ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2007 № 18/499
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
- позивача: Филипова О.М. (дов. від 02.10.06),
Третьяков М.Г. (дов. від 02.10.06),
- відповідача: Райтузов С.О. (дов. від 25.06.07),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "НВО "Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.12.2006
у справі № 18/499
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБП
"Укрбудекспо"
до Закритого акціонерного товариства "НВО "Україна"
про визнання недійсним договору від 08.04.05 № 04/05/1,
(у справі оголошувалася перерва з 21.05.07 по 11.06.07)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КБП "Укрбудекспо"
(далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з
позовом до Закритого акціонерного товариства "НВО "Україна"
(далі-відповідач) про визнання недійсним договору про будівництво
житлового будинку від 08.04.05 № 04/05/1, на підставі ст.ст. 203,
215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.12.06 позов
задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір про будівництво житлового будинку
від 08.04.05 № 04/05/1. Стягнуто з відповідача на користь позивача
6500000 грн. боргу, 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну
скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку з порушенням
місцевим судом норм процесуального права, та прийняти нове
рішення, яким відмовити позивачеві у позові.
У доповненні до апеляційної скарги відповідач підтримав
раніше викладені ним доводи. При цьому на обгрунтування своїх
вимог і заперечень він, зокрема, послався Додаткові угоди №№ 1, 2
від 03.05.06 до Договору № 04/05/1 про будівництво житлового
будинку від 08.04.05, укладені з позивачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти
доводів, викладених відповідачем, вважаючи їх необгрунтованими,
безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Просить
залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а
апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду від 28.04.07 продовжено строк розгляду справи на підставі ст.
69 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач,
додатково посилаючись на вимоги Закону України "Про
фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві
житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ) (978-15)
, зазначив, що
Додаткові угоди №№1, 2 є нікчемними (неправомірними) правочинами,
недійсними з моменту їх укладення, незалежно від пред'явлення
позову і рішення суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні
докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
08.04.05 між сторонами у справі було укладено договір №
04/05/1 про будівництво житлового будинку (далі-договір),
відповідно до п.1.1. якого відповідач ("Сторона-2") зобов'язався
організувати будівництво житлового 18-24 - поверхового будинку №
208 (будівельний номер) на 303 квартири із загальною площею житла
20147,1 кв.м., з підземним гаражем на 96 машиномісць із загальною
площею 4117,3 кв.м. та вбудовано-прибудованими нежитловими
приміщеннями по проспекту Науки в Голосіївському районі м. Києва,
а позивач ("Сторона-1") повністю збудувати будинок згідно з
проектною документацією за власні або самостійно залучені кошти.
Відповідач ("Сторона-2") також зобов'язався спільно з Замовником
після здачі будинку в експлуатацію передати позивачеві
("Сторона-1") або зазначеним ним третім особам у власність
погоджену частину будинку.
Пунктами 2.1., 2.2., 2.6., 4.1.4) договору встановлено, що
позивач має виключне право на забезпечення фінансування
будівництва будинку та залучення до фінансування будь-яких третіх
осіб (як фізичних, так і юридичних); розподіл площ будинку,
будівництво яких буде фактично профінансоване та здійснене
позивачем, здійснюватиметься таким чином: позивачу належатиме 81%
будинку, відповідачу - 19%. У зазначеному пропорційному
співвідношенні розподіляються як загальна житлова площа, так і
площі підземного гаражу, вбудованих-прибудованих приміщень та інші
площі будинку з урахуванням умов п.2.9. цього договору; позивач
здійснює оплату всіх необхідних витрат, пов'язаних з будівництвом
будинку, продовженням терміну дії погоджувальної та дозвільної
документації, здійсненням технічного нагляду за будівництвом,
виконує оплату підрядних та субпідрядних робіт, тощо; після
закінчення будівництва будинку відповідач зобов'язаний передати
позивачеві частину побудованих приміщень згідно з умовами цього
договору.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення,
судом 1-ої інстанції встановлено, що укладений між сторонами
договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків,
що обумовлені ним, зокрема, щодо одержання позивачем результатів
виконання цього договору у вигляді отримання 81% приміщень у
збудованому будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект
Науки, 208. На думку суду, виконання відповідачем та ТОВ
"Універсал-В" своїх зобов'язань за укладеним між ними договором
про спільну діяльність (просте товариство) від 19.03.04, за яким
сторони здійснюють спільну діяльність в галузі будівництва та
введення в експлуатацію 4-х секційного житлового будинку з
вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями за
будівельною адресою: м. Київ, пр. Науки, 208 шляхом вкладення
коштів, передачі майна, виконання будівельних робіт, передачі та
використання професійних знань, унеможливлює виконання договору
про будівництво житлового будинку № 04/05/1 від 08.04.05.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 215, ч.5 ст. 203,
ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
суд 1-ої
інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх
задоволення. Також з відповідача на користь позивача стягнуто
6500000 грн. перерахованих позивачем на виконання п.п. 2.4., 2.5.
договору.
Проте, колегія суддів, погоджуючись з твердженням
відповідача, викладеним у доповненні до апеляційної скарги, вважає
такий висновок місцевого суду помилковим, оскільки судом під час
розгляду справи не було з'ясовано, що 03.05.06 між сторонами у
справі було підписано та скріплено печатками Додаткову угоду № 1
до договору, якою викладено Договір № 04/05/1 про будівництво
житлового будинку від 08.04.05 у наступній редакції, зокрема,
згідно п.1.1. договору відповідач ("Сторона-2") зобов'язався
передати позивачеві ("Сторона-1") право на отримання у майбутньому
(після закінчення будівництва Об'єкту) права власності на об'єкти
та/або приміщення (фактично передати у власність) загальною площею
1267,33 кв.м. у будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ,
проспект Науки, 208 (друга черга комплексу будівництва житлових
будинків 210-208), на які відповідач отримав такі майнові права в
рахунок компенсації за виконані ним підготовчі роботи з
будівництва Об'єкту, за ціною та на умовах, передбачених даним
договором.
До того ж, вказаною Додатковою угодою сторони погодили
договірну ціну, виходячи із вартості будівництва та строк, на
протязі якого позивач перераховує грошові кошти відповідачеві.
У пункті 2 Додаткової угоди № 1 сторони домовились, що з
моменту набрання чинності цією угодою зобов'язання сторін, що
виникли з попередньої редакції договору, припиняються і сторони
мають тільки ті права та обов'язки, що виникають із редакції
договору, яка викладена в даній Додатковій угоді.
Відповідно до п.3 Додаткової угоди № 1 вона вважається
укладеною і набирає чинності з моменту її підписання сторонами та
скріплення печатками.
Додатковою угодою № 2 від 03.05.06 до договору сторони
визначили, що відповідач додатково передає позивачеві право на
отримання у майбутньому (після закінчення будівництва Об'єкту)
права власності на об'єкти та/або приміщення, загальною площею
1732,67 кв.м., у будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ,
проспект Науки, 208 (друга черга комплексу будівництва житлових
будинків 210-208), а позивач додатково зобов'язався сплатити
відповідачеві договірну ціну прав виходячи з вартості будівництва
будинку, що становить 4040 грн. за один квадратний метр, загальної
площі будинку, що загалом складає 7000000 грн. протягом трьох днів
з моменту підписання даної додаткової угоди.
Отже, підписанням Додаткових угод №№ 1, 2 від 03.05.06 до
Договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.05
сторони встановили нові правовідносини.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердила, що
Додаткові угоди №№ 1, 2 від 03.05.06 до Договору № 04/05/1 були
підписані сторонами до моменту звернення позивача з позовною
заявою про визнання договору недійсним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
на момент звернення позивача з позовом до Господарського суду м.
Києва про визнання недійсним договору про будівництво житлового
будинку від 08.04.05 № 04/05/1 між сторонами у зв'язку з
укладанням 03.05.06 Додаткової угоди № 1 до договору, якою
припинено зобов'язання сторін з попередньої редакції договору, був
відсутній предмет спору, а тому провадження у справі підлягало
припиненню на підставі пп.1-1 ч.1 ст.80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Твердження позивача, що зміст Додаткових угод №№1, 2 до
договору змінює предмет договору № 04/05/1, що суперечить Закону
України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при
будівництві житла та операціях з нерухомістю" ( 978-15 ) (978-15)
від
19.06.03 № 978-IV, у зв'язку з чим вони є нікчемними
(неправомірними) правочинами, та недійсними з моменту їх
укладення, колегія суддів вважає помилковим.
Так, згідно зі ст.1 Закону № 978-IV ( 978-15 ) (978-15)
цей Закон
встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади
залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою
фінансування житла та особливості управління цими коштами.
При цьому "управителем" є фінансова установа, яка від свого
імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює
управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами
фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію(ст.2
Закону № 978-IV).
Сторони у справі до таких суб'єктів не належать.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що дія Закону №
978-IV ( 978-15 ) (978-15)
не розповсюджується на предмет укладених між
сторонами Додаткових угод №№ 1, 2.
З урахуванням викладеного рішення місцевого господарського
суду підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним
з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із припиненням
провадження у справі.
Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 99, 101, 103-105
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "НВО
"Україна"задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 20.12.06 у справі №
18/499 скасувати.
Провадження у справі № 18/499 припинити.
Головуючий суддя
Судді
02.07.07 (відправлено)