20/393/07 Про визнання права комунальної власності, визнання частково недійсним реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, зобов'язання ОП ЗМБТІ оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на нежитлові приміщення - 15.04.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2008р. у справі № 20/393/07 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволений частково. Визнано право комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міськради на не житлові приміщення №№ 195, 197 загальною площею за внутрішніми замірами 70,7 кв.м. та 908,0 кв.м. відповідно в житловому будинку (літ.А-9) по вул. Чумаченко/Комарова, 40/8 у м. Запоріжжя. Провадження у справі в частині вимог про визнання частково незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна та зобов’язання ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на не житлові приміщення №№ 195, 197 припинено.

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про визнання права комунальної власності на нежитлові приміщення №№ 195, 197 загальною площею за внутрішніми замірами 70,7 кв.м. та 908,0 кв.м. відповідно в житловому будинку (літ.А-9) по вул. Чумаченко/Комарова, 40/8 у м. Запоріжжя мотивоване ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п.п. 21, 25 Статуту житлово – будівельних кооперативів, ст.ст. 316, 317, 319, 327, 328, 392 ЦК України. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерело фінансування, передача підприємству чи організації майна безпосередньо власником (уповноваженим органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Відповідно до рішення виконкому Запорізької міськради про відведення земельної ділянки, договору на будівництво будинку, акту приймання будинку в експлуатацію державною приймальною комісією, ЖБК був замовником будівництва саме житлового будинку на конкретно визначену кількість квартир, що відповідає його статуту. Із визначених у досліджених судом документах площ будинку встановлено, що будівництво нежилих приміщень площею 1694 кв.м. не було предметом договору від 11.04.1972р., оскільки корисною площею визначено 10261,78 кв.м., тому були відсутні підстави для фінансування кооперативом цієї площі і вона не фінансувалась. Враховуючи довідку –сповіщення про техніко-економічні показники будинку, в тому числі вартості одного кв.м. житлової площі будинку 198,05 крб, розмір житлової площі 6682,26 кв.м., повна вартість будинку 1323,43 тис.крб., передача кооперативу повної вартості будинку включала в себе вартість лише житлової площі. Платіжним дорученням ЖБК сплачено 40% вартості за будівництво будинку –529372 крб, тобто 100% і становило суму 1323,43 тис. крб. Провадження у справі в частині вимог про визнання частково незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна та зобов’язання ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на не житлові приміщення №№ 195, 197 припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки БТІ в розумінні п.7 ст. 3 КАС України є суб’єктом владних повноважень, тому такі спору підлягають вирішенню в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Житлово – будівельний кооператив "Комунаровець – 13" звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ЖБК "Комунаровець – 13" посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що житловий багатоповерховий будинок №40/8 по вул. Чумаченко/Комарова, у якому містяться спірні нежитлові приміщення, в цілому належить на праві колективної власності ЖБК "Комунаровець-13" на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради від 18.02.71р. №84/4, виписки із акту державного приймання в експлуатацію будівлі, затвердженого виконкомом від 30.09.74р. №403, що підтверджується реєстраційним посвідченням на об’єкт нерухомого майна від 11.12.74р. №119. Вказує, що судом неправомірно не прийнято до уваги, що на час розгляду справи видане ЖБК реєстраційне посвідчення на будинок в цілому з приналежними до нього будівлями та спорудами, а також правовстановлюючі документи ніким не оскаржені та не скасовані. На думку відповідача, в ході розгляду справи позивач не довів факту будівництва спірних нежитлових приміщень за його кошти. Забудовником спірних нежитлових приміщень, так як і квартир, є ЖБК, що підтверджується договором від 11.04.1972р., предметом якого є "будівництво 9-ти поверхового будинку в цілому". Крім того заявник вказав на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду в даним позовом, без клопотання про його відновлення. Щодо вимоги позивача про зобов’язання ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на нежитлові приміщення, ЖБК "Комунаровець-13" зазначив, що ці вимоги є не публічно – правовими, як вказано судом, а цивільно – правовими, оскільки фактично між сторонами по справі виник спір про право. Тому даний спір не має розглядатися в порядку КАСУ (2747-15) . Між тим, оскільки реєстраційне посвідчення є актом ненормативного характеру, тому така вимога не підвідомча розгляду господарським судом, провадження у справі припинено правомірно.

Представники ЖБК "Комунаровець-13" у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Запорізька міська рада у відзиві на апеляційну скаргу та її представник у судовому засіданні вказали на законність винесеного судом рішення. При цьому зазначили, що одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерело фінансування, передача підприємству чи організації майна безпосередньо власником (уповноваженим органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Відповідно до рішення виконкому Запорізької міської ради про відведення земельної ділянки, договору на будівництво будинку, акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією ЖБК був замовником будівництва саме житлового будинку на конкретно визначену кількість квартир, що відповідає його статуту. Будівництво нежитлових приміщень площею 1694кв.м. не було предметом договору від 11.04.72р., оскільки корисною площею визначено 10261кв.м.,тому були відсутні підстави для фінансування кооперативом цієї площі і вона не фінансувалась. Вважають, що строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, позивачем не пропущено, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги власників або інших осіб про визнання незаконними правового акту органу державної влади, яким порушено його право власника. Просять рішення господарського суду залишити без змін та відмовити відповідачу – 1 у задоволенні апеляційної скарги.

Представник КП "Виробниче ремонтно – експлуатаційне житлове об’єднання № 5" у судовому засіданні підтримала доводи Запорізької міської ради. Крім того зазначила, що з моменту здачі будинку в експлуатацію, всі нежитлові приміщення, вбудовані в перший поверх, експлуатувались та утримувались за їх рахунок, передавались в оренду, за що отримували орендну плату.

Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" відзив на апеляційну скаргу не надало. Його представник у судовому засіданні вказав, що на теперішній час право власності на будинок в цілому зареєстроване за ЖБК "Комунаровець – 13".

Комунальна установа "Запорізька міська стоматологічна поліклініка №7" відзив на апеляційну скаргу не надала. Її представник у судовому засіданні вказала на законність прийнятого судом рішення.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вказали на безпідставність вимог апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

КП "Управління капітального будівництва" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вказали на законність винесеного судом рішення, просять апеляційну скаргу ЖБК "Комунаровець-13" залишити без задоволення. Вказали, що за кошти кооперативу були збудовані лише житлові приміщення будинку, і тому об’єктом права власності останнього є саме ці приміщення. В період будівництва будинку №40/8 по вул. Чумаченко/Комарова в м. Запоріжжі умови фінансування визначались постановою Ради Міністрів СРСР від 19.11.64р. №943 "Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва". Пунктами 3 та 4 Постанови встановлювалось, що за згодою житлово – будівельних кооперативів в їх будинках можуть розміщуватись підприємства торгівлі, громадського харчування та інші, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Будбанку СРСР наказувалось посилити контроль за використанням за призначенням коштів, які вносились громадянами на кооперативне будівництво та не допускати фінансування за рахунок коштів кооперативу позаквартальних споруд та інженерних комунікацій, приміщень для підприємств торгівлі, громадського харчування та інші. Таким чином, на момент створення кооперативу діючим законодавством не дозволялось житлово – будівельним кооперативам будувати нежитлові приміщення для особистих потреб членів кооперативу та для підприємницької діяльності. Прийнятим в подальшому Житловим кодексом УРСР (5464-10) 1984р. закріплювалось, що до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих від 02.12.1971р. №538 зареєстровано Статут Житлово-будівельного кооперативу "Комунаровець-13" та затверджено список членів житлово-будівельного кооперативу у кількості 192 чоловік. ЖБК "Комунаровець-13" виділено житловий фонд –192 квартирний будинок на розі вулиць Комарова-Чумаченко, корисною площею 10262 кв.м.

Згідно з п.7 Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого наказом Міністра комунального господарства Української РСР №234 від 28.05.1968р., що затверджений рішенням виконавчого комітету Ради депутатів трудящих від 02.12.1971р. №538, яким керується ЖБК "Комунаровець-13", житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку/будинків за власні кошти кооперативу за допомогою державного кредиту, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

11.04.1972р. між Житлово-будівельним кооперативом "Комунаровець-13" та Управлінням капітального будівництва Запорізького міськвиконкому укладений договір б/н, відповідно до умов якого "Кооператив" передав, а "Управління" прийняло на себе виконання функцій забудовника дев’ятиповерхового житлового будинку типу 114.87.2 в кварталі на розі вул.Комарова –Чумаченко, з загальною кількістю 192 квартир та корисною площею 10261,78 кв.м.

Відповідно до п.13 цього договору при його виконанні сторони керуються "Правилами кредитування кооперативного житлового будівництва" №153 від 12.06.1963р.

Довідкою-сповіщенням від 14.04.1972р. Управління капітального будівництва Запорізького міськвиконкому повідомило ЖБК "Комунаровець-13" про техніко-економічні показники виділеного для житлово-будівельного кооперативу житлового будинку по вул. Комарова-Чумаченко згідно з проектним завданням та кошторисно-фінансовим розрахунком, затвердженим рішенням облвиконкому. Так, згідно з цією довідкою: загальна кількість квартир –192, житлова площа –6682,26 кв.м, повна вартість будинку –1323,43 тис.крб., вартість 1 кв.м житлової площі –198,05 крб.

Відповідно до довідки Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації №528 від 30.06.1974р., яка видана ЖБК "Комунаровець-13", збудованому будинку присвоєна поштова адреса: Чумаченко/Комарова, 40/8.

28.09.1974р. державною комісією 9-ти поверховий цегляний житловий будинок з вбудованим приміщенням телеательє ЖБК "Комунаровець-13" по вул.Комарова-Чумаченко прийнято в експлуатацію за актом приймання. Загальний об’єм 60620 куб.м., корисна площа 11370,2 кв.м., житлова площа 6682 кв.м., квартир 192, кошторисна вартість 1606,4 т.руб., вбудоване приміщення телеательє 1694 кв.м.

Згідно з копією виписки з книги обліку основних засобів управління капітального будівництва "авізо" 19.12.1974р. здійснено запис 297 про передачу нежитлових приміщень (телеательє, форпост) будинку по вул.Комарова-Чумаченко ЖЕК №16, сума 224374,0 тис.крб., дата передачі 27.12.1974р.

11.12.1974р. орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 18.02.1971р. №84/1 про відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку, витягу з акту держприймання будівлі, затвердженого виконкомом Запорізької міської ради від 30.09.1974р. №403, видано ЖБК "Комунаровець-13" реєстраційне посвідчення на об’єкти нерухомого майна про право колективної власності на будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в м. Запоріжжя по вул.Чумаченко/Комарова №40/8 в цілому.

У зв’язку з заявами ЖБК "Комунаровець-13" щодо приналежності їм житлового будинку по вул.Чумаченко/Комарова №40/8 в цілому, з наявними в ньому нежитловими приміщеннями, Запорізька міська рада звернулась до господарського суду з позовом про визнання права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міськради на не житлові приміщення №№ 195, 197 загальною площею за внутрішніми замірами 70,7 кв.м. та 908,0 кв.м. відповідно в житловому будинку (літ.А-9) по вул. Чумаченко/Комарова, 40/8 у м. Запоріжжя та про визнання частково незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна та зобов’язання ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на не житлові приміщення №№ 195, 197.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду в частині задоволення позову та визнання права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міськради на не житлові приміщення №№ 195, 197 загальною площею за внутрішніми замірами 70,7 кв.м. та 908,0 кв.м. відповідно в житловому будинку (літ.А-9) по вул. Чумаченко/Комарова, 40/8 у м. Запоріжжя, виходячи з наступного: Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України.

Відповідно до ст. 94 ЦК УРСР 1963 року, який діяв під час виникнення спірних відносин, колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.

Пунктом 21 Статуту ЖБК передбачено, що будинки і споруди, побудовані кооперативом, належать йому по праву кооперативної власності і не можуть бути продані або передані як в цілому, так і по частинам (квартири, кімнати і т.д.) ні організаціям, ні окремим особам, за виключенням передачі, яка здійснюється в установленому порядку при ліквідації кооперативу.

Відповідно до п.25 цього Статуту торговельні організації, підприємства громадського харчування і інші підприємства, установи і організації можуть розміщуватися в будинках житлово-будівельних кооперативів тільки зі згоди цих кооперативів. Будівництво вказаних приміщень фінансується за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідними державними або громадськими підприємствами і організаціями з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості названих робіт на баланс підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Вказані організації несуть експлуатаційні і інші витрати на утримання належних їм частин будинку.

Згідно з п.13 переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, викладеному в Додатку №1 до "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966р. та погодженої з Верховним судом Української РСР 15 січня 1966р., правовстановлюючим документом є зареєстрований у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих статут кооперативу, рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки та затверджений виконкомом акт про прийняття будинку в експлуатацію.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що реєстраційне посвідчення на певний об’єкт нерухомості не є документом, що підтверджує наявність права власності, а лише підтверджує належність права власності певному суб’єкту. У ньому мають бути зазначені юридичні факти, що стали підставою для виникнення або переходу такого права до власника. Що ж стосується правовстановлювальних документів, то вони фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі факти, на підставі яких у власника виникає (переходить) право власності. Саме правовстановлювальні документи є підставою для видачі свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення.

Згідно п.7 Розяснень президії Вищого господарського суду України від 02.04.94р. № 02-5/225 (v_225800-94) (з наступними змінами) "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з судовим захистом права державної власності", одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Приписами ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим законом та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, який є чинним на час розгляду справи, передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ЖБК був замовником будівництва саме житлового будинку на конкретно визначену кількість квартир, що відповідає його статуту.

У судовому засіданні 15.04.08р. представником КП "Управління капітального будівництва" надано знайдені в архіві документи, які стосуються будівництва будинку по вул. Чумаченко/Комарова, 40/8 у м. Запоріжжя, а саме: довідку про затвердження проектно-кошторисної документації від 26.04.1972р., зведений кошторис по будівництву будинку, довідку про затвердження проектно-кошторисної документації від 21.05.1974р., протокол №4 загальних зборів членів ЖБК "Комунаровець-13" від 26.03.1972р., договір б/н від 11.04.1972р.

Так, довідка від 26.04.1972 про затвердження проектно-кошторисної документації та зведений кошторис по будівництву будинку від 17.05.1972 свідчать, що вартість будинку складає - 1504,66 тис. крб. Із вказаної суми доля ЖБК складає 1323,43 тис.крб. в тому числі 34,82 тис.крб. додаткова з/плата. Окремо вказана вартість вбудованого приміщення, яка складає 262,47 тис.крб. та не врахована у вартості житлової частини будинку.

В довідці від 21.05.74р. про затвердження проектно – кошторисної документації вказано, що вартість будинку дорівнює 1861,73 тис.крб., яка складається із: вартості житлової частини будинку – 1530,92тис.крб., в тому числі за рахунок ЖБК 87% - 1347,07 тис. крб., за рахунок держбюджету 13% -183,85 тис.крб., вартості вбудованих приміщень – 262,17 тис.крб., вартості зовнішньо квартальних мереж – 68,64тис.крб.

Будівництво нежитлових приміщень здійснювалось за рахунок державних капітальних вкладень, про що свідчить також протокол загальних зборів членів ЖБК "Комунаровець-13" від 26.03.1972 №4, відповідно до якого члени кооперативу постановили: надати згоду на будівництво в житловому будинку на розі вулиць Комарова та Чумаченко у м. Запоріжжі вбудованого приміщення, яке будується за рахунок держкапвкладень.

Необхідність згоди кооперативу на будівництво таких приміщень у будинку ЖБК передбачена пунктом 3 Постанови Ради Міністрів СРСР від 19.11.1964 №943 "Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва", відповідно до якої встановлювалось, що за згодою житлово-будівельних кооперативів в їх будинках можуть розміщуватися підприємства торгівлі, громадського харчування та інші, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень.

Про фінансування нежитлових приміщень в будинках ЖБК за рахунок держаних капітальних вкладень свідчать і Правила кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджених Будбанком СРСР 12.06.1965, якими відповідно до п.13 договору від 11.04.1972 між ЖБК "Комунаровець-13" та управлінням капітального будівництва сторони домовились керуватися при його виконанні.

Правила кредитування кооперативного житлового будівництва встановлювали, що

- при визначенні розміру власних коштів житлово-будівельного кооперативу, які підлягають внеску в банк на будівництво будинків, а також розміру кредиту треба виходити із вартості будівництва з урахуванням різниці в цінах і тарифах, за відрахуванням вартості затрат по вбудованим приміщенням (п.З Правил);

- установи Держбуду СРСР при оплаті актів та рахунків за виконані роботи та інші затрати по кооперативному житловому будівництву повинні перевіряти, щоб в ці документи не включалися затрати по будівництву приміщень, призначених для інших організацій та не допускати оплати вказаних затрат із особових та кредитних рахунків кооперативів; роботи, пов'язані із будівництвом вбудованих приміщень, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідними державними або громадськими підприємствами і організаціями, із віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості вказаних робіт на баланс підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень, оплата актів та рахунків підрядних організацій за виконані роботи по будівництву будинку в частині вбудованого приміщення здійснюється із рахунку відповідного управління виконкому по фінансуванню капітальних вкладень по державному плану пропорційно кошторисної вартості вбудованого приміщення до загальної кошторисної вартості житлового будинку (п.11 Правил).

Саме призначення спірних нежитлових приміщень /телеательє та форпост/ свідчить, що вони використовувались підприємствами для побутового обслуговування населення та установами з позашкільного навчання дітей та не відносилися до загального майна кооперативу, яке обслуговує житловий будинок, тобто не були допоміжними приміщеннями будинку, такими як підвали, горища, сходи, колясочні тощо.

Таким чином, ЖБК, у власності якого знаходиться жилий будинок, не був та не міг бути, у відповідності із діючим законодавством, власником або користувачем вбудованих нежитлових приміщень.

Відповідно до платіжного доручення від 16.08.1972 №1, ЖБК сплачено 40% вартості за будівництво будинку - 529372 крб., тобто 100% і становило суму 1323,43 тис.крб. Саме ця сума вказана в усіх документах, як вартість, яка сплачується ЖБК "Комунаровець-13" за будівництво будинку. І ця сума не враховує вартості нежитлових приміщень. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. N 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) затверджено перелік майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), в тому числі і житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, дошкільні виховні та позашкільні навчально-виховні заклади, об'єднання, управління, підприємства по ремонту складної побутової техніки, включаючи радіотелевізійну апаратуру, малі та інші державні підприємства, що обслуговують населення.

Таким чином, форпост та телеательє, як підприємства побутового обслуговання населення та позашкільні заклади, які будувалися за рахунок державних капітальних вкладень, та вартість яких була віднесена на баланс ЖЕД №19, в подальшому перейшли до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) відповідно до вказаної Постанови КМУ від 05.11.1991 №311 (311-91-п) .

Як вказано в довідці ЗМБТІ державну реєстрацію прав власності спірні нежитлові приміщення не проходили. Але увесь час, після передачі в експлуатацію житлового будинку та вбудованих нежитлових приміщень, останні не знаходилися у володінні та користуванні ЖБК "Комунаровець-13", а знаходились на балансі та в експлуатації ЖЕД №19, використовувалися під телеательє та форпост, в подальшому передавались в оренду комунальної установи - стоматологічної поліклініки №7.

Вказане свідчить, що за рахунок ЖБК будувалась лише житлова частина будинку, а нежитлові приміщення кошторисною вартістю на момент будівництва 262,17 тис.руб. будувались за рахунок державних капітальних вкладень, та на будівництво яких, саме за рахунок державних вкладень, кооператив надав згоду.

Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині вимог про визнання частково незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна та зобов’язання ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на не житлові приміщення №№ 195, 197 у зв’язку з наступним:

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.05р., завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 вказаного Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.(ч.2 ст.4 КАСУ).

Як зазначалось вище, предметом позову в даній справі є визнання частково незаконним та скасування реєстраційного посвідчення на об’єкти нерухомого майна та зобов’язання ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на не житлові приміщення.

Реєстрацію прав власності згідно з п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Вказане свідчить, що відповідачу - 2 на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, ОП "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації права власності, в розумінні п. 7 ст. 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень.

Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справ є справою адміністративної юрисдикції.

У відповідності з п. 7 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України (2747-15) , після набрання чинності цим Кодексом (2747-15) заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційній скарга (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом (2747-15) .

Відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, оскільки даний спір має розглядатись судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) , тому провадження у справі в порядку господарського судочинства підлягає припиненню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються на підставі вищевикладеного, а також наступним:

Посилання ЖБК "Комунаровець – 13" на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом колегією суддів спростовуються на підставі ч.1 ст. 261 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Матеріалами справи підтверджено, що позивач дізнався про порушення його права власності на нежитлові приміщення у березні 2007р., тому саме з цієї дати слід відраховувати строк позовної давності. З даним позовом Запорізька міська рада звернулась 25.07.07р., тобто у межах встановленого ст. 257ЦК України трирічного строку.