43/394пд Про визнання недійсним договору фінансового лізингу - 15.04.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2008p. по справі № 43/394пд поновлено строк позовної давності, пропущений за поважними причинами за позовом Кіровського міжрайонного прокурора м. Кіровська про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 25 від 01.08.2001р. укладеного між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та Управлінням житлово-комунального господарства м. Жданівка.

Визнано договір фінансового лізингу від 01.08.2001р. № 25, укладений між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та Управлінням житлово-комунального господарства м. Жданка недійсним.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Жданівській міській раді вбудоване на першому поверсі житлового будинку нежитлове приміщення з підсобними (службовими) приміщеннями загальною площею 376,3 м-2 АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову про визнання права власності за ОСОБА_1на вбудоване на першому поверсі житлового будинку нежитлове приміщення з підсобними (службовими) приміщеннями АДРЕСА_1, загальною площею 376,3 м-2 відмовлено.

Рішення суду про поновлення строку позовної давності мотивоване тим, що право позивача порушене, а строк позовної давності пропущено за поважними причинами, оскільки Жданівська міська рада в цьому складі була утворена після проведення чергових виборів 25.04.2006р. Попередній склад ради не вважав спірний договір таким, що порушує вимоги чинного законодавства, оскільки він був ним укладений. Жданівська міська рада в новому складі скликання дізналася про порушення її прав після того, як 04.08.2006р. Кіровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку законності відчуження спірного об'єкту нерухомості. Це було підставою для внесення прокурорського реагування, оскільки існує загроза порушення інтересів держави відповідно до вимог статті 121 Конституції України та ст. - 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Суд також прийняв до уваги обґрунтування прокурором приписів ст. 83 ЦК України 1963 року про те, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій щодо повернення державного майна з незаконного володіння інших осіб і те, що воно було передано відповідачу до тимчасового користування і це стосується іншої вимоги прокурора, щодо повернення об'єкту лізингу.

Договір фінансового лізингу № 25 від 01.08.2001р. визнано недійсним, оскільки прокурором та позивачем доведено те, що він не відповідає вимогам закону та не містить його суттєвих умов.

Позовні вимоги прокурора відносно повернення спірного вбудованого приміщення позивачеві також визнані судом обґрунтованими.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки спосіб захисту обраний позивачем за зустрічним позовом не відповідає загальним способах захисту порушеного права, оскільки правова природа його виникає із договірних правовідносин, які не відповідають вимогам закону.

Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що право власності перейшло до відповідача у порушення вимог законодавства, а саме договір, який укладено всупереч вимог Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) .

Лізинговий об'єкт, а саме кафе "Еріка" розташоване у центрі міста Жданівка на землях комерційного призначення. На теперішній час вказане приміщення лізингоодержувачем не використовується за цільовим призначенням, йому не повернуто, до наступного часу не вирішена доля його майбутнього використання, що тягне за собою руйнування об'єкту. Спірне майно відповідно до умов договору за актом прийому-передачі ОСОБА_1 не передавалося. Рішення сесії Жданівської міської ради від 10.04.2003р. за № 141 щодо реєстрації договору лізингу купівлі-продажу та державна реєстрація БТІ м. Кіровська щодо права власності на нерухоме майно скасовані за протестом прокурора.

Оскаржуючи рішення суду, СПД -фізична особа ОСОБА_1 просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора і задовольнити зустрічний позов, посилаючись на те, що проведення розрахунків у строк 1 рік та 4 місяці не суперечить ані Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , ані Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) , якщо такий порядок розрахунку передбачено договором між сторонами. Згідно ст. 16 Закону України "Про лізинг" тривалість періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється договором лізингу та може бути нерівномірним.

Висновок суду про відсутність реєстрації договору лізингу невірний, оскільки рішенням сесії Жданівської міської ради IV скликання від 10.04.2003р. IV-7 № 141 зареєстровано договір лізингу від 01.08.2001р. за №1. При обґрунтуванні висновку суд послався на Постанову КМУ № 913 від 16.06.1998р. (913-98-п) , яка 24.04.2004р. втратила силу. Крім того, судом встановлено, що договір був зареєстрований у Жданівській міській раді 10.04.2003р. Відповідно до вимог законодавства державна і комунальна власність за своїм правовим регулюванням є різними по застосуванню обов'язків, а обов'язок реєстрації договорів лізингу комунального майна не передбачений приписами діючого законодавства та умовами договору лізингу № 35 від 01.08.2001р.

При розгляді зустрічного позову суд необґрунтовано зазначив, що відповідачем не надано доказів невизнання або оспорювання права власності на спірне приміщення, оскільки однією із позовних вимог прокурора є витребування у відповідача спірного майна, що говорить про невизнання права власності та його оскарження. Крім того Жданівська міська рада не визнає право власності на приміщення, що підтверджується протоколом № 1 комісії по проведенню службового розслідування від 26.05.2006р. та рішенням Жданівської міської ради від 04.08.2006р. № 5-5-60.

Судом безпідставно зазначено, а в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне майно не використовується за призначенням та пошкоджується. За час перебування майна у ОСОБА_1 його вартість значно збільшилася, проведена реконструкція приміщення, благоустрій прилеглої території.

Скаржник вважає, що суд безпідставно поновив строк позовної давності, без належних поважних причин.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2007р. у справі № 43/394пд, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.04.2007р. залишено без змін, відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Кіровського міжрайонного прокурора м. Кіровське в інтересах держави в особі Жданівської міської ради м. Жданівка до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Жданівка про визнання правочину - договору лізингу № 25 від 01.08.2001р. недійсним та зобов'язання повернути об'єкт лізингу Жданівській міській раді у зв'язку з пропуском строку позовної давності; зустрічний позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м. Жданівка до Жданівської міської ради м. Жданівка про визнання права власності на вбудоване, на першому поверсі житлового будинку нежитлове приміщення з підсобними (службовими) спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 376,3 кв.м. -задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2007р. вищевказані рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням Жданівської міської ради № 25-384 від 27.06.2001р. між Жданівським УХКГ (лізингодавець) та ПП ОСОБА_3, у зв'язку з одруженням з 28.08.2004р. змінено прізвище на ОСОБА_1 (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № 25 від 01.08.2001р.

Згідно п. 1.1 договору фінансового лізингу № 25 від 01.08.2001р. об'єкт лізингу представляє собою вбудоване на першому поверсі житлового будинку приміщення з підсобними (службовими) спорудами, яке розташоване АДРЕСА_1, загальна площа 376,3 м-2, вартістю 20 563 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено строк лізингу -1 рік 4 місяці з моменту прийняття об'єкта лізингу за актом здачі-приймання.

Відповідно до умов п. 5.1 договору розмір лізингової оплати за об'єкт лізингу в цілому становить 20 565 грн. 00 коп., яка підлягає перерахуванню (п. 5.5) у термін один рік чотири місяці наступними платежами: 763 грн. 13 коп. і 2% від 763 грн. 13 коп., що становить 778 грн. 39 коп., суму авансу кожного місяця, після закінчення строку лізингу лізингоотримувач перераховує продавцю об'єкту лізингу остаточну вартість 8 225 грн. 20 коп. і 2%, що становить 164 грн. 50 коп., всього 8 389 грн. 70 коп. При цьому згідно п. 7.1 договору лізингоотримувач зобов'язаний самостійно за власний рахунок проводити капітальний ремонт об'єкта лізингу на протязі строку лізингу.

Крім того, згідно п.8.2 договору об'єкт лізингу повертається на протязі трьох днів після закінчення строку лізингу.

Проте в порушення п.7.1 договору ПП ОСОБА_1 на протязі строку дії договору капітальний ремонт приміщення не проводився.

При цьому договір зареєстровано за № 1 рішенням сесії міської ради IV скликання № 141 від 10.04.2003р., на його виконання 12.11.2003р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на вбудоване нежитлове приміщення, розташоване АД РЕСА_1.

Кіровським міжрайонним прокурором 04.08.2006р. винесено протест № 1719 на рішення сесії Жданівської міської ради № 141 від 10.04.2003р. "Про реєстрацію договору лізингу купівлі-продажу", яким він вимагав скасувати рішення як незаконне.

Жданівською міською радою прийняте рішення № 5-5-60 від 04.08.2006р., яким рішення сесії Жданівської міської ради № 141 від 10.04.2003р. "Про реєстрацію договору лізингу купівлі-продажу" скасоване як незаконне, зобов'язано БТІ скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташоване АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, серія САА № 474413 від 12.11.2003р.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору сторони керувалися нормами Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) .

При цьому на момент укладення договору діяв Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , який прямо передбачав порядок передачі нежитлових приміщень у користування, тому господарський суд дійшов вірного висновку, що в супереч вимогам вказаного закону комунальне майно було передано у користування на підставі договору лізингу.

Згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що перебуває у комунальної власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. На час укладення договору лізингу сторони не звернули увагу на приписи цього закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про лізинг" встановлено, що фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору; сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору; після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Статтею 7 вищевказаного Закону визначені істотні умови договору лізингу.

При цьому згідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про лізинг" у разі, якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, договір лізингу підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.

Приймаючи до уваги, що об'єкт лізингу згідно довідки Кіровського БТІ № 963 від 14.09.2006р., знаходиться у комунальній власності Жданівської міської територіальної громади, господарський суд дійшов вірного висновку, що вбудоване на першому поверсі житлового будинку приміщення з підсобними (службовими) спорудами, яке розташоване АДРЕСА_1, загальна площа 376,3 м-2 є об'єктом державної власності, а наявність в договорі умови про реєстрацію об'єкта лізингу є обов'язковою.

Зі змісту договору вбачається, що він не містить таких істотних умов, як переоцінка вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України, надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача, про викуп об'єкта лізингу після закінчення дії договору.

За умовами п. 4.1 та п. 5.5 договору ними визначено строк лізингу та порядок перерахунку оплати за об'єкт лізингу на протязі 1 року 4 місяців, що є прямим порушенням вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про лізинг", з огляду на наступне.

Підпунктом 8.5.2 п. 8.5 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, чинній на момент укладення договору лізингу, встановлена 1,25% річна відсоткова ставка амортизації об'єкту лізингу, тому позивач та суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що строк 60 % амортизації переданого у лізинг приміщення дорівнює 7,5 років, виходячи з 8% річної ставки.

Однак невірний розрахунок позивачем строку амортизації не впливає на дотримання вимог вищевказаного Закону при укладенні договору фінансового лізингу.

Згідно п. 2 ст. 16 Закону України "Про лізинг" договором лізингу за домовленістю сторін може бути передбачена прискорена амортизація об'єкта лізингу згідно із законодавством України.

Проте в порушення вищевказаних вимог, договір не містить відомостей про те, що сторони дійшли згоди про прискорення амортизації об'єкта лізингу, на підставі якої встановили строк договору у 1 рік 4 місяці.

Посилання прокурора та висновок суду про відсутність у договорі такої істотної умови, як умова перегляду лізингових платежів, спростовується п. 5.6 договору, яким визначено, що розмір лізингової плати може бути переглянутий на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію житлового фонду".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про лізинг" після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю, проте договір № 25 від 01.08.2001р. такої умови не містить, оскільки розділом 8 договору визначено лише порядок повернення об'єкта лізингу.

Пунктами 8.2, 8.4 договору визначено, що об'єкт лізингу повинен бути повернений лізингоотримувачем лізингодавцю на протязі трьох днів з моменту закінчення строку лізингу.

Статтею 48 ЦК України (в редакції 1963р.) чинної на момент укладання договору встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону. За недійсною угодою кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що одержала на виконання цього договору.

Таким чином, господарський суд з огляду на наведене дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір фінансового лізингу № 25 від 01.08.2001р. не відповідає вимогам закону.

Приймаючи до уваги вищенаведене а також те, що договором перехід об'єкта лізингу у власність лізингодавця не передбачений, вимоги договору щодо повернення його після закінчення строку лізингу останнім не виконані (докази повернення в матеріалах справи відсутні), тому вимоги прокурора щодо повернення об'єкту лізингу Жданівській міській раді є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно пункту 4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільний кодекс України (435-15) 2003р. застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) 2003 року визначено, що правила цього кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Статтею 71 ЦК України 1963р. визначений загальний строк позовної давності у 3 роки.

Таким чином, господарський суд вірно зазначив, що строк позовної давності про визнання договору лізингу недійсним закінчився 10.04.2006р., а прокурор звернувся до господарського суду з позовом 06.12.2006р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Стаття 80 ЦК України 1963р. надає право суду на свій розсуд, незалежно від волевиявлення сторін поновити строк позовної давності за наявністю поважних причин. У випадку існування таких причин порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами за змістом цієї статті визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій.

Тому наведені прокурором причини пропуску строку - те, що Жданівська міська рада в цьому складі була утворена після проведення чергових виборів 25.04.2006р. і про порушення права дізналась після проведеної 04.08.2006р. прокуратурою перевірки; попередній склад ради не вважав спірний договір таким, що порушує вимоги чинного законодавства, оскільки він був ним укладений, суд першої інстанції обґрунтовано визнав поважними та на підставі ст. 80 ЦК України поновив строк позовної давності.

Вимоги за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності на вбудоване, на першому поверсі житлового будинку, нежитлове приміщення з підсобними (службовими) спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 376,3м-2 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд вірно зазначив, що ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання права.

У відповідності зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто вказаний спосіб захисту може бути застосований лише щодо особи, яка набула право власності, але це право певним чином оспорюється або не визнається.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що право власності перейшло до відповідача в порушення вимог законодавства, а договір укладений між сторонами всупереч Закону України "Про лізинг" (723/97-ВР) . Спірне майно відповідно до умов договору за актом приймання-передачі ОСОБА_1 не передавалося. Рішення сесії Жданівської міської рада № 141 від 10.04.2003р. щодо реєстрації Бюро технічної інвентаризації договору лізингу купівлі-продажу та державна реєстрація БТІ м. Кіровська права власності на нерухоме майно скасовані за протестом прокурора.

Спірним правочином -договором фінансового лізингу перехід права власності не передбачений.

Тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання права власності та його перехід до відповідача відбувся всупереч вимогам законодавства, яке регулює лізингові правовідносини.