірному авто не знаходився. Доказів, які б спростували відсутність позивача у спірному автомобілі, матеріали справи №9/409-07 не містять. Не було надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному господарському суді. Поряд з цим, присутність позивача під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не була також зафіксована у наведених вище Протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас, документів, які б підтверджували право керування ОСОБА_5. спірним транспортом матеріали справи №9/409-07 не містять. Не було надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Всупереч вимогам ст. 33, 34 ГПК України, місцевим господарським судом не було взято до уваги відсутність доказів щодо правомірності перебування іншої, аніж власник застрахованого транспортного засобу, особи, що позбавляє права на отримання страхового відшкодування.

При цьому, заслухавши пояснення позивача під час розгляду справи в господарському суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність позивача в момент дорожньо - транспортної пригоди у застрахованому транспортному засобі. Така позиція суддів апеляційного господарського суду базується на збивчих та неточних поясненнях позивача щодо обставин дорожньо - транспортної пригоди.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеним, а тому в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В цьому випадку позивача це стосувалось в частині доведення належними засобами доказування наявність підстав для стягнення страхового відшкодування, чого позивачем належним чином зроблено не було, водночас, відповідач у повній мірі довів підстави відмови у виплаті страхового відшкодування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, 17.01.2008 року позивач подав Заву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відмовився від позовних вимог в частині визнання зіткнення застрахованого автотранспортного засобу марки IVECO, державний номерний знак НОМЕР_4та напівпричепу фургону Е марки BARTOLETTI, державний номерний знак НОМЕР_5, що сталося 9.06.2006 року на 96 км. автодороги Київ-Одеса, страховим випадком та просив в цій частині провадження у справі припинити (том 1, арк. справи 110-113).

Водночас, всупереч ст. 22 ГПК України, місцевий господарський суд не прийняв до уваги цю Заяву, мотивів щодо відмови в задоволені вимог цієї Заяви, мотивувальна частина рішення Господарського суду Київської області від 6.02.2008 року не містить.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому, за таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 6.02.2008 року має бути скасовано у повному обсязі.