Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Котлярової О.Л.,

суддів Антонової І.В.,

Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: Поліщук О.П., довіреність б/н від 09.01.2008;

відповідача: Хороненко А.В., довіреність б/н від 07.03.2008;

розглянувши апеляційну скаргу Спільного Українсько-Російського підприємства "Укрроссінтез" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 05 березня 2008 року у справі №20-9/372

за позовом Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів (вул. Гоголя, 26, Севастополь, 99011)

до Спільного Українсько-Російського підприємства "Укрроссінтез" (пр. Ген. Острякова, 61, корп.1, оф. 5, Севастополь, 99029; вул. Терещенко, 12, Севастополь, 12)

про розірвання договору будівництва та спонукання відповідача звільнити об'єкт незавершеного будівництва

Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів звернулась з позовними вимогами до Спільного Українсько-російського підприємства "Укрроссінтез" про розірвання договору будівництва б/н від 17 листопада 2003 року та спонукання відповідача звільнити об’єкт незавершеного будівництва.

Позов мотивований тим, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання за договором б/н від 17 листопада 2003 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05 березня 2008 року у справі №20-9/372 позов задоволено, розірваний договір про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті по вул. Стахановців, 18, від 17.11.2003, укладеного між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним Українсько-російським підприємством "Укрроссінтез", зобов'язано Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез" звільнити об'єкт незавершеного будівництва, який розташований в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 та належить Автомобільній школі Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів.

Не погодившись з даним рішенням суду, Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, оскільки воно було прийнято з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, просить у позові відмовити.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2008 року було змінено склад колегії: суддя Ткаченко М.І. замінено на суддю Прокопанич Г.К.

Під час повторного розгляду справи, в порядку передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17 листопада 2003 року між Автомобільною школою Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів та Спільним Українсько-російським підприємством "Укрроссінтез" було укладено договір б/н про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18.

Пунктом 1.1 даного Договору передбачено, що сторони спільно організують будівництво та експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів.

Відповідно до пункту 1.7 зазначеного договору, строк дії Договору встановлений сторонами з листопада 2003 року строком десять років.

Згідно з пунктом 2.1 Договору передбачено, що Автомобільна школа Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів зобов’язується надати територію під будівництво та надати в якості долі об’єкт незавершеного будівництва.

У свою чергу, за Договором будівництва б/н від 17 листопада 2003 року, Спільне Українсько-російське підприємство "Укрроссінтез" зобов’язується оформити і узгодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об’єкт у відповідних органах.

Відповідно до пункту 2.2 Договору відповідач зобов’язаний: оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об’єкт у відповідних органах; закінчити будівництво, здійснити благоустрій території, яка примикає до об’єкту будівництва; установити необхідне обладнання та здійснити його експлуатацію; надавати послуги автошколі та членам Всеукраїнського союзу автомобілістів на пільгових умовах.

Згідно з Державними будівельними нормами України А.2.2-3-2004 (Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва), які затверджені наказом Держбуду України від 20 січня 2004 року № 8 право на розроблення проектної документації або її окремих розділів надається юридичним та фізичним особам - суб'єктам господарської діяльності незалежно від форм власності (далі - проектувальник), які мають ліцензію на цей вид діяльності згідно з законодавством, проектні та вишукувальні роботи виконуються на підставі договорів (контрактів), укладених між замовниками і проектувальниками, будівництво розпочинається після затвердження проектної документації.

Додатком Б до Державних будівельних норм України А.2.2-3-2004 відповідною проектною документацією є затверджені у встановленому порядку текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 22 серпня 2005 року № 140 затверджені зміни № 1 до Державних будівельних норм України А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва", якими встановлено, що до початку виконання будівельно-монтажних робіт (у тому числі, підготовчих) на об'єкті замовник повинен одержати дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт у органах державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК) у порядку, встановленому Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273 ( зареєстрований Міністерством юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166 (z0945-00) ), а також передати підрядній організації будівельний майданчик і оформлені у встановленому порядку документи, необхідні для його повноцінного використання (якщо договором підряду не передбачено інше). Під час реконструкції об'єктів та технічного переоснащення діючих підприємств необхідно враховувати результати обстежень, оцінки й паспортизації технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж відповідно до Правил обстеження, визначених відповідними нормативними актами.

Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05 грудня 2000 року № 273 (z0945-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за № 945/5166 (z0945-00) встановлений порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів (далі - Положення).

Дане Положення є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами будівництва незалежно від форм власності, відомчої належності та джерел фінансування.

Згідно з пунктом 1.1 Положення, дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт.

Пунктом 5.1. Положення передбачено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем протягом травня 2004 - квітня 2005 року на об’єкті незавершеного будівництва без отримання вищезазначеного дозволу були виконані певні роботи. При виконанні робіт відповідач виступав в якості і замовника і генпідрядника (довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи).

Як зазначалось вище, відповідач за Договором зобов’язався оформити та погодити в повному обсязі документацію на будівництво, зареєструвати будівельний об’єкт у відповідних органах.

Починаючи виконання робіт без отримання відповідного дозволу та без дотримання умов даного пункту Договору відповідач фактично порушив вимоги чинного законодавства та Договору від 17 листопада 2003 року.

Згідно з п. 5.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт таке будівництво уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що виконання відповідачем будь-яких робіт з будівництва пункту технічного обслуговування автомобілів є самовільним, а тому відповідач не виконав належним чином умови за Договору будівництва б/н від 17 листопада 2003 року.

12 липня 2007 року за вих. № 48 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про надання йому належним чином засвідчену копію договору б/н від 17 листопада 2003 року про будівництво та спільну експлуатацію пункту технічного обслуговування автомобілів в місті Севастополі по вул. Стахановців, 18 та вимогою звільнити приміщення за даною адресою.

У наслідок не виконання вимоги, позивач 26 жовтня 2007 року за вих. № 72 направлено відповідачу лист про розірвання договору, згідно з п. 6.4 Договору, у зв’язку з невиконанням їм п.п. 2.2.1-2.2.5 Договору та запропоновано звільнити приміщення в строк до 20 листопада 2007 року.

Своєю відповідно відповідач повідомив, що вважає доводи позивача, які викладені в листі, безпідставними та вважає неправомірними підстави позивача про відмову від договору.

Норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку того, що відповідач не виконував належним чином умови Договору б/н від 17 листопада 2003 року, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги Автомобільної школи Севастопольської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів до Спільного Українсько-Російського підприємства "Укрроссінтез" про розірвання договору будівництва та спонукання відповідача звільнити об'єкт незавершеного будівництва.

Висновки апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, рішення суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для скасування рішення немає.

Суд першої інстанції Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Керуючись статтями 101, 103 (частина 1, пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Апеляційну скаргу Спільного Українсько-Російського підприємства "Укрроссінтез" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 05 березня 2008 року у справі №20-9/372 залишити без змін.