ПОСТАНОВА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     10.07.2007 № 13/23-8/15
 
     Київський апеляційний  господарський  суд  у  складі  колегії
суддів:
 
     головуючого: Кондес Л.О.
 
     суддів: Михальської Ю.Б.
 
     Куровського С.В.
 
     при секретарі: Василів О.В.
 
     За участю представників:
 
     від позивача - Ткаченко I.В. - довіреність від 15.01.2007 р.
     від відповідача 1: Пархоменко Т.В.  -  довіреність  №ДО7/3197
від 15.09.2006 р.
 
     від відповідача 2: Макусь Ю.П. - довіреність  від  07.02.2007
р.;
 
     Сірков I.М. - директор
 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального  підприємства  "ЖЕО-103"  Голосіївської  районної   в
м.Києві Ради
 
     на рішення Господарського суду м.Києва від 14.05.2007
 
     у справі № 13/23-8/15 (Трофименко Т.Ю.)
 
     за позовом Товариства з обмеженою  відповідальністю  "Меблева
компанія України"
 
     до Акціонерної  енергопостачальної  компанії  "Київенерго"  в
особі філіалу "Житлотеплоенерго"
 
     Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної  в
м.Києві Ради
 
     про стягнення 78186,22 грн.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     Рішенням Господарського  суду  м.  Києва  від  14.05.2007  р.
справі №13/23-8/15 позов Товариства з  обмеженою  відповідальністю
"Меблева компанія України" (далі - ТОВ "Меблева компанія України",
позивач) до Акціонерної  компанії  "Київенерго"  в  особі  філіалу
"Житлотеплоенерго" (далі - Філіал АК  "Київенерго",  відповідач  -
1), Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської  районної  у
м. Києві ради (далі - ЖЕО - 103, відповідач - 2) про стягнення  78
186,22  грн.  задоволений   частково.   Присуджено:   стягнути   з
Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської  районної  у  м.
Києві ради на  користь  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю
"Меблева компанія  України"  матеріальну  шкоду  завдану  майну  в
розмірі 37590 грн. 62 коп., збитків в сумі 2294 грн. 67 коп.,  398
грн. 85 коп. державного  мита  та  118  грн.  00  коп.  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу,  а  в  решті
позовних вимог відмовити.
 
     Не  погодившись  із  зазначеним  рішенням,  відповідач  -   2
звернувся  до  Київського  апеляційного  господарського  суду   із
апеляційною скаргою в якій просить скасувати зазначене  рішення  і
прийняти нове,  яким  стягнути  суму  відшкодування,  яку  вимагає
позивач, з відповідача - 1. Свої вимоги  відповідач  -  1  мотивує
тим, що судом неповно з'ясовано обставини справи і  не  враховано,
що залиття магазину меблів сталося з вини Філіалу АК "Київенерго",
а не ЖЕО - 103.
 
     Позивач і відповідач - 1  відзиви  на  апеляційну  скаргу  не
надали, однак в судовому засіданні їх представники  зазначили,  що
апеляційну скаргу не визнають, вважають доводи,  викладені  в  ній
надуманими і просили рішення господарського суду першої  інстанції
залишити без змін.
 
     Ухвалою від  15.06.2007  р.  апеляційна  скарга  прийнята  до
провадження і призначена до розгляду на 10.07.2007 р.
 
     Згідно ст. 99 Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         (далі по тексту -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        )  апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення  в  апеляційному  порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції.
 
     Відповідно до ст.  101  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          у  процесі
перегляду справи  апеляційний  господарський  суд  за  наявними  у
справі і додатково поданими доказами  повторно  розглядає  справу.
Додаткові  докази  приймаються  судом,  якщо  заявник  обгрунтував
неможливість їх подання суду першої  інстанції  з  причин,  що  не
залежали від нього. Апеляційний  господарський  суд  не  зв'язаний
доводами апеляційної скарги (подання)  і  перевіряє  законність  і
обгрунтованість рішення місцевого господарського  суду  у  повному
обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не  розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
 
     Заслухавши пояснення представників  позивача  і  відповідача,
розглянувши  доводи  апеляційної  скарги,   дослідивши   матеріали
справи, судова колегія встановила наступне.
 
     Відповідно  до  договору  оренди  №  2  від  01.06.2005   р.,
укладеного між Приватним підприємством "Вест-К" та  Товариством  з
обмеженою відповідальністю  "Меблева  компанія  України",  позивач
орендує приміщення загальною площею 264, 5 кв.м.  за  адресою:  м.
Київ, вул. Васильківська, 5/7.
 
     Як  було  встановлено  в  акті  розслідування  виникнення   і
ліквідації аварійної ситуації на мережі гарячого водопостачання до
будинку  №  5/7  по  вул.  Васильківській  підписаного  сторонами,
вбачається, що з причини попадання великої кількості гарячої  води
до приміщень будинку пошкоджені  стіни  магазину,  дуже  "просіла"
підлога та внутрішні перегородки  і  утворилися  тріщини  в  стіні
(суміжний з коридором загального користування будинку) квартири  №
1.
 
     Актом обстеження теплових мереж по вул.  Васильківській,  5/7
від теплової камери ТЬС-1 до житлового будинку вул. Васильківська,
5/7  від  11.08.2005  р.  встановлено,  що  при  розритті  ділянки
теплової мережі біля житлового будинку по вул. Васильківська,  5/7
під час ліквідації пошкодження виявлено  відсутність  герметизації
інженерного вводу в житловий будинок, теплова  мережа  заходить  в
пройомі,  розташованому  в  нижній  частині  фундаменту   будівлі,
безперешкодно, без видимих ознак герметизації.
 
     Як вбачається з матеріалів справи гаряча  вода  у  зв'язку  з
відсутністю герметизації інженерного вводу потрапила до цокольного
поверху житлового будинку №  5/7  по  вул.  Васильківській  та  до
приміщення  магазину  технологічними  каналами,  причиною  залиття
стала  відсутність  герметизації  інженерного  вводу  в   житловий
будинок № 5/7 по вул. Васильківській.
 
     Зовнішня мережа гарячої води, яка розташована біля будинку  №
5/7 по вул Васильківська та проходить частково транзитом  під  цим
будинком, перебуває на балансі АК "Київенерго", на якого покладено
її  утримування  та   належне   технічне   обслуговування,   (акти
розмежування балансової належності зазначеної тепло мережі  наявні
в матеріалах справи).
 
     В листі Державного комітету України  по  житлово-комунальному
господарству  №  45-9-1225   від   05.06.1996р.   "Про   утримання
транзитних трубопроводів" роз'яснюється щодо утримання  транзитних
трубопроводів внутрішньо  квартальних  розподільних  водопровідних
мереж і мереж теплопостачання, прокладених через підвали  житлових
будинків, а також зазначено, що транзитні трубопровідні  мережі  в
підвалах, напівпідвалах і технічних підпіллях  житлових  будинків,
покладені     за     технічними     умовами,     погодженими     з
водопровідно-каналізаційними і теплопостачальними  підприємствами,
входять до загальної балансової вартості  розподільчих  внутрішньо
квартальних мереж. Ділянки таких мереж, прокладені під  будинками,
до  балансової  вартості  цих  будинків  не  входять,  на   баланс
житлово-експлуатаційних організацій не передавались і є балансовою
належністю     відповідних      водопровідно-каналізаційних      і
теплопостачальних підприємств, в даному випадку  АК  "Київенерго",
які забезпечують необхідний стан  мереж,  утримують  їх  і  несуть
повну відповідальність.
 
     Згідно додатку № 5 до Розпорядження  Представника  Президента
"Про порядок утримання та експлуатацію житлового фонду, інженерних
систем і  обладнання  у  м.  Києві"  від  20.07.1994  року  №  648
( ra0648017-94 ) (ra0648017-94)
         , мінімальна тривалість  ефективної  експлуатації
конструктивних елементів та інженерного обладнання жилих будівель,
строк  експлуатації  магістральних  трубопроводів   15-20   років.
Транзитна мережа знаходилася в аварійному стані,  оскільки  термін
експлуатації вийшов і вона  потребувала  капітального  ремонту.  З
моменту забудови будинку (1967  р.),  ніяких  ремонтних  робіт  по
капітальному ремонту зовнішніх та транзитних мереж АК "Київенерго"
не проводилося.
 
     Враховуючи той факт, що  утримання  транзитних  трубопроводів
внутрішньо квартальних розподільних водопровідних  мереж  і  мереж
теплопостачання, прокладених через підвали  житлових  будинків,  а
також зазначено, що транзитні  трубопровідні  мережі  в  підвалах,
прокладені  під  будинками,  балансовою   належністю   відповідних
водопровідно-каналізаційних і  теплопостачальних  підприємств,  то
вина у залитті магазину покладається на АК "Київенерго".
 
     При дослідженні доказів по справі, суд апеляційної  інстанції
вважає, що акт, на який посилається  місцевий  господарський  суд,
складено  АК  "Київенерго"  і  не   підписано   представником   КП
"ЖЕО-103", є помилковим, так як вказана герметизація проводиться з
метою запобігання проникнення газу в будинок  де  АК  "Київенерго"
посилається на Литовський проект проведення герметизації уводів  в
будинки,  В  проекті   зазначено,   що   герметизація   інженерних
комунікацій проводиться для захисту від проникнення газу в підвали
та технічні підпілля, в місцях уводу інженерних мереж і  являються
обов'язковими для застосування при будівництві,  реконструкції  та
капітальних ремонтів житлових будинків. КП  "ЖЕО-103"  не  виконує
перелічені роботи (на підтвердження  надаємо  в  матеріали  справи
договір  на  технічне  обслуговування  житлових  будинків  та  при
будинкової території між КП "ЖЕО-103"  та  службою  замовником  КП
"Голосіїво-житло").
 
     В апеляційній скарзі відповідач -  2  зазначив,  що  тепловий
увід будинку 5/7 по вул. Васильківська згідно схеми, що  наявна  в
матеріалах справи, знаходиться всередині  будинку  від  транзитної
мережі АК  "Київенерго".  Гідроізоляцію  якого  згідно  наданих  в
матеріалах справи КП "ЖЕО-103" виконує, відповідно  Положення  від
12 травня 2005 року.
 
     А герметизацію транзитних теплових уводів, які не знаходяться
на балансі експлуатаційної організації ЖЕО-103  не  виконує  і  не
несе відповідальності. КП "ЖЕО-103"  не  є  балансоутримувачем  ні
бойлерів, ні транзитних теплових  мереж,  ні  транзитних  теплових
уводів.
 
     Посилання на те,  що  гаряча  вода  потрапила  до  цокольного
поверху житлового будинку  №  5/7  по  вул.  Васильківська  та  до
приміщення магазину технологічними  каналами,  є  причиною  пориву
зовнішньої водопровідної мережі гарячої води,  а  не  причиною  як
вказано  в  рішенні  суду  відсутності  герметизації   уводу   від
проникнення газу в будинок.
 
     Відповідно до ст. 33  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
 
     Колегія суддів  вважає,  що  КП  "ЖЕО-103"  довела  обставини
підтверджені  документально,  на  які  вона  посилається,  як   на
підставу своїх заперечень нести повну відповідальність по  справі,
а позивач не додав до матеріалів справи ні одного доказу  про  те,
що майнову шкоду завдав саме КП "ЖЕО-103".
 
     В даному випадку, вина за спричинення позивачу збитків лежить
на АК "Київенерго", тому  і  відшкодовувати  цю  шкоду  в  повному
обсязі має відповідач - 2.
 
     Відповідно до ст. 22 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
особа, якій завдано збитків у результаті порушення  її  цивільного
права, має право на їх відшкодування.
 
     Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку  зі
знищенням або  пошкодженням  речі,  а  також  витрати,  які  особа
зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного  права
(реальні збитки); доходи, які особа могла б  реально  одержати  за
звичайних обставин,  якби  її  право  не  було  порушене  (упущена
вигода).
 
     В  силу  статті  ст.  224  Господарського   кодексу   України
( 436-15 ) (436-15)
         під збитками розуміються витрати,  зроблені  управленою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею
доходи,  які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі   належного
виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення
господарської діяльності другою стороною.
 
     Відповідно до ч. 1 статті  1166  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
          майнова  шкода,  завдана   неправомірними   діями   чи
бездіяльністю,  завдана  майну  фізичної  або   юридичної   особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка ЇЇ завдала.
 
     Частиною 3 статті 22 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
передбачено відшкодування збитків у повному обсязі, якщо договором
або законом не передбачено відшкодування у  меншому  або  більшому
розмірі.
 
     Таким чином під збитками  розуміються  витрати,  пов'язані  з
виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення
(втрати) - його дійсна вартість.
 
     Витрати потерпілої особи по виправленню пошкодженого майна її
засобами  і  коштами  визначаються  виходячи  з  реальних   витрат
позивача.
 
     Відповідно  до  статті   614   Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
         особа, що порушила зобов'язання  несе  відповідальність
за наявності  її  вини,  якщо  інше  не  встановлено  законом  або
договором.
 
     Таким чином, обов'язок відшкодувати  збитки  покладається  на
боржника лише при наявності його вини у невиконанні чи неналежному
виконанні зобов'язання, крім випадків, коли чинним  законодавством
або договором прямо  передбачена  відповідальність  незалежно  від
вини.
 
     Тобто, на позивача покладається обов'язок  доказування  факту
порушення  зобов'язання   або   недодержання   правил   здійснення
господарської діяльності, розміру зазнаних збитків, наявності вини
відповідача, та причинного  зв'язку  між  порушенням  зобов'язання
відповідачем та збитків, які виникли у позивача  внаслідок  такого
порушення.
 
     Обгрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення 37  590  грн.  62
коп.  матеріальної  шкоди,  завданої  майну  позивач   надав   акт
пошкодження товарно-матеріальних цінностей  в  результаті  залиття
гарячою водою приміщення магазину, складений  комісією  за  участю
посадових осіб позивача та директора підприємства  та  висновок  №
7260 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від
16.08.2005 р.  З  вищезгаданого  висновку  вбачається,  що  розмір
матеріальних збитків становить 37 590 грн. 62 коп.
 
     Позивач в судовому засіданні довів,  що  залиттям  йому  були
спричинені збитки в сумі 2294 грн. 67 коп., матеріальної  шкоди  в
розмірі 37 590 грн. 62 коп. суд вважає обгрунтованими  та  такими,
що підлягають задоволенню.
 
     Колегія суддів констатує той факт, що місцевим  господарським
судом  вірно  встановлено,  що  відповідно  до  Постанови  Пленуму
Верховного  Суду  України  від  31   березня   1995   року   №   4
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
         "Про судову практику в справах  про  відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" під  немайновою  шкодою,  заподіяною
юридичній особі слід розуміти  втрати  немайнового  характеру,  що
настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на
фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення
комерційної  таємниці,  а  також  вчиненням  дій,  спрямованих  на
зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.  Зважаючи  на
це,  позивачем  не  надані   належні   і   достатні   докази,   що
підтверджують  завдання  йому  втрат  немайнового  характеру,  які
полягають  у  приниженні  його  ділової  репутації   та   вчиненні
відповідачами дій, спрямованих на зниження престижу  позивача  або
мають  наслідком  підрив  довіри  до  його  діяльності,  а   також
позивачем не доведений причинний зв'язок між виною відповідачів та
моральною шкодою у розмірі 10 000 гривень. Отже, позовні вимоги  в
цій частині задоволенню не підлягають.
 
     Однак, суд першої інстанції  при  встановленні  винної  особи
припустився помилки не здійснивши повний  аналіз  доказів,  які  є
наявними в матеріалах справи, а саме не взявши до уваги документи,
які свідчать про відповідальність АК "Київенерго".
 
     В зв'язку із відсутністю вини відповідача - 2  у  спричиненні
позивачу матеріальної шкоди, позовне  провадження  стосовно  нього
має бути припинено.
 
     Відповідно до ст. 49 ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  стороні,  на
користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито
за рахунок другої сторони.
 
     В  зв'язку  з  тим,  що  вся   матеріальна   відповідальність
покладається  на  відповідача   1,   то   він   має   відшкодувати
відповідачу - державне мито, сплачене ним за  подання  апеляційної
скарги.
 
     З  огляду  на  вищевикладене  суд  прийшов  до  висновку,  що
апеляційна скарга підлягає задоволенню, а  оскаржуване  рішення  -
скасуванню.
 
     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103  -
105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Київський  апеляційний  господарський
суд, -
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
     Апеляційну   скаргу   Комунального   підприємства   "ЖЕО-103"
Голосіївськоїрайонної у м. Києві ради - задовольнити.
 
     Рішення Господарського суду м.  Києва  від  14.05.2007  р.  в
справі № 13/23-8/15 - скасувати.
 
     Позов задовольнити частково.
 
     Стягнути з Акціонерної компанії "Київенерго" (03035, м. Київ,
вул. Кудряшова, 15; код ЄДРПОУ 00131305) на користь  Товариства  з
обмеженою відповідальністю "Меблева компанія України"  (49026,  м.
Дніпропетровськ, вул.  Калинова,  43,  21,  код  ЄДРПОУ  30730766)
матеріальну шкоду завдану майну в  розмірі  37590  грн.  62  коп.,
збитків в сумі 2294 грн. 67 коп., 398 грн. 85 коп. державного мита
та 118 грн. 00 коп. витрат на  інформаційно-технічне  забезпечення
судового процесу. Видати наказ.
 
     У    відношенні    Комунального    підприємства     "ЖЕО-103"
Голосіївської районної у м. Києві Ради в позові відмовити.
 
     В частині стягнення моральної шкоди в сумі 10 000  грн.  -  в
позові відмовити.
 
     Стягнути з Акціонерної компанії "Київенерго" в особі  філіалу
(03035, м. Київ, вул.  Кудряшова,  15;  код  ЄДРПОУ  00131305)  на
користь Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної
у м. Києві ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33;  код  ЄДРПОУ
26385316)  390,93  грн.  (триста  дев'яносто  грн.  93   коп.)   -
державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
 
     Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.
 
     Справу №  13/23-8/15  повернути  до  Господарського  суду  м.
Києва.
 
     Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може
бути оскаржена протягом одного  місяця  до  Вищого  Господарського
Суду України.
 
     Головуючий суддя Кондес Л.О.
 
     Судді Михальська Ю.Б.
 
     Куровський С.В
 
     26.07.07 (відправлено)