Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2008р. по справі № 8/10 задоволено позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк (далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Интерпак", м. Донецьк (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 541073 грн. 16 коп. задовольнити повністю.

Вказаним рішенням стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Интерпак", м. Донецьк на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк заборгованість по орендній платі в сумі 541073 грн. 16 коп.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, а позов залишити без задоволення; винести окрему ухвалу для надсилання в прокуратуру Куйбишевського району м. Донецька матеріалів, по підробці документів, печаток. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідач не укладав спірний договір, та не має оригіналу договору. Заявник скарги посилається також на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права: безпідставну відмову суду в клопотанні відповідача про призначення судової експертизи, передчасне винесення рішення, позбавлення його права на подачу зустрічного позову, прияняття місцевим господарським судом рішення тільки на підставі рішення Куйбишівського районного суду м. Донецька від 30.06.2006р. по справі № 2495/06, яке оскаржене до Верховного суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а вимоги, викладені в апеляційній скарзі такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами 01.11.2006р. між позивачем та відповідачем підписано договір оренди № 1/04-06, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування будівлю АЗС (літера А-1), будівлю диспетчерської (літера Б-1), будівлю боксу для ремонту автомобілів (літера В-2), будівлю гаражу (літера Г-1), будівлю котельні (літера Д-1), будівлю КПП (літера Е-1), будівлю гаражу (літера Ж-2), будівлю складу (літера И-1), будівлю автопавільйону (літера К-1), будівлі прибиральні (літера 3), будівлю сараю (літера Л), огородження №1-4, покриття площею 6816,8кв.м, будівлю столярного цеху (літера А-1), які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1а.

Спірний договір відповідає вимогам діючого законодавства, його не визнано недійсним в судовому порядку, а тому є доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Фактичне виконання договору з боку позивача підтверджено актом приймання-передачі від 01.11.2006р., що підписаний сторонами.

Як стверджує позивач, вище перелічене майно передано відповідачу ще до укладення договору оренди № 1/04-06 від 01.11.2006р. Вказаний факт підтверджено рішенням Куйбишівського районного суду м. Донецька від 30.06.2006р. по справі № 2495/06, згідно якого 14.05.2004р. між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Интерпак" було укладено два договори купівлі-продажу, за якими позивач продав, а відповідач придбав вказане вище майно. На підтвердження цього факту матеріали справи містять акти приймання-передачі будівель та споруд від 14.05.2004р.

Відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.06.2006р. по справі № 2495/06, 14.05.2004р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Интерпак" було укладено два договори купівлі-продажу, за якими позивач продав, а відповідач придбав вказане вище майно.

З вищезазначеного рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька вбачається, що спірні об'кти нерухомості знаходились у фактичному володінні та користуванні відповідача з моменту укладення з позивачем договорів купівлі-продажу від 14.05.2004р.

Вказаним рішенням місцевого суду справі № 2495/06 договори купівлі-продажу нерухомого майна від 14.05.2004р. розірвано та зобов'язано відповідача повернути позивачу передані йому за актами приймання-передачі від 14.05.2004р. об'єкти нерухомості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Передача відповідачу нерухомого підтверджена майна, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1а, підтверджена рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька 30.06.2006р. по справі № 2495/06. Вказаний факт є встановленим та обов'язковим для господарського суду під час розгляду цієї справи та обгрунтовано прийнятий судом першої інстанції як доказ фактичного володіння та користування майном з боку відповідача ще до укладення договору оренди № 1/04-06 від 01.11.2006р. та після його підписання сторонами.

Разом з тим, відповідачем на виконання вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано факт використання спірних будівель та не доведено повернення їх позивачу.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 2.3.6 договору № 1/04-06 від 01.11.2006р. встановлений обов'язок відповідача вносити орендні платежі в порядку, передбаченому вказаним договором.

Відповідно до розділу 3 договору №1/04-06 від 01.11.2006р. загальна вартість орендної плати всіх об'єктів згідно з додатком №1 складає 45089,43 грн. в місяць, за виключенням витрат на електроенергію та опалення.

Спірним договором оренди від 01.11.2006р (п.3.4 та 3.5) передбачено, що перший платіж складає суму у розмірі орендної плати за один місяць та вноситься авансовим платежем на протязі п'яти банківських днів після підписання зазначеного договору. Після спливу першого місяця орендар вносить оренду плату у розмірі 45089,43 грн. кожен місяць, не пізніше п'ятого числа поточного місяця.

Стаття 526 Цивільного кодексу України, вказує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче мас настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, згідно доданого розрахунку за період з листопада 2006р. по жовтень 2007р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 541073,16 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконав, доказів погашення заборгованості суду не представив.

Виходячи з ви ще в й кладеного, враховуючи, що позов про стягнення заборгованості з орендної плати доведений позивачем, обгрунтований фактичними обставинами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній плати в сумі 541073,16 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача суми боргу за договором оренди в сумі 541073,16 грн.

Ствердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі є такими, ще підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Припущення відповідача стосовно прискореного розгляду спору не відповідають дійсності та ніяким чином не порушують його процесуальні права. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду прийнято в присутності представника відповідача, відповідач двічі скористався передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу правом на ознайомлення з матеріалами справи. Наявність достатніх доказів в матеріалах справи та присутність в судовому засіданні всіх учасників процесу дає підстави господарському суду прийняти обгрунтоване судове рішення в межах двомісячного строку, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення місцевого господарського суду грунтується на рішенні Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.06.2006р. по справі № 2495/06, яке оскаржене до Верховного Суду України. Поте доказів на підтвердження цього факту відповідачем суду не надано.

Заявник апеляційної скарги заявляв клопотання про призначення техніко-криміналістичної та почеркознавчої експертизи з метою встановлення факту підробки підпису директора та печатки відповідача на спірному договорі. Вказані клопотання колегією суду розглянуто та відхилено. По перше, матеріали справи містять документи, надіслані на адресу суду від відповідача, завірені підписом директора та печаткою відповідача, які є ідентичними тим, що містяться у договорі, а по-друге, позивачем до суду надано постанову від 31.03.2008р. про відмову в порушенні кримінальної справи по ст. 353 Кримінального кодексу України по факту підробки документів.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд безпідставно відхилив клопотання про призначення експертизи та є необгрунтованими з огляду на вищевикладене. Не обгрунтованим є і ствердження заявника щодо подачі ним зустрічного позову. Ані матеріали справи, ані документи, долучені до апеляційної скарги не підтверджують цього факту.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Интерпак", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2008р. по справі № 8/10 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2008р. по справі № 8/10 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпак", м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 541 073,16 грн. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.