Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитренко А.К.(доповідач)

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

Представники сторін:

від позивача: Кісенко В.В., довіреність №77/01-032 від 02.01.07, юрисконсульт;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ та комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.06р. у справі № 35/121

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м.Дніпропетровськ

до: комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради м. Дніпропетровськ

про стягнення 626 415,03 грн.

та за зустрічним позовом комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради м.Дніпропетровськ

до: відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м. Дніпропетровськ

про виконання зобов"язання в натурі та стягнення 406 910,09 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.06 суддя Широбокова Л.П. задовольнила первісний позов частково та стягнула з комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради 647 134 грн. 62 коп. заборгованості за теплову енергію, 42 020 грн. 46 коп. пені, 3 598 грн. 39 коп. втрат від інфляції, 6 927 грн. 89 коп. річних, 10 030 грн. 19 коп. витрат у справі і 97 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 303 337 грн. 91 коп. боргу провадження у справі припинено. В решті позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" 206 425 грн. 55 коп. вартості втрат теплової енергії за період з 29.10.05 по 03.04.06, 13 790 грн. 41 коп. втрат від інфляції, 2 021 грн. 53 коп. річних відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" просить його скасувати в частині відмови у стягненні з комунального підприємства "Теплотранс" 172 221 грн. 70 коп. основного боргу, 21 989 грн. 17 коп. пені, 18 446 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 3 556 грн. 14 коп. річних, а також в частині припинення провадження у справі щодо боргу в сумі 99 000 грн. При цьому позивач посилається на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.

В свою чергу комунальне підприємство із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та задовольнити зустрічний позов підприємства, посилаючись на неповне з"ясування обставин справи.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд

01.11.05 між відкритим акціонерним товариством "Дніпрошина" (продавець) та комунальним підприємством із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (покупець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 2035/05/П.

За умовами договору (п.п. 3.2, 3.3) продавець зобов'язався переробити наданий йому покупцем природний газ в теплову енергію на період з 15 жовтня 2005 року по 15 квітня 2006 року виходячи з заявлених покупцем величин теплової енергії по місяцям за ціною на 01.11.05 21 грн. 79 коп. за 1 Гкал, в т.ч. ПДВ-3 грн. 63 коп., а покупець зобов"язався прийняти та оплатити теплову енергію.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість та вартість теплової енергії, що продається за договором за обліковий період продавцем покупцю, визначається на підставі підписаних та погоджених двома сторонами актів прийому-передачі теплової енергії.

На виконання умов договору відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" передало, а комунальне підприємство із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради прийняло теплову енергію та хімічноочищену воду у кількості, що визначена у відповідних актах приймання-передачі теплової енергії - від 01.11.05 № 1/05-06, від 01.12.05 № 2/05-06, від 03.01.06 № 1/06, від 01.02.06 № 1/06, від 01.03.06 № 2/06, від 03.04.06 № б/н та від 05.04.06 № б/н.

Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень, що свідчить про однакове визначення сторонами кількості переданої теплової енергії та хімочищеної води за договором купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.05 № 2035/05/П.

У п. 3.2. договору сторони узгодили вартість 1 Гкал теплової енергії на 01.11.2005р. в сумі 21 грн. 79 коп з ПДВ та обумовили, що вартість проданої теплової енергії також визначається в актах (п. 3.1 договору) та в п. 5.1. договору встановили, що в разі перевищення лімітів хімочищеної води на потреби поповнення мереж додатково нараховується вартість цього обсягу згідно діючої калькуляції. В акті приймання-передачі теплової енергії від 01.11.2005р. №1/05-06 сторони визначили також вартість теплової енергії та хімочищеної води, тобто узгодили ціну на хімочищену воду в розмірі 834 грн. 65 коп. з ПДВ за 1000 куб. м. В подальших актах сторони не визначали вартість теплової енергії та хімочищеної води.

З 01.01.2006р. позивач змінив вартість теплової енергії та хімочищеної води посилаючись в обгрунтування цього на п. 4.1. договору та калькуляцію від 07.02.2006р., згідно яких на опалювальний період січень-квітень 2006р. була встановлена ціна 1 Гкал теплоенергії - 22 грн. 62 коп. з ПДВ, та на січень 2006р. - вартість хімочищеної води 1 509 грн. 70 коп. з ПДВ за 1000 куб.м.

В силу до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, крім випадків коли ціни встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За п. 10.2. договору всі зміни та доповнення до договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду про те, що надані позивачем калькуляції не можуть бути належним доказом зміни договірної ціни в установленому порядку, оскільки складені одностороннє, до відома відповідача не доводились, розповсюджують свою дію і на минулий період.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, всього за договором від 01.11.05 № 2035/05/П позивачем поставлено теплової енергії та хімочищеної води на суму 2 276 737 грн. 74 коп.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач повинен здійснювати кінцевий розрахунок за надані послуги впродовж 5-ти банківських днів з дня отримання платіжного рахунку.

Як встановлено господарським судом відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" надіслано відповідачеві рахунок за лютий 2006 р. - 30.03.06, рахунок за березень 2006 р. - 13.04.06, рахунок за квітень 2006 р. - 12.05.06.

Водночас судом зазначено, що доказів надсилання відповідачеві рахунків за жовтень 2005 р. - січень 2006 р. позивачем не надано, а тому нарахування пені, інфляційних втрат, річних на вартість послуг, наданих у жовтні 2005 р. - січні 2006 р. безпідставне.

Однак з таким твердженням не можна погодитись виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони та інші особи, що приймають участь у справі, обґрунтовують свої вимоги або заперечення наданими до суду доказами.

Доказами у справі відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Тобто докази - це фактичні дані, відомості про факти або обставини.

Засобами доказування є письмові докази, які статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначаються, як документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем до матеріалів справи було надано акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.06 за період з 01.10.05 по 01.02.06, складений та підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Вказаним актом звірки сторони визначили, що заборгованість (сальдо) на 01.02.06 складає 921 883 грн. 90 коп. на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина". З акту звірки видно, що така заборгованість виникла на підставі рахунків позивача за жовтень 2005 року - січень 2006 року.

Як свідчить акт звірки, станом на 01.02.06 відповідач отримав рахунки позивача за жовтень 2005 року - січень 2006 року, визнав на підставі цих рахунків заборгованість перед позивачем, а тому позивач мав всі підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та річних, починаючи з 09.02.06 (п'ять банківських днів з 01.02.06).

Акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.06 між позивачем та відповідачем за договором № 2035/04/П за період з 01.10.05 по 01.02.06 є належним письмовим доказом, що містить певні дані про обставини справи №35/121, але судом першої інстанції цей письмовий доказ при прийнятті рішення не було враховано.

Внаслідок цього, господарським судом при прийнятті рішення не були з'ясовані та не прийняті до уваги обставини, на які вказує вищезгаданий акт звірки від 01.02.06. Тому висновок суду про безпідставність нарахування пені, інфляційних втрат, річних на вартість послуг, наданих у жовтні 2005 року - січні 2006 року є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення з позовом комунальне підприємство із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради розрахувалось частково в сумі 1 326 265 грн. 21 коп., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.06 та виписками банку позивача з 04.11.05 по 31.03.06.

Таким чином відповідач повністю оплатив вартість послуг, наданих у жовтні 2005 р. - січні 2006 р., та частково у лютому 2006 р. в сумі 8 576 грн. 85 коп.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком господарського суду про те, що борг за надані послуги у лютому 2006 р. дорівнює 461 789 грн. 69 коп. за березень 2006 р. - 463 455 грн. 14 коп., квітень 2006 р. - 25 227 грн. 70 коп., а всього - 950 472 грн. 53 коп.

Платіжним дорученням від 25.07.06 № 2107, тобто після звернення з позовом, відповідач перерахував позивачеві 204 337 грн. 91 коп.

Після прийняття судом рішення комунальним підприємством із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради було сплачено позивачеві платіжним дорученням від 25.07.06 № 2108 209 264 грн. 16 коп., платіжним дорученням від 06.10.06 № 2109 6 189 грн. 86 коп., платіжним дорученням від 09.11.06 № 941 500 000 грн. Загальна сума перерахованих коштів становить 715 454 грн. 02 коп. і в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вищеперелічених платіжних доручень оплата здійснювалась за теплову енергію згідно договору від 01.11.05 № 2035/05/П.

Згідно з пунктом 5.4 договору якщо у платіжному дорученні не вказується призначення платежу, то кошти будуть зараховані в рахунок погашення заборгованості попередніх періодів у зв'язку з чим, отримані кошти позивачем були зараховані в рахунок погашення заборгованості за лютий 2006 року та частково за березень 2006 року.

З урахуванням викладеного заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 01.11.05 № 2035/05/П складає 202 902 грн. 29 коп., у т.ч. ПДВ 20%, яка виникла з часткової неоплати вартості теплової енергії за березень 2006 року та неоплати теплової енергії за квітень 2006 року.

Пунктом 6.2 договору купівлі-продажу теплової енергії № 2035/05/П передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітній місяць.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язан сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене відповідач повинен сплатити відкритому акціонерному товариству "Дніпрошина" пеню, річні та інфляційні втрати виходячи з наступного розрахунку:

- на вартість послуг, наданих у жовтні-грудні 2005 р., починаючи з 09.02.06 (5 банківських днів з 01.02.06 на підставі акту звірки взаєморозрахунків) по 03.03.06 на суму 228 904 грн. 21 коп.

Сума пені складає 2 414 грн. 71 коп.

річні - 390 грн. 26 коп.

інфляційні втрати - 4 120 грн. 27 коп..

- на вартість послуг, наданих у січні 2006 р., починаючи з 09.02.06 (5 банківських днів з 01.02.06 на підставі акту звірки взаєморозрахунків) по 24.03.06 на суму 457 371 грн.

Сума пені складає 7 614 грн. 98 коп.,

річні - 1 202 грн. 05 коп.

інфляційні втрати - 8 232 грн. 69 коп.

- на вартість послуг, наданих у лютому 2006 р., починаючи з 09.04.06 по 09.06.06 на суму 461 789 грн. 69 коп.

Сума пені складає 21 831 грн. 58 коп.

річні - 3 575 грн. 78 коп.

інфляційні втрати - 815 грн. 34 коп.

- на вартість послуг, наданих у березні 2006 р., починаючи з 24.04.06 по 09.06.06, на суму 463 465 грн. 14 коп.

Сума пені складає 11 338 грн. 79 коп.

річні - 3 352 грн. 19 коп.

інфляційні втрати - 2 783 грн. 05 коп.

В решті вимог щодо стягнення пені, річних, інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відмову в їх задоволенні, тому що вони розраховані позивачем виходячи з вартості спожитої теплоенергії по змінених в односторонньому порядку цінах. Вимоги щодо стягнення пені, річних, інфляційних втрат на заборгованість за квітень 2006 р. позивачем не заявлялися.

Судом неправомірно припинено провадження в частині 99 000 грн. боргу, оскільки доповненням до позовних вимог від 27.07.06 відкрите акціонерне товариство "Дніпрошина" зменшило позовні вимоги в частині основного боргу саме на суму 99 000 грн.

Твердження комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради про безпідставність застосування до нього судом пені, оскільки це суперечить Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.96 (486/96-ВР) , є необгрунтованими виходячи з такого.

Даний Закон передбачає заборону нарахування по розрахунках з 1 жовтня 1996 р. та стягнення саме з громадян України, а не юридичних осіб пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Спірні правовідносини сторін грунтуються на договорі від 01.11.05 №2035/05/п, у розділі 6 якого дві юридичні особи встановили відповідальність за порушення умов договору.

Крім того комунальне підприємство із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради звернулось із зустрічним позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" за період з 29.10.05 по 03.04.06 в сумі 206 425 грн. 55 коп., 13 790 грн. 41 коп. інфляційних втрат та 2 021 грн. 53 коп. річних ( з урахуванням заяви від 01.07.06 № 1531 про уточнення позовних вимог).

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Як вказувалося вище підставою виникнення зобов"язань між відкритим акціонерним товариством "Дніпрошина" і комунальним підприємством із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради у спірному періоді є договір купівлі-продажу теплової енергії від 01.11.05 № 2035/05/П.

Згаданий договір не містить обов"язку продавця - відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" сплатити на користь покупця - комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради кошти за втрати теплової енергії, що є предметом зустрічного позову.

Твердження відповідача про те, що позивач на підставі пункту 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрофікації СРСР від 25 квітня 1977 року № 63 (v0063400-77) , повинен був в односторонньому порядку здійснювати розрахунок вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів та сплачувати таку вартість відповідачу, є необгрунтованим з огляду на таке.

Згідно пункту 24 Правил кристувания тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрофікації СРСР від 25 квітня 1977 року № 63 (v0063400-77) , облік відпуску теплової енергії повинен проводитися на межі розділу теплових мереж енергопостачальної організації та споживача. При установці приладів обліку не на межі розділу розрахунок за теплову енергію проводиться з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів. Розрахунок втрат проводить енергопостачальна організація спільно із споживачем.

Тобто, вказаними Правилами (v0063400-77) не обумовлено обов'язок позивача в односторонньому порядку здійснювати розрахунок втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина".

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак доказів здійснення спільного розрахунку позивачем та відповідачем кількості або вартості втрат теплової енергії на ділянках теплових мереж відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" від межі розподілу до місця установки розрахункових приладів комунальним підприємством "Теплотранс" не надано.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що станом на 01.08.06 основний борг комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради складає 437 870 грн. 46 коп. також є необгрунтованим, тому що господарським судом платіжне доручення від 25.07.06 № 2108 на суму 209 264 грн. 16 коп. не було прийнято як доказ оплати вказаної суми, оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції на платіжному дорученні була відсутня відмітка банківської установи (державного казначейства) про його виконання та перерахування грошових коштів.

Під час розгляду господарським судом даної справи комуна льне підприємство із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради звернулося із заявою про уточнення зустрічних позовних вимог та просило стягнути з відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" вартість спожитої теплової енергії на суму 10 363 грн. 12 коп. по об'єкту "Автомайданчик" у зв'язку з виявленням в ході перевірки 08.06.06 зриву пломб з лічильника СВТУ-10м № 8155.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що продавець здійснює облік загальної кількості теплової енергії, що передана покупцю, комерційними приладами у порядку, встановленому чинними нормативними актами.

Кількість теплової енергії та хімочищеної води визначалася сторонами за показниками комерційних приладів обліку та вказувалася у вищезазначених актах прийому - передачі теплової енергії.

Частиною 7 статті 180 і частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки теплової енергії з 25 жовтня 2005 року по 15 квітня 2006 року, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення.

На момент складання акту від 08.06.06 представниками позивача та відповідача строк дії договору купівлі-продажу теплової енергії № 2035/05/П (15 квітня 2006 року) скінчився.

Відповідачем не надано справи доказів відсутності пломб на лічильнику СВТУ-10м № 8155 до 15 квітня 2006 року, тобто під час дії договору купівлі-продажу теплової енергії № 2035/05/П.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У заяві про уточнення зустрічних позовних вимог від 01.08.06 № 1535, позивач просив стягнути з відповідача вартість спожитої теплової енергії по об'єкту "Автомайданчик" на підставі акту від 08.06.06, тоді як зустрічний позов комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради про стягнення вартості втрат теплової енергії грунтується на положеннях пунктів 24, 26 Правил користування тепловою енергією, затверджених наказом Міністерства енергетики та електрофікації СРСР від 25 квітня 1977 року № 63 (v0063400-77) .

Тобто у заяві про уточнення зустрічних позовних вимог від 01.08.06 КП "Теплотранс" змінює і предмет, і підставу позову, що суперечить статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 3, 4, 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.06 встановлено, що позивач за зустрічним позовом не направив копію заяви про уточнення зустрічних позовних вимог від 01.08.06 відкритому акціонерному товариству "Дніпрошина", не надав доказів сплати державного мита в установленому порядку та розмірі і розрахунок стягуваної суми.

Згідно із частиною 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позовні вимоги комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради щодо стягнення з відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" вартості спожитої теплової енергії на суму 10 363 грн. 12 коп. по об'єкту "Автомайданчик" судом першої інстанції не розглядалися. Отже, зазначені позовні вимоги не можуть розглядатися у суді апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради.

Враховуючи викладене апеляційна скарга комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 11 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.06 у даній справі змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"По первісному позову.

Стягнути з комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" 202 902 грн. 29 коп. основного боргу, 43 200 грн. 06 коп. пені, 8 520 грн. 28 коп. річних, 15 951 грн. 35 коп. інфляційних втрат, 11 903 грн. 66 коп. витрат у справі і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В частині стягнення 919 791 грн. 93 коп. заборгованості провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити."

Стягнути з комунального підприємства із транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської Ради м.Дніпропетровськ на користь відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" 75 грн. 62 коп. витрат по апеляційній скарзі, видавши наказ.

Виконання цієї постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.