Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Стальком" м.Маріуполь Донецької області про розірвання договору №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт та стягнення 257940грн.00коп./арк. справи 2-5, том1/.

У відповідності з приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 22.08.2007року змінив позовні вимоги та просить визнати зобов’язання за договором №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт припиненими; стягнути з відповідача збитки в сумі 257940грн.00коп./арк. справи 57-58, том1/

Заявою №2545 від 27.11.2007року змінив позовні вимоги та просить договір №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт визнати неукладеним та відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача - стягнути з відповідача 257940грн.00коп./арк. справи 131-133, том1/.

Ухвалою від 30.08.2007року господарський суд Донецької області залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відкрите акціонерне товариство "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" м.Київ./арк. справи 80, том1/.

Рішенням від 31.01.2008року господарський суд Донецької області /Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І., судді –Сковородіна О.М., Склярук О.І./ задовольнив позовні вимоги про стягнення безпідставно придбаних коштів в сумі 257940 грн.00коп./арк. справи 41-42, том2/.

Рішення мотивоване тим, що договір №19-04 від 31.03.2004року за своєю правовою природою є договором підряду на виконання проектних та науково-дослідних робіт; приписи статей 837-864 ЦК України (435-15) та частини 3 статті 180 ГК України, визначають, що договір, як будь-який правочин підряду, обов’язково має містити умови щодо предмету договору, строку його дії та ціни, сторони у тексті самого договору (пункти 1.2 та 4.1, а також пункт 2.6 технічного завдання) передбачили істотною умовою договору –план, в якому мають бути відображені строки будівництва, склад та обсяг підрядних робіт та строки виконання основних етапів робіт. Дослідивши зміст договору та додатків до нього, суд вважає, що сторони –виконавець та замовник–не дійшли обопільної згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 договору та розділом 1 наданого позивачем примірника Плану передбачено, що предметом правочину є розробка проектно-кошторисної документації на індивідуальне виготовлення та монтаж радіовежі висотою 100 та більше метрів, інші документи, які визначені як додатки до договору згідно пункту 1.4 та розділу 3 Договору (технічне завдання на розробку та завдання на проектування) –містять посилання на те, що предметом договору має бути розробка проектно-кошторисної документації на виготовлення та монтаж антенної радіощогли висотою 98 метрів радіорелейної лінії зв’язку. Абзац 1 пункту 1.2 договору містить умову (цитата): "...строк виконання робіт у повному обсязі –______місяці з дати підписання цього договору...". Наданий позивачем примірник плану у графі "Строк виконання початок/закінчення" передбачає, що (цитата): "...Закінчення__.__.2004...". Враховуючи вказане, суд вважає, що сторони, окрім предмету договору, не погодили також і строки виконання підрядних робіт, які безумовно є істотною умовою договору в силу закону та самого правочину. Крім того, абзац 2 пункту 1.2 договору, пункт 4.1 договору та пункт 2.6 технічного завдання до договору визначають план як невід’ємну частину договору, яка передбачає його істотні умови –загальний строк виконання робіт, строк виконання кожного етапу робіт, а також склад і обсяг підрядних робіт. Наданий позивачем примірник плану –не містить ані дати підписання плану, ані поетапного складу та обсягу робіт, ані строку закінчення робіт. До того ж, зазначений план з боку відповідача підписаний невідомою особою, посадове становище та ім’я якої не зазначено, а також не завірений печаткою відповідача, що суперечить приписам частини 1 статті 181 ГК України, тому суд вважає, що план, як невід’ємна частина договору, не містить передбачених договором умов, не був належним чином підписаний сторонами та скріплений печатками –тому є неукладеним в розумінні частини 8 статті 181 ГК України та не відбувся як юридичний факт. Посилання відповідача на вирішення рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2007 року у справі № 20/408пд спору, аналогічного спору у справі № 44/269 –є безпідставними, оскільки не зважаючи на співпадання сторін у справах №№ 44/269 та 20/408пд, предмет позову по цих справах є різним –стягнення безпідставно набутих коштів 257940 грн. по справі № 44/269 та визнання Договору недійсним та повернення попередньої оплати 257940 грн. по справі № 20/408пд.Суд першої інстанції вважає оцінювальні категорії, висловлені господарським судом Донецької області у справі № 20/408пд (щодо укладеності договору), такими, що є спростованими у загальному порядку згідно частини 5 статті 35 ГПК України. Відповідач з моменту отримання 257940 грн. за умовами неукладеного договору безпідставно утримує у себе зазначену грошову суму, через що у відповідача існує невиконане зобов’язання повернути позивачу безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів на суму 257940 грн., яке (зобов’язання) виникло 01.04.2004 року в силу статей 1212 і 1213 ЦК України.

Закрите акціонерне товариство "Стальком" м.Маріуполь Донецької області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008року у справі №44/269 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, порушення матеріального та процесуального права./арк. справи 50-53, том2/.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у рішенні від 29.05.2007 року у справі №20/408пд господарський суд Донецької області встановив факт того, що договір №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт містить узгоджені сторонами умови щодо предмету, ціни, строку договору; дане рішення вступило у законну силу; позов у справі № 20/408пд про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, що передбачені у ст. 16 Цивільного кодексу України; на час пред’явлення позову закінчився перебіг строку позовної давності щодо стягнення суми 257940 грн. Технічне завдання у відповідності з умовами договору надає позивач, саме позивач зазначив в п.1 технічного завдання –антена щогла h = 98м.; при розробці проекту виконавцями було встановлено факт різниці висоти, яка зазначена у договорі та у технічному завданні, внаслідок чого відповідач звернувся до позивача з листом від 04.06.2004року про узгодження висоти щогли 100,5 м замість 98м, листом №752 від 08.06.2004року позивач дає згоду замінити висоту щогли та вказує, що даний лист, є доповненням до наданого раніше технічного завдання.

У доповненні до апеляційної скарги № 109 від 21.03.2008року відповідач вказує, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача та не залучив до участі у справі у якості третіх осіб ДП " Київський інститут інженерних вишукувань та досліджень "Енергопроект", а також Центральної служби "Укрінвестекспертиза". /арк. справи 67-70, том2/.

Представник Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" м.Київ вважає рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008року у справі №44/269 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки сторонами не досягнуті істотні умови договору, внаслідок чого даний договір судом правомірно визнано неукладеним; сума 257940 грн., яку отримав відповідач в якості попередньої оплати за договором, підлягає поверненню, оскільки фактично договір не відбувся, тобто, відповідач безпідставно отримав грошові кошти.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" м.Київ у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №8654446 /арк. справи 61, том2/. У письмових поясненнях №699/01/04 від 03.04.2008року третя особа зазначає, що зобов’язання за договором №22338 від 31.03.2004року на проведення проектних та вишукувальних робіт Відкрите акціонерне товариство "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" м.Київ виконало без будь-яких зауважень. /арк. справи 77-78, том2/.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28- 29 Закону України "Про судоустрій" та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2007року у справі № 20/408пд встановлено, що 31.03.2004року позивачем /Замовник/ та відповідачем /Підрядник/ укладено договір №19-04, згідно з умовами якого Замовник доручає, а Підрядник –приймає на себе розробку робочого проекту "На індивідуальне виготовлення та монтаж радіо вежі вистою 100 та більше метрів" та кошторису витрат на виготовлення та монтаж цієї вежі; спірний договір містить умови щодо предмету, ціни та строку дії господарського договору, вимоги ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладанні договору сторонами дотримано; 31.03.2004року платіжним дорученням №59 позивач перерахував відповідачеві 257940грн.00коп. –передплату за проектні роботи; відповідачем було передано позивачеві виконаний проект технічної документації, направлений позивачем для експертизи до "Укрінвестекспертиза", за висновком якої рекомендовано відкоригувати робочий проект./арк. справи 41-47, том1/.

Тобто, рішенням господарського суду Донецької області від 29.05.2007року у справі № 20/408пд встановлено, що сторони при укладенні договору досягли згоди з усіх істотних умов договору і виконували ці умови.

Вартість робіт за договором в сумі 286600грн. визначена сторонами у погодженому протоколі /арк. справи 16, том2/. Згідно п. 1.2 договору - строк виконання робіт у повному обсязі з дати підписання цього договору; склад робіт та строки виконання робіт визначені календарним планом /арк. справи 145, том1/, що є невід’ємною частиною даного договору.

Посилання суду першої інстанції на безпідставність застосування ст. 35 ГПК України є необґрунтованим виходячи з наступного.

Як вбачається з рішення господарського суду Донецької області від 29.05.2007року у справі №20/408пд, предмет даного позову визнання договору №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт недійсним та повернення попередньої оплати 257940грн.00коп.

Тобто, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позову відносно недійсності вказаного договору господарський суд Донецької області перш за все встановлює наявність юридичного факту –факту укладання спірного договору, оскільки відсутність укладеного договору, унеможливлює розгляд позовних вимог щодо його недійсності.

Тому, у даному випадку мова йде про встановлення юридичного факту, а не про оцінювальні категорії, на що безпідставно посилається суд першої інстанції при винесенні рішення від 31.01.2008року у справі №44/269.

Крім того, суд першої інстанції у рішенні у справі №44/269, що оскарджується, посилається на той факт, що сторони договору №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт –виконавець та замовник–не дійшли обопільної згоди щодо предмету договору, оскільки пунктом 1.1 договору та розділом 1 наданого позивачем примірника плану передбачено, що предметом правочину є розробка проектно-кошторисної документації на індивідуальне виготовлення та монтаж радіовежі висотою 100 та більше метрів, інші документи, які визначені як додатки до договору згідно пункту 1.4 та розділу 3 договору (технічне завдання на розробку та завдання на проектування) –містять посилання на те, що предметом договору має бути розробка проектно-кошторисної документації на виготовлення та монтаж антенної радіощогли висотою 98 метрів радіорелейної лінії зв’язку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що за умовами договору обов’язок надання необхідних даних /технічних вимог/ покладається на позивача / п. 1.3 договору/.

Тобто, технічне завдання та завдання на проектування, на які посилається суд першої інстанції, надавались та складались позивачем.

Відповідач листом від 04.06.2004року звертається до позивача щодо узгодження висоти щогли 100,5 м замість 98м /арк. справи 8, том2/

Листом №752 від 08.06.2004року позивач дає згоду замінити висоту щогли та вказує, що даний лист, є доповненням до наданого раніше технічного завдання./арк. справи 9, том2/.

Тобто, висота щогли сторонами узгоджена.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про правомірність тверджень позивача про наявність підстав вважати договір №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт неукладеним є не обґрунтованим і не відповідає матеріалам справи.

Предмет позовних вимог - визнати неукладеним договір №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт та відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача - стягнути з відповідача 257940грн.00коп./арк. справи 131-133, том1/.

Тобто, позовні вимоги ґрунтуються саме на нормах ст. 16, 638, 1212 Цивільного кодексу України, ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України та містять вимогу повернути другій стороні все одержане на виконання правочину в зв’язку з визнання неукладеним останнього./арк. справи 131,141, том1/.

З огляду на те, що договір №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт виходячи з вищевикладеного є укладеним, сторони узгодили всі істотні умови договору та приступили до його виконання, факт, з яким позивач зв’язував повернення грошових коштів відсутній, тому підстава повернення позивачу одержаного на виконання правочину відсутня, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України є неправомірним виходячи з наступного.

Нормами статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних вимог: по –перше, необ хідно, щоб одна особа набула / зберегла/ майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна на одній стороні є результатом відповідного зменшення майна на іншій; по –друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої особи відбулось без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У даному випадку грошові кошти у сумі 257940грн. були перераховані позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між ними договору №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт, тому підстави до застосування правових наслідків, що передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України відсутні.

Тобто, висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено набуття або збереження відповідачем грошових коштів без достатньої правової підстави, не ґрунтується на матеріалах справи та встановлених обставинах і не відповідає вимогам закону.

Доводи скаржника відносно порушення позивачем строку позовної давності судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду не приймаються до уваги, оскільки у відповідності з п. 7.1. договору №19-04 від 31.03.2004року на виконання проектних робіт строк дії договору встановлено до 31.12.2004року, а позивач звернувся з позовом 11.07.2007року, тобто, у межах строку позовної давності, що передбачений Цивільним кодексом України (435-15) .

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, той факт, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача та не залучив до участі у справі у якості третіх осіб ДП "Київський інститут інженерних вишукувань та досліджень "Енергопроект", а також Центральної служби "Укрінвестекспертиза", є необґрунтованим виходячи з наступного.

Згідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін.

У даному випадку матеріалами справи не доведено, яким чином рішення з господарського спору може вплинути на права або обов’язки ДП "Київський інститут інженерних вишукувань та досліджень "Енергопроект", Центральної служби "Укрінвестекспертиза" щодо однієї з сторін, тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо відмови у задоволенні даного клопотання.

З урахуванням зазначеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008року у справі № 44/269 не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги в сумі 1332грн.20коп.відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Стальком" м.Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2008року у справі №44/269 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" м.Київ відмовити.

Стягнути з Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" м.Київ на користь Закритого акціонерного товариства "Стальком" м.Маріуполь Донецької області витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 1332грн.20коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.