ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2007 № 17/71 ( rs596732 ) (rs596732)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Мартюк А.I.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія
"Юрагролізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2007
у справі № 17/71 ( rs596732 ) (rs596732)
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія
"Юрагролізинг"
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2007 р. у
справі № 17/71 ( rs596732 ) (rs596732)
позов задоволено повністю; визнано
недійсним з моменту його вчинення договір про надання юридичних
полуг № 8 від 01 лютого 2006 р., укладений між ВАТ "НАК
"Украгролізінг" та ТОВ "Юридична компанія "Юрагролізинг".
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Юридична компанія "Юрагролізинг", подало
апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду,
в якій просить його скасувати, та відмовити у задоволенні позову
повністю.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта
підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення аналогічні тим, що
викладені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі,
інших доводів для скасування рішення місцевого суду не надано.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без
задоволення, рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши всі доводи апеляційної скарги та перевіривши
матеріали справи, рішення суду, колегією встановлено наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна
компанія "Украгролізинг" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Юридична компанія "Юрагролізинг" був укладений
договір № 6 від 15.11.2005 р. про надання юридичних послуг.
Згідно пп. 1.1 договору позивач доручає, а відповідач бере на
себе зобов'язання надати позивачу юридичні послуги в обсязі та на
умовах, передбачених договором.
Сторонами обумовлено строк дії договору та відповідно до п.
6.1 договір діє з 15.11.2005 р. до 31.12.2006 р.
Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг складає
20000,00 грн.
В п. 7.4 договору зазначено, що за згодою сторін до цього
договору можуть бути внесені зміни та/або доповнення, які
оформляються додатковою письмовою угодою.
01 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем був
укладений договір №8 (спірний договір) про надання юридичних
послуг на заміну договору №6 від 15.11.2005.
Відповідно до умов договору №8 відповідач зобов'язався
надавати позивачеві юридичні послуги, перелік яких визначений в
розділі I договору. Щомісячна винагорода за надані відповідачем
послуги складає 28000,00 грн. (п.3.1).
Згідно з п.5.1 договору №8, він набуває чинності з 01.02.2006
і діє до 31.12.2006.
Договір вважається пролонгованим на такий же термін і на
таких самих умовах, якщо жодна із сторін за місяць до його
закінчення не повідомить письмово іншу сторону про його припинення
(п.5.2).
Згідно з п.5.3 договору №8, він може бути розірваний
будь-якою із сторін достроково з попередженням про це іншої
сторони письмово за один місяць.
Позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста
Києва про визнання договору про надання юридичних послуг № 8 в
редакції 1 лютого 2006 р. недійсним повністю через його
суперечність законодавству.
З урахуванням уточнень, наданих суду першої інстанції, та
обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірний
договір є недійсним через його суперечність законодавству, а саме,
ст. 1, ст.2 ч.4 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
, а тому підлягає визнанню
недійсним повністю на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивача
задоволені в повному обсязі. Колегія Київського апеляційного
господарського суду погоджується з висновками, викладеними в
рішенні суду, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.
203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
в редакції, що діяла на
момент укладання спірного договору №8, тобто станом на 01.02.2006,
без урахування змін, які були внесені Законом України від
15.12.2005 №3205-IV ( 3205-15 ) (3205-15)
, оскільки його положення набрали
чинності з моменту опублікування - 17.03.2006р., положення цього
закону застосовується до всіх закупівель, товарів, робіт і послуг,
що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів,
за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг)
дорівнює або перевищує 30 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч
гривень.
Згідно ст. 1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і
послуг за держані кошти" державна закупівля (далі - закупівля) -
придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у
порядку, встановленому цим Законом, при цьому здійснення закупівлі
одним замовником в інтересах іншого забороняється, крім випадків
здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації;
договір про закупівлю - письмова угода між замовником та
учасником - переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання
послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за
відповідну плату; торги (тендер) - здійснення конкурентного
відбору учасників з метою визначення переможця торгів (тендера)
згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного учасника),
встановленими цим Законом; розпорядники державних коштів - органи
державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи
місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації,
визначені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законодавством
України, а також підприємства, установи чи організації, створені в
установленому порядку органами державної влади, органами влади
Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та
уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними
зобов'язань та здійснення платежів, підприємства; замовник -
розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку,
визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається суб'єкт,
тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який
одночасно укладає з переможцем договір про закупівлю, крім
випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої
координації.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, НАК
"Украгролізинг" є розпорядником бюджетних коштів, оскільки 100% її
акцій належить державі, та утримується за рахунок коштів
Державного Бюджету згідно із Законом України "Про Державний бюджет
України на 2005 р."
НАК "Украгролізинг" створена на підставі Указу Президента
України № 111 від 23.02.2001 ( 111/2001 ) (111/2001)
р. та постанови Кабінету
Міністрів України №354 від 11.04.2001 ( 354-2001-п ) (354-2001-п)
"Про
утворення Національної акціонерної компанії "Украгролізинг",
відповідно до п.5 якої 100 відсотків акцій Компанії закріплюється
у державній власності.
В розумінні ст.1 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт
і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
позивач по справі є
розпорядником бюджетних коштів", а тому укладання між сторонами по
справі договору про надання послуг мало відбутися з дотриманням
вимог зазначеного Закону, тобто шляхом проведення процедури торгів
(тендеру) у порядку, визначеному цим Законом.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що термін
"підприємства", про який йдеться мова в статті 1 Закону України
"Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"
( 1490-14 ) (1490-14)
в редакції, що була чинною станом на 01.02.2006, не
охоплює в собі термін "господарські товариства", який було
застосовано Законом України від 15.12.2006 №3205-ГУ ( 3205-15 ) (3205-15)
,
судова колегія вважає безпідставним, з огляду на таке.
Відповідно до ст.62 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений
компетентним органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних
та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в
порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно зі ст.63 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
залежно від форм
власності, в Україні можуть діяти різні підприємства, в тому числі
державні, що діють на основі державної власності.
В розумінні ст.1 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
господарськими товариствами визнаються підприємства,
установи, організації, створені на засадах угоди юридичними
особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та
підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До
господарських товариств належать: акціонерні товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою
відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Відповідно до п.4.1 Статуту позивача, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2001 №354
( 354-2001-п ) (354-2001-п)
, НАК "Украгролізинг" є відкритим акціонерним
товариством, яке володіє пакетом акцій, що належить державі, та
майном підприємств, які входять до її складу, і провадить
виробничо-фінансову діяльність. Компанія підпорядкована Кабінету
Міністрів України і у своїй діяльності керується Конституцією і
законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів
України, іншими актами законодавства та цим Статутом (п.1.3
Статуту).
З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого суду,
що НАК "Украгролізинг" є підприємством, в тому числі господарським
товариством, на яке поширюється дія Закону України "Про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
.
Як вбачається з матеріалів справи, договір №8 укладено між
сторонами по справі без проведення процедури торгів, що суперечить
вимогам, встановленим чинним на момент його укладення,
законодавством.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону України "Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
забороняються
укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів,
та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і
послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім
випадків, визначених цією статтею.
Такими випадками згідно з ч. 3 ст.2 Закону України "Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ) (1490-14)
є
укладання договорів, предметом закупівлі яких є: водо-, тепло- та
енергопостачання; водовідведення та обслуговування каналізаційних
систем; поштові послуги, у тому числі поштові марки; послуги
електрозв'язку (за винятком мобільного та інтернет-послуг);
телекомунікаційні послуги щодо ретрансляції радіо- та
телесигналів; послуги щодо перевезення залізничним транспортом;
професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації
робітничих кадрів у державних професійно-технічних навчальних
закладах; підготовка кадрів вищими навчальними закладами I - IV
рівнів акредитації.
Основні вимоги до договорів закупівлі визначені в статті 34
Закону.
З огляду на те, що предметом укладеного між сторонами по
справі договору (закупівлі) є послуги, що мають консультаційний та
правовий характер, і замовником таких послуг є розпорядник
державних коштів, укладення такого договору повинно здійснюватись
шляхом проведення процедури торгів (тендеру).
Оскільки, спірний договір укладений без дотримання вимог
закону, судова колегія приходить до висновку, що такий договір є
таким, що суперечить актам цивільного законодавства та не
відповідає вимогам Закону.
Згідно з ч. 1 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, зміст якого суперечить Цивільному
Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства, підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до ст.236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
нікчемний правочин
або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його
вчинення; якщо за недійсним правочином права та обов'язки
передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у
майбутньому припиняється. Приймаючи до уваги, що предметом
укладеного між сторонами договору №8 є надання послуг, а також
враховуючи положення п.5.3 договору №8 та лист позивача від
27.09.2006 №20/2002 про дострокове припинення договору, місцевий
суд дійшов обгрунтованого висновку, що спірний договір може бути
визнаний недійсним лише з моменту його вчинення.
З врахуванням зазначеного, судом першої інстанції
обгрунтовано задоволено позовні вимоги в повному обсязі.
Отже, колегія приходить до висновку, що місцевим
господарським судом постановлено обгрунтоване рішення, з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому
апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Київський апеляційний
господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Юридична компанія "Юрагролізинг" залишити без задоволення, а
рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2007р. у справі №
17/71 ( rs596732 ) (rs596732)
- без змін.
Головуючий суддя
Судді
16.07.07 (відправлено)