38/85-48/85 Про зобов'язання виконати зобов'язання, передбачені установчим договором про створення і діяльність закритого акціонерного товариства - Текст документа

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 р. у справі №38/85-48/85 позов Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "КАФА" до Фонду державного майна, Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "ЮКОС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВIТА-ХХI" за участю третьої Державного підприємства "Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами" про зобов'язання вчинити дії був повністю задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" звернулося з апеляційною скаргою з підстав, що вказане рішення суду першої інстанції порушує його права, просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення було прийняте по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргунеїредставник відповідача у судове засідання не з'ячвився, про причини своєї неявки суд не повідомив.ві №2/245, ро, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

22.04.2003 року між ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС", ФДМУ та ТОВ "ВIТА-ХХI" було укладено установчий договір про створення і діяльність Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "КАФА"

Протоколом установчих зборів №1 від 08.07.2003 р. було затверджено Статут ЗАТ "КАФА", який було зареєстровано розпорядженням міського голови від .04.08.2003 р. №198р.

Для забезпечення діяльності компанії за рахунок внесків акціонерів було створено статутний фонд у розмірі 10 660 000 грн. Статутний фонд компанії ділиться на 10 660 простих іменних акцій. Номінальна вартість однієї акції - 1000 грн.

Відповідно до розділу 10 Установчого договору про створення і діяльність ЗАТ "КАФА" крім загальних обов'язків, передбачених положеннями Установчого договору і Статуту, акціонери Компанії взяли на себе додаткові зобов'язання на умовах, визначених угодами між ними, що стосуються реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів.

Так, згідно із п.1 Додатку до Установчого договору ВАТ НК "ЮКОС" зобов'язалося забезпечити залучення додаткового фінансування будівництва Компанією технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів.

Пункт 1.1.1. Додатку до Установчого договору передбачає основні умови забезпечення ВАТ НК "ЮКОС" залучення додаткового фінансування. Так, ВАТ "НК "ЮКОС" зобов'язується забезпечити залучення додаткового фінансування будівництва Компанією технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів на таких основних умовах:

(а) сума фінансування - не менше 18,7 мільйонів доларів США або еквівалент цієї суми у національній валюті України за ринковим курсом на відповідний момент;

(б) термін - не менш ніж на 10 (десять) років;

(в) підстава фінансування - довгостроковий інвестиційний або кредитний договір, або договір позики, що укладається між Компанією та ВАТ "НК "ЮКОС" або між Компанією і третьою стороною (сторонами);

(г) забезпечення - на умовах договору, на підставі якого надається фінансування, у тому числі застава майна Компанії у разі, якщо відповідне рішення буде схвалено уповноваженим органом управління Компанії;

(д) процент за користування позиковими коштами - середньоринковий, виплата процентів починається з 3-го року з моменту надання коштів;

(є) інші умови передбачені договором, на підставі якого надається фінансування.

Відповідно до п.1.1.2 Додатку до Установчого договору визначено обставини, які впливають на виникнення у ВАТ НК "ЮКОС" зобов'язання із забезпечення залучення додаткового фінансування. Так, зобов'язання ВАТ НК "ЮКОС" забезпечити надання фінансування відповідно до п.1.1 Додатку до Установчого договору не виникає:

(а) доти, доки Компанією не будуть виконані всі умови, необхідні для надання позикових коштів, що містяться у відповідному договорі, на підставі якого надається фінансування;

(б) у разі, якщо в законодавстві України відбудуться зміни, що суттєво негативно впливають на майнові інтереси ВАТ НК "ЮКОС", пов'язані із заснуванням Компанії і реалізацією проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів; і/або

(в) у разі, якщо зобов'язання ВАТ НК "ЮКОС" забезпечити залучення додаткового фінансування будівництва Компанією технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів буде суперечити імперативним положенням російського і/або українського законодавства, що діє на відповідний момент.

З наявних у справі доказів вбачається, що за ініціативою ВАТ НК "ЮКОС" між акціонерним комерційним банком "МЕНАТЕП Санкт-Перербург" та позивачем ЗАТ "КАФА" було укладено договір про надання останньому кредитної лінії із лімітом 6 млн. дол. США.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач-2 виконав свої зобов'язання належним чином частково (у сумі 6 000 000 доларів США), а в решті зобов'язання - прострочив їх виконання (виконав не в повному обсязі) відповідно у сумі 12 700 000 доларів США.

Відповідно до статті 612 ЦК (435-15) , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 530 ЦК (435-15) визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Підпунктом (б) пункту 1.1.1. пункту 1.1. Додатку до Установчого договору визначено строк, протягом якого ВАТ "НК "ЮКОС" зобов'язалось забезпечити залучення додаткового фінансування, а саме - не менше 10 років. Установчий договір укладено 22.04.2003 року.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про порушення строків надання фінансування, оскільки визначений додатком термін ще не сплив.

Крім того, відповідно до пункту 5.1. Статуту ЗАТ "КАФА" акціонери цього товариства беруть на себе додаткові зобов'язання, що передбачені Установчим договором (зокрема, забезпечити додаткове фінансування), на умовах, "обумовлених додатковими угодами між ними". Тобто, конкретні умови кожного зобов'язання повинні бути визначені додатково, на підставі відповідних угод між акціонерами, і зобов'язання відповідача-2 із забезпечення фінансування відповідно повинно бути визначено в угодах, які будуть укладені між акціонерами.

Крім того, згідно пункту 5.1.1. Статуту ЗАТ "КАФА", зобов'язання ВАТ "НК "ЮКОС" забезпечити залучення додаткового фінансування не повинні виникати доти, доки товариством або будь-ким з акціонерів товариства не будуть виконані всі визначені умови, необхідні для надання позикових коштів і які зазначені у відповідному договорі. Викладене свідчить, що статутом ЗАТ "КАФА" встановлено відкладальну обставину. А відповідно до статті 212 ЦК, "особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина)".

Таким чином Господарський суд міста Києва неправомірно прийшов до висновку, про те, що "ВАТ НК "ЮКОС" не в повній мірі виконав свої зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 213 ЦК (435-15) , при тлумаченні змісту правочину береться до уваги зміст всіх його частин, увесь його зміст. Як свідчать матеріали справи, зокрема протокол загальних зборів акціонерів ЗАТ "КАФА", які відбулися 27.05.2004 року, рішенням зборів по питанню восьмому порядку денного затверджено зміни та доповнення до Статуту та Установчого договору товариства.

Але позивач не надав на вимогу суду першої інстанції вказані зміни до Статуту і Установчого договору.

Відповідно, за відсутності вказаних документів, не має можливості надати оцінку впливу вказаних змін та доповнень на ті положення, які стосуються аргументації позивача та висновків суду першої інстанції.

Суд відмовив скаржнику у дослідженні права власності на цінні папери ЗАТ "КАФА", які належали ВАТ НК "ЮКОС", та прийняв рішення записати цінні папери на особовий рахунок емітента, без дослідження факту належності цих цінних паперів на момент прийняття рішення та без прийняття рішення щодо розпорядження цінних паперів із рахунку ВАТ НК "ЮКОС".

Матеріали справи свідчать, що суд, під час прийняття рішення про застосування реституції, не дослідив моменту настання порушення та стан, у якому сторони перебували на момент вчинення спірного факту порушення.

Суд не звернув уваги на те, що відповідно до розділу 10 Установчого договору про створення і діяльність позивача, крім загальних обов'язків, передбачених положеннями установчого договору і Статуту, акціонери Компанії взяли на себе додаткові зобов'язання на умовах, визначених угодами між ними, і що стосуються реалізації інвестиційного проекту будівництва технологічного комплексу перевалювання темних нафтопродуктів, і не надав належної правової оцінки всім обставинам по справі, та не здійснив необхідних заходів щодо встановлення цих обставин з власної ініціативи.

Відповідно частини 2 статті 651 ЦК (435-15) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Матеріали справи свідчать, що ЗАТ "КАФА" не є стороною Установчого договору, а тому не може заявляти вимогу про його зміну чи розірвання. А інші сторони установчого договору (акціонери ЗАТ "КАФА") вимог про розірвання установчого договору не заявляли, і такі вимоги по цій справі судом не розглядались.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 651 ЦК "Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору". Тобто вирішення питання про розірвання договору рішенням суду цивільним кодексом покладено у залежність від наявності шкоди не будь-яким особам, а саме наявності шкоди стороні договору. Вимоги акціонерів щодо розірвання Установчого договору не є предметом розгляду по цій справі.

Тому, висновок суду першої інстанції про наявність обставин для розірвання Установчого договору та обгрунтування прийнятого судового рішення положеннями частини 2 статті 651 ЦК (435-15) є невірним.

До укладання Установчого договору не існувало такого суб'єкта цивільних правовідносин, як ЗАТ "КАФА". Відповідно до частини четвертої статті 87 ЦК, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Таким чином, укладання Установчого договору жодним чином не могло порушувати права та законні інтереси позивача, оскільки його не існувало на момент укладання Установчого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2, у відповідності з вимогами чинного законодавства, набув права власності на 5331 просту іменну акцію ЗАТ "КАФА". Відповідно до статті 316 ЦК (435-15) , правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 321 ЦК (435-15) встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Господарським судом міста Києва невірно застосовано норми матеріального права в частині застосування наслідків розірвання договору. Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 належно виконав свої зобов'язання за установчим договором. Зокрема, ним повністю і своєчасно сплачено вартість розподілених між акціонерами акцій (сплачено внесок до статутного фонду). Позивачем чи будь-якими іншими особами не оспорюється той факт, що відповідач-2 належним чином набув права власності на 5331 просту іменну акцію ЗАТ "КАФА", і положення Установчого договору у цій частині безумовно виконано.

Частиною 3 статті 653 ЦК (435-15) визначено, що у разі розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. А частиною четвертою вказаної статті визначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Установчий договір ЗАТ "КАФА" не містить положень, які були б підставою для вимоги про повернення придбаних відповідачем-2 акцій ЗАТ "КАФА" у зв'язку з розірванням Установчого договору. Також таких підстав не визначено у законодавчих актах, зокрема в тих, які регулюють обіг цінних паперів.

Крім того, рішення суду не містить нормативних посилань щодо обгрунтування рішення суду про застосування такого наслідку розірвання Установчого договору як позбавлення відповідача-2 права власності на належне йому майно (акції), та вимоги щодо їх повернення на рахунок позивача "як нерозміщені".

Розірвання Установчого договору ЗАТ "КАФА" в частині прав та обов'язків відповідача-2, тобто позбавлення його статусу акціонера цього товариства, об'єктивно призводить до того, що до Статуту ЗАТ "КАФА", який на цей час має статус установчого документу товариства, необхідно внесення змін, зокрема в частині юридичного статусу цього товариства (українсько-російське підприємство). В Постанова Президії Верховного Суду України від 3 березня 2004 року №15З зазначено, що в установчих документах акціонерного товариства обов'язково мають міститися відомості, зазначені у ст. 4 Закону України "Про господарські товариства": (1576-12) вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду. А відсутність таких відомостей може бути підставою для визнання у судовому порядку недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації товариства.

Статтею 23 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) визначено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Аналогічні за своїм правовим змістом приписи законодавчих актів щодо прав акціонерів (учасників товариства) та прав власника акцій. Тобто здійснення управління товариством іншими органами (особами) є порушенням вказаних нормативних актів, а також конституційного принципу, який визначено статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР) , а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинними нормативними актами, зокрема статтею 159 ЦК (435-15) , статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , пунктом 10.2.2. Статуту ЗАТ "КАФА", вирішення питання про внесення змін до статуту товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Прийняття рішення загальними зборами акціонерів передбачає обов'язкове дотримання певної процедури їх скликання та проведення, дотримання критеріїв правомочності прийняття рішень відповідно до результатів голосування і розподілу голосів.

Суд, при прийнятті рішення, прийшов до висновку, що акції ЗАТ "КАФА", які є власністю відповідача-2, повинні бути повернуті позивачу "як нерозміщені цінні папери". Наведене у рішенні суду посилання на статтю 32 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) щодо можливості викупу у акціонера оплачених ним акцій свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, оскільки у даному випадку не укладався договір купівлі-продажу цінних паперів, такий договір не був оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, у тому числі і у частині дотримання вимог законодавства щодо ліцензування такого виду діяльності, як купівля-продаж цінних паперів.

Позивач не заявляв вимог щодо зобов'язання відповідача-2 укласти договір купвлі-продажу належних йому акцій, чи про визнання права власності позивача на ці акції, чи будь-яких інших вимог, які б були підставою для твердження, що позивач набув права власності на 50% плюс одна акція власної емісії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , "розміщення цінних паперів - це відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником".

Матеріали справи свідчать, що відповідачем-2 належним чином здійснено підписку на 5331 просту іменну акцію ЗАТ "КАФА" та їх оплачено у повному обсязі. Вказане твердження жодним чином не оскаржено ані позивачем, ані будь-якими іншими особами.

Враховуючи, що ЗАТ "КАФА" є закритим акціонерним товариством, відповідно до статей 25, 29 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , всі його акції розповсюджувалися шляхом розподілу виключно між засновниками, і ці акції повністю оплачені відповідачем-2. Відповідно, виходячи із специфіки правового статусу акцій закритого акціонерного товариства, не може мати місце наявність "нерозміщених цінних паперів".

Судом вказано, що "Акції у кількості 5331 шт. сумарною вартістю 5331000 (п'ять мільйонів триста тридцять одна тисяча) грн., що становить 50% статутного фонду плюс одна акція ЗАТ "КАФА" записати на особовий рахунок (як нерозміщені цінні папери) емітента - Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "КАФА".

Відповідно до статті 9 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) , діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Матеріали справи свідчать, що позивач не має повноважень на ведення реєстру емітованих ним акцій. Відповідно до положень вказаного закону, а також Рішення №60 (vr060312-98) від 26.05.1998 року Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", ведення реєстру і відповідно внесення інформації до реєстру, у тому числі щодо "записання на особовий рахунок (як нерозміщені цінні папери) емітента" акцій, що належать відповідачу-2, є виключною компетенцією реєстратора і може бути здійснено ним лише у встановленому чинними нормативними актами порядку.

Як свідчать матеріали справи, судом не залучався до розгляду справи реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів, емітованих ЗАТ "КАФА".

Таким чином, судом прийняте рішення, що стосується прав і обов'язків особи, яка не була залучена до участі в справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "ЮКОС" є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 р. у справі №38/85-48/85 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "КАФА".

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "ЮКОС" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 р.

у справі №38/85-48/85 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 р. у справі № 38/85-48/85 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "КАФА" - відмовити повністю.

3. Стягнути з Українсько-російського підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства "КАФА" (98107, м. Феодосія, вул. Геологічна, 2, код ЄДРПОУ 32511379) на користь Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "ЮКОС" (115054, Російська Федерація, м. Москва, вул. Дубнінська, б.31а) 12 750 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень) витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу.