Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коваленка В.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Вербицької О.В.

при секретарі: Семеняк Т.В.

За участю представників:

від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – Куракін Ю.В. (довіреність № 12206/9/10-009 від 19.09.2006 року);

від Київського міського центру зайнятості – Коваленко Т.Л. (довіреність № 11-1784 від 16.03.2007 року);

від боржника – не з’явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 06.06.2006

у справі № 15/375б (Хоменко М.Г.)

за заявою Приватного підприємства "Танос Плюс"

до Приватного підприємства "Танос Плюс"

про визнання банкрутом

Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від06 червня 2006 року, яка прийнята у справі № 15/375-б (суддя – М.Г. Хоменко) за заявою приватного підприємства "Танос Плюс" (надалі - Боржник, Підприємство) про визнання банкрутом, Підприємство визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Грицай С.О., якого зобов’язано протягом п’яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання Підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також, провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, підприємницька діяльність Боржника завершена, строк виконання всіх його грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості Підприємства, припинено повноваження органів управління Боржника щодо управління ним та розпорядження його майном та скасовано арешт, накладений на майно Підприємства, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном (а.с. 35-36).

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (надалі - Інспекція), не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд (а.с. 92-94) та доповненнями до апеляційної скарги № 8748/9/10-209 від 26.06.2007 року, в яких просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі припинити (а.с. 116-119).

Представник кредитора Боржник - Київського міського центру зайнятості, у судовому засіданні залишає вирішення питання щодо задоволення апеляційної скарги або відмови в її задоволенні на розсуд суду (а.с. 143-144).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Боржника, визнаних кредиторів Підприємства та ліквідатора Боржника про дату і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Інспекції, що підтверджується ухвалою від 04.07.2007 року у даній справі (а.с. 135-136) з відміткою (на зворотному боці) про направлення її копій учасникам провадження у справі, а також копіями даної ухвали з поштовими конвертами (а.с. 137-142), які були направлені на адресу Боржника та одного з кредиторі Підприємства та повернулися на адресу суду, а причини неявки уповноважених представників учасників провадження у справі суду невідомі, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Інспекції без участі представників інших визнаних кредиторів Підприємства, Боржника та ліквідатора Боржника.

Заслухавши усні пояснення представників Інспекції та кредитора Боржника в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05 травня 2006 року було порушено провадження у справі № 15/375-б про банкрутство приватного підприємства "Танос Плюс" за заявою останнього в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 1-2).

Постановою господарського суду м. Києва від 06 червня 2006 року Підприємство визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Грицай С.О., якого зобов’язано протягом п’яти днів подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання Підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також, провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому, підприємницька діяльність Боржника завершена, строк виконання всіх його грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) визнано таким, що настав, припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості Підприємства, припинено повноваження органів управління Боржника щодо управління ним та розпорядження його майном та скасовано арешт, накладений на майно Підприємства, чи інші обмеження щодо розпорядження його майном (а.с. 35-36).

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції в постанові посилається на те, що з матеріалів справи вбачається, що Боржник припинив свою діяльність, а його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у зв’язку з чим вимоги Підприємства про визнання його банкрутом підлягають задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 22- 25, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с. 35-36).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04 серпня 2006 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника. При цьому Підприємство ліквідовано, а провадження у справі припинено (а.с. 87).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Інспекції та кредитора Боржника у відкритому судовому засіданні, апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 06 червня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв’язку з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Інспекції без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Інспекція, в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційній скарзі Інспекція зазначає, що суд першої інстанції, не вивчивши обставини справи у повному обсязі, необґрунтовано та передчасно виніс постанову у справі про банкрутство Підприємства. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції не було з’ясовано, що рішення власника про ліквідацію Підприємства у зв’язку з неможливістю розрахуватися з кредитором за договором на суму 10 000,00 грн. не відповідає дійсним обставинам справи. Згідно з матеріалами, наявними у Інспекції, між Підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю "Юнітос" (надалі - Товариство) було укладено договір купівлі-продажу № ЮТ-1105 від 28.11.2005 року, відповідно до умов якого Товариство придбало у Підприємства обладнання, яке було передане Підприємством згідно актів прийому-передачі товару, на що були виписані відповідні податкові накладні, а Товариство на виконання договору перерахувало кошти на розрахунковий рахунок Підприємства. При цьому, на думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено, яким чином Боржник витратив кошти, отримані за згаданою угодою, а Підприємством в порушення ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) не доведено свою стійку неплатоспроможність та неможливість розрахуватися з кредитором. За таких обставин, Інспекція вважає, що процедура банкрутства Підприємства не відповідає вимогам ст. 51 Закону.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені посилання не відповідають вимогам чинного законодавства про банкрутство, обставинам справи та спростовуються поданими та наявними у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваної постанови доказами у зв’язку з наступним.

Згідно частини 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом (1798-12) . У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою). Відповідно до частини 2 зазначеної статті за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Таким чином, підставами для порушення провадження у справі та визнання боржника банкрутом в порядку, передбаченому ст. 51 Закону, є звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) такого боржника в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство, за наявності рішення уповноваженого органу про ліквідацію такого боржника-юридичної особи та при умові недостатності вартості його майна для задоволення вимог кредиторів. При цьому, положення Закону в частині звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) в господарський суд із відповідною заявою мають імперативний характер і передбачають, що за наявності вище перерахованих обставин (наявності рішення про ліквідацію та недостатність майна для задоволення кредиторських вимог) боржник ліквідується лише в порядку, передбаченому Законом.

Враховуючи вимоги законодавства про банкрутство в цій частині, апеляційний господарський суд вважає посилання апеляційної скарги Інспекції неналежними та такими, що йому (законодавству) суперечать. Так, скаржник стверджує, що Підприємством не доведено свою стійку неплатоспроможність та неможливість розрахуватися з кредитором. Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з пояснювальної записки від 14.04.2006 року до заяви про визнання банкрутом, Товариство має кредиторську заборгованість (а.с. 21), яка, відповідно до наданого балансу та звіту про фінансові результати (а.с. 19-20) не може бути погашена за рахунок його майна. Також, у матеріалах справи наявні рішення власника Підприємства про ліквідацію останнього та рішення голови ліквідаційної комісії Боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство (а.с. 16-17). За таких обставин, суд першої інстанції порушив провадження у справі про банкрутство Боржника та визнав його банкрутом у порядку, передбаченому статтею 51 Закону, у відповідності до норм чинного законодавства, за наявністю встановлених Законом підстав.

При цьому, посилання Інспекції на укладання Підприємством угоди з Товариством на значну суму та відповідно відсутність у Підприємства ознак платоспроможності не відповідають доказам наявним у матеріалах справи на момент прийняття оскаржуваної постанови. Так, згідно довідки акціонерного банку "Брокбізнесбанк", який є обслуговуючим банком Боржника на підставі договору про відкриття та обслуговування банківських рахунків від 21.04.2005 року (а.с. 28), станом на 14.04.2006 року залишок на поточному рахунку Підприємства становить 0,00 грн. (а.с. 22).

Відповідно до пояснень, які були надані представником Інспекції у судовому засіданні 23.07.2007 року, заборгованості перед державним бюджетом у Підприємства немає (а.с. 143-144).

Враховуючи положення чинного законодавства та вищевикладене, апеляційний господарський суд відхиляє доводи Інспекції щодо необґрунтованості та передчасності винесення постанови у справі про банкрутство Боржника, а також, щодо невідповідності процедури банкрутства Підприємства вимогам ст. 51 Закону та вважає, що Інспекцією при апеляційному провадженні не було доведено порушення оскаржуваною постановою її прав.

Таким чином, Інспекцією не спростовано правомірність висновків суду першої інстанції щодо визнання Товариства банкрутом в порядку ст. 51 Закону та прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 4-1, 32, 33, 34, 43, 91, 94, 99, 101 –105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

1.Постанову господарського суду м. Києва від 06 червня 2006 року у справі № 15/375-б залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва без задоволення.

2.Справу № 15/375-б повернути до господарського суду м. Києва.

31.07.07 (відправлено)