ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
05.07.07 Справа № 01/62-38
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого -судді Кордюк Г.Т.
суддів Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ Фірма "Міжрегіональні
ресурси", м.Ківерці.
на рішення господарського суду Волинської області від
16.05.2007 р.
у справі №01/62-38
за позовом ПП "Гарант-ЛТД",м.Донецьк.
до відповідача ТзОВ Фірма "Міжрегіональні ресурси",
м.Ківерці.
про стягнення 149272,80 грн.
За участю представників сторін: (довіреності у матеріалах
справи)
від позивача - Ротко О.В. - представник;
від відповідача- не з"явився.
Представнику позивача роз"яснено права й обов"язки,
передбачені ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Заяв про відвід суддів
не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу
представник сторони відмовився. Клопотань по суті розгляду
апеляційної скарги не заявлено.
Рішенням господарського суду Волинської області від
16.05.2007 року
у справі №01/62-38 (суддя Якушева I.О.) позов ПП
"Гарант-ЛТД",м.Донецьк, задоволено частково, стягнено з ТзОВ Фірма
"Міжрегіональні ресурси", м.Ківерці 107448,08 грн. заборгованості,
21608,63 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами,
1492,98 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині
стягнення 20106,09 грн. провадження у справі припинено.
Суд мотивував рішення тим, що відповідач, в зазначений
термін, не виконав своїх зобов"язань по договору поставки №3-014
від 03.01.2005р., вимоги позивача стверджуються даним договором,
накладними, тому на підставі п.5 ст.694, п.1 ст.536 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, за неналежне виконання господарського зобов"язання
підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції у вигляді
грошової суми, в розмірі передбаченому договором .
Не погоджуючись з рішенням суду, а саме вважаючи його
незаконним і таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і
процесуального права, неповним з"ясуванням обставин справи, що
мають значення, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить
рішення суду змінити, позов задоволити на суму 107448,08 грн., в
частині стягнення 21608,63 грн.- 0,1% від суми боргу за кожний
день користування грошовими коштами у позові відмовити, судові
витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних
вимог:
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано наступним:
- господарським судом порушено норми матеріального права,
оскільки безпідставно задоволено позов в частині нарахування
позивачем 21608,63 грн.-0,1 % від суми боргу за кожний день
користування грошовими коштами, покликаючись на п.2 ст.625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, скаржник вказує, що нарахування щоденних
відсотків, а не річних чинним законодавством не передбачено.
Крім того, скаржник вважає, що плату за користування
грошовими коштами може отримувати лише кредитна установа згідно
ч.5 ст.4 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
.
- господарським судом порушено норми процесуального права, а
саме ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки безпідставно витрати
по сплаті державного мита в повному об"ємі покладено на
відповідача, хоча позовні вимоги задоволено частково і стягненню
підлягає сума 1490,56 грн. держмита, а не 1492,98 грн., а також
пропорційно сумі задоволених вимог, витрати на IТЗ судового
процесу повинні бути задоволені лише в сумі 117,82 грн.
Позивач в судовому засіданні доводи скаржника заперечив, як
безпідставні.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту
встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
рішенні місцевого суду, Львівський апеляційний господарський суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково:
03.01.2005р. між ПП "Гарант ЛТД"та ТзОВ Фірма "Міжрегіональні
ресурси"було укладено договір поставки напоїв № 3-014, згідно з
п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцю напої
партіями згідно заявок останнього, а покупець - прийняти товар та
оплачувати його вартість за умовами даного договору.
При укладенні договору сторонами погоджено всі істотні умови
договору.
По накладних №№1ГТДООО313, 1ГТД000314, 1ГТДООО315,
1ГТД000316, 1ГТД000317 від 27.10.2006р., довіреності ЯМХ №993419
від 30.10.2006р. відповідачем отримано товар на суму 264346,40
грн.
Обов"язок належного виконання зобов"язання встановлений ч.1
ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Відповідно до ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов"язання має
виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог
Цивільного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поставки, одна сторона - постачальник
зобов"язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк)
другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець
зобов"язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за
нього певну грошову суму (ст.265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або
прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором
або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк
оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у
зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором (п.4.3, п.4.4) встановлено строк виконання
зобов"язання по оплаті, а саме передбачено, що строк оплати за
отриманий товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 7
календарних днів з дня прийому товару покупцем.
Відповідач оплату за отриманий товар провів частково, залишок
заборгованості на момент подачі позову до суду згідно з уточненими
поясненнями представника позивача склав 127554,17 грн.
На момент розгляду спору, відповідачем платіжними дорученнями
№№ 1493, 1494 від 03.04.2007р. №1704 від 19.04.2007р. суму
заборгованості погашено в розмірі 20000 грн., тому провадження у
справі щодо цієї частини заборгованості на підставі п.1-1 ст.80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом обгрунтовано
припинено.
Крім того, оскільки від позову в частині стягнення 106,09
грн.заборгованості позивач відмовився, провадження у справі про
стягнення цієї суми заборгованості на підставі п.4 ст.80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірно господарським судом припиненню.
Враховуючи вищевикладене залишок заборгованості відповідача
на момент розгляду справи, враховуючи уточнення позовних вимог,
складає 107448,08 грн.
Як свідчать матеріали справи, оплату в повному розмірі в
зазначений термін, який обумовлений договором, відповідач не
здійснив.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань
встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою
ставкою Національного банку України, за увесь час користування
чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом
або договором (ч.6 ст.231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
П.7.4 договору за неналежне виконання п.4.3-4.4 договору,
передбачена відповідальність у вигляді штрафу -0,1% від суми боргу
за кожний день користування чужими коштами постачальника до
моменту повної сплати боргу, який згідно розрахунку становить
21608,63 грн. і підставно стягнено з відповідача згідно умов
договору та в силу ст.ст.230-232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявив позов на
загальну суму 149272,80 грн., в тому числі 127664,17 грн.
заборгованості, 21608,63грн. процентів за користування чужими
грошовими коштами, проте всього позивач відмовився від
позову,разом з уточненням, на суму 206,09грн.
Згідно ч,1 ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у спорах, що
виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - державне
мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених
позовних вимог.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення господарського
суду, судом позов задоволено частково, а витрати по сплаті
державного мита на відповідача покладено в повному об'ємі,
натомість стягненню підлягає держмито в сумі 1490,56грн.
Відповідно і витрати на IТЗ судового процесу розподіляються
пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто повинні були
б бути задоволені лише в сумі в сумі 117,82 грн. (ч.2 ст.49 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду в
частині стягнення 2,42 грн. держмита та 0,18 коп. витрат на IТЗ
судового процесу належить скасувати.
В іншій частині рішення господарського суду відповідає нормам
матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для
задоволення вимог апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача
штрафних санкцій за користування грошовими коштами .
Доводи апеляційної скарги про те, що плату за користування
грошовими коштами може отримувати лише кредитна установа не
заслуговують на увагу, оскільки розмір відсотків встановлено в
договору (п.7.4), відповідає вимогам ст.536 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що
рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального
права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ Фірма "Міжрегіональні ресурси",
м.Ківерці задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Волинської області від
16.05.2007 р.
у справі №01/62-38 в частині стягнення 2,42 грн. держмита та
0,18 коп. витрат IТЗ судового процесу - скасувати.
В стягненні 2,42 грн. держмита та 0,18 коп. витрат на IТЗ
судового процесу - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Волинської
області.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х