Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Городечна М.І., Юркевич М.В., розглянувши апеляційне подання військового прокурора Івано-Франківського гарнізону (м. Івано-Франківськ)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 27.04.2007р. у справі № П-3/61

за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону (м. Івано-Франківськ) в особі держави в інтересах Міністерства оборони України в особі Івано-Франківської КЕЧ району

до відповідача Івано-Франківського міськвиконкому Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ)

про стягнення 1110624,60грн. неустойки та 95557,79грн. упущеної вигоди

за участю представників:

від прокуратури: Палига О.І.

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України представник прокуратури та відповідач ознайомлений.

Рішенням від 27.04.2007р. у справі №П-3/61 господарського суду Івано-Франківської області (суддя Фрич М.М.) відмовлено в позові військового прокурора Івано-Франківського гарнізону (м. Івано-Франківськ) в особі держави в інтересах Міністерства оборони України в особі Івано-Франківської КЕЧ району до Івано-Франківського міськвиконкому Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ) про стягнення 1110624,60грн. неустойки та 95557,79грн. упущеної вигоди

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військовим прокурором Івано-Франківського гарнізону (м. Івано-Франківськ) подано апеляційне подання, у якому скаржник просить зазначений процесуальний документ господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:

- оскільки відповідачем з 2000року не виконано зобов’язання до сьогоднішнього дня, скаржник вважає, що ним грубо порушено строк виконання зобов’язання, чим порушено права позивача;

- оскаржуване рішення в частині визнання необґрунтованими вимог щодо стягнення пені прийняте без врахування вимог чинного законодавства інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області –відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до норми ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Між Івано-Франківською КЕЧ району та Івано-Франківським міськвиконкомом було укладено договір від 21.10.97 №18 про передачу міськвиконкомом шести трьохкімнатних та трьох двокімнатних квартир взамін на території, будівлі та споруди військового містечка. У зв’язку із невиконанням міськвиконкомом свого зобов’язання спір розглядався арбітражним судом Івано-Франківської області, за рішенням якого від 16.02.2000року було зобов’язано позивача передати відповідачу визначені згаданим договором квартири.

У зв’язку з тим, що рішення суду не було виконано у даний спосіб, ухвалою від 11.02.02 господарського суду Івано-Франківської області було змінено спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Івано-Франківського міськвиконкому грошових коштів на суму 638294,96грн. і видано наказ від 19.02.02.

Проте, зміна способу виконання рішення суду не є зміною зобов’язання боржника за договором як такого. Відповідно, відповідальність за невиконання судового рішення є у вигляді адміністративного чи кримінального покарання, а за невиконання договірного зобов’язання –договором або законом визначена цивільно-правова відповідальність. До такої, окрім іншого, відноситься сплата неустойки та відшкодування збитків, про стягнення яких і було подано позов у даній справі.

Виходячи з цього, вимоги позивача про стягнення збитків та неустойки (у вигляді пені) саме за невиконання ухвали суду про зміну пособу виконання судового рішення не встановлені ні договором, ні законом. Умова договору від 21.10.97 №18 (п. 5) про сплату неустойки встановлена за несвоєчасне виконання зобов’язання про передачу квартир, а не за несплату грошових коштів по ухвалі суду про зміну способу виконання рішення.

Щодо стягнення збитків, то як зазначено вище, такий вид відповідальності також передбачений саме за невиконання зобов’язання у цивільно-правових відносинах. Окрім цього, як правомірно встановлено судом першої інстанції позивач за своїм юридичним статусом не вправі розміщувати грошові кошти на депозитних вкладах в установах банку, а за змістом ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України неодержані стороною доходи повинні випливати із реальної господарської діяльності, що у спірних правовідносинах є відсутнім.

Відповідно до наведеного, Львівський апеляційний господарський суд встановив, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення прийнято відповідно до матеріалів та обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Рішення від 27.04.2007р. у справі №П-3/61 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.