10/235 Про стягнення коштів за несвоєчасну виплату страхової суми відповідно до умов договору - 22.04.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.11.2007року у справі № 10/235 (суддя Довга О.І.) задоволено позов приватного підприємця ОСОБА_1 - присуджено до стягнення з ВАТ "СК "Універсальна"на користь позивача 1760,40грн. пені, 44000грн. збитків, 108,07грн. витрат на проїзд, 458,68грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі -ВАТ "СК "Універсальна", оскільки, на його думку, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, як зазначає скаржник, судом:

- не враховано, що згідно п.7.1. договору, страхувальник не надав страховику необхідних документів для встановлення факту настання страхового випадку, причин та розміру збитків, такі обставини були встановлені висновком експертизи під час судового розгляду справи №1/618-7/193;

- не застосовано норми ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором чи законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, тобто нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватись з моменту набрання рішенням законної сили - з 21.12.2006р. -дата прийняття постанови Львівським апеляційним господарським судом - коли у відповідача з"явились підстави вважати подію страховим випадком;

- не встановлено причинного зв"язку між сплатою позивачем орендної плати та діями ВАТ "СК "Універсальна";

- не взято до уваги, що орендна плата не доведена позивачем належними доказами, оскільки орендодавець (ПП ОСОБА_2.) як платник єдиного податку, для підтвердження факту одержання коштів за договором оренди повинен був видати ПП ОСОБА_1. розрахункові документи, форма і зміст яких встановлені Наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614 (z0105-01) (розрахункову квитанцію), а не видатковий касовий ордер;

- в порушення вимог ст. 84 ГПК України, не розглянуто клопотання від 10.10.2007р. про витребування додаткових доказів.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.92-93) та усними поясненнями в судовому засіданні. Зокрема, спростував наведені відповідачем факти в частині розміру нарахування пені, доказів оплати орендної плати та причинного зв"язку між орендою приміщення та діями відповідача.

При розгляді матеріалів справи та апеляційної скарги судовою колегією встановлено наступне:

10.12.2002р. між ОСОБА_1. та ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" укладені договори страхування майна за №№ 03/58, 03/59, 03/60, а саме: договори страхування внутрішнього оздоблення офісу (а.с.7), комп"ютера та принтера (а.с.8), меблів в офісі (а.с.9).

З 03 на 04.08.2003р. в офісному приміщенні позивача сталося затоплення стічними водами з водопровідних систем, внаслідок чого було пошкоджене застраховане майно. Загальна сума збитків становила 13543,25 грн.

У зв"язку з невизнанням страхового випадку та відмовою страховою компанією відшкодувати вартість зіпсованого майна, позивач звернувся в господарський суд з вимогою відшкодувати вартість зіпсованого застрахованого майна відповідно до умов договорів страхування.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2006р. у справі № 1/618-7/193 позов задоволено, та 19.01.2007р. видано наказ господарського суду про примусове виконання рішення, 13.03.2007р. ПП ОСОБА_1. перераховано меморіальним ордером кошти по відшкодуванню вартості зіпсованого страховим випадком майна в розмірі 14796,68грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.10.2006р. № 1/618-7/193 встановлено факт страхового випадку, що є підставою вимоги сплати належної суми за договором страхування. Відповідач складеного кошторису не оспорив, оцінки пошкодженого майна та збитків відповідно до п.п. 6.3.3., 6.3.4. договору страхування не провів та збитків не оплатив.

Оскільки страхове відшкодування в сумі 13543,25 грн. своєчасно виплачено не було, позивачем, на підставі п.6.3.5 договорів, нараховано відповідачу пеню в розмірі 1760,40 грн.

Окрім того, ПП ОСОБА_1. через безпідставну відмову страхової компанії оплатити вартість зіпсованого страховим випадком майна, протягом 11 місяців після настання страхового випадку - з 04.08.2003 року і до проведення будівельно-технічної судової експертизи (26.09.2004р.) змушений був орендувати інше приміщення для розміщення в ньому офісу та здійснення підприємницької діяльності і поніс додаткові витрати на сплату за оренду приміщення в сумі 44000грн. Факт оренди підтверджується договором оренди приміщення від 20.10.2003р. (а.с.20), укладеним між ПП ОСОБА_1. та ПП ОСОБА_2., та квитанціями до прибуткових касових ордерів про оплату орендної плати (а.с.21-22) .

Також позивачем заявлена вимога про стягнення 108,07грн. витрат на проїзд та відрядження у напрямку Жмеринка-Львів, Львів-Жмеринка, в підтвердження якої до матеріалів справи долучено копії проїзних документів, посвідчення про відрядження та авансового звіту (а.с.44-45,55-57,62-63,70).

Дані позовні вимоги задоволені господарським судом Львівської області з покликанням на те, що матеріалами справи доведено наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних зобов"язань відповідачем, а також причинно-наслідкового зв"язку між збитками та діями відповідача.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з огляду на наступне:

Правовідносини щодо страхування регулюються главою 67 ЦК України (435-15) "Страхування"та Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частинами 2-3 ст. 988 ЦК України визначено, що страховик зобов"язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові та у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику.

Ст. 992 ЦК України передбачає майнову відповідальність страховика за несплату або прострочку виплати (в тому числі й при відсутності відмови в страховій виплаті) у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Договорами страхування, які укладені сторонами по даній справі 10.12.2002р. зазначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 банківських днів після настання страхового випадку (п. 6.3.4), а у випадку затримки виплати страхового відшкодування, страховик зобов'язаний сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0,01% від суми, що підлягає виплаті, за кожний день прострочення (п. 6.3.5).

Доводи скаржника про те, що нарахування штрафних санкцій повинно починатись з моменту набрання рішенням по справі №1/618-7/193 законної сили, тобто з 21.12.2006р. (дата винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом) коли у відповідача з"явились підстави вважати подію страховим випадком, спростовуються ст. 8 Закону України "Про страхування", якою визначено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, позивачем правомірно, на підставі п.6.3.5 договорів, заявлено вимогу про стягнення пені, оскільки відповідач в порушення п.6.3.4 договору своєчасно не виплатив суму страхового відшкодування.

Посилання скаржника на те, що судом не застосовано норми ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором чи законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, в зв"язку з чим період нарахування пені мав би починатись 21.12.2006р. і закінчуватись 13.03.2007р. (фактична сплата страхового відшкодування), судовою колегією вважається безпідставним, оскільки страховий випадок відбувся з 03 по 04 серпня 2003р., що лише підтверджено рішенням суду від 21.12.2006р. Заява ж про застосування позовної давності відповідачем не заявлялась в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 525 ЦК України зобов"язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства. Сторона, яка порушила зобов"язання, має відшкодувати іншій стороні завдані цим збитки (ст. 623 ЦК України). Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується за наявності вини боржника. Відсутність своєї вини, у відповідності до ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов"язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов"язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до частини 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Позивачем, як доказ понесених збитків у розмірі 44000грн. витрат, понесених в зв'язку із сплатою орендної плати та 108,07 грн. витрат на проїзд, долучено до матеріалів справи: договір оренди приміщення від 20.10.2003р. (а.с.20), укладеним між ПП ОСОБА_1. та ПП ОСОБА_2., квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату орендної плати (а.с.21-22), проїзні документи, посвідчення про відрядження та авансовий звіт (а.с.44-45,55-57,62-63,70).

Твердження скаржника, що орендна плата не доведена позивачем належними доказами, оскільки орендодавець (ПП ОСОБА_2.) як платник єдиного податку, для підтвердження факту одержання коштів за договором оренди повинен був видати ПП ОСОБА_1. розрахункові документи, форма і зміст яких встановлені Наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614 (z0105-01) (розрахункову квитанцію), а не видатковий касовий ордер, є безпідставним, оскільки фізичні особи-підприємці можуть приймати кошти готівкою та оформляти це прибутковими касовими ордерами відповідно до Наказу Держкомстату України від 27.07.1998р. №263 (z0508-98) . Зауваження ВАТ "СК "Універсальна"щодо використання реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є неправомірним, оскільки позивач здійснює інший вид діяльності.

Посилання скаржника на відсутність причинного зв"язку між сплатою позивачем орендної плати та діями ВАТ "СК "Універсальна", не приймається судовою колегією до уваги, оскільки, не зважаючи на настання страхового випадку та пошкодження офісу, офісного обладнання, техніки, оздоблення та, у зв"язку з відмовою страхової компанії визнати настання страхового випадку та виплатити суму страхового відшкодування, до встановлення такого факту судовим рішенням, позивач змушений був орендувати офіс для продовження ведення підприємницької діяльності.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині суми збитків та пені прийнято відповідно до матеріалів і обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги -відсутні.

Що стосується витрат на проїзд, то в цій частині рішення суду слід скасувати, з огляду на наступне:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Водночас у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.