Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2008

у справі № 20/30

за позовом ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія"

до Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

третя особа відповідача

третя особа позивача

про стягнення 50632,29 грн. в порядку регресу

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.2008 р. у справі № 20/30 позов ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія" до СПД ОСОБА_1 про стягнення 50632,29 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач, відзив на апеляційну скаргу не надіслав. Представники сторін в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома, враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання сторонами ухвали про призначення справи до розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 27.12.2004 позивач та АТЗТ "Альцест" уклали договір страхування вантажів № 04/145 та додатки до нього.

23.10.2006 АТЗТ "Альцест" та відповідач уклали договір 3 23/10-У нас, за умовами якого останній зобов'язався здійснювати перевезення вантажу, що належить позивачу та забезпечити його збереження під час його доставки.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

08.05.2007 АТЗТ "Альцест" до відповідача подана заявка № 30У на перевозу вантажу у міжміському сполученні, заявка містить підпис та відтиск печаток обох сторін.

08.05.2007 АТЗТ "Альцест" звернувся до позивача про страхування вантажу, в зв'язку з чим був оформлений сертифікат-заява № 51У.

10.05.2007 АТЗТ "Альцест" звернулося до позивача про настання страхового випадку, а саме: тент вантажного відсіку порізаний, що спричинило крадіжку вантажу. По даному випадку порушено кримінальну справу ( а.с.17-18).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 56071,24 грн., що підтверджується розрахунком страхового страхування, платіжним дорученням № 4247 від 30.07.07.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Заперечуючи проти рішення, відповідач наполягає на тому, що господарським судом не прийнято до уваги відсутність вини відповідача, так як перевезення здійснювалось ПП "Трейд Комін", клопотання про його залучення до справи залишилось без уваги, таким чином судом невірно застосовано норми цивільного законодавства щодо відшкодування позадоговірної шкоди; нез'ясована особа винна у крадіжки та у нестачі вантажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача, оскільки ст.133 Статуту автомобільного транспорту України, автотранспортні підприємства або організації (перевізник) несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: вини вантажовідправника (вантажоодержувача); особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Статтею 134 цього Статуту передбачено що, перевізник звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли: вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - з справними захисною маркіровкою, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача; недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок природних причин, зв'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; вантаж перевозився у супроводі експедитора вантажовідправника (вантажоодержувача); недостача вантажу не перевищує норм природних втрат.

Таки положення містяться в укладеному договорі № 23/10У від 23.10.2006.

Предметом договору, укладеного відповідачем та АТЗТ "Альцест" є зобов'язання по перевезенню. Положення укладеного договору не мають посилань щодо передоручення вантажу іншому перевізнику, жодного доказу про повідомлення АТЗТ "Альцест" про передання вантажу для перевезення та експедирування ПП "Трейд Комін" відповідачем не надано.

Щодо розміру збитків то суд звертає увагу на те, що 11.05.07 позивачем, АТЗТ "Альцест", представником РВ МВС підписаний акт про нестачу 59 одиниць товару на загальну суму 56071,24 грн. ( а.с.20), тобто страхова виплата позивачем здійснена в межах спричинених збитків внаслідок крадіжки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду та вбачає безпідставними твердження відповідача щодо позадоговірної шкоди.

Однак, відповідач не позбавлений можливості, в порядку ст. 1191 ЦК України, звернутися з відповідними вимогами до ПП "Трейд Комін", або в рамках кримінальної чи цивільної справи до особи що спричинила крадіжку.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2008 року у справі № 20/30 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.