Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - Тищик І. В. -доповідач,

суддів -Крутовських В.І., Дмитренко Г.К.

при секретарі - Чоха Є.О.

за участю представників

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача: Сакало А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 р. у справі № 34/111-07

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до приватного підприємства "Дніпро-Трейд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10000 грн. моральної шкоди та 3180 літрів дизельного палива

та

зустрічним позовом приватного підприємства "Дніпро-Трейд", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 7812 грн. по оплаті за 2520 літрів дизельного палива,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007р. у справі № 34/111-07 (суддя Примак С.А.) в задоволенні первинного та зустрічного позовів відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на те, що факти здійснення господарських операцій між сторонами не підтверджуються первинними документами, обов'язковість складання яких передбачена ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Не погоджуючись з рішенням суду, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1), звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду за первісним позовом скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що між ним та відповідачем мав місце усний правочин, який був виконаний в момент його вчинення, як то передбачено ст. 206 ЦК України; талони на право отримання дизельного палива були оплачені в момент вчинення усного правочину, доказом чому являється їх отримання та засвідчення печатками ПП "Дніпро-Трейд" та ОСОБА_1

Рішення господарського суду за зустрічним позовом не оскаржується.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу послався на обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність вимог скаржника та просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, позивач являється власником товарних талонів на дизельне паливо загальною кількістю 159 штук номіналом 20 літрів кожний; видачу дизпалива за вказаними талонами відповідач не здійснює, посилаючись на те, що оплата палива за вказаними талонами позивачем не здійснювалася.

Сторони не дійшли спільної думки щодо існування між ними зобов'язань, так, позивач стверджує, що сторонами було вчинено усний правочин, натомість відповідач наполягає на відсутності між ними будь-яких договорів чи угод.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі, крім право чинів, передбачених ч.1 ст. 206 цього Кодексу.

Статтею 206 даного Кодексу передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Таким чином, виконання правочину у момент його вчинення є основною вимогою усного правочину.

В силу вказаної статті спірний правочин не може бути вчинений в усній формі, оскільки виконання останнього (отримання дизельного палива) здійснюється не в момент вчинення правочину, а відбувається протягом невизначеного строку.

За вказаних обставин посилання скаржника на ст. 206 ЦК України не являються обґрунтованими.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Приписи зазначеної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки п.2 ч.1 ст. 208 цього Кодексу чітко визначено у якій формі вчиняються договори між фізичною та юридичною особою.

Щодо укладення усного договору за пропозицією на підставі ч.1 ст. 644 ЦК України, як про те стверджує позивач, то дані твердження також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні як докази звернення відповідача з пропозицією, так і докази прийняття цієї пропозиції позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Талони, на які посилається позивач і у якості доказу оплати товару, і у якості пропозиції на укладання договору, не можуть вважатися належними доказами у справі; з наданих талонів не убачається ні дати їх придбання, ні способу придбання, ні вартості дизельного палива, ні способу оплати, ні взагалі факту оплати.

Операція зі здійснення придбання товарних талонів (як будь-яка господарська операція), як обґрунтовано дійшов висновку господарський суд, повинна засвідчуватися первинними документами (видатковими та розрахунковими), що складаються на паперових носіях та мають встановлені законом реквізити, які відсутні на наданих позивачем товарних талонах.

Належні докази в обґрунтування своїх вимог, як того вимагає ст. 33 ГПК України, позивачем надані не були, внаслідок чого господарським судом правомірно було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо скасування рішення господарського суду. В силу викладеного доводи позивача не приймаються колегією суддів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2007 року у справі №34/111-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.