П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" липня 2007 р.
Справа № 28-30/356-06-11057
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
Головуючого : Михайлова М.В.
Суддів: Тофана В.М.,
Журавльова О.О.
При секретарі: Бритавській Ю.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Римарчук С.В., за довіреністю ;
від відповідача 1: Джуринська Н.В., за довіреністю;
від відповідача 2: Дущак Д.С., за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Біляївської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 07
березня 2007 року
у справі №28-30/356-06-11057
за позовом Біляївської міської ради, Одеська обл., м.
Біляївка, пр-т Жовтневої революції,9
до 1) Одеської спілки споживчих товариств "Облспоживсіплка",
м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, б.11;
2) Дочірнього підприємства "Біляївський ринок" Одеської
облспоживспілки, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна,4
про визнання договору оренди недійсним
та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Біляївський
ринок" Одеської облспоживспілки
до Біляївської міської ради
про визнання договору оренди від 04.01.2006 року за № 16
недійсним та визнання договору від 23.12.1999 року дійсним,-
ВСТАНОВИВ:
17.10.2006 року Біляївська міська рада, звернулась до
господарського суду Одеської області з позовом до Одеської спілки
споживчих товариств "Облспоживспілка" та Дочірнього підприємства
"Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки про визнання
недійсним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства,
договору від 23.02.1999 року укладеного між Біляївської міською
радою та Дочірнім підприємством "Біляївський ринок" Одеської
облспоживспілки про оренду земельної ділянки загальною площею 0,48
га.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що Дочірнє підприємство
"Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки в односторонньому
порядку визнало для себе договір № 16 від 04.01.2006 року
нечинним, визнавши чинним - договір від 23.02.1999 року, з яким
позивач не погоджується та вважає зазначений договір нечинним та
таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки в
зазначеному договорі відсутні пункти які регулюють: умови
збереження об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної
ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки
орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання
земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового
пошкодження або знищення об'єкта оренди або його частини;
відповідальність сторін.
Дочірнє підприємство "Біляївський ринок" Одеської
облспоживспілки позов не визнало та в свою чергу звернулось з
зустрічним позовом по справі № 28-30/356-06-11057 до Біляївської
міської ради про визнання договору оренди землі від 04.01.2006
року за №16, укладеного між Біляївською міською радою та ДП
"Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки таким, що не
відповідає вимогам закону, та визнати його недійсним, а також
визнати дійсним договір на право користування земельною ділянкою
на умовах оренди від 23.02.1999 року, укладений між Біляївською
міською радою та Біляївським ринком облспоживспілки, нині ДП
"Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки, мотивуючи тим, що
строк дії договору від 23.02.1999 р. закінчується тільки в 2024
році та до теперішнього часу він не розірваний, а також повернення
земельної ділянки з оренди не здійснювалось та, на думку
відповідача, договір оренди земельної ділянки від 23.02.1999 р. є
дію чим, обов'язковим до виконання обома сторонами всіх його умов.
Також відповідач не погоджується з доводами позивача щодо
відсутності в договорі деяких пунктів, що сто суються істотних
умов договору, передбачених законом України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
, та зазначає, що на час укладення договору, тобто в
1999 році, сторони по договору дійшли згоди укласти договір оренди
землі саме на тих умовах, які їх задовольняли, та які до сьо
годнішнього часу не скасовані, крім того, жодна із сторін не
відмовлялася від виконання умов договору. Договір оренди землі №
16 від 04.01.2006 р., укладений між Біляївсь кою міською радою та
ДП "Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки не зареєст рований
належним чином, і тому вважається нікчемним і неукладеним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.12.2006р.
зустрічний позов прийнято та об'єднано для спільного розгляду з
первісним.
Відповідач за зустрічним позовом - Біляївська міська рада,
зустрічний позов не визнало.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07 березня
2007 року (суддя Гуляк Г.I.) у задоволенні позову відмовлено
повністю, зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства
"Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки залишено без
розгляду.
Суд не прийняв до уваги твердження позивача щодо відсутності
в договорі істотних умов, передбачених Законом України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
, оскільки на момент укладення договору сторонами
були погоджені всі його умови, також судом встановлено, що спірний
договір від 23.02.1999 року зареєстрований спеціалістом відділу
земельних ресурсів у книзі договорів на право користування землею
на умовах оренди 23.02.1999 року за № 53, а також судом було
застосовано позовну давність згідно з вимогами чинного
законодавства.
Щодо зустрічних вимог Дочірнього підприємства "Біляївський
ринок" Одеської облспоживспілки, суд залишає без розгляду,
оскільки зустрічну позовну заяву підписано Дущак Д.С. особою, яка
не мала права підписувати її.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Біляївська
міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати
рішення господарського суду Одеської області від 07 березня 2007
року по справі № 28-30/356-06-11057 в частині відмови в
задоволенні позову Біляївської міської ради, прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги Біляївської міської
ради.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував
обставини, що мають значення для справи, та порушив норми
матеріального права, а саме: стверджуючи про пропуск строку
звернення в суд, він не в повній мірі з'ясував обставини, які
мають для цього важливе значення; також суд не врахував, що
спірний договір від 23.02.1999 року не відповідає нормам чинного
законодавства; суд першої інстанції стверджував про неналежну
реєстрацію спірного договору оренди земельної ділянки № 16 від
04.01.2006 року, не зважаючи на те, що до матеріалів справи не
надано ані копій зазначеного запису в книзі договорів,
спеціалістом земельних ресурсів, ані довідок або інших даних про
такий запис, і, навпаки, суд стверджував про те, що спірний
договір оренди землі від 23.02.1999 року зареєстрований
спеціалістом відділу земельний ресурсів 23.02.1999 року за № 53,
що не може бути дійсним та нічим не підтверджується.
11.06.2007 року за вх. № 1241 Одеська спілка споживчих
товариств "Облспоживсіплка" надала заперечення на апеляційну
скаргу, в якому просить рішення господарського суду Одеської
області від 07 березня 2007 року по справі № 28-30/356-06-11057
залишити без змін, а апеляційну скаргу Біляївської міської ради
без задоволення, в зв'язку з тим, що дане рішення суду винесено з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним
з'ясуванням обставин справи.
У судовому засіданні 12.06.2007 року Дочірнє підприємство
"Біляївський ринок" Одеської облспоживспілки надало заперечення на
апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду
Одеської області від 07 березня 2007 року по справі №
28-30/356-06-11057 залишити без змін, а апеляційну скаргу
Біляївської міської ради без задоволення, в зв'язку з тим, що дане
рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, з повним з'ясуванням обставин справи.
03.07.2007 року за вх. № 1241 Біляївська міська рада надала
заперечення проти доводів в запереченнях на апеляційну скаргу, в
якому просить скасувати рішення господарського суду Одеської
області від 07 березня 2007 року по справі № 28-30/356-06-11057 в
частині відмови в задоволенні позову Біляївської міської ради,
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
Біляївської міської ради, та наголошує, що зазначені заперечення
на апеляційну скаргу є необгрунтованими.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, були
належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду
апеляційної скарги.
У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалась перерва.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи
та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши
додержання та правомірність застосування судом першої інстанції
норм матеріального та процесуального права, заслухавши
представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України від
12.03.1999 р. № 02-5/111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
"Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"
(з подальшими змінами та доповненнями) вирішуючи спори про
визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність тих
обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і
настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод
вимогам закону, додержання встановленої форми угоди,
правоздатність сторін за угодою та інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору.
Господарюючи суб'єкти вправі самостійно визначати свої
взаємовідносини через угоди, що вмішують елементи різних видів
угод та оптимально регулюють їх права та обов'язки. Суд дає оцінку
усім умовам договору, з'ясовує законність застосування актів
законодавства, елементи яких складають зміст угоди, та обставини
їх виконання, приймаючи рішення, застосовує законодавство, яке
відповідає умовам договору та діям сторін й вирішує питання щодо
законності угоди.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі
досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які визнані такими за
законом або необхідні для договорів даного виду, а також всіма
умовами щодо яких за заявою однією з сторін повинно бути досягнуто
згоди.
Відповідність чи не відповідність угоди вимогам законодавства
має оцінюватися судом стосовно того законодавства, яке діяло на
момент укладення спірної угоди.
На момент укладення спірної угоди (23 лютого 1999 року) діяв
Цивільний кодекс України від 18.07.1963 року, Земельний кодекс
України від 18.12.1990 ( 561-12 ) (561-12)
року, Закон України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
та Закон України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
в редакції 1998 року.
Колегія суддів вважає, що на момент укладання вказаного
договору даний договір відповідав нормам чинного законодавства і
містив всі істотні умови, які повинен був містити договір такого
типу, тим більше вказаний договір від 23.02.1999 року укладений на
відповідному типовому бланку. В ньому є такі істотні умови, як
об'єкт оренди, розмір земельної ділянки 0,48 га, строк дії
договору оренди встановлений - 25 років, орендна плата із
зазначенням її розміру в сумі 500 грн. на рік та форма платежу
безготівкова на розрахунковий рахунок, строк та порядок її
внесення не пізніше 1-го числа поточного місяця в сумі 42 грн.
Відповідальністю за її несплату є припинення дії договору, є умови
використання та цільове призначення земельної ділянки,
відповідальність сторін. Жодна із сторін не відмовлялася від
виконання умов договору. А у випадку внесення змін в діюче
законодавство, відносно земельних правовідносин або у випадку
невідповідності вимогам закону деяких умов, які викладені в
договорі, в договір вносяться відповідні зміни чи доповнення, які
оформляються додатковою угодою та підписуються обома сторонами. Ці
умови стосуються підвищення вартості орендної плати.
У відповідності з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
право на оренду земельної ділянки виникає після
укладання договору оренди і його державної реєстрації. Договір на
право користування землею на умовах оренди, укладений між
Біляївською міською радою та Біляївським ринком від 23 лютого 1999
року, був зареєстрований спеціалістом відділу земельних ресурсів у
книзі договорів на право користування землею на умовах оренди 23
лютого 1999 року за №53 Біляївської ради народних депутатів
Біляївського району Одеської області .
Напроти, договір оренди землі №16 від 04 січня 2006 року,
укладений між позивачем та відповідачем, не зареєстрований
належним чином, як того потребує Цивільний кодекс України,
Земельний кодекс України ( 2768-14 ) (2768-14)
та Закон України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Відповідно до п.1 вказаного договору Біляївський ринок
облспоживспілки прийняв у термінове користування земельну ділянку
площею 0,48 га строком на 25 років, таким чином термін дії
договору закінчується у 2024 році. Від виконання договору сторони
не відмовлялись, повернення земельної ділянки не відбувалося. Тому
колегія суддів вважає його діючим, обов'язковим до виконання двома
сторонами. Договір був укладений саме на тих умовах, які
влаштовували сторін і які до наступного часу не відмінені.
Апелянт вказує у скарзі на невідповідність договору від
23.02.1999 року про оренду земельної ділянки загальною площею 0,48
га нормам чинного законодавства посилаючись при цьому на ч.1 ст.15
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції змін після
1998 року, тобто вказує на вимоги які почали існувати після
укладення даного договору.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 п. 10
Роз'яснень Вищого Господарського Суду України № 02-5/111
( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними",
відповідність и невідповідність угоди вимогам законодавства має
оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло
на момент укладення спірної угоди.
У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт
законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини,
ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі
керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо
останній не має зворотньої сили.
Що стосується орендної плати, на розмір якої акцентує увагу
скаржник з вказівкою на ставку орендної плати (1392 грн.). то
колегія суддів зазначає наступне.
Біляївський ринок, тепер Дочірне підприємство "Біляївський
ринок" Одеської облспоживспілки, сплатив орендну плату за земельну
ділянку в 1999 р. - 738 грн., в 2000 р. - 990 грн., в 2001 р. -
500 грн., 2002 р. - 500 грн., в 2003 р. - 1950 грн., в 2004 р. -
1600 грн., не зважаючи на те, що плата за договором від 23.02.1999
р. складає - 500 грн., тобто орендар, без відповідних змін до
договору відносно орендної плати, сплачував стільки, скільки цього
вимагав орендодавець та продовжує в даний момент сплачувати
орендну плату в розмірі не менше 1392 грн. в рік. В 2005 році
сплачено 776 грн., в 2006 р., (не зважаючи на надходження листа,
яким на думку скаржника "порушені його права") - 1440,72 грн. та
за 6 місяців 2007 р. - 722,84 грн., отже ніяк не 500 грн. в рік.
Також Біляївська міська рада, посилаючись в апеляційній
скарзі на ст. 21 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
в
редакції від 19.12.2006 р., не враховує, що на момент укладення
договору оренди землі від 23.02.1999 р. діяв Закон України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції від 06.10.1998 р., в якому в
ч. 5 ст. 19 вказано, що орендна плата за земельні ділянки, які
перебувають у державній або комунальній власності, централізується
на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і
використовується відповідно до Закону "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
і не може бути меншою за розмір земельного податку, що
встановлюється зазначеним Законом. Така вказівка в законі і
знайшла своє чітке відображення в договорі оренди землі від
23.02.1999 р. в п.п.2.1., де йдеться, що "плата за землю вноситься
землекористувачем щомісячно в вигляді орендної плати, яка складає
не менше суми земельного податку в розмірі п'ятсот грн.". Отже,
законодавство, яке діяло в момент укладення угоди (ч. 2 ст. 19
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
в редакції від
06.10.1998 р.), наділяло сторін правом погоджувати розмір, форму
та строки внесення орендної плати та встановлювати їх в договорі
оренди. Що фактично й було виконано.
Правильним вважає колегія суддів висновок господарського суду
про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви відповідача,
оскільки зустрічна позовна заява підписана Дущак Д.С., тобто
особою, якої не було надане право на звернення з позовом від
Дочірнього підприємства "Біляївський ринок" Одеської
облспоживспілки.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія
суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище,
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що
викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга не підлягає задоволенню, рішення господарського суду слід
залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103,105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Біляївської міської ради, м.Біляївка
Одеської області, на рішення господарського суду Одеської області
від 07 березня 2007 року у справі №28-30/356-06-11057 залишити без
задоволення, рішення господарського суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може
бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду
України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: В. М. Тофан
Суддя: О.О. Журавльов